Ухвала

від 11.09.2017 по справі 7/241

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

11.09.2017р. Справа №7/241

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В., розглянув матеріали за скаргою Державного підприємства „Регіональні електричні мережі» , м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії, м.Димитрів Донецької області, №04/1137 від 04.07.2017р. на дії державного виконавця у справі за позовом Державного підприємства „Регіональні електричні мережі» , м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії, м.Димитрів Донецької області,

до відповідача, Державного підприємства „Дзержинськвугілля» , м.Дзержинськ Донецької області,

про стягнення 141 283 615,32 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача (заявника): ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача (боржника): не з'явився;

від відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України: ОСОБА_2 - за довіреністю, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.11.2011р. по справі №7/241 (повний текст складено та підписано 21.11.2011р.) позовні вимоги Державного підприємства „Регіональні електричні мережі» , м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії, м.Донецьк до Державного підприємства „Дзержинськвугілля» , м.Дзержинськ Донецької області, про стягнення заборгованості за активну електроенергію - 130521321,18 грн., за реактивну електроенергію - 80302,20 грн., за перевищення договірної величини електричної потужності - 496487,32грн., пені - 6942358,29 грн., 3% річних - 1513726,14 грн., інфляційних - 1729420,19грн. задоволено частково, а саме: стягнуто з Державного підприємства „Дзержинськвугілля» , м.Дзержинськ Донецької області, на користь Державного підприємства „Регіональні електричні мережі» , м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії, м.Донецьк, заборгованість за активну електроенергію - 130521321 грн. 18 коп., за перевищення договірної величини електричної потужності - 496487 грн. 32 коп., пеню - 5553886 грн. 63 коп., 3% річних - 1513726 грн. 14коп., інфляційні - 1729420 грн. 19 коп., а також державне мито в сумі 25481 грн. 42 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235 грн. 83 коп. Провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості за реактивну електроенергію в сумі 80302,20 грн. припинено. У задоволені вимог щодо стягнення пені в сумі 1388417,66 грн. відмовлено у зв'язку зі зменшенням стягуваної суми пені судом.

На виконання вказаного судового акту, який набрав законної сили 02.12.2011р., 02.12.2011р. господарським судом Донецької області було видано відповідний наказ, дійсний для пред'явлення по 02.12.2012р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.02.2016р. відстрочено виконання рішення господарського суду від 21.11.2011р. по справі №7/241 за позовом Державного підприємства „Регіональні електричні мережі» , м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії, м.Димитрів Донецької області, до відповідача, Державного підприємства „Дзержинськвугілля» , м.Дзержинськ Донецької області, про стягнення заборгованості за спожиту за активну електроенергію - 130521321,18грн., за перевищення договірної величини електричної потужності - 496487,32грн., пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань - 5553886,63 грн., 3% річних - 1513726,14 грн., інфляційних нарахувань - 1729420,19 грн., держмита - 25481,42грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 235,83 грн., строком до 31.12.2016р.

11.07.2017р. через канцелярію господарського суду Державне підприємство „Регіональні електричні мережі» , м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії, м.Димитрів Донецької області, звернулось із скаргою №04/1137 від 04.07.2017р. на дії державного виконавця, у якій просить суд:

- визнати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_3 від 26.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №30986941 недійсною;

- зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_3 згідно ч.1 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII винести постанову про відновлення виконавчого провадження №30986941;

- зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_3 виконати вимоги ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» від 13.04.2017р. №2021-VIII в частині зупинення виконавчого провадження №30986941.

Разом із скаргою суду представлено заяву №04/1138 від 04.07.2017р. про відновлення строку на подання скарги на дії державного виконавця.

Обґрунтуванням звернення зі скаргою, за висновками заявника, є неправомірне винесення оскаржуваної постанови, з огляду на те, що державний виконавець, з перевищенням наданих йому повноважень, прийняв рішення про відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження №30986941 згідно з вимогами ст.1 Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств , виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.05.2017р. на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", без зазначення документів, які підтверджують відсутність у боржника по справі майна, яке не забезпечує ведення виробничої діяльності, а відтак, з огляду на приписи Закону №1404 - VIII від 02.06.2016р., незаконно, без достатніх на то підстав постановив оскаржуваний у виконавчому провадженні документ.

Нормативним підґрунтям визначено ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» , ст.19 Конституції України, ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.1, 2 Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств , ст.1 Закону України Про центральні органи виконавчої влади , п.1 постанови Кабінету Міністрів України №17 від 21.01.2015р. Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції , ст.ст.1, 2, 4 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , ст.ст.1, 2 Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна .

13.07.2017р. ухвалою господарського суду Донецької області відновлено втрачену справу №7/241; відновлено Державному підприємству „Регіональні електричні мережі» , м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії, м.Димитрів Донецької області, пропущений строк на подання скарги №04/1137 від 04.07.2017р. на дії державного виконавця; прийнято означену скаргу до розгляду.

14.08.2017р. від представника відповідача (боржника) через канцелярію господарського суду Донецької області отримано пояснення №1 - 14/1505 від 09.08.2017р. на скаргу Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» , у яких просить відмовити у задоволенні скарги, та розглянути її без участі його представника; зазначено, що приймаючи постанову від 26.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №30986941, державний виконавець до внесення змін до Закону України Про виконавче провадження щодо реалізації Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств , прийняв правильне рішення щодо повернення виконавчого документу стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення, відповідно до п.9 ст.37 Закону України Про виконавче провадження .

До пояснень додано документи, наведені у переліку.

05.09.2017р. представником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України через канцелярію господарського суду Донецької області подано заперечення №17/98/2011 від 05.09.2017р. на скаргу на дії державного виконавця у справі №7/241, за змістом яких просить відмовити в задоволенні скарги у повному обсязі; вказано, що відповідно до Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств зупиняються виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, Законом України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна; ст.34 Закону України Про виконавче провадження не передбачає підстав для зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, однак, п.9 ст.37 Закону України Про виконавче провадження визначає повернення виконавчого документа стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення, виконавчий документ повертається стягувачу на підставі п.2, п.9 ст.37 Закону України Про виконавче провадження .

До заперечень додано документи, наведені у переліку.

Ухвалою суду від 05.09.2017р. явка представника відповідача визнана не обов'язковою.

Представник позивача (заявника) у судовому засіданні 11.09.2017р. підтримав вимоги скарги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача (боржника) у судове засідання 11.09.2017р. не з'явився.

Представник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у судовому засіданні 11.09.2017р. заперечив проти вимог скарги у повному обсязі.

Керуючись приписами ч.2 ст.121-2 господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розгляд скарги за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

Дослідив надані матеріали та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо такого.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 21.11.2011р. по справі №7/241 (повний текст складено та підписано 21.11.2011р.) позовні вимоги Державного підприємства „Регіональні електричні мережі» , м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії, м.Донецьк до Державного підприємства „Дзержинськвугілля» , м.Дзержинськ Донецької області, про стягнення заборгованості за активну електроенергію - 130521321,18 грн., за реактивну електроенергію - 80302,20 грн., за перевищення договірної величини електричної потужності - 496487,32грн., пені - 6942358,29 грн., 3% річних - 1513726,14 грн., інфляційних - 1729420,19грн. задоволено частково, а саме: стягнуто з Державного підприємства „Дзержинськвугілля» , м.Дзержинськ Донецької області, на користь Державного підприємства „Регіональні електричні мережі» , м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії, м.Донецьк, заборгованість за активну електроенергію - 130521321 грн. 18 коп., за перевищення договірної величини електричної потужності - 496487 грн. 32 коп., пеню - 5553886 грн. 63 коп., 3% річних - 1513726 грн. 14коп., інфляційні - 1729420 грн. 19 коп., а також державне мито в сумі 25481 грн. 42 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235 грн. 83 коп. Провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості за реактивну електроенергію в сумі 80302,20 грн. припинено. У задоволені вимог щодо стягнення пені в сумі 1388417,66 грн. відмовлено у зв'язку зі зменшенням стягуваної суми пені судом.

На виконання вказаного судового акту, який набрав законної сили 02.12.2011р., 02.12.2011р. господарським судом Донецької області було видано відповідний наказ, дійсний для пред'явлення по 02.12.2012р.

18.01.2012р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову ВП №30986941 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області у справі №7/241 про стягнення заборгованості за активну електроенергію - 130521321 грн. 18 коп., за перевищення договірної величини електричної потужності - 496487 грн. 32 коп., пеню - 5553886 грн. 63 коп., 3% річних - 1513726 грн. 14коп., інфляційні - 1729420 грн. 19 коп., а також державне мито в сумі 25481 грн. 42 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235 грн. 83 коп.

Виконавче провадження зупинялось на підставі постанов від 11.09.2013р., від 28.03.2014р., від 14.01.2016р. про зупинення виконавчого провадження №30986941 та поновлялось за постановами державного виконавця від 15.01.2014р. та від 19.10.2015р.

25.04.2014р. ВП №30986941 приєднано до зведеного виконавчого провадження №43100230, про що винесено відповідну постанову виконавчим органом. Постановою від 09.02.2017р. про зміну назви сторони виконавчого провадження №30986941 змінено назву боржника по виконавчому провадженню №30986941 з ДП "Дзержинськвугілля" на ДП "Торецьквугілля", а стягувача з ДП "Регіональні електричні мережі", м.Вишгород, в особі Донецької філії, м.Донецьк, на Донецька філія ДП "Регіональні електричні мережі".

26.05.2017р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, у якій причинами повернення означено, що Законом України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств зупиняються виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, при цьому ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено вичерпний перелік підстав, за яких виконавець зобов'язаний зупинити вчинення виконавчих дій, до яких не віднесено можливість для зупинення виконавчого провадження, Законом України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Підставою вчинення є посилання на приписи п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» .

Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписом ст.115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» .

При цьому, відповідно до ст.116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України «Про виконавче провадження» , як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.

Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. набрав чинності 05.10.2016р.

Відповідно до частини 2 Прикінцевих та перехідних положень до Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. визнано такими, що втратили чинність з дня набрання чинності цим Законом, зокрема, Закон України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999р., крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

У відповідності до частин 6,7 Прикінцевих та перехідних положень до Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Як вбачається з поданої скарги, предметом дослідження є дії та бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за період з 18.01.2012р. (постанова про відкриття виконавчого провадження №30986941) по 26.05.2017р., отже, у період дії як Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999р., так і Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р.

Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999р. та №1404-VIII від 02.06.2016р. основними стадіями виконавчого провадження є: 1) відкриття виконавчого провадження; 2) підготовка до примусового виконання; 3) вжиття заходів примусового виконання рішення; 4) закінчення виконавчого провадження.

Відкриття виконавчого провадження - це стадія, яка полягає у діях державного виконавця, що спрямовані на визначення підстав для відкриття виконавчого провадження.

Підготовка до примусового виконання - це дії державного виконавця, спрямовані на встановлення місця знаходження (проживання) боржника, наявності рухомого або нерухомого майна, грошових коштів в установах банків, пропозиції виконати рішення добровільно, створення умов для подальшого виконання виконавчого документу. Мета цієї стадії - створити належні умови для своєчасного й ефективного виконання документів, що надійшли до державного виконавця, а також забезпечити умови для добровільного виконання рішення боржником.

Примусове виконання (застосування заходів примусового виконання рішення) - це вжиття державним виконавцем заходів щодо реалізації припису юрисдикційного акта способами, які визначено законом, із покладанням на боржника виконавчого збору та інших витрат, пов'язаних із виконанням.

Закінчення виконавчого провадження - це дія державного виконавця, що полягає у завершенні проведення виконавчих дій у певному виконавчому провадженні, за певним виконавчим документом.

Отже, здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999р. під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.

Аналогічна норма міститься в п.4 ст.18 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р.

Згідно з ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999р. вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

У відповідності до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Згідно ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999р. державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням (ст.32 Закону України №606-ХІV від 21.04.1999р., що знайшла своє відображення у ст.10 редакції Закону №1404-VІІІ від 02.06.2016р.).

У відповідності до ч.2 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999р. розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відповідно до п.3.12. Інструкції з організації примусового виконання рішень (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. за №512/5 в редакції, що діяла до 05.10.2016р.) організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо).

У відповідності до ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

Разом з тим, з представлених суду матеріалів виконавчого провадження №30986941 жодного з приведених звернень не міститься. З постанови від 14.01.2016р. про зупинення виконавчого провадження №30986941 слідує оголошення розшуку транспортних засобів, що зареєстровані за боржником на праві власності, проте результат у матеріалах не відображено.

З огляду на встановлене вище, в рамках виконавчого провадження ВП №30986941 державним виконавцем не направлялись запити до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо, відповідних органів щодо наявності зареєстрованих цінних паперів, катерів, яхт, повітряних суден, сільськогосподарської техніки та технологічного обладнання, іншого рухомого майна, корпоративних прав, майнових прав інтелектуальної власності, об'єктів інтелектуальної, творчої діяльності, іншого майна (майнових прав), належних на праві власності відповідачу.

Державний виконавець у постанові від 26.05.2017р. про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №30986941 посилається на встановлення згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань приналежності Державного підприємства "Торецьквугілля" до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з часткою держави у статутному капіталі юридичної особи не менше 25 відсотків.

З огляду на що, застосовано приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств", яким встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції Закону України №1404-VІІІ від 02.06.2016р.) виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, п.9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Разом з цим, як слідує з викладеного вище, відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не здійснено усі необхідні та можливі дії, направлені на встановлення наявності чи відсутності у боржника іншого майна чи коштів, на які можливо звернути стягнення.

Дослідивши фактичні обставини, вбачається бездіяльність державного виконавця з належного примусового виконання рішення господарського суду Донецької області, за якої оскаржувана заявником постанова від 26.05.2017р. про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №30986941 є необгрунтованою та передчасною.

Одночасно за приписом Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств визначено тимчасово, до 1 січня 2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ч.1 ст.1 означеного Закону).

Даний закон набрав чинності 24.05.2017р.

Як було зазначено вище, спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює порядок примусового виконання судових рішень є Закон України Про виконавче провадження .

Відповідно до ст.2 означеного Закону засадами виконавчого провадження, зокрема, є верховенство права, законність, диспозитивність.

Приведеною нормою Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств встановлено припис виконавчому органу про вчинення дій щодо проваджень з примусового виконання рішень стосовно державних вугледобувних підприємств, що підлягають виконанню в порядку Закону України Про виконавче провадження , як їх зупинення з визначенням повного строку, тобто до 01.01.2019р.

Отже, враховуючи вищенаведені засади виконавчого провадження, дія означеного нормативно-правового акту розповсюджується на спірні правовідносини та має пріоритетне застосування у цьому випадку.

Враховуючи наведене, дії органу Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.05.2017р. у ВП№30986941 є неправомірними.

Статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України передбачений порядок розгляду господарськими судами скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, а також порядок такого оскарження у процедурі виконання судових рішень.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верхового Суду України №14 від 26.12.2003р. «Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

У п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012р. зазначено, що при вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам слід мати на увазі таке.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Якщо під час розгляду скарги господарським судом буде виявлено порушення законності або недоліки в діяльності органу Державної виконавчої служби, учасників виконавчого провадження, суд має вжити заходів, передбачених частинами першою і другою статті 90 ГПК.

Тобто, ані Господарський процесуальний кодекс України, ані Законом України «Про виконавче провадження» не надає повноважень відповідному суду скасувати акти державної виконавчої служби. З метою поновлення порушеного права, господарський суд вправі постанову державної виконавчої служби або наслідки виконавчих дій визнати недійсними. До того ж, суд не справі зобов'язати державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із наведеним Законом можуть здійснюватись тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, підстав для повернення виконавчого документа стягувачу судом не встановлено, з огляду на що, враховуючи наведені обставини та норми чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку щодо правомірності доводів заявника, та приймаючи до уваги таке, задовольняє скаргу Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» , м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» , м.Донецьк, №04/1137 від 04.07.2017р. в частині визнання постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_3 від 26.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №30986941 недійсною.

Заперечення боржника та відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в цій частині відхилено судом, з огляду на викладене.

Відповідно до вимог ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що встановлено обов'язок саме державного виконавця здійснити дії направлені на відновлення виконавчого провадження у разі визнання недійсною відповідної постанови судом у певний строк.

Враховуючи те, що відновлення виконавчого провадження, у даному випадку, є передбаченим законом наслідком визнання постанови про повернення виконавчого документа стягувачу недійсною (незаконною), та з огляду на те, що суду не надано доказів ухилення державного виконавця від вчинення дій щодо відновлення виконавчого провадження, вимоги скаржника щодо зобов'язання відновити виконавче провадження є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

В частині зобов'язання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_3 виконати вимоги ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» від 13.04.2017р. №2021-VIII в частині зупинення виконавчого провадження №30986941, суд відмовляє у задоволенні з аналогічних підстав, наголошуючи на тому, що зупинення виконавчого провадження за означених у зверненні підстав належить виключно до повноважень державного виконавця або відповідної посадової особи державної виконавчої служби, за наявності достатніх підстав для цього на момент вчинення.

Керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» , суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Державного підприємства „Регіональні електричні мережі» , м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії, м.Димитрів Донецької області, №04/1137 від 04.07.2017р. на дії державного виконавця, про визнання постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_3 від 26.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №30986941 недійсною; зобов'язання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_3 згідно ч.1 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII винести постанову про відновлення виконавчого провадження №30986941; зобов'язання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_3 виконати вимоги ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» від 13.04.2017р. №2021-VIII в частині зупинення виконавчого провадження №30986941, задовольнити частково.

2. Визнати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_3 від 26.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №30986941 недійсною.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Ухвала суду набирає законної сили в день її прийняття.

Суддя О.В. Кротінова