Рішення

від 14.09.2017 по справі 905/1630/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.09.2017 Справа № 905/1630/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Мазурік М.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО» , м.Обухів, Київська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Єнакіївське благо» , с.Малоорлівка, Шахтарський район, Донецька область

про : стягнення основного боргу в сумі 278302,43грн., відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 513,91грн., 28% річних в розмірі 209435,92грн., інфляційних нарахувань в розмірі 221528,73грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засідання 14.09.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО» , м.Обухів, Київська область звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єнакіївське благо» , с. Малоорлівка, Шахтарський район, Донецька область про стягнення основного боргу в сумі 278302,43грн., відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 513,91грн., 28% річних в розмірі 209435,92грн., інфляційних нарахувань в розмірі 221528,73грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №25-ДН від 07.02.2014р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість, яка складається з основного боргу та відсотків за користування товарним кредитом, та виникли підстави для нарахування 28% річних та інфляційних втрат.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 54-57 Господарського процесуального кодексу України

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: розрахунок позовних вимог, договір поставки№25-ДН від 07.02.2014р. з додатками; видаткові накладні: №1059 від 13.03.2014р., №3242 від 04.04.2014р., №3253 від 04.04.2014р.; довіреності №10/03 від 13.03.2014р., №13/04 від 04.04.2014р.; акт надання послуг №2806 від 31.03.2014р.; виписку з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження позивача.

Під час розгляду справи позивачем було надано додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: клопотання №1008/24-1 від 10.08.2017р. про розгляд справи без участі представника позивача; акт звірки взаєморозрахунків від 09.08.2017р., витяг з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження відповідача; клопотання №2808/24 від 28.08.2017р. про розгляд справи без участі представника позивача; довідку від 28.08.2017р. про наявність заборгованості.

05.09.2017р. на електрону адресу суду (07.09.2017р. на поштову адресу суду) від позивача надійшла заява №0509/24 від 05.09.2017р. про відмову від позову в частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом.

Представники сторін в судове засідання 14.09.2017р. не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресами місцезнаходження сторін, визначеними за матеріалами справи.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та неявка сторін у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

07.02.2014р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки №25-ДН (далі договір), згідно п.п. 1.1. якого постачальник зобов'язався у строки, визначені договором, передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі-товар), а покупець - прийняти товар та оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати товару та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в додатках до договору, який є невід'ємною його частиною (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору ціна договору становить загальну вартість товару, що передається за цим договором та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Ціна договору встановлюється у гривнях і відображається в додатках до договору.

Строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого додатком до договору, але не раніше дня, наступного за днем отримання товару покупцем, та закінчується в день повного розрахунку покупцем за поставлений товар (п. 2.8. договору).

Відсотки за користування товарним кредитом нараховуються постачальником щомісячно. До 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, сторони підписують акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування надсилається постачальником на адресу покупця, що вказані в тексті цього договору. Покупець зобов'язується підписати акт та повернути його протягом 1-го дня з дати отримання. У разі якщо підписаний акт не повертається постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним покупцем. Сплати нарахованих відсотків відбувається одночасно з оплатою вартості (ціни) товару, відповідно до затвердженого графіку оплати товару покупцем в додатку до даного договору (п. 2.11. договору).

За користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком до договору (п. 2.7. договору).

За умовами п. 5.1. договору господарські зобов'язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, крім зобов'язань покупця по оплаті вартості товару, процентів за користування товарним кредитом та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням (крім випадку, передбаченого п. 9.1. договору), а в частині проведення розрахунків за товар, по штрафним санкціям - до повного їх виконання.

У випадку порушення умов даного договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків за користування товарним кредитом. За порушення даних умов договору покупець, зокрема, сплачує на користь постачальника 28% річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (п. 7.2. договору).

Сторонами були підписані додатки до договору, згідно яких сторони узгодили поставку товару та встановили графік його оплати, а саме: за додатком №1/СА000001373 від 05.03.2014р. - 20,38% від ціни товару - до 07.03.2014р., 79,62% від ціни товару - до 01.11.2014р.; за додатком №1/СА000001375 від 05.03.2014р. - 20,20% від ціни товару - до 07.03.2014р., 79,80% від ціни товару - до 01.11.2014р. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем.

На виконання умов договору поставки №25-ДН від 07.02.2014р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 278302,43грн., що підтверджується видатковими накладними №1059 від 13.03.2014р., №3242 від 04.04.2014р., №3253 від 04.04.2014р.

Продукція була отримана уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреностей №10/03 від 13.03.2014р., №13/04 від 04.04.2014р.

Сторонами також був підписаний акт надання послуг №2806 від 31.03.2014р. на суму 513,91грн. (з ПДВ) за договором №25-ДН від 07.02.2014р., відповідно до якого, сторони підтвердили надання послуг виконавцем (позивачем). Замовник (відповідач) претензій щодо об'єму, якості та строкам надання послуг не має.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків з оплати поставленої продукції позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки №25-ДН від 07.02.2014р. на умовах товарного кредиту.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки №25-ДН від 07.02.2014р. на умовах товарного кредиту.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №25-ДН від 07.02.2014р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачено продаж товару в кредит із відстроченням або розстроченням платежу.

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили в додатках до договору поставки №25-ДН від 07.02.2014р. графік оплати, за яким покупець зобов'язаний сплатити суму за товар: за додатком №1/СА000001373 від 05.03.2014р. - 20,38% від ціни товару - до 07.03.2014р., 79,62% від ціни товару - до 01.11.2014р.; за додатком №1/СА000001375 від 05.03.2014р. 20,20% від ціни товару - до 07.03.2014р., 79,80% від ціни товару - до 01.11.2014р. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковими накладними №1059 від 13.03.2014р., №3242 від 04.04.2014р., №3253 від 04.04.2014р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від належного виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлений товар відповідно до умов договору поставки №25-ДН від 07.02.2014р. за видатковими накладними №1059 від 13.03.2014р., №3242 від 04.04.2014р., №3253 від 04.04.2014р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 278302,43грн.

Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару за вказаними видатковими накладними не виконав.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що він був отриманий останнім.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів погашення заборгованості в сумі 278302,43грн. не надано.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 278302,43грн.

05.09.2017р. на електрону адресу суду (07.09.2017р. на поштову адресу суду) від позивача надійшла заява №0509/24 від 05.09.2017р. про відмову від позову в частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова від позову опосередковується письмовою заявою позивача та є підставою для припинення провадження у справі.

Відмова позивача від позову є одностороннім волевиявленням, тому суд не зв'язаний думкою іншої сторони у справі щодо цього волевиявлення.

Пунктом 4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011р. №18. у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

З огляду на наведені процесуальні положення судом встановлено:

- заява про відмову здійснена уповноваженою на вчинення такої дії особою - представником за довіреністю від 30.12.2016р. - ОСОБА_1;

- оскільки учасниками розглядуваних правовідносин є сторони у справі, суд не вбачає порушення у зв'язку із такої відмовою чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

За таких обставин судом не встановлено підстав для не прийняття відмови від позову в частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом

З урахуванням наведеного, провадження у справі підлягає припиненню в частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з прийняттям такої відмови судом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 28% річних - 1376,49грн. за період 02.11.2014р. - 10.07.2017р., інфляційні нарахування за період листопад 2014р. - травень 2017р. в сумі 6835,65грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що умовами додатків №1/СА000001373 від 05.03.2014р., №1/СА000001375 від 05.03.2014р. до договору сторони встановили кінцевий строк оплати відстроченого платежу - 01.11.2014р. Умовами договору сторони також встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді, зокрема, сплати на користь постачальника 28% річних від простроченої суми та індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши арифметичний розрахунок 28% річних та інфляційних нарахувань, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині та стягнення з відповідача: 28% річних в сумі 209435,92грн., інфляційних нарахувань в розмірі 212128,70грн.

Часткове задоволення позовних вимог в частині інфляційних нарахувань обумовлено тим, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 N 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО» , м.Обухів, Київська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єнакіївське благо» , с.Малоорлівка, Шахтарський район, Донецька область про стягнення основного боргу в сумі 278302,43грн., відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 513,91грн., 28% річних в розмірі 209435,92грн., інфляційних нарахувань в розмірі 221528,73грн. задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 513,91грн. у зв'язку з відмовою від позову в цій частині.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єнакіївське благо» (86222, Донецька область, Шахтарський район, село Малоорлівка, вул. Широка, буд. 21, код ЄДРПОУ 33665029) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО» (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, буд. 20, код ЄДРПОУ 36348550) заборгованість у розмірі 278302,43грн., 28% річних в розмірі 209435,92грн., інфляційні нарахування в розмірі 212128,70грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 10505,62грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 9400,03грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 14.09.2017р. оголошено на підписано повний текст рішення.

Суддя Я.О. Левшина