Ухвала

від 13.09.2017 по справі 815/4224/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" вересня 2017 р. м. Київ К/800/12261/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О . Веденяпіна О.А.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - Хархаш О.В.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Бєлтранс

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017

у справі № 815/4224/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Бєлтранс

до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю Бєлтранс (далі - позивач, ТОВ Бєлтранс ) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області, правонаступником якої є Роздільнянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, Роздільнянська ОДПІ), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.07.2015 № 0000552200.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2015 адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення 10.07.2015 № 0000552200; вирішено питання про судові витрати.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2015 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.07.2015 № 0000552200 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13 116 грн. за основним платежем та 6 558 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; в іншій частині позовних вимог відмовлено; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2015.

Представник відповідача звернувся з клопотанням від 13.09.2017 р. про перенесення слухання справи та забезпечення його участі у розгляді справи в режимі відеоконференції.

Розглянув заявлене клопотання, суд відмовляє у його задоволенні оскільки заява відповідача суперечить положенням частини другої статті 122-1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Крім того, відповідач своїм процесуальним правом не скористався, заперечення на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає її розгляду, оскільки наявні в матеріалах справи документи дозволяють прийняти рішення по касаційній скарзі по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 20.05.2015 по 10.06.2015, на підставі направлень від 20.05.2015 № 205/22, № 204/22, наказу від 20.05.2015 № 254 та згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пунктом 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, посадовими особами ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Бєлтранс з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Юг Транс Логистик , ТОВ Систем Інвест Трейдінг , ТОВ Гермес Логістик , ТОВ Лоренцо , ТОВ Обувсвіт Маріуполь у січні 2015 року, відображення результатів даних операцій в податковій звітності за відповідний період 2015 року, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ Бєлтранс та впливу зазначених операцій на формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за відповідний період, за результатами якої складено акт від 17.06.2015 № 612/22/37260797 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог: пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4 686 387 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 10.07.2015 № 0000552200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 7 029 580,50 грн., з яких 4 686 387 грн. - за основним платежем та 2 343 193,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як слідує з акту перевірки від 17.06.2015 № 612/22/37260797, підставою для донарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ Юг Транс Логистик , ТОВ Систем Інвест Трейдінг , ТОВ Гермес Логістик , ТОВ Лоренцо та ТОВ Обувсвіт Маріуполь , оскільки, на переконання податкового органу, правочини укладені позивачем із зазначеними контрагентами не мають мети реального настання правових наслідків обумовлених змістом цих правочинів.При цьому податковий орган посилався на податкову інформацію щодо вказаних суб'єктів господарювання.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання позивачем зі своїми контрагентами господарських операцій, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не спростовано викладені в акті перевірки висновки податкового органу щодо порушення положень податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період, що перевірявся по взаємовідносинах із ТОВ Систем Інвест Трейдінг , ТОВ Гермес Логістик , ТОВ Лоренцо та ТОВ Обувсвіт Маріуполь , а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення, у відповідній частині, не підлягає скасуванню.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такою позицією суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку

При цьому формування суб'єктом господарювання податкового кредиту з податку на додану вартість не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у перевіреному податковим органом періоді позивачем, в межах своєї господарської діяльності, було укладено ряд правочинів щодо надання послуг та поставки товарно-матеріальних цінностей із контрагентами-постачальниками: ТОВ Юг Транс Логистик , ТОВ Систем Інвест Трейдінг , ТОВ Гермес Логістик , ТОВ Лоренцо та ТОВ Обувсвіт Маріуполь .

В матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи, як вірно встановлено судом першої інстанції, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.19953 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковій накладній, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Виходячи з наведеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операцій не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України на підставі положень статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, у зв'язку з задоволенням касаційної скарги, судова колегія дійшла висновку про необхідність відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги у розмірі 5 846,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160, 220, 221, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Бєлтранс - задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 - скасувати, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2015 - залишити в силі.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю Бєлтранс за рахунок бюджетних асигнувань Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги в розмірі 5 846,40 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) О.А. Веденяпін