Постанова

від 14.09.2017 по справі 903/293/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2017 р. Справа № 903/293/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Маціщук А.В. ,

судді Розізнана І.В.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "АвтоПаркСервіс" на рішення господарського суду Волинської області від 17 травня 2017 року у справі №903/293/17 (суддя Кравчук А.М.)

за позовом приватного підприємства "Паритет Захід"

до комунального підприємства "АвтоПаркСервіс"

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - ОСОБА_1

про розірвання договору суборенди евакуатора від 04 жовтня 2016 року та стягнення 79 940 грн 30 коп.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, представник згідно довіреності від 14 квітня 2017 року;

відповідача - ОСОБА_3, представник згідно довіреності № 17/09/09 від 12 вересня 2017 року; ОСОБА_4, представник згідно довіреності № 17/09/04 від 12 вересня 2017 року;

третьої особи - не з'явився.

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Паритет Захід" (надалі - Позивач) звернулось в господарський суд Волинської області з позовом до комунального підприємства "АвтоПаркСервіс" (надалі - Відповідач) про розірвання договору суборенди евакуатора від 04 жовтня 2016 року та стягнення (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, а.с. 85) 79 940 грн 30 коп..

Рішенням господарського суду Волинської області від 17 травня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с.112-117), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 07 червня 2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання (а.с. 110).

24 липня 2017 року на поштову адресу суду від Позивача надійшло заперечення на апеляційну скаргу Відповідача, в якому з підстав, висвітлених в ньому, Позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін (а.с. 128-136).

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №903/293/17 у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л..

Розпорядженням в.о. керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 25 липня 2017 року у справі №903/293/17 у зв'язку із перебуванням у відпустці суддів Бучинської Г.Б. та Філіпової Т.Л., та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено автоматичну заміну складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до колегії суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В., суддя Розізнана І.В..

Ухвалою суду від 26 липня 2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду (а.с. 140).

Разом з тим, ухвалою суду від 26 липня 2017 року, з підстав, висвітлених в ній, було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - ОСОБА_1 (надалі - Третя особа; а.с.143).

На виконання вимог суду, викладені в ухвалі від 26 липня 2017 року, Позивач надіслав на поштову адресу суду супровідний лист та докази надсилання Третій особі копію позовної заяви (а.с. 144-147).

Водночас, Третя особа, на виконання вимог суду, викладені в ухвалі від 26 липня 2017 року, надіслала лист (а.с.149), в якому зазначила, що 06 жовтня 2016 року між Третьою особою та Позивачем було укладено договір оренди евакуатора, що виступає предметом договору суборенди від 04 жовтня 2016 року та є предметом спору, що розглядається в даній судовій справі. Крім того, в даному листі Третя особа зазначила, що вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, а вимоги Позивача є підставними та підлягають до задоволення та просила слухати дану справу без її участі.

В судовому засіданні від 14 вересня 2017 року представники апелянта підтримали доводи апеляційної скарги, вважають, що рішення суду першої інстанції прийняте на підставі не повністю досліджених доказів та з порушенням норм як матеріального та процесуального права, а тому просять його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Разом з тим, представниками апелянта було заявлено усне клопотання про витребування у Позивача чи Третьої особи договору оренди евакуатора від 06 жовтня 2016 року, що виступає предметом договору суборенди від 04 жовтня 2016 року.

Апеляційний господарський суд, відхиляє дане клопотання, з огляду на його недоцільність та безпідставність, оскільки при дослідженні матеріалів даної судової справи, судом встановлено, що належним чином завірена копія вищевказаного договору, наявна в матеріалах справи (а.с. 30-33), і з якого вбачаються обставини щодо передачі даного транспортного засобу.

В судовому засіданні від 14 вересня 2017 року представник Позивача заперечив щодо доводів, висвітлених в апеляційній скарзі, вважає її безпідставною та необгрунтованою, а тому просить відмовити в її задоволенні, рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін.

В судове засідання від 14 вересня 2017 року представник Третьої особи не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений у встановленому законом порядку. Водночас, у поданому листі (а.с. 149), Третя особа просила провести розгляд справи без її участі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено апеляційним судом, 04 жовтня 2016 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір суборенди евакуатора (надалі - Договір; а.с. 11-12).

Актом приймання-передачі транспортного засобу від 07 жовтня 2016 року (а.с.13), який підписаний та скріплений печатками сторін, Позивач передав, а Відповідач прийняв у належному та придатному стані автомобіль: реєстраційний номер - АС 7814 ВК; тип транспортного засобу: спеціалізований вантажний; модель NUTZFAHRZEUGE 26/410; рік випуску - 2001; колір - зелений; кузов - WMAL33ZZZ1Y081578; повна маса - 8790; актуальний пробіг -651273.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.7 Договору, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Позивач зобов'язався передати Відповідачу у платне користування на строк один рік транспортний засіб (евакуатор). що зазначений в пункті 1.2 Договору, вартість якого, на момент передачі становила 400 000 грн..

Приписами пункту 1.4 Договору визначено, що евакуатор передається в суборенду, перебуваючи у справному технічному стані. Прихованих недоліків, які відомі Позивачу та про які свідомо не був попереджений Відповідач немає.

Пунктом 1.6 Договору визначено, що передача евакуатора здійснюється протягом двох днів з моменту підписання Договору за актом приймання-передачі, підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3, 4.4 та 4.6 Договору, орендна плата визначається за відповідною формулою, складає 16 500 грн. 00 коп. на місяць, починає нараховуватись на наступний день після дня складання акту приймання-передачі евакуатора та сплачується на відповідний рахунок позивача не пізніше 20 числа поточного місяця; орендна плата у перший місяць суборенди сплачується у подвійному розмірі - перший та останній місяці; за прострочення сплати орендної плати суборендар за кожний день прострочення сплачує суборендодавцю суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних та пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від загальної суми заборгованості.

Даний Договір, згідно пункту 8.1 та 8.5 Договору, укладається сторонами на 1 рік з дня передачі автомобіля та може бути розірваний за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до нього; Позивач має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку у випадку невиконання Відповідачем положень розділу 4 даного Договору.

Разом з тим, судом встановлено, що для забезпечення виконання даного Договору суборенди, Позивач уклав з Третьою особою договір оренди від 06 жовтня 2016 року (а.с. 30-33), який, як вбачається з матеріалів справи, передував передачі даного транспортного засобу за актом приймання-передачі від 07 жовтня 2017 року (а.с. 13).

При цьому суд наголошує на тому, що згідно договору оренди, а саме пункту 1.5: евакуатор передавався в оренду, перебуваючи у справному технічному стані; прихованих недоліків, які відомі Третій особі та про які свідомо не попереджений Позивач, евакуатор не мав. Тобто справність орендованого майна в момент його передачі вбачається не лише з Договору та акту до нього, але й з договору оренди.

З огляду на усе вищевказане, Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами, як визначено приписами статті 629 ЦК України.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приписами статті 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач свої зобов'язання щодо передачі транспортного засобу - евакуатора виконав у повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі від 07 жовтня 2016 року (а.с. 13).

В той же час, судом в ході розгляду даного спору встановлено, що Відповідач свої зобов'язання за спірним Договором виконав частково в сумі 16 500 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку Позивача (а.с. 14).

В свою чергу, 10 березня 2017 року Позивачем на адресу Відповідача направлена претензія з вимогою: погасити заборгованість в сумі 82 978 грн. 50 коп. орендної плати за листопада 2016 року по березень 2017 року з врахуванням індексу інфляції; пропозицію щодо розірвання Договору з моменту передачі евакуатора Позивачу у зв'язку з несплатою орендної плати; вимогу щодо передачі евакуатора протягом п'яти днів з моменту отримання цього листа (а.с. 15-19).

Відповідач у листах-відповідях №17/03/08, №17/03/09 від 27 березня 2017 року (а.с. 20-22) зазначав, що в результаті усної домовленості сторін, 01 листопада 2016 року Відповідачем передано Позивачу орендований транспортний засіб для подальшого капітального ремонту, згідно акту приймання передачі, який Відповідачу підписаний Позивачем не повертався. У зв'язку з безпідставністю нарахування орендної плати, передачею евакуатора Позивачу відсутні підстави для розірвання спірного Договору та повернення орендованого транспортного засобу. Також в даному листі, Відповідач зазначив, про необхідність підписання Позивачем акту приймання-передачі евакуатора від 01 листопада 2016 року.

Суд констатує, що згідно статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 2 статті 795 ЦК України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору; з цього моменту договір найму припиняється.

Згідно пункту 5.2 Договору, при передачі складається акт приймання-передачі евакуатора за підписами представників обох сторін, що скріплюється печатками.

Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі евакуатора від 01 листопада 2016 року (а.с.42) підписаний лише самим Відповідачем без підпису уповноваженої особи Позивача, не завірений належним чином, а тому в розумінні статей 33 та 34 ГПК України не може вважатися належним та допустимим доказом.

Водночас, суд зазначає, що Відповідач встановивши факт ігнорування Позивачем пропозиції про підписання акта приймання-передачі майна, не був позбавлений права з метою захисту своїх прав суборендаря (в разі дійсності їх порушення) на підтвердження виконання зобов'язання за спірним Договором в судовому порядку вимагати прийняття від нього переданого в суборенду майна з документального оформлення такого прийняття актом відповідно до приписів частини 2 статті 795 ЦК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу і на те, що рішенням господарського суду Волинської області від 30 травня 2017 року у справі № 903/401/17 (залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03 липня 2017 року) було відмовлено в позові Відповідача до Позивача про визнання Договору суборенди евакуатора від 04 жовтня 2016 року недійсним. При цьому апеляційний господарський суд наголошує апелянту на тому, що в справі №903/401/17 вже було встановлено ряд обставин щодо даних правовідносин і дане рішення на момент винесення постанови від 14 вересня 2017 року в справі №903/293/17 набрало законної сили, адже Рівненський апеляційний господарський суд, в силу дії частини 3 статті 35 ГПК України, повинен враховувати їх і не може переоцінювати по новому (адже вони в силу дії ГПК України не доказуються при розгляді інших справ). В той же час, апеляційний господарський суд наголошує на презумпції правомірності правочину і що до того, поки його не визнано в судовому порядку недійсним, або без існування обставин, що вказують на його недійсність прямо виходячи з Закону, даний правочин в силу дії статті 204 ЦК України є правомірним.

Все вищевказане в даній постанові спростовує доводи Відповідача, висвітлені в апеляційній скарзі.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача орендної плати по Договору в розмірі 74 391 грн 93 коп. за період з листопада місяця 2016 року по березень місяць 2017 року є підставними, обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Відповідно, апеляційний господарський суд задовольняє дану позовну вимогу.

Дане вчинено і місцевим господарським судом. Відтак, апеляційний господарський суд залишає без змін оспорюване рішення в цій частині.

Що ж стосується позовних вимог в частині стягнення 379 грн річних та 1 631 грн 16 коп. інфляційних (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог; а.с. 85), Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами частини 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши норми частини 1 статті 509, статей 610, 625 ЦК України, перевіривши наданий Позивачем розрахунок, суд вважає його арифметично вірним та таким, що здійснений відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд на основі статті 625 ЦК України задовольняє позов в частині стягнення 379 грн річних та 1 631 грн 16 коп. інфляційних. Дане вчинено і місцевим господарським судом. Відтак, суд залишає без змін оспорюване судове рішення і в цій частині.

Окрім боргу, інфляційних та річних, Позивач просив суд стягнути з Відповідача пеню за Договором в розмірі 3 538 грн 21 коп. (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог; а.с. 85).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно частиною 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно пункту 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 Договору сторони встановили, що разі прострочення сплати орендної плати, Відповідач зобов'язується сплатити Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від загальної суми заборгованості.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, апеляційний суд зазначає що він є арифметично вірним та правильним.

Відтак, на основі пункту 6.2 Договору, статті 232 ГК України та статей 546-551, 611 ЦК України, суд задовольняє вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача пені в розмірі 3 538 грн 21 коп..

Дане вчинено і місцевим господарським судом. Відтак, суд залишає без змін оспорюване судове рішення і в цій частині.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги в частині розірвання Договору є підставними та обгрунтованими, з огляду на таке.

Згідно зі статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Приписами пункту 8.5 Договору визначено, що: Договір може бути розірваний за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою; Позивач має право достроково розірвати даний Договір в односторонньому порядку у випадку невиконання Відповідачем положень розділу 4 даного Договору.

Водночас, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що згідно статті 284 ГК України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

З огляду на те, що вище у даній судовій постанові, апеляційним господарським судом встановлено факт неналежного виконання умов Договору Відповідачем, а саме встановлено факт порушення щодо сплати орендної плати за період з листопада 2016 року по березень 2017 року, вимоги Позивача в частині розірвання Договору підлягають до задоволення і відповідно суд задовольняє їх.

Дане вчинено і місцевим господарським судом. Відтак, суд залишає без змін оспорюване судове рішення і в цій частині.

Інші доводи Відповідача, є безпідставними, спростовуються усім вищеописаним в даній судовій постанові, а тому Рівненський апеляційний господарський суд не бере їх до уваги.

З огляду на усе вищевикладене у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Волинської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Відповідачем.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства "АвтоПаркСервіс" на рішення господарського суду Волинської області від 17 травня 2017 року у справі №903/293/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 17 травня 2017 року у справі №903/293/17 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу №903/293/17 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Розізнана І.В.