Ухвала

від 26.02.2018 по справі 7/241

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

УХВАЛА

26 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 7/241

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Катеринчук Л.Й.

учасники справи:

позивач - Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії,

відповідач - Державне підприємство "Дзержинськвугілля"

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 26.10.2017

у складі колегії суддів: Склярук О.І. (головуючий), Дучал Н.М., Будко Н.В.

про розгляд скарги Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії

на дії державного виконавця

у справі №7/241

за позовом Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії

до Державного підприємства "Дзержинськвугілля"

про стягнення 141 283 615, 32 грн.

ВСТАНОВИВ:

14.11.2017 поштовим відправленням, направленим на адресу Донецького апеляційного господарського суду, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою №7/241 від 10.11.2017 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2017 у справі №7/241 в порядку статей 107, 109 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції до 15.12.2017.

28.11.2017 Донецьким апеляційним господарським судом надіслано на адресу Вищого господарського суду України касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України разом з матеріалами справи №7/241 Господарського суду Донецької області.

На момент набрання чинності 15.12.2017 ГПК України в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 питання про можливість прийняття до провадження касаційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Донецького апеляційного господарського суду 26.10.2017 у справі №7/241 Вищим господарським судом України не вирішено.

03.01.2018, на підставі частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа №7/241 Господарського суду Донецької області передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №7/241 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2018.

Виходячи з положень підпункту 11 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017, касаційні скарги, подані до 15.12.2017 та провадження за якими не порушено на момент набрання чинності ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, повинні відповідати вимогам процесуального закону, який діяв на момент звернення з такими касаційними скаргами.

Законом України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, розміри ставок судового збору та порядок його сплати.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою), ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2017 встановлено в розмірі 1 600 грн. згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік".

Відтак, оскаржуючи до Вищого господарського суду України у листопаді 2017 року постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2017 у справі №7/241, якою було частково скасовано ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.09.2017 про розгляд скарги на дії державного виконавця, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 1 600 грн.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

При цьому, особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Отже, відстрочення сплати судового збору є правом суду, а відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, із касаційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.

При цьому, "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду, при цьому, ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій з боку держави, не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах та не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Оскаржуючи в касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції від 26.10.2017 у справі №7/241, скаржником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, при цьому, скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття судом рішення у справі. Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що скаржник є бюджетною установою, розрахунково-касове обслуговування якої здійснюється Державною казначейською службою України, тоді як законодавством передбачені стислі строки на оскарження судових рішень.

Оцінивши доводи скаржника, наведені в обґрунтування наявності підстав для відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, Верховний Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору, оскільки в порушення положень статей 33, 34 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, скаржником не надано доказів на підтвердження того, що його матеріальне становище покращиться протягом розгляду касаційної скарги та скаржник буде спроможний сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі за результатами розгляду касаційної скарги по суті.

З огляду на зазначене, Верховний Суд відмовляє Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2017 у справі №7/241.

Отже, подана Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України касаційна скарга не відповідає вимогам ГПК України в редакції до 15.12.2017 щодо її форми.

Згідно з частиною 3 статті 3 ГПК України в редакції з 15.12.2017, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Виходячи з положень частин 2, 5 статті 292 та статті 174 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

З огляду на таке, касаційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2017 у справі №7/241 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги.

Згідно з частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

На підставі викладеного та керуючись статтею 111 Господарського процесуального кодексу України в редакції до набрання чинності Законом України №2147-VІІІ від 03.10.2017, статтями 4, 8 Закону України "Про судовий збір", підпунктом 11 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення, статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2017 у справі №7/241.

2. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2017 у справі №7/241 залишити без руху.

3. Надати Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України строк на усунення недоліків касаційної скарги до 12 березня 2018 року.

4. Роз'яснити Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду Л.Й. Катеринчук