Ухвала

від 12.09.2017 по справі 826/14100/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

12.09.2017 м. Київ № К/800/19705/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 у справі 826/14100/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ (далі - ТОВ БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ , платник/позивач) звернулось до суду із вказаним адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві) (далі -ДПІ, податковий орган/відповідач) від 21.08.2013 №37026552207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2016 (після направлення справи на новий розгляд Вищим адміністративним судом України) у задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено в межах заявленої позовної вимоги.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати залишивши в силі рішення суду першої інстанції в силі, оскільки вважає, що воно було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення суду залишити в силі.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку щодо наявності підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у період з 07.08.2013 по 08.08.2013 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача за результатами якої 08.08.2013 складено акт №198/26-55-22-07/37507220 про результати дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ Ромполімер за період з 01.05.2013 по 31.05.2013.

Вказаною перевіркою встановлено, що платником занижено суму податку на додану вартість на суму 68 246,00 грн., чим допущено порушення вимог підпунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

На підставі акту перевірки, 21.08.2013 ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від №37026552207, яким збільшено платнику суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, на 68246,00 грн. за основним платежем та визначено 17062,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафу).

Судами також встановлено, що підставою для висновку відповідача про порушення податкового законодавства позивача (завищення податкового кредиту) став акт ревізійного органу Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ Ромполімер щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за травень 2013 року від 31.07.2013 №327/26-58-22-07-17/38448245, згідно якого встановлено, що у даного підприємства відсутні трудові, матеріальні ресурси, виробничі потужності, транспорті засоби. Тобто, фінансові-господарські відносини між позивачем і ТОВ Ромполімер у травні вчинені без наміру створення правових наслідків.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції, здійснюючи аналіз товарності господарських правовідносин (ТТН, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей) позивача та його контрагента по суті погодився із доводами відповідача, викладеними в акті перевірки про їх удаваність.

Натомість, суд апеляційної інстанції стверджуючи про правильність відображення платником податків у податковій звітності суми віднесеної до складу податкових зобов'язань з ПДВ за наслідками правовідносин з ТОВ Ромполімер дослідив їх реальність, зокрема прийшов до висновку, з яким погоджується колегія судів Вищого адміністративного суду України про протиправність спірного рішення відповідача у даній справі.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону №996-ХІV, підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону №996-ХІV на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином, первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За таких обставин, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування складу доходів, витрат та податкового кредиту наступають у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем (покупець) та ТОВ Ромполімер (постачальник) було укладено договір поставки від 09.01.2013 №0901-2 про продаж нафтохімії, за рахунок цієї господарської операції і сформовано у податковому обліку суму податкового кредиту у розмірі 68246,00 грн.

При встановлені реальності та товарності вказаних господарських операцій, судом апеляційної інстанції була досліджена первинна документація, що розкриває їх зміст.

Поруч з цим, в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірного контрагента, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, відтак суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентом.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини у справі, судова колегія касаційної інстанції погоджується з їх висновками, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин, як то було визначено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.12.2015 (№ К/800/32095/14).

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права. Зокрема, часткові недоліки тих чи інших первинних документів, які формуються суб'єктами за наслідками проведеної господарської угоди, в своїй сукупності та/або окремо, не можуть бути єдиною підставою для визнання безтоварності і як наслідок удаваності відносин підприємств, покладаючи сумнівний податковий тягар на платника податку, яким є позивач.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 залишити без змін.

2. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П. Юрченко Судді Л.І. Бившева Т.М. Шипуліна