Постанова

від 13.09.2017 по справі 910/9549/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2017 р. Справа№ 910/9549/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу (вх. №09-08.2/4875/17 від 14.06.2017) Товариства з обмеженою відповідальністю Сталекс МК на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2017

у справі № 910/9549/15 (суддя - Ярмак О.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхове товариство Іллічівське

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сталекс МК

про відшкодування шкоди у розмірі 58 232,97 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явились

від відповідача - Нагайченко В.С., довіреність б/н від 05.04.2017

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Страхове товариство Іллічівське звернулось до Господарського суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СТАЛЕКС МК про відшкодування шкоди у розмірі 58 232,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Приватне акціонерне товариство Страхове товариство Іллічівське , виплативши страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту №ЦО-05-011418 від 06.11.2013 страхове відшкодування у розмірі 108 232,97 грн, відповідно до ст. ст.993, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України Про страхування набуло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, якою є відповідач, як особа винна у вчиненні ДТП згідно ст. 1172 ЦК України. Посилаючись на приписи Цивільного кодексу України, Закону України Про страхування , Приватне акціонерне товариство Страхове товариство Іллічівське просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сталекс МК відшкодування шкоди в розмірі 58 232,97 грн, що становить різницю між фактично понесеними витратами на відновлення транспортного засобу (108 232,97 грн) та страховим відшкодуванням, яке було виплачене страховою компанією винуватця ДТП (50 000,00 грн в межах ліміту відповідальності страховика).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 (повний текст рішення підписаний 18.04.2017) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Сталекс МК на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Факторинг Про шкоду в порядку регресу в розмірі 13 109,74 грн та судовий збір у розмірі 411,30 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення у справі про часткове задоволення позовних вимог місцевий господарський суд виходив із того, що вартість збитків, заподіяних транспортному засобу, який застрахований ПрАТ Страхове товариство Іллічівське , підтверджується висновком проведеної судової автотоварознавчої експертизи з урахуванням коефіціенту фізичного зносу. А тому місцевий господарський суд задовольнив позов лише у сумі 13 109,74 грн, що становить різницю між розміром збитків, встановлених за результатами судової експертизи та стягнутими з страховика за Полісом №АС/2964188 страхового відшкодування. При цьому, задовольняючи позов на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Факторинг Про , суд вказав на заміну позивача -ПрАТ Страхове товариство Іллічівське , згідно ст. 25 ГПК України його правонаступником.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю СТАЛЕКС МК , подав апеляційну скаргу (вх. №09-08.2/4875/17 від 14.06.2017), в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 у справі № 910/9546/15 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує про неправомірність заміни позивача - ПрАТ Страхове товариство Іллічівське його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Факторинг Про , а також зазначає про невідповідність висновків місцевого господарського суду дійсним обставинам справи та поданим доказам.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2017 апеляційну скаргу (вх. №09-08.2/4875/17 від 14.06.2017) Товариства з обмеженою відповідальністю Сталекс МК на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Дикунська С.Я. та призначено розгляд справи на 16.08.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 відповідно до ч. 3 ст 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 29.08.2017, викликано у судове засідання представників ПрАТ Страхове товариство Іллічівське та ТОВ Фінансова компанія Факторинг Про . Зобов'язано ПрАТ Страхове товариство Іллічівське надати письмові пояснення по суті спору та вимог апеляційної скарги відповідача.

У судове засідання 29.08.2017 представники ПрАТ Страхове товариство Іллічівське та ТОВ Фінансова компанія Факторинг Про не з'явились, про причини неявки не повідомили, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 13.09.2017 в межах строку вирішення спору, який на підставі клопотання відповідача був продовжений судом.

У судовому засіданні 13.09.2017 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник ПрАТ Страхове товариство Іллічівське та ТОВ Фінансова компанія Факторинг Про у справі у судове засідання 13.09.2017 в черговий раз не з'явились, хоча про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

До початку судового засідання від ТОВ Фінансова компанія Факторинг Про надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представників.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи належне повідомлення учасників про дату і час розгляду справи, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників ПрАТ Страхове товариство Іллічівське та ТОВ Фінансова компанія Факторинг Про .

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи Приватне акціонерне товариство Страхове товариство Іллічівське подало позов про відшкодування шкоди в порядку регресу, який згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 17.04.2015 був прийнятий судом до розгляду та порушено провадження у справі.

30.03.2017 від Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Факторинг Про до суду першої інстанції надійшла заява про залучення ТОВ Фінансова компанія Факторинг Про до участі у справі в якості правонаступника позивача Приватного акціонерного товариства Страхове товариство Іллічівське (а.с. 155 том 1). До поданої заяви було долучено договір про надання фінансових послуг факторингу №02/06.02.17 від 06.02.2017 (а.с. 157-160 том 1).

Як вбачається з протоколу судового засідання 11.04.2017 (а.с. 187 том 1) та рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 в описовій частині рішення місцевий господарський суд зазначив про обґрунтованість поданої заяви та про існування підстав для проведення заміни позивача - ПрАТ Страхове товариство Іллічівське його правонаступником ТОВ Фінансова компанія Факторинг Про .

Відповідно до вимог ст.25 ГПК України в разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Відповідно до п. 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції процесуальне правонаступництво в розумінні статті 25 ГПК допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом певних обставин, але з повідомленням сторін, оскільки інше суперечило б приписам частини другої статті 22 ГПК стосовно прав сторін у судовому процесі.

Тобто, колегія суддів зазначає, що особа стає стороною у справі (в даному випадку позивачем) лише після винесення судом відповідної ухвали про здійснення заміни, до цього моменту особа не набуває процесуальних прав та обов'язків сторони у справі. Здійснюючи процесуальне правонаступництво, суд повинен винести відповідний процесуальний документ, про що повідомити інших учасників провадження задля забезпечення таких учасників в реалізації їх прав відповідно до ст. 22 ГПК України, в тому числі і задля повідомлення особи, яка стала позивачем у справі у зв'язку із правонаступництвом.

Однак, суд першої інстанції всупереч приписам ст. 25 ГПК України не виніс ухвали про заміну сторони та не вказав про здійснену заміну в резолютивній частині прийнятого рішення. Тобто, хоча в описовій частині рішення місцевий господарський суд і вказав про необхідність заміни позивача його правонаступником, однак фактично не здійснив такої заміни процесуально, не повідомив особу, про здійснення такої заміни та відповідно виніс рішення щодо прав ТОВ Фінансова компанія Факторинг Про без відповідного залучення її до участі у справі.

Згідно з ч. 2. ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У п. 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.08.2011 Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України зазначено, що згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розподілом ХІІ ГПК України.

Оскільки, суд першої інстанції всупереч приписам ст. 25 ГПК України не виніс ухвали про заміну сторони та не вказав про здійснену заміну в резолютивній частині прийнятого рішення, тобто не здійснив такої заміни процесуально та не повідомив учасників процесу про таку заміну, то колегія суддів дійшла висновку про необхідність вирішення даного питання, а саме заяви ТОВ Фінансова компанія Факторинг Про про заміну позивача його правонаступником на стадії апеляційного розгляду справи.

Відповідно до вимог ст.25 ГПК України в разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з п. 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції статтею 25 ГПК України передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Отже, особа, звертаючись до суду із відповідною заявою про, зокрема, заміну позивача (стягувача) у справі на його правонаступника у зв'язку з переходом до останнього права вимоги за договором відповідно до договору факторингу, повинна довести належними та допустимими доказами, за яким саме правочином до неї перейшли права вимоги відносно боржника і який обсяг цих прав.

Колегія суддів звертає увагу, що передання особою (кредитором) своїх прав іншій особі може відбуватись також і за договором факторингу, однак в будь-якому випадку такий правочин є похідним правочином від основного зобов'язання, оскільки відступати кредитор може лише право, яке існує, а за договором факторингу також право, яке виникне в майбутньому, у кредитора за певним зобов'язанням (правочином) відносно боржника. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у даній справі у ПрАТ Страхове товариство Іллічівське існувало право на відшкодування шкоди в порядку регресу, тобто право, яке виникло з деліктних правовідносин та договору майнового страхування.

Як свідчать представлені до матеріалів справи документи, 06.02.2017 між ТОВ Фінансова компанія Факторинг Про та ПрАТ Страхове товариство Іллічівське укладено договір про надання фінансових послуг факторингу (а.с. 157-159 том 1), відповідно до п. 1.1. якого ПрАТ Страхове товариство Іллічівське (клієнт за договором) передає фактору (ТОВ Фінансова компанія Факторинг Про ) усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що перейшли до клієнта як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договорами страхування.

За умовами п. 1.2. договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) по всім регресним вимогам клієнта згідно Додатку №1 до договору, у тому числі право одержання від боржників сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі. Права за регресними вимогами переходять від клієнта до фактора з моменту набрання чинності даним договором.

Тобто регресні вимоги, які були передані ТОВ Фінансова компанія Факторинг Про , вказані сторонами у Додатку №1 до договору.

Згідно з п. 6 Додатку № 1 до договору до регресних вимог, які передаються за договором до ТОВ Фінансова компанія Факторинг Про віднесено вимоги до ТОВ Сталекс МК у справі №910/9549/15 на суму 58 322,97 грн.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, колегія суддів звертає увагу, що регресна вимога виникає не на підставі подання позовної заяви та розгляду справи, яка знаходиться у суді, регресна вимога згідно чинного законодавства виникає лише як наслідок відшкодування завданої шкоди та виконання відповідно до ст. 990-993 ЦК України іншого (основного) зобов'язання за договором майнового страхування, і тому змістом регресного зобов'язання є право стягнення сплаченої на підставі певного правочину суми.

Однак, ні у договорі, ні в Додатку до договору не визначено правочину, виконання якого Приватним акціонерним товариством Страхове товариство Іллічівське стало підставою виникнення права регресу до боржника (відповідача у справі), не зазначено деліктного зобов'язання, яке стало підставою для сплати Приватним акціонерним товариством Страхове товариство Іллічівське страхового відшкодування потерпілому, та право відшкодування шкоди за яким було відступлено ТОВ Фінансова компанія Факторинг Про .

Відповідно до п. 1.2. договору факторингу та Додатку до нього ТОВ Фінансова компанія Факторинг Про замінило ПрАТ Страхове товариство Іллічівське по регресній вимозі, яка ідентифікована за номером судової справи. Тобто за договором факторингу ПрАТ Страхове товариство Іллічівське фактично передало не право вимоги у зобов'язанні (деліктному та пов'язаному з виконанням договору майнового страхування, укладеному з потерпілою особою), а передало позовну вимогу, заявлену у даній справі до ТОВ Сталекс МК .

Колегія суддів зазначає, що заміна особи у зобов'язанні є інститутом цивільного права, а відносини пов'язані із розглядом спору, який знаходиться на вирішенні в суді характеру цивільно-правових не мають.

Отже, при укладенні договору факторингу 06.02.2017 ПрАТ Страхове товариство Іллічівське уступило не право вимоги, яке виникло у зв'язку з заподіянням шкоди та виконанням договору страхування, укладеного з потерпілою внаслідок ДТП особою, а фактично уступило своє право позивача у справі, що чинним законодавством не передбачено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що за договором факторингу заміни особи (кредитора - ПрАТ Страхове товариство Іллічівське ) у відносинах з відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не відбулось, а тому відсутні підстави відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України для здійснення заміни позивача - ПрАТ Страхове товариство Іллічівське .

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду відмовляє в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанії Факторинг Про про заміну позивача у справі його правонаступником.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2017 у суді першої інстанції ПрАТ Страхове товариство Іллічівське подало клопотання (а.с. 185 том 1) про зменшення позовних вимог, в якій ПрАТ Страхове товариство Іллічівське з урахуванням проведеної у справі судової автотоварознавчої експертизи просило суд стягнути з ТОВ Сталекс МК на користь ПрАТ Страхове товариство Іллічівське відшкодування у розмірі 35 240,40 грн.

Подана заява не була прийнята місцевим господарським судом, про що зазначено в протоколі судового засідання від 11.04.2017 (а.с. 187 том 1) та в рішенні суду, оскільки, як зазначив суд, 11.04.2017 за результатами судового засідання 11.04.2017 він здійснив заміну ПрАТ Страхове товариство Іллічівське його правонаступником ТОВ Фінансова компанія Факторинг Про .

Однак, такі дії суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що не відповідають приписам Господарського процесуального кодексу України, оскільки, як вбачається із матеріалів справи та протоколу судового засідання 11.04.2017 позивачем у справі ще виступало ПрАТ Страхове товариство Іллічівське , і фактично заміни сторони у справі не відбулося. А тому слід вважати, що до винесення ухвали суду про заміну ПрАТ Страхове товариство Іллічівське його правонаступником, ПрАТ Страхове товариство Іллічівське користується всіма права та обов'язками, які має позивач згідно ст. 22 ГПК України, в тому числі правом подання заяви про зменшення позовних вимог.

Як уже зазначалось вище, згідно ст. 25 ГПК України процесуальне правонаступництво вважається здійсненим виключно після винесення відповідної ухвали суду, а тому неприйняття заяви про зменшення позовних вимог від особи, яка станом на момент проведення судового засідання 11.04.2017 та на момент винесення рішення мала статус позивача є порушенням норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що клопотання про зменшення позовних вимог від імені ПрАТ Страхове товариство Іллічівське підписано представником Прокопенко П.С., повноваження якого підтверджуються довіреністю №429 від 27.12.2016 (а.с. 186 том 1), подане до винесення рішення у справі, колегія суддів дійшла висновку, що подана заява про зменшення позовних вимог підлягає прийняттю до розгляду, а відтак слід вважати, що предметом позову у даній справі є вимога щодо стягнення з ТОВ Сталекс МК 35 240,40 грн, щодо якої і здійснюється апеляційний перегляд.

Київським апеляційним господарським судом встановлено, що 06.06.2013 між Приватним акціонерним товариством Страхове товариство Іллічівське та ТОВ Торговий дім Дари моря (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту позичальника банку №ЦО-05-011418 (а.с. 8 том 1), відповідно до якого позивачем застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом МАН , реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно з п. 6.1. до страхових випадків договором віднесено також пошкодження, знищення, втрата транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з встановленим п. 12.1. розміром франшизи у сумі 1%.

Пунктом 13 договору визначено строк його дії з 08.06.2013 до 07.06.2014.

Територія дії договору: Україна, країни Європи, Естонія, Литва, Латвія, країни СНД (крім Краснодарського краю, областей та республік Північого кавказу, республік Середньої Азії, зон воєнних дій, конфліктів та прирівняних до них).

З наявних матеріалів справи, судом встановлено, що 06.11.2013 ОСОБА_6 в м. Києві по вул. Заболотного - вул. Червонопрапорна, керуючи транспортним засобом Камаз , реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ Сталекс МК , під час руху не дотримався безпечної дистанції в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем МАН , реєстраційний номер НОМЕР_1, який отримав прискорення та здійснив зіткнення з транспортним засобом DAF , реєстраційний номер НОМЕР_3, з напівпричепом Krone , реєстраційний номер НОМЕР_4, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 22.11.2013р. у справі №752/20190/13-п (№3/752/7474/13) водія транспортного засобу Камаз , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу (а.с. 15 том 1).

Відповідно до Звіту № 879 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу MAN TGA 26.483, держ.№ НОМЕР_1 від 15.11.2013 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля МАН , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження складає 156 143,66 грн, а з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 84 692,24 грн. (а.с. 17-23 том 1)

Страховим актом №ЦО-41902-ЦО-05-0000011418-01 від 26.12.13 (а.с. 47-48 том 1) про виплату страхового відшкодування, пошкодження транспортного засобу марки МАН , реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 06.11.13, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 108 232,97 грн, з яких 3 337,30 грн зараховані як частина несплаченої страхової премії за договором п. 20.4.1., а 104 895,67 грн підлягали перерахуванню ТОВ Сінта груп згідно листа страхувальника - ТОВ Торговий дім Дари моря (а.с. 46 том 1)

Позивачем на виконання умов договору страхування було виплачено страхове відшкодування у розмірі 108 232,97 грн., зокрема, на підставі листа страхувальника ТОВ Торговий дім Дари моря №7239-увх від 12.12.2013, суму в розмірі 104 895,67 грн. була перерахована ТОВ Сінта Груп на оплату ремонту транспортного засобу (платіжне доручення №330 від 17.01.2014 а.с. 49 том 1), а сума в розмірі 3 337,30 грн., на підставі п.20.4.1. договору добровільного страхування наземного транспорту позичальника банку №ЦО-05-011418 від 06.06.2013, була зарахована в оплату наступного страхового платежу за вказаним договором, що вбачається з платіжного доручення від 17.01.2014р. та Страхового акту №ЦО-41902-ЦО-05-0000011418-01 від 26.12.13р.

Вказані обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 05.06.2014 у справі №910/6891/14 за позовом ПрАТ Страхове товариство Іллічівське до ПАТ Українська страхова компанія ГАРАНТ-АВТО про стягнення шкоди в порядку регресу 50 000,00 грн, яке набрало законної сили з 21.06.2014 та з огляду на положення ст. 35 ГПК України не потребують доказування при розгляді даної справи.

При вирішенні спору у справі №910/6891/14 судом було встановлено особу, винну у спричинені шкоди власнику автомобіля МАН , державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким є ТОВ Сталекс МК та відповідно страховик його цивільно-правової відповідальності; встановлено розмір шкоди, яка підлягала відшкодуванню страховиком з урахуванням ліміту відповідальності та коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу.

Так, за результатами розгляду справи №910/6891/14 у зв'язку з укладенням винуватцем ДТП з ПАТ УСК ГАРАНТ-АВТО договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів(Поліс №АС/2964188), в межах ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну та з урахуванням розмір франшизи - 0,00 грн., було стягнуто з ПАТ УСК ГАРАНТ-АВТО на користь ПрАТ Страхове товариство Іллічівське суму страхового відшкодування в розмірі 50 000 грн.

Предметом позову у даній справі є вимога щодо стягнення з відповідача суми різниці понесених позивачем фактичних витрат по вищевказаному страховому випадку та стягнутої суми страхового відшкодування за Полісом №АС/2964188.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

В абз. 3 п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди роз'яснено, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). В такому випадку відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 05.06.2014 у справі №910/6891/14 особою, винною у спричинені шкоди згідно ст. 1172 ЦК України визнано - ТОВ Сталекс МК .

Статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України Про страхування визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування за шкоду, завдану внаслідок ДТП автомобілю МАН , реєстраційний номер НОМЕР_1, до позивача перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток в межах фактичних витрат понесених на відновлення пошкодженого майна.

Вирішуючи спір суд першої інстанції дійшов висновку, що єдиним належним доказом підтвердження розміру матеріального збитку є висновок експертизи, який встановлює розмір матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу. Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів , при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Однак спеціальні норми Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу транспортного засобу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; та згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Тобто, колегія суддів звертає увагу, що обсяг відповідальності страховика винної в ДТП особи обмежується в тому числі вартістю відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля та визначеною договором франшизою. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду України від 22.03.2017 у справі №3-1344гс16.

Згідно Звіту №879 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу MAN TGA 26.483 держ №АА9483КІ (а.с. 16-23), проведеного у 2013 на замовлення ПрАТ Страхове товариство Іллічівське вартість відновлювального ремонту становить 156 143,66 грн, а з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 84 692,24 грн.

У зв'язку з тим, що під час розгляду даної справи у суді першої інстанції відповідач не погоджувався з даними вищенаведеного Звіту експерта, Господарським судом міста Києва була призначена судова експертиза, на вирішення якої поставлено питання про розмір матеріального збитку, завданого транспортному засобу MAN TGA 26.483 держ №АА9483КІ. Згідно висновку експерта №16250/15-54 від 25.11.2016 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи (а.с. 100-105 том 1) вартість відновлювального ремонту транспортного засобу була визначена у розмірі 108 266,51 грн (зворотня сторона аркуша 104 том 1), а з урахуванням коефіценту фізичного зносу становить 63 109,74.

Однак, колегія суддів звертає увагу також на роз'яснення Верховного Суду України, наведеного у листі від 19.07.2011 Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування , згідно якого, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд зазначає, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. У випадку відновлення транспортного засобу реальними збитками, які несе сторона та які підлягають їй відшкодуванню за рахунок винних осіб є витрати, які особа фактично понесла в даному випадку на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля та які підтверджені відповідними документами станції технічного обслуговування, квитанціями на придбання деталей, тощо. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14, Вищий господарський суд України в постановах від 24.02.2016 року у справі №917/1475/15.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів коефіцієнт фізичного зносу до вартості відновлювального ремонту транспортного засобу застосовується при визначені розміру відповідальності саме для страховика, в той час як у даній справі позов заявлено не до страховика, а заявлено вже безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

За загальним правилом згідно з положеннями статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, страхова компанія, в якій відповідач застрахував свою цивільну відповідальність на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом з урахуванням зносу транспортного засобу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством виключно в межах своїх лімітів відповідальності, а різницю між реальними збитками (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та страховою виплатою на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків. Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 14.06.2017 №3-467гс17.

Представленими доказами у справі підтверджується проведення ремонтних робіт з відновлення транспортного засобу, заміну деталей, тобто підтверджується фактично здійснені витрати на відновлення пошкодженого автомобіля та їх розмір. Зокрема, дані обставини підтверджуються наданим ПрАТ Страхове товариство Іллічівське Актом виконаних робіт №СГ000022315 від 31.01.2014 на суму 104 895,67 грн (а.с. 184 том 1), рахунком Станції технічного обслуговування - ТОВ Сінта Груп №ЕМ00000365 від 05.12.2013 на оплату послуг (а.с. 44 том 1), платіжним дорученням №330 від 17.01.2014 на оплату ремонтних робіт у сумі 104 895,67 грн (49 том 1), перерахованих позивачем на рахунок ТОВ Сінта Груп .

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що реальні збитки, які були понесені на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля, становлять суму в розмірі 104 895,67 грн, яка підлягає стягненню з винної особи. Разом з тим, оскільки ПАТ УСК ГАРАНТ-АВТО відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс №АС/2964188), в межах ліміту відповідальності страховика виплатило 50 000,00 грн, то різницю між фактичним розміром шкоди (104 895,67) і страховою виплатою (50 000,00), що становить 54 895,67 згідно ст. 1194 ЦК України повинна сплатити винна в заподіянні шкоди особа, якою згідно встановлених обставин справи є ТОВ Сталекс МК , відповідач у справі.

Однак з огляду на те, що ПрАТ Страхове товариство Іллічівське 11.04.2017 подало до суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог (вх. №01-37.2/2957/17 а.с. 183 том 1), в якій просило стягнути з ТОВ Сталекс МК 35 240,40 грн, а відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України суд не вправі виходити за межі позовних вимог, то колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь ПрАТ Страхове товариство Іллічівське підлягає стягненню 35 240,40 грн, а відтак позов підлягає задоволенню повністю.

Як зазначалось вище, при винесенні рішення Господарський суд міста Києва допустив порушення норм процесуального закону, зокрема не провівши заміни сторони (позивача) у справі, у передбаченому ст. 25 ГПК України порядку та не повідомивши про це всіх учасників процесу, Господарський суд міста Києва виніс рішення на користь ТОВ Фінансова компанія Факторинг Про , який фактично не був залучений до участі у справі.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Враховуючи, що апелянт, ТОВ Сталекс МК в апеляційній скарзі в тому числі не погоджувався із здійсненою судом заміною Приватного акціонерного товариства Страхове товариство Іллічівське на Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанії Факторинг Про , то його апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір за подання позовної заяви та за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 25, 33, 34, 49, 102, 101, ч. 2 п. 1 ст. 103, п.4 ч. 1 ст. 104, п. 3 ч.3 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сталекс МК на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 у справі №910/9549/15 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 у справі №910/9549/15 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанії Факторинг Про про заміну позивача у справі його правонаступником.

4. Позов задовольнити повністю.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сталекс МК (03124, м. Київ, вул. Радищева, буд. 3, ідентифікаційний код 33592024) на користь Приватного акціонерного товариства Страхове товариство Іллічівське (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 38 Б, ідентифікаційний код 25186738) 35 240 (тридцять п'ять тисяч двісті сорок) грн 40 коп. відшкодування збитків, 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп судового збору.

6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхове товариство Іллічівське (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 38 Б, ідентифікаційний код 25186738) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сталекс МК (03124, м. Київ, вул. Радищева, буд. 3, ідентифікаційний код 33592024) 880 (вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.

8. Справу №910/9549/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська