Постанова

від 12.09.2017 по справі 826/19033/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 вересня 2017 року 11:20 справа №826/19033/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Санмакс" доГоловного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Санмакс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ТД "Санмакс") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у місті Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2016 року №0004641402.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/19033/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 19 червня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав; представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи; на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 12 серпня 2016 року №0004641402 згідно з пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 48.5.1 пункту 48.5, пункту 48.7 статті 48, пункту 185.1 статті 185, підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ТОВ "ТД "Санмакс" зменшено суму податкового зобов'язання на 1 116 353,00 грн. для цілей розділу V Податкового кодексу України та зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 1 116 353,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 27 липня 2016 року №326/26-15-14-02/37208653 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Санмакс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями ТОВ "Епіцентр К" (код ЄДРПОУ 32490244) та ПРАТ "Нова Лінія" (код ЄДРПОУ 30728887) та контрагентами-постачальниками за період 01.06.2015 по 30.06.2015" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 48.5.1 пункту 48.5, пункту 48.7 статті 48, підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2015 року на загальну суму 1 116 353,00 грн. по взаємовідносинам із контрагентами- постачальниками ТОВ "Імперіал Констракшн" (код 39319737), ТОВ "Сотбі Лайф" (код 39727436); пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України та пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого встановлено завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2015 року на загальну суму 1 116 353,00 грн. по взаємовідносинам із контрагентами- покупцями ТОВ "Епіцентр К" (код 32490244) та ПРАТ "Нова Лінія" (код 30728887).

Такий висновок контролюючого органу ґрунтується на тому, що позивачем неправомірно сформовано дані податкового обліку за безтоварними операціями з придбання товарів у контрагентів-постачальників ТОВ "Імперіал Констракшн" та ТОВ "Сотбі Лайф", безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, у зв'язку із не підтвердженням реальності господарських операцій, виходячи з відсутності у контрагентів достатньої матеріальної бази та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення спірних операцій; аналізом податкових накладних по ланцюгу постачання встановлено маніпулювання податковою звітністю внаслідок декларування нереальних поставок товарно-матеріальних цінностей та внесення неправдивих даних до звітності з податку на додану вартість. Враховуючи наведене, відповідач також вважає нереальними операції позивача з подальшого продажу таких товарів ТОВ "Епіцентр К" та ПРАТ "Нова Лінія" та безпідставним включенням до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість сум, сплачених цими підприємствами позивачу у складі вартості товарів.

Позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ "ТД "Санмакс" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування податкового кредиту та зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ "ТД "Санмакс" з його контрагентами-покупцями ТОВ "Імперіал Констракшн" та ТОВ "Сотбі Лайф"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, у тому числі факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ "ТД "Санмакс" з подальшого продажу таких товарів ТОВ "Епіцентр К" та ПРАТ "Нова Лінія"; встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що між ТОВ "ТД "Санмакс" (покупець) та ТОВ "Сотбі Лайф" (постачальник) укладено договір від 10 червня 2015 року №10061501, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти у власність покупця комплектно товар, зазначений у видаткових накладних, які є додатками до договору, а покупець зобов'язується приймати цей товар і оплатити його.

Пунктом 2.2 договору, враховуючи додаткову угоду до договору №1, передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2010), або шляхом самовивозу покупцем.

Згідно з пунктами 2.4, 2.6 договору асортимент та кількість товару по кожній партії покупець вказує в замовленні на поставку відповідної партії товару; право власності на товар переходить в момент фактичної передачі товару покупцю; датою поставки і переходу права власності є дата видаткової накладної.

На виконання умов вказаного договору протягом червня 2015 року ТОВ "Сотбі Лайф" поставило на адресу позивача товар (сантехнічні вироби) на загальну суму без врахування податку на додану вартість 682 557,60 грн., податок на додану вартість - 136 511,52 грн., у зв'язку з чим сторонами складено та підписано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні від 15 червня 2015 року за №№180, 181 та 182 на вказану суму.

Розрахунки між сторонами проводилися в безготівковій формі, що підтверджується залученими до матеріалів справи банківськими виписками.

Крім того, ТОВ "ТД "Санмакс" (покупець) та ТОВ "Імперіал Констракшн" (постачальник) укладено договір від 19 травня 2015 року №19051501, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти у власність покупця комплектно товар, зазначений у видаткових накладних, які є додатками до договору, а покупець зобов'язується приймати цей товар і оплатити його.

Пунктом 2.2 договору, враховуючи додаткову угоду до договору №1, передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2010), або шляхом самовивозу покупцем.

Згідно з пунктами 2.4, 2.6 договору асортимент та кількість товару по кожній партії покупець вказує в замовленні на поставку відповідної партії товару; право власності на товар переходить в момент фактичної передачі товару покупцю; датою поставки і переходу права власності є дата видаткової накладної.

На виконання умов вказаного договору протягом червня 2015 року ТОВ "Імперіал Констракшн" поставило на адресу позивача товар (сантехнічні вироби) на загальну суму без врахування податку на додану вартість 4 899 208,75 грн., податок на додану вартість - 949 841,75 грн., у зв'язку з чим сторонами складено та підписано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні від 02 червня 2015 року №10, №11, №12, від 08 червня 2015 року №89, №90, №91, від 22 червня 2015 року №254, №255, №256, №257, №258 на вказану суму.

Розрахунки між сторонами проводилися в безготівковій формі, що підтверджується залученими до матеріалів справи банківськими виписками.

Вказані сума податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту за відповідний період.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів поставки позивачем надано до матеріалів справи бухгалтерські довідки щодо валового прибутку по постачальникам ТОВ "Імперіал Констракшн" та ТОВ "Сотбі Лайф".

При цьому транспортування вказаного товару від ТОВ "Імперіал Констракшн" та ТОВ "Сотбі Лайф" здійснювалася залученим позивачем перевізником ФОП ОСОБА_1, що підтверджується залученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними, в яких вантажоотримувачем визначено позивача, а вантажовідправниками, відповідно, - ТОВ "Імперіал Констракшн" та ТОВ "Сотбі Лайф". У товарно-транспортних накладних зазначено вид та кількість вантажу відповідно до видаткової накладної, містяться відмітки водія-експедитора (ОСОБА_2), ідентифіковані транспортні засоби, а також містяться відтиски штампу/печатки та підписи учасників операцій - постачальника та покупця.

До матеріалів справи залучено договір надання транспортних послуг №02012015 від 01 січня 2015 року, укладений між ТОВ "ТД "Санмакс" та ФОП ОСОБА_1; акт прийому передачі наданих транспортних послуг на підставі вказаного договору; трудовий договір в якості доказу працевлаштування у ФОП ОСОБА_1 водія ОСОБА_2 для здійснення вантажних перевезень.

Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає податковий кредит як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено, що позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Імперіал Констракшн" та ТОВ "Сотбі Лайф".

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Імперіал Констракшн" та ТОВ "Сотбі Лайф", були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів; в свою чергу, порушень щодо оформлення податкових накладних по спірним господарським операціям та з приводу реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, ТОВ "ТД "Санмакс" здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, що узгоджується із видом поставленого контрагентами товару.

При цьому з наявних в матеріалах справи документів вбачається та визнається відповідачем в акті перевірки, що ТОВ "ТД "Санмакс" на підставі договору оренди нерухомого майна (нежитлового приміщення) від 01 січня 2014 року №4 орендує у ПАТ "Українська спеціалізована база постачання та збуту "Укрторгмонтажтехніка" складські приміщення загальною площею 375 кв. м. за адресою: 04114, м. Київ, вул. Радомишельська, 44, що в свою чергу свідчить про фактичну наявність у позивача складських приміщень для зберігання товарів, які були предметом спірних поставок. До того ж, вказана адреса складських приміщень вказана товарно-транспортних накладних як пункт розвантаження товару.

Матеріалами справи підтверджується, що у позивача станом на червень 2015 року чисельність працюючих осіб склала 96 чоловік, що свідчить про наявність трудових ресурсів для ведення господарської діяльності.

На підставі наявних у справі доказів суд також встановив, що придбаний у ТОВ "Імперіал Констракшн" та ТОВ "Сотбі Лайф" товар в подальшому реалізовано позивачем на адресу ТОВ "Епіцентр К" та ПрАТ "Нова Лінія".

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "ТД "Санмакс" (постачальник), та ТОВ "Епіцентр К" (покупець) укладений договір поставки від 20 грудня 2012 року №376770 та додаткові угоди до нього, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов'язується приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах даного договору.

На виконання умов договору з додатковими угодами ТОВ "ТД "Санмакс" на адресу ТОВ "Епіцентр К" виписано видаткові накладні в кількості 284 шт. на загальну суму, з врахування податку на додану вартість, 16 676 591,47 грн. на відвантажені сантехнічні вироби в асортименті.

Окрім того, між ТОВ "ТД "Санмакс" (постачальник) та ПрАТ "Нова Лінія" (Покупець) укладений договір від 14 лютого 2013 року №21221/130114 та додаткова угода від 31 грудня 2014 року, за умовами яких постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця в період дії цього договору, товари разом із усіма їх приналежностями та документами, що стосується товарів, в асортименті і кількості, які зазначені у замовленні покупця та за цінами, зазначеними у специфікаціях, а покупець зобов'язується приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах цього договору.

На виконання умов договору з додатковими угодами ТОВ "ТД "Санмакс" склало для ПрАТ "Нова Лінія" видаткові накладні в кількості 41 шт. на загальну суму, з врахування податку на додану вартість, 736 096,35 грн. на відвантажені сантехнічні вироби в асортименті.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товарів для провадження господарської діяльності (їх подальшої реалізації) позивач надав до суду копії наступних документів: господарські договори поставки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, розрахункові документи; господарські договори поставки із додатками щодо подальшого продажу придбаного товару; видаткові накладні щодо подальшого продажу товару; довіреності на отримання матеріальних цінностей; рахунки-фактури; договір оренди та акт приймання-передачу об'єкта оренди; бухгалтерські документи; договір надання транспортних послуг та акт прийому передачі наданих транспортних послуг на підставі вказаного договору; докази працевлаштування водія для здійснення вантажних перевезень (трудовий договір) тощо, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Співставлення первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операція із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, що позивач придбавав у ТОВ "Імперіал Констракшн" та ТОВ "Сотбі Лайф" товари (сантехніку тощо) з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Суд звертає увагу, що будь яких порушень з приводу правильності відображення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість по господарським операціям з продажу товарів контрагентам-покупцям ТОВ "Епіцентр К" та ПрАТ "Нова Лінія" в акті перевірки не встановлено.

З акта перевірки вбачається, що відповідачем під час перевірки по суті не аналізувалися умови та характер спірних операцій позивача із ТОВ "Епіцентр К" та ПрАТ "Нова Лінія", а до вказаного висновку відповідач дійшов лише, посилаючись на нереальність господарських операцій із придбання такого товару позивачем у ТОВ "Імперіал Констракшн" та ТОВ "Сотбі Лайф".

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Імперіал Констракшн" та ТОВ "Сотбі Лайф" були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на дані податкової звітності постачальників щодо відсутності інформації про трудові ресурси, складські приміщення, транспорт та устаткування, тому зазначене є лише припущенням контролюючого органу та не підтверджується будь-якими доказами.

У свою чергу відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду недостатність кількості трудових ресурсів для виконання спірних операцій та відсутності обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагентам для виконання спірних операцій.

В акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Помилковими є також твердження відповідача про відсутність здійснення господарських операцій з огляду на не встановлення походження товарів по ланцюгу постачання, виходячи з того, що зазначені обставини не підтверджується належними доказами, а ймовірні порушення постачальниками та їхніми контрагентами податкового чи іншого законодавства не створюють юридичних наслідків для добросовісного учасника господарських відносин. При цьому акт перевірки не містить як аналізу дотримання податкової дисципліни позивачем та його контрагентами, так і доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин, зокрема, не вбачається відхилень між сумами задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту між позивачем та ТОВ "Імперіал Констракшн" та ТОВ "Сотбі Лайф".

У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а відтак правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосередніми постачальниками.

Відповідно до приписів статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Імперіал Констракшн" та ТОВ "Сотбі Лайф" та до складу податкових зобов'язань відповідні суми податку по відносинам із ТОВ "Епіцентр К" та ПРАТ "Нова Лінія" в ході подальшого продажу товару, тому висновки акта перевірки про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та податкового зобов'язання для цілей розділу V Податкового кодексу України є помилковими.

Таким чином, на переконання суду, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 12 серпня 2016 року №0004641402 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ГУ ДФС у місті Києві не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "ТД "Санмакс" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Санмакс" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 12 серпня 2016 року №0004641402.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Санмакс" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 520,00 грн. (п'ять тисяч п'ятсот двадцять гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко