Рішення

від 14.09.2017 по справі 916/1619/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2017 р.Справа № 916/1619/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Полімер-Продукт"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Південна Пальміра-Торг"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „КВС-Україна"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 30000грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від позивача: Іваницький А.М., згідно довіреності від 29.05.2017р.; Сержант О.Ю., згідно довіреності від 15.08.2017р.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи - ТОВ „КВС-Україна": Бєляєва І.А., згідно довіреності №29 від 10.01.2017р.

від третьої особи - ФОП ОСОБА_1: не з`явився

В засіданні 14.09.2017р. приймали участь представники сторін:

від позивача: Іваницький А.М., згідно довіреності від 29.05.2017р.; Сержант О.Ю., згідно довіреності від 15.08.2017р.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи - ТОВ „КВС-Україна": не з`явився

від третьої особи - ФОП ОСОБА_1: не з`явився

Суть спору: про стягнення з ТОВ „Південна Пальміра-Торг" на користь ТОВ „Полімер-Продукт" 30000грн. заборгованості за договором-заявкою №190716 на транспортно-експедиційні послуги від 19.07.2016р.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, в їх обґрунтування зазначає, що 19.07.2016р. між ТОВ „Полімер-Продукт" та ТОВ „Південна Пальміра-Торг" шляхом обміну електронними листами був укладений договір-заявка №190716 на транспортно-експедиційні послуги, на виконання якого позивачем було здійснено перевезення для одержувача - ТОВ „КВС-Україна" на суму 30000грн., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною, митною декларацією, актом надання послуг, податковою накладною. Однак, замовником не було сплачено перевізнику кошти за перевезення.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ „КВС-Україна" подало до суду пояснення від 28.08.2017р. за вх.№18521/17, де вказує, що 15.07.2016р. ТОВ „КВС-Україна" звернулось до ФОП ОСОБА_1, з яким укладено договір №13/01/15 про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, із замовленням здійснити перевезення вантажу, а саме: восьмигранні контейнери з гофрованого картону за маршрутом Бад-Нойштадт-ан-дер-Зале (Німеччина) - Закупне (Україна, Хмельницька область, Чемерівецький район, смт. Закупне, вул. Станційна,8а). На виконання отриманого замовлення ФОП ОСОБА_1 забезпечив поставку зазначеного вантажу шляхом надання вантажного автомобільного транспорту, серед якого був і вантажний автомобіль та причіп до нього, який був наданий ТОВ „Полімер-Продукт". Поставка здійснена 26.07.2016р. на склад ТОВ „КВС-Україна". За виконання ФОП ОСОБА_1 перевезення ТОВ „КВС-Україна" здійснило оплату у повному обсязі.

Ухвалою суду від 29.08.2017р., задоволено клопотання позивача від 16.08.2017р. за вх.№2-4357/17 про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ФОП ОСОБА_1

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ФОП ОСОБА_1 в судові засідання не з`явився, пояснення по суті спору та витребувані судом документи не надав.

Ухвалою суду від 27.07.2017р. задоволено клопотання ТОВ „Полімер-Продукт" про участь у судовому засіданні по справі №916/1619/17 в режимі відеоконференції.

Клопотання сторін про долучення документів до справи від 31.07.2017р. за вх.№16759/17, від 21.08.2017р. за вх.№18202/17, від 12.09.2017р. за вх.№19650/17 були судом задоволені.

Ухвалою суду від 29.08.2017р., за клопотанням позивача від 16.08.2017р. за вх.№2-4357/17, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено 26.09.2017р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правові позиції, суд встановив наступне:

19.07.2016р. ТОВ „Південна Пальміра-Торг" (експедитор) та ТОВ „Полімер-Продукт" (виконавець) було укладено договір-заявку №190716д на транспортно-експедиційні послуги, відповідно до якого виконавець мав перевозити вантаж - картонні контейнери у кількості 20 тон за маршрутом 97616 Бад-Нойштадт-ан-дер-Зале, Германія - (Пункт виїзду із ЄС - Корчова (Польща) - Краковець (Україна) - Хмельницький - Закупне, Хмельницька область. Вартість послуг з перевезення склала 30 000грн. без ПДВ. Адреса розвантаження: Хмельницька область, Чемеровецький район, смт. Закупне, вул. Станційна, 8а. Зав. складом ОСОБА_5.

В підтвердження укладення договору-заявки №190716д позивач подав роздруківку електронного листування між ним та відповідачем.

Факт надання послуг ТОВ „Полімер-Продукт" на користь ТОВ „Південна Пальміра-Торг" підтверджується товарно-транспортною накладною міжнародного зразка СМR від 21.07.2016р., митною декларацією ДКД-ЕЕ №400000000.2016 від 26.07.2016р.

У перевезенні вантажу приймав участь ФОП ОСОБА_1, на що вказує підписаний між ТОВ „КВС-Україна" та ФОП ОСОБА_1 акт №ОУ-0000104 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.07.2016р. за надання транспортно-експедиційних послуг на суму 306684,96грн., вартість яких ТОВ „КВС-Україна" на підставі виставленого рахунка-фактури №СФ-0000104 від 20.07.2016р. оплачено згідно платіжного доручення №8281 від 29.07.2016р.

Крім того, із вантажної митної декларації №400050000/2016/009741 вбачається, що перевезення здійснювалося автомобілем Renault НОМЕР_1 та причепа до нього НОМЕР_2.

10.08.2016р. ТОВ „Полімер-Продукт" в ЄРПН за №9140866245 зареєструвало податкові зобов'язання із господарської операції по здійсненню на користь ТОВ „Південна Пальміра-Торг" перевезення на суму 30 000грн.

Також, на доведення своїх позовних вимог позивач подав до справи накази ТОВ „Полімер-Продукт" №33-К від 25.11.2013р. про призначення водія транспортного засобу, №226-В від 15.07.2016р. про відрядження водія, №13-К від 17.02.2017р. про звільнення водія, подорожній лист від 15.07.2016р. №472357, довідку про транспортні витрати №15/07-1 від 15.07.2016р.

Позивачем було надіслано для підпису відповідачу за описами вкладення у цінні листи від 16.03.2017р., від 20.06.2017р. акт надання послуг №91 від 26.07.2016р., акт звірки від 15.03.2017р., договір-заявку №190716, договір перевезення №190716, претензію про сплату заборгованості. Однак, як вбачається із копії конверту, поштове відправлення від 16.03.2017р. повернуто на адресу відправника, у зв'язку з незнаходженням відповідача за адресою державної реєстрації.

На підтвердження того, що від відповідача до позивача на рахунки не надходили кошти, позивач подав до справи виписку Відділення №1 у м. Хмельницький ПАТ „Перший український міжнародний банк" по рахунку ТОВ „Полімер-Продукт" за період з 01.01.2016р. по 15.08.2017р., довідку Відділення №301 АТ „УкрСиббанк" без номеру та дати.

З врахуванням вище проаналізованих обставини справи, суд дійшов висновку щодо повного задоволення заявленого позивачем позову з врахуванням наступних положень чинного законодавства.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Проте, згідно ст.218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ч.1 ст.908, п.1 ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України).

Частини 1, 2, 3 ст.909 Цивільного кодексу України визначають, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до частини 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Частина 2 вказаної статті вказує, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

При цьому згідно до частин 2, 3 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, а якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Відповідно до частин 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1, 2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, договір-заявка №190716д від 19.07.2016р. на транспортно-експедиційні послуги, яка була відправлена в електронній формі за підписом представника відповідача та скріплена печаткою відповідача, та яка в подальшому була підписана позивачем і скріплена печаткою, свідчить про погодження сторонами зобов'язань, взятих на себе вказаною заявкою. Виходячи із приписів ст.202 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що сторонами вчинені дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов'язків, а тому договір-заявка №190716д від 19.07.2016р., яка була погоджена сторонами, вважається правочином, який вчинений у спрощеній формі.

Так, як встановлено судом вище перевізник (позивач) взяв на себе зобов'язання перевозити наданий йому експедитором-замовником (відповідачем) вантаж у міжнародному та міжміському сполученні автомобільним транспортом і видати вантаж уповноваженій особі замовника на його одержання, а замовник зобов'язався після отримання послуг сплатити за них обумовлену договором-заявкою на транспортно-експедиційні послуги плату. Між позивачем (перевізником) і вантажовідправниками або вантажоодержувачами договірних відносин немає. З аналізу наведених норм права та встановлених судом обставин справи вбачається, що між сторонами спору склалися правовідносини з перевезення вантажу.

Аналогічної позиції дотримується ВСУ у постанові №911/151/16 від 17.05.2017р.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт" міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону. Організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (ст. 53 Закону вказаного Закону).

Частинами 11, 12 ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" унормовано, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом, в тому числі, може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Як вбачається з договору-заявки №190716д від 19.07.2016р., місцем завантаження зазначено Германія, тобто, перевізником здійснювалось перевезення вантажу у міжнародному сполучені.

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19 травня 1956р (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України № 57-V від 01.08.2006р. Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів , а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 Щодо набуття чинності міжнародними договорами ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007р.

Відповідно до ст.1 Конвенції вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Враховуючи те, що обставини даного спору виникли з факту міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав в якості замовника у відносинах з експедитором, яким фактично здійснювалась організація перевезення вантажу в міжнародному сполучені, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що підписана в Женеві 19.05.1956р.

Статтею 4 Конвенції передбачено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Враховуючи вищевикладене, надана позивачем міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) є належним та допустимим доказом надання перевізником послуг перевезення вантажу та укладення договору між сторонами, зміст якої, зокрема, відмітки про доставку вантажу та отримання його вантажоотримувачем на вказаній CMR дають суду підстави стверджувати про виконання перевізником обов'язків з прийняття вантажу до перевезення та належної передачі вантажу вантажоотримувачу в обумовленому місці вивантаження.

Із СМR від 21.07.2016р., митної декларації ДКД-ЕЕ №400000000.2016 від 26.07.2016р. вбачається, що вантаж прибув із 97616 Бад-Нойштадт до с. Закупне, Хмельницької області, вантажоодержувачем є ТОВ „КВС-Україна".

Також, суд враховує, що в графі 21 митної декларації №400050000/2016/009741 від 26.07.2016р. „ідентифікація і країна реєстрації активного транспортного засобу на кордоні" зазначені номера автомобіля Renault НОМЕР_1 та причепа до нього НОМЕР_2, який належить ТОВ „Південна-Пальміра". Тобто, з врахуванням укладеного між відповідачем та позивачем договору-заявки №190716д від 19.07.2016р., позивачем фактично здійснено перевезення вантажу на користь відповідача за визначеним сторонами маршрутом на суму 30000грн., із чого суд вбачає виконання позивачем взятого зобов'язання у встановлених обсягах та з належною якістю. При цьому, вантажоодержувачем та вантажовідправником, у свою чергу, прийнято виконання цих послуг без будь - яких зауважень.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 000грн. заборгованості за договором-заявкою №190716 на транспортно-експедиційні послуги від 19.07.2016р. підлягають судом задоволенню у повній мірі.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Отже, суд задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги, внаслідок чого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 30000грн. заборгованості.

Згідно ст.49 ГПК України судовий збір в сумі 1600грн. відшкодовується позивачу за рахунок відповідача.

Неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. ...В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 14.09.2017р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались відповідачу за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві, витяг з ЄДРЮОФОП станом на 29.08.2017р., суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов ТОВ „Полімер-Продукт" повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Південна Пальміра-Торг" (65026, м. Одеса, вул. Приморська,18, код ЄДРПОУ 40184800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Полімер-Продукт" (29000, м. Хмельницький, вул.Пілотська,20, код ЄДРПОУ 33058932) 30000 (тридцять тисяч) грн. заборгованості, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18 вересня 2017 р.

Суддя І.А. Малярчук