Постанова

від 24.05.2018 по справі 7/241

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 7/241

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.

за участі секретаря судового засідання Кононенко Н.Б.

учасники справи:

позивач - Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії,

відповідач - Державне підприємство "Дзержинськвугілля"

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

розглянув касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 26.10.2017

у складі колегії суддів: Склярук О.І. (головуючий), Дучал Н.М., Будко Н.В.

про розгляд скарги Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії

на дії державного виконавця

у справі №7/241

за позовом Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії

до Державного підприємства "Дзержинськвугілля"

про стягнення 141 283 615, 32 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 14.11.2017 поштовим відправленням, направленим на адресу Донецького апеляційного господарського суду, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2017 у справі №7/241 в порядку статей 107, 109 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції до 15.12.2017.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №7/241 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2018.

3. Ухвалою Верховного Суду від 03.04.2018 відкрито касаційне провадження у справі №7/241 за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2017 та призначено її розгляд на 24.05.2018 о 14 год. 15 хв., у задоволенні клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зупинення виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2017 у справі №7/241 відмовлено.

4. Від позивача 26.04.2018 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

5. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування норм матеріального права - пунктів 2, 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", статті 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств".

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст вимог скаржника

6. 11.07.2017 Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії звернулось із скаргою №04/1137 від 04.07.2017 на дії державного виконавця, у якій просило суд:

- визнати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України від 26.05.2017 про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №30986941 недійсною;

- зобов'язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України згідно з частиною 1 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 винести постанову про відновлення виконавчого провадження №30986941;

- зобов'язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України виконати вимоги статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" від 13.04.2017 в частині зупинення виконавчого провадження №30986941.

Короткий зміст рішення першої інстанції

7. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.09.2017 скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії №04/1137 від 04.07.2017 на дії державного виконавця про визнання недійсною постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України від 26.05.2017 про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №30986941; зобов'язання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України згідно з частиною 1 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 винести постанову про відновлення виконавчого провадження №30986941; зобов'язання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України виконати вимоги статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" від 13.04.2017 в частині зупинення виконавчого провадження №30986941, задоволено частково. Визнано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України від 26.05.2017 про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №30986941 недійсною. У задоволенні решти вимог відмовлено. Ухвала обґрунтована доведеністю вимог заявника скарги в частині її задоволення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

8. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2017 апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.09.2017 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.09.2017 за №7/241 скасовано в частині відмови у задоволенні вимог скарги про зобов'язання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України згідно з частиною 1 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 винести постанову про відновлення виконавчого провадження №30986941 та зобов'язання старшого державного Виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України виконати вимоги статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" від 13.04.2017 в частині зупинення виконавчого провадження №30986941. В цій частині прийнято нове рішення, яким зобов'язано старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про відновлення виконавчого провадження №30986941, зобов'язано старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати вимоги статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" від 13.04.2017 в частині зупинення виконавчого провадження №30986941. В іншій частині ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.09.2017 у справі №7/241 залишено без змін.

9. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована таким:

- 26.05.2017 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. Постанова обґрунтована з посиланням на пункт 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження";

- обґрунтовуючи своє рішення про повернення виконавчого документа, державний виконавець у постанові зазначав про відсутність в боржника у справі майна, на яке можливо звернути стягнення, оскільки боржник у справі є державним підприємством і все його майно забезпечує ведення виробничої діяльності, та про здійснення ним усіх заходів щодо розшуку такого майна, які виявилися безрезультатними;

- в матеріалах виконавчого провадження відсутні дані про розшук майна боржника шляхом направлення запитів на виконання Інструкції з організації примусового виконання рішень та статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 (право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів);

-з постанови судового виконавця від 14.01.2016 у виконавчому провадженні №30986941 вбачається оголошення розшуку транспортних засобів, що зареєстровані за боржником на праві власності, однак, результат такого розшуку в матеріалах справи не відображено;

- виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому закону органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Отже, державний виконавець повинен у своїй діяльності керуватися не тільки Законом України "Про виконавче провадження", а і іншими законами, в даному випадку Законом України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" від 13.04.2017;

- апеляційний суд не погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що вимоги скаржника в частині зобов'язання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України згідно з частиною 1 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 винести постанову про відновлення виконавчого провадження №30986941 та зобов'язання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України виконати вимоги статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" від 13.04.2017 в частині зупинення виконавчого провадження №30986941 є передчасними, оскільки, за висновками суду першої інстанції, матеріали справи не підтверджують того, що державний виконавець ухиляється від вчинення відповідних дій. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що норми спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" мають виконуватися судовим виконавцем та прийняв рішення про повне задоволення вимог скаржника.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника

10. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції не погодився з огляду на таке:

- проаналізувавши статті Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" та Закону України "Про виконавче провадження" слід розрізняти поняття "зупинення виконавчого провадження" та поняття "зупинення виконання виконавчих дій". В статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено можливості для зупинення виконавчого провадження, а отже, й підстави для зупинення виконавчого провадження у державного виконавця відсутні;

- оборотні активи підприємств можуть бути примусово реалізовані для задоволення вимог кредиторів;

- мораторій на реалізацію майна поширюється на всі випадки звернення стягнення на майно підприємств за рішеннями, ухвалами та постановами господарських судів, тому в разі оскарження стягувачем бездіяльності органів Державної виконавчої служби щодо примусового виконання таких судових актів відповідно до статті 121-2 ГПК України в редакції до 15.12.2017, у господарського суду немає підстав для задоволення відповідної скарги, якщо стягненню підлягає майно;

- пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено повернення виконавчого документу стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій щодо боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення, документ повертається стягувачу на підставі пунктів 2, 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження";

- господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця, але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Доводи інших учасників справи

11. У відзиві стягувач зазначив, що на його думку, на Міністерство юстиції України, яке є центральним органом виконавчої влади, на який покладено завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів, повинно було у місячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти та ініціювати внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження". Незважаючи на це, суб'єкт оскарження передчасно, не чекаючи внесення змін у нормативно-правових актах, якими керується у своїй діяльності, з перевищенням наданих йому повноважень, прийняв рішення про відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження і виніс постанову про повернення виконавчого документа, чим порушив статтю 19 Конституції України, статтю 1 Закону України "Про виконавче провадження", частину 1 статті 2, частину 1 статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

12. Також, у відзиві стягувачем зазначено, що обґрунтовуючи своє рішення про повернення виконавчого документа на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", суб'єкт оскарження у постанові про повернення виконавчого документа робить висновок про відсутність у боржника майна, на яке можна звернути стягнення, оскільки боржник у справі є державним підприємством і все його майно забезпечує ведення виробничої діяльності. При цьому, суб'єкт оскарження не зазначає про будь-які документи, що підтверджують відсутність у боржника такого майна, яке не забезпечує ведення виробничої діяльності (акти огляду майна, складені ним під час вчинення виконавчих дій за місцезнаходженням боржника у справі).

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

13. Закон України "Про виконавче провадження"

Пункт 2 частини 1 статті 37 - виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

Пункт 9 частини 1 статті 37 - виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

14. Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" №2864-ІІІ від 29.11.2001

Стаття 1 - встановити мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. Дія мораторію, встановлена частиною першою цієї статті, не поширюється на застосування примусової реалізації майна (за виключенням об'єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації, а також підприємств, перед якими у держави є підтверджена в установленому порядку заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню) для погашення заборгованості перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії. Порядок реалізації майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.

15. Закон України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" №2021-VIII від 13.04.2017

Стаття 1 - тимчасово, до 1 січня 2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Справи про банкрутство державних вугледобувних підприємств до 1 січня 2019 року не порушуються. Провадження у справах про банкрутство державних вугледобувних підприємств, порушені до дня набрання чинності цим Законом, підлягають припиненню, крім випадків, якщо ліквідація відбувається за рішенням власника.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

16. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неналежну оцінку того чи іншого доказу у справі. Разом з тим, доводи про порушення судами пунктів 2, 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", статті 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств", Верховний Суд вважає прийнятними.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

17. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Виходячи з положень частини 1 статті 33 ГПКУкраїни в редакції до 15.12.2017, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

18. З огляду на встановлення судами особливого статусу боржника, як державного вуглевидобувного підприємства, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про переважне застосування щодо нього статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" та необхідність зупинення щодо нього виконавчого провадження.

19. Відтак, правомірними є вимоги позивача (заявника скарги на дії державного виконавця) про визнання недійсною постанови 26.05.2017 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала О.О. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №30986941, прийнятої в ході виконання наказу Господарського суду Донецької області від 02.12.2011, оскільки такі дії перешкоджають вчиненню належних дій судовим виконавцем щодо зупинення виконавчого провадження даного суб'єкта, що підпадає під дію Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств".

20. Доводи скаржника про відсутність серед підстав зупинення виконавчого провадження, передбачених статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження", такої правової підстави, як порушення виконавчого провадження щодо державних вугледобувних підприємств, колегія суддів касаційного суду відхиляє з огляду на таке.

Так як у Законі України "Про виконавче провадження" закріплено принцип об'єктивності, він вимагає обґрунтованості вчинення тих чи інших дій державним виконавцем. Отже, застосування чинного Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" охоплюється принципом об'єктивності при здійсненні виконавчого провадження судовим виконавцем та узгоджується із загальним принципом про переважне застосування спеціальних норм права (в даному випадку статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств", яка визначає особливості правового регулювання щодо спеціального суб'єкта - державного вуглевидобувного підприємства) щодо загальних норм права - статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" .

21. Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді даної справи зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження апеляційним судом обставин даної справи та обґрунтування судових рішень, Суд погоджується з виконанням судом апеляційної інстанції обов'язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування постанови апеляційного суду.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

22. Доводи скаржника, зазначені в пункті 10 даної постанови, Суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються загальними висновками касаційного суду відповідно до пунктів 17-21 мотивувальної частини постанови про переважне застосування статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" та необхідність зупинення виконавчого провадження щодо відповідача, як спеціального суб'єкта, який входить у сферу регулювання цього закону .

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення судом апеляційної інстанції, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги органу державної виконавчої служби та скасування постанови апеляційного суду.

В. Судові витрати

24. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України в редакції з 15.12.2017, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2017 у справі №7/241 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.В. Білоус

В.Г. Пєсков