Рішення

від 12.09.2017 по справі 553/3550/16-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/3550/16-ц

Провадження № 2/553/165/2017

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12.09.2017м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючої судді - Крючко Н.І.,

при секретарі - Заяц А.В.,

за участі:

позивачки - ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_1 . - адвоката Герасименка Д.О.,

представника відповідача ТОВ Транс - Грей - Малухи В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Транс Грейн про зобов'язання відповідача вчинити певні дії щодо нарахування та виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку та середнього заробітку за весь час затримки з моменту звільнення по день ухвалення судом рішення, відшкодування моральної шкоди та витрати на правову допомогу , -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ Транс Грейн в особі директора ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані щорічні відпустки та середнього заробітку за весь час затримки з моменту звільнення по день ухвалення судом рішення, відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу, в якому просила стягнути з ТОВ Транс Грейн грошові кошти за невикористану основну щорічну відпустку з виплатою середнього заробітку за весь час затримки з моменту звільнення по день ухвалення судом рішення в сумі 23142,11 грн., 10000 грн. моральної шкоди та витрат на правову допомогу в сумі 1000 грн., зобов'язавши відповідача провести індексацію невиплаченої грошових коштів з 04 серпня 2015 року по день ухвалення судом рішення та виплатити належні ОСОБА_1 грошові кошти.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Герасименко Д.О. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі з підстав їх безпідставності та необґрунтованості.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає до часткового задоволення за наступних обставин.

Статтею 11 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Судом встановлені факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що у відповідності до наказу Генерального директора ТОВ Транс Грейн - Харченка О.С. № 3 від 17 липня 2014 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду головного бухгалтера з 17 липня 2014 року на основне місце роботи з окладом згідно штатного розпису ( а.с.4).

У відповідності до наказу № 4 від 03 серпня 2015 року, виданого генеральним директором ТОВ Транс Грейн - ОСОБА_2, ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера було звільнено з 03 серпня 2015 року за згодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України ( а.с.5).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Згідно з вимогами ст.ст. 83,116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В судовому засіданні позивачка вказувала, що на момент звільнення вона мала невикористану щорічну відпустку у розмірі - 25 календарних днів. При цьому, позивачкою вказувалось про те, що в порушення норм чинного законодавства, належні їй суми грошових коштів в частині виплати компенсації за невикористані щорічні відпустки при звільненні не були виплачені роботодавцем. При цьому, вирішити дане питання мирним шляхом відповідач відмовився, що стало підставою для звернення її з позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів.

В свою чергу, стороною відповідача, заперечувались вказані обставини з підстави відсутності в діях ТОВ Транс Грейн вини, вказані твердження представником відповідача в ході судового розгляду справи обґрунтовувались ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 966 від 16.07.1999 року, де ч.8 ст. 9 визначено, що відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Так, представник відповідача в судовому засіданні повідомив, що у відповідності до штатного розпису ТОВ Транс Грейн єдиним працівником бухгалтерії у ТОВ Транс Грейн була головний бухгалтер, посаду якого з 17.07.2014 року по 03.08.2015 року займала ОСОБА_1, до посадових обов'язків якої відносилось в тому числі, своєчасне здійснення нарахування заробітної плати та ведення діловодства, в тому числі з кадрових питань, ОСОБА_1 виконуючи посадові обов'язки головного бухгалтера в останній день роботи - 03 серпня 2015 року була зобов'язана здійснити нарахування всіх сум, що належить до виплати робітнику, який звільняється.

У відповідності до розрахунково - платіжної відомості № НЗП-000015 від 03.08.2015 року, сформованої з використанням програмного забезпечення ОСОБА_1 в останній день роботи було самостійно здійснено нарахування заробітної плати за серпень 2015 року. В той же час розрахунок компенсації за невикористану відпустку, останньою не був проведений.

В обґрунтування своїх тверджень представником відповідача вказувалось про те, що у відповідності до Акту приймання - передачі справ ( бухгалтерських документів) при заміні головного бухгалтера ТОВ Транс Грейн від 03.08.2015 року ОСОБА_1 була передала новому головному бухгалтеру документація з кадрового діловодства, що на думку сторони відповідача свідчить про те, що ОСОБА_1, виконуючи функції головного бухгалтера та здійснюючи ведення діловодства з кадрових питань, була достеменно обізнана про необхідність здійснення розрахунку належних до виплати при звільненні сум, але останньою цього не було зроблено.

У відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника чи уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу положень ст.ст. 115,116, 117 КЗпП України визначено істотні умови для встановлення наявності порушення прав робітника: наявність трудових відносин, розмір заробітної плати та інших платежів, строк розрахунку, наявність заборгованості, вина сторін.

Таким чином, з аналізу вказаних норм чинного законодавства вбачається, що підставою відповідальності власника (підприємства) - є склад правопорушення, який включає два юридичних факти - порушення власником строків розрахунку при звільненні ( ст. 116 КЗпП) та вина власника.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік за фінансову звітність в України №966 від 16.07.1999 року. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Судом встановлено та не заперечувалось в ході судового розгляду справи позивачкою, що нею, у відповідності до посадових обов'язків, було сформовано розрахунково - платіжну відомість № НЗП-000015 від 03.08.2015 року, з використанням програмного забезпечення, де було нараховано компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1 277,52 грн. ( а.с.11), але, при цьому, провести відповідні оплати по даній відомості остання не мала можливості, оскільки до програми, за допомогою якої на товаристві ведеться бухгалтерський облік, її пароль логін входу в дану програму був змінений, що унеможливо провести розрахунок по заробітній платі в день її звільнення.

При цьому, позивачем вказувалось, що дана розрахунково - платіжна відомість № НЗП-000015 від 03.08.2015 року, не відповідає вимогам Постанови Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , якою визначено, що касові операції в національній валюті проводяться у відповідності до п. 1.2; 2.10; 3.1; 3.3;3.4; 3.9 та п.№.11.

В свою чергу представником відповідача вказувалось, що 03.09.2015 року компенсація за невикористану відпустку ОСОБА_1, підприємством було задепоновано, згідно відомості на виплату грошей № 17 ( а.с.98), в зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не мала бажанння отримувати дані кошти, в зв'язку з чим товариство не мало наміру невиплачувати цих коштів позивачу.

У відповідності до п. 3.3 Постанови НБУ № 637 від 15.12.2004 року визначено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Пунктом 3.5 визначено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Після закінчення встановлених строків виплат, пов'язаних з оплатою праці за видатковими відомостями, касир зобов'язаний: у видатковій відомості проти прізвища осіб, яким не здійснено виплату, поставити відбиток штампа або зробити напис "Депоновано";скласти реєстр депонованих сум; у кінці видаткової відомості зазначити фактично виплачену суму та недоодержану суму виплат, яка підлягає депонуванню, звірити ці суми із загальним підсумком за видатковою відомістю і засвідчити напис своїм підписом. Якщо готівкові кошти видавалися не касиром, а іншою особою, то на відомості додатково робиться напис "Готівку за відомістю видав (підпис)"; здійснити відповідний запис у касовій книзі згідно з виписаним бухгалтерією видатковим касовим ордером на фактично видану суму за видатковою відомістю.

Бухгалтер робить перевірку записів, зроблених касирами у видаткових відомостях, та здійснює підрахунок виданих і депонованих за ними сум. Депоновані суми, що підлягають здаванню в банк, оформляються шляхом складання одного загального видаткового касового ордера.

Судом встановлено, що депонація касовий операції у відповідності до вказаних вище пунктів постанови НБУ і проведення операцій з депонації є обов'язковим для проведення касових операцій. При цьому, представником відповідача не надано відповідних касових документів про депонацію кошів за компенсацію невикористаної відпустки ОСОБА_1, а саме: прибутково - касового ордеру про оприбуткування готівки в касу підприємства, видаткової відомості, реєстру депонованих сум, оформленого видаткового касового ордера, квитанції банка про отримання депонованих сум, в зв'язку з чим твердження сторони відповідача про депонацію зазначених сум визнаються судом неспроможними, а сам факт депонації коштів не відповідає дійсним обставинам справи.

За вказаних вище мотивів суд визнає неналежним та недопустимим доказом - відомість на виплату грошей №17, оскільки відсутні підтверджуючі касові документи про підтвердження депонації даної суми, а також на даній копії відомості відсутній підпис керівника підприємства, що вказує про її неналежність та недійсність.

Судом також беззаперечно встановлено та підтверджується відповіддю наданою на адресу суду ПАТ КБ Приватбанк , що на підприємстві ТОВ Транс Грейн є одна уповноважена особа з правом фінансового підпису ОСОБА_2 РНКОПП НОМЕР_1, на якого зареєстрований логін; НОМЕР_3 ОСОБА_2 НОМЕР_1 НОМЕР_2 transgreyn а автор відкритий НОМЕР_4 від 10.07.2014 року. Сертифікат дійсний з 30.12.2016 року, Пт 11:21:40 по 30.12.2017 року, СБ 23:59:59 DSTU4145 (bit (s)) 9 а.с.166), що вказує про безпідставність тверджень сторони відповідача про можливість здійснення повного розрахунку при звільненні безпосередньо ОСОБА_1, та про відсутність вини підприємства у проведенні несвоєчасного та неповного розрахунку останньої у день звільнення.

Будь-яких доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 на день звільнення паролів та логінів до фінансової програми товариства, стороною відповідача не надано, що вказує про безпідставність заперечень ТОВ Транс Грейн про відсутність їх вини у здійсненні повного розрахунку з ОСОБА_1 у день її звільнення та в свою чергу про відсутність вини останньої у проведенні неповного розрахунку сум працівника при його звільненні.

Більше того, висновки суду з приводу відсутності вини ОСОБА_1 в умисному здійсненні неповного розрахунку у день її звільнення підтверджуються розрахунковим листом по заробітній платі за серпень 2015 року ( а.с.11).

Дані обставини не були спростовані в установленому порядку належними та допустимими доказами стороною відповідача.

Крім того, з приводу невиплати заробітної плати ОСОБА_1 зверталась до Управління Держпраці у Полтавській області, котрим було встановлено факт невиплати останній грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 1023,20 грн. (а.с.74).

Дані обставини не були спростовані стороною відповідача в ході судового розгляду справи.

Твердження сторони відповідача щодо умисного ухилення ОСОБА_1 від отримання нею належних їй сум судом сприймаються критично, оскільки лист від 06.10.2016 року направлений на адресу ОСОБА_1, останньою не був отриманий, в зв'язку з поверненням його адресату за закінченням строку зберігання, що підтверджується наданими суду документами ( а.с.150-155).

Відсутність адреси працівника для проведення з ним повного розрахунку при йього звільненні не звільняє роботодавця від цивільно - правової відповідальності.

Поряд з цим, юудь-яких доказів про сповіщення отримання ОСОБА_1 щодо отримання нею недонаразованих сум по заробітній платі з боку роботодавця суду не надано.

З офіцйними запитами щодо встановленння адреси проживання ОСОБА_1 відповідач не звертався, хоча номер мобільного телефону ОСОБА_1 у виконавчого дирктора товариства -Малухи В.В., який є представником відповідача в судовому засіданнні, наявний з моменту прийняття останньої на роботу і по даний час, що вказує про неспроможність тверджень сторони відповідача про умисне неотримання ОСОБА_1 налжених їй сумта відсутність у товариства будь-яких особових даних ОСОБА_1 для її повідомленння про необхідність отримання нарахованих їй сум.

За вказаних обставин судом беззаперечно встановлено в ході судового розгляду спору факт пред'явлення ОСОБА_1 до роботодавця ТОВ "Транс Грейн" вимоги про проведення з нею розрахунку, в зв'язку з її звільненням.

Твердження представника відпоавідача про пошкодження та знищення документів та продуктів програмного забезпечення товариства, суд визнає безпідставними, оскільки дані обставини не встановлені компетентними органами в устанволеному законом порядку. Будь-яких офіційних звернень з даного питанння до правоохоронних органів товариством подано також не було.

Таким чином, з огляду на вказані вище обставини справи та виходячи з норм закону, що регулюють спірні правовідносини, вбачається саме вина роботодавця щодо не проведення розрахунку з працівником ОСОБА_1, оскільки безпосередньо з дій ТОВ Транс Грейн шляхом наявності пароля безпосередньо у керівника товариства, позивачка, будучи головним бухгалтером на товаристві, не могла у відповідності до своєї посадової Інструкції реалізувати свої прямі функціональні обов'язки.

При цьому, дані обставини не були спростовані в ході судового розгляду справи стороною відповідача шляхом подання належних та допустимих доказів.

Таким чином, з огляд на те, що в діях роботодавця ТОВ Транс Грейн наявна ступінь вини у відповідності до ст. 116 КЗпП України таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими в даній частині та підлягають до задоволення в частині стягнення компенсації за невикористану основну щорічну відпустку в сумі 1277 грн. 52 коп., середнього заробітку за весь час затримки з моменту звільнення по день фактичного розрахунку в суму 46492,06 грн., компенсація втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням їх виплати у сумі 304,05 грн. та підлягають стягненню з відповідача.

Вимоги позивачки щодо зобов'язанння відпоавідача здійснити нарахування вказаних сум є передчасними, оскільки фактично - порушене право позивача відновлюється за рахунок стягнення з відпоавідача цих сум, в зв'язку з чим дані вимоги не мпідялгають до задоволення судом.

Поряд з цим, позивачкою в позові заявлялась вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди на суму 10 000 грн., посилаючись на те, що протиправними діями та бездіяльністю відповідача щодо порушення прав ОСОБА_1 у сфері трудових відносин, що призвело до звільнення та в свою чергу спричинило значні моральні страждання.

Часиною 4 статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Позивачкою в ході судового розгляду справи в обґрунтування позовних вимог в даній частині вказувалось про те, що моральні переживання виникли з приводу розуміння цілковитої незаконності дій та тверджень відповідача в зв'язку з відмовою їй у проведенні розрахунку та проведенні з нею виплат, які є обов'язковими для виплати при звільненні працівника.

Так, вище вказані дії сторони відповідача призвели до скрутного матеріального становища позивачки та, як наслідок переживання позивача призвело до тяжкого психічного стану, погіршення здоров'я.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Так, судом встановлено, що порушення законних прав позивачки ОСОБА_1 призвело до душевних страждань останньої, оскільки остання постійно знаходилась в пригніченому стані, що вплинуло на її самопочуття та психологічний стан, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що вимоги позивачки підлягають до часткового задоволення в сумі 1 000 грн..

Позивачем ОСОБА_1 ставилась вимогам про стягнення судових витрат, які були понесені нею при зверненні до суду з позовом щодо витрат понесених ним на правову допомогу.

Так, статтею 79 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що судові витрати є складовою судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат , пов'язаних з розглядом судової справи належить:

1)витрати на судовий збір;

2) витрати на правову допомогу;

3)витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;

4)витрати, пов'язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведеннях судових експертиз;

витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витати пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача

Так, судом встановлено, що позивачкою ОСОБА_1 шляхом реалізації свого конституційного права на правову допомогу укладено договір про надання правової допомоги від 12.10 2016 року з адвокатом Герасименко Д.О. в ході розгляду даної цивільної справи у всіх інстанціях.

Згідно п.3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30 вересня 2009 року визначено, що право на правову допомогу є гарантією реалізації, захисту та охорони інтересів інших прав і свобод людини.

Правова допомога є одним з елементів доступності правосуддя. Право на правову допомогу у цивільному судочинстві закріплене у ст. 12 ЦПК України.

Так, частиною 1 статті 84 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Законом України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах .

У відповідності до статті 1 Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи у суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З матеріалів справи вбачається, що позивачкою та її представником поряд з заявленням вимог про стягнення витрат на правову допомогу у відповідності до норм права, які є спеціальними - розрахунку на надання правової допомоги представником позивачки - адвокатом Герасименко Д.О. проведено не було, що унеможливлює суд визначити фактичну участь та фактично наданні адвокатом Герасименко Д.О. у відповідності до вимог ст. 1 Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах .

За вказаних обставин вимоги позивача в даній частині не підлягають до задоволення.

Частиною 2 статті 88 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, оскільки позивачка ОСОБА_1 у відповідності до положень Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору при подачі позову, який виник з трудових правовідносин, тому судовий збір підлягає стягненню на користь держави з відповідача ТОВ Транс - Грейн у відповідності до ставок визначених ЗУ Про судовий збір , які діяли на момент звернення позивачки до суду та кількості, характеру вимог задоволених судом.

Тобто, до стягнення з ТОВ Транс - Грейн підлягає стягненню судовий збір за вимогу майнового характеру в сумі 551,20 грн, та вимогу про стягнення моральної шкоди у сумі 1378,00 грн. а всього в розмірі 1929,20 грн..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 30, 60,84 88, 209, 212, 218, 256 ЦПК України, ст. ст. 47,116,117, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 22,23, 1166,1167 ЦК України, Закону України Про відпустки , Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах ,Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами трудових спорів , Постанови пленуму ВСУ № від 31.03.1995 року Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ Транс Грейн про зобов'язання відповідача вчинити певні дії щодо нарахування та виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку та середнього заробітку за весь час затримки з моменту звільнення по день ухвалення судом рішення, відшкодування моральної шкоди та витрати на правову допомогу- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ Транс Грейн на користь ОСОБА_1 грошові кошти компенсації за невикористану основну щорічну відпустку в сумі 1277 грн. 52 коп., середній заробіток за весь час затримки з моменту звільнення по день ухвалення судом рішення в сумі 46492 грн. 06 коп., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 304 грн. 05 коп. та моральної шкоди у сумі 1 000 грн.00 коп..

Стягнути з ТОВ Транс Грейн на користь держави судовий збір у сумі 1929,20 грн..

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю та необгрнутованістю.

Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції може бути подано до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Н. І. Крючко