Ухвала

від 30.10.2017 по справі 553/3550/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/3550/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2641/17Головуючий у 1-й інстанції Крючко Н. І. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Одринської Т.В., Дорош А.І., при секретарі: Ачкасовій О.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Транс Грейн на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ Транс Грейн про зобов'язання відповідача вчинити певні дії щодо нарахування та виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку та середнього заробітку за весь час затримки з моменту звільнення по день ухвалення судом рішення, відшкодування моральної шкоди та витрати на правову допомогу,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ТОВ Транс Грейн в особі директора ОСОБА_3 про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані щорічні відпустки та середнього заробітку за весь час затримки з моменту звільнення по день ухвалення судом рішення, відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу, в якому просила стягнути з ТОВ Транс Грейн грошові кошти за невикористану основну щорічну відпустку з виплатою середнього заробітку за весь час затримки з моменту звільнення по день ухвалення судом рішення в сумі 23142,11 грн., 10000 грн. моральної шкоди та витрат на правову допомогу в сумі 1000 грн., зобов'язавши відповідача провести індексацію невиплаченої грошових коштів з 04 серпня 2015 року по день ухвалення судом рішення та виплатити належні ОСОБА_2 грошові кошти.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2017 рокупозов ОСОБА_2 до ТОВ Транс Грейн про зобов'язання відповідача вчинити певні дії щодо нарахування та виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку та середнього заробітку за весь час затримки з моменту звільнення по день ухвалення судом рішення, відшкодування моральної шкоди та витрати на правову допомогу - задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ Транс Грейн на користь ОСОБА_2 грошові кошти компенсації за невикористану основну щорічну відпустку в сумі 1277 грн. 52 коп., середній заробіток за весь час затримки з моменту звільнення по день ухвалення судом рішення в сумі 46492 грн. 06 коп., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 304 грн. 05 коп. та моральної шкоди у сумі 1 000 грн.00 коп.

Стягнуто з ТОВ Транс Грейн на користь держави судовий збір у сумі 1929,20 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю та необґрунтованістю.

З даним рішенням суду не погодилося товариство з обмеженою відповідальністю Транс Грейн в інтересах якого діє по довіреності адвокат - ОСОБА_4, та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2017 рокускасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що суд першої інстанції в своєму рішенні не надав належної оцінки наведених відповідачем доказів, неповно з'ясував всі обставини даної справи, а тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Судове засідання проводилось за участі представника апелянта, позивача та її представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України , апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що згідно наказу Генерального директора ТОВ Транс Грейн - ОСОБА_3 № 3 від 17 липня 2014 року ОСОБА_2 було прийнято на посаду головного бухгалтера з 17 липня 2014 року на основне місце роботи з окладом згідно штатного розпису (а.с.4).

У відповідності до наказу № 4 від 03 серпня 2015 року, виданого генеральним директором ТОВ Транс Грейн - ОСОБА_3, ОСОБА_2 було звільнено з посади головного бухгалтера з 03 серпня 2015 року за згодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с.5).

Відповідно до штатного розпису ТОВ Транс Грейн єдиним працівником бухгалтерії у ТОВ Транс Грейн була головний бухгалтер, посаду якого з 17.07.2014 року по 03.08.2015 року займала ОСОБА_2

Згідно акту приймання-передачі справ (бухгалтерських документів) при зміні головного бухгалтера від 03.08.2015 року, позивачем новопризначеному головному бухгалтеру підприємства в присутності керівника було передано всю бухгалтерську та первинну документацію підприємства, регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність, документи, які стосуються кадрових питань та інші документацію (а.с.122).

З наданої на адресу суду ПАТ КБ Приватбанк інформації вбачається, що на підприємстві ТОВ Транс Грейн є одна уповноважена особа з правом фінансового підпису ОСОБА_3 РНКОПП НОМЕР_1, на якого зареєстрований логін; 11990934 ОСОБА_3 НОМЕР_1 КО 667865 transgreyn а автор відкритий 894184 168 23771141 від 10.07.2014 року. Сертифікат дійсний з 30.12.2016 року, Пт 11:21:40 по 30.12.2017 року.

У вересні 2016 року позивач зверталася за захистом своїх прав до управління Держпраці у Полтавській області, якими було проведено перевірку та підтверджено факт неповного розрахунку відповідачем та рекомендувало звернутися для вирішення даного питання до підприємства чи до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що в діях роботодавця ТОВ Транс Грейн наявна ступінь вини у відповідності до ст. 116 КЗпП України, а тому прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині є законними і обґрунтованими та підлягають до задоволення в частині стягнення компенсації за невикористану основну щорічну відпустку в сумі 1277 грн. 52 коп., середнього заробітку за весь час затримки з моменту звільнення по день фактичного розрахунку в суму 46 492,06 грн., компенсація втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням їх виплати у сумі 304,05 грн.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, статтею 47 Кодексу Законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України Про оплату праці заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу. До структури заробітної плати, визначеної у статті 2 цього Закону, входять: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина третя статті 2 Закону України Про оплату праці ).

Згідно з підпунктом 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, компенсація за невикористану відпустку входить до фонду додаткової заробітної плати.

З огляду на викладене та встановлені судами обставини, оскільки сума компенсації за невикористану відпустку що заявлена позивачем входить до фонду оплати праці, вимога про її стягнення подана до суду з дотриманням строків встановлених ч.2 ст. 233 КЗпП України.

Статтею 83 Кодексу Законів про працю України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані дні щорічної відпустки.

Відповідно до ст. 116 Кодексу Законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору.

Проте, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, відповідачем ТОВ Транс Грейн не було здійснено повний розрахунок з ОСОБА_2 при її звільненні.

Доводи відповідача щодо відсутності вини підприємства є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи, якими підтверджено факт передачі всієї документації позивачем новому головному бухгалтеру підприємства, до обов'язків якого після звільнення ОСОБА_2 і входило проведення повного розрахунку з останньою.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем, не підтверджено належними та допустимими доказами факт депонації спірної суми. Доводи апелянта про те, що позивач ухиляється від отримання належних їй сум є необґрунтованими, так як з наданих матеріалів справи вбачається, що лист від 06.10.2016 року, який був направлений відповідачем на адресу ОСОБА_2, останньою не був отриманий, та повернутий адресату в зв'язку з закінченням строку зберігання (а.с.150-155). Таким чином, обставини на які посилається представник відповідача не можуть бути розцінені судом як недобросовісність позивачки у питанні отримання компенсації.

Разом з цим, слід зазначити, що відсутність адреси працівника для проведення з ним повного розрахунку при його звільненні не звільняє роботодавця від цивільно - правової відповідальності. В свою чергу, відповідачем будь-яких доказів щодо сповіщення ОСОБА_2 про отримання нею не донарахованих сум по заробітній платі з боку роботодавця суду не надано.

Таким чином, з урахуванням вищевикладених обставин справи та норм закону, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до правильного висновку про стягнення з ТОВ Транс Грейн на користь ОСОБА_2 компенсації за невикористану основну щорічну відпустку та середнього заробітку за весь час затримки з моменту звільнення по день ухвалення судом рішення.

Висновки суду про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, також є обґрунтованими та відповідають вимогам закону та судовій практиці, зокрема правовій позиції зробленій в постанові Верховного Суду України від 07.12.2016 року по справі №6-1425 цс.16.

Перевіркою висновків суду першої інстанції при вирішенні питання про розміри компенсації за невикористану відпустку, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, середнього заробітку за весь час затримки, який підлягає стягненню на користь позивача, колегією суддів, встановлено, що місцевим судом взято за основу розрахунки позивача, які не оспорювалися та не спростовувалися відповідачем, та які відповідають положенням Закону України « Про оплату праці » та постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 « Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати. Зважаючи на викладене дані висновки є обґрунтованими та відповідають численним правовим позиціям Верховного Суду України, зокрема правовій позиції зробленій в постанові від 27.04.2016 року по справі №6-113 цс.16.

Також, з наданих матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 при зверненні до суду з даним позовом заявлялась вимога про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди на суму 10 000 грн. Посилалась на те, що протиправними діями та бездіяльністю відповідача щодо порушення її прав у сфері трудових відносин, призвело до звільнення та в свою чергу спричинило їй значні моральні страждання. Вказувала, що моральні переживання виникли з приводу розуміння цілковитої незаконності дій та тверджень відповідача в зв'язку з відмовою їй у проведенні розрахунку та проведенні з нею виплат, які є обов'язковими для виплати при звільненні працівника. Тому, вказані дії сторони відповідача призвели до скрутного матеріального становища позивачки та, як наслідок переживання позивача призвело до тяжкого психічного стану, погіршення здоров'я.

У відповідності до ч.3 ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Так, місцевим судом встановлено, що порушення законних прав позивачки ОСОБА_2 призвело до душевних страждань останньої, оскільки остання постійно знаходилась в пригніченому стані, що вплинуло на її самопочуття та психологічний стан.

Тому, на думку колегії суддів, місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивачки в цій частині підлягають до часткового задоволення в сумі 1000 грн.

Крім того, позивачем ОСОБА_2 ставилась вимога про стягнення судових витрат, які були понесені нею при зверненні до суду з позовом та витрат понесених нею на правову допомогу.

Так, місцевим судом встановлено, що позивачкою ОСОБА_2 шляхом реалізації свого конституційного права на правову допомогу було укладено договір про надання правової допомоги від 12.10.2016 року з адвокатом ОСОБА_5 в ході розгляду даної цивільної справи у всіх інстанціях.

Частиною 1 статті 84 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Законом України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах .

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.48 Постанови № 10 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах , підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, місцевий суд правильно з'ясував обставини справи, всебічно та об'єктивно перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані ними докази, дав їм належну оцінку та постановив законне й обґрунтоване рішення з правильним застосуванням норм матеріального права.

Таким чином судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст.ст. 303 , 308 , 314 , 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Транс Грейн - відхилити .

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_6 /підпис/ ОСОБА_7

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1

З оригіналом згідно: