Постанова

від 12.09.2017 по справі 17/25-515

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2017 р. Справа № 17/25-515

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії :

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів О.В. Зварич

ОСОБА_1,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс , вих. №29-1/07 від 29.07.2017 (вх.№01-05/4056/17 від 23.08.2017)

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 20.07.2017 про відмову в задоволенні заяви ТОВ Компанія Ніко-Тайс , №22-1/05 від 22.05.2017 про відновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 13.07.2009, виданого на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009 у справі №17/25-515 про стягнення 231 522, 44грн заборгованості, та видачу дублікату вказаного наказу

стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс , м. Київ

боржник: Приватне підприємство Кристал ЛГК , с. Іване-Пусте Борщівського району Тернопільської області

орган виконання: Борщівський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, м. Борщів Тернопільської області

за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.

та представників учасників судового процесу:

стягувача (в режимі відеоконференції): ОСОБА_2 (довіреність б/н від 02.06.2016);

боржника: не з'явився (належно повідомлений);

органу виконання: не з'явився (належно повідомлений)

ВСТАНОВИВ:

13.06.2017 ТОВ Компанія Ніко-Тайс звернулось до Господарського суду Тернопільської області на підставі ст. 119 та ст.120 ГПК України із заявою про відновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 13.07.2009, виданого на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009 у справі №17/25-515 про стягнення 231 522, 44грн заборгованості та видачу дублікату вказаного наказу.

Заява обгрунтована тим, що на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009 у справі №17/25-515 про стягнення з ПП Кристал ЛГК на користь ТОВ Корпорація Агросинтез заборгованості суд видав наказ від 13.07.2009. ТОВ Корпорація Агросинтез відступило ТОВ Компанія Ніко-Тайс право вимоги до боржника, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.05.2017 у справі №17/25-515 замінено стягувача - ТОВ Корпорація Агросинтез на правонаступника - ТОВ Компанія Ніко-Тайс .

Заявник вказує, що в момент відступлення права вимоги та в подальшому йому не був переданий первісним кредитором наказ суду, що, на його думку, свідчить про втрату наказу органом виконанням, а можливо стягувачем. Стверджує, що про втрату наказу йому стало відомо у квітні-травні 2017року.Зазначає, що станом на 2017 рік наказ суду не виконаний ні в добровільному, ні в примусовому порядку.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.07.2017 у справі №17/25-515 (суддя Андрусик Н.О.) у задоволені заяви ТОВ Компанія Ніко-Тайс відмовлено.

Ухвала суду мотивована ст.ст. 119, 120 ГПК України, ст.ст. 12,21, 23, 24, 47 ЗУ Про виконавче провадження (в редакції, яка діяла на момент видачі наказу від 13.07.2009).

При відмові у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що наказ Господарського суду Тернопільської області від 13.07.2009 у справі №17/25-515 перебував на виконанні відділу ДВС Борщівського РУЮ, проте стягувачем було подано заяву про повернення наказу та дійшов висновку, що постановою ВП №14167555 від 28.10.2010 наказ Господарського суду Тернопільської області від 13.07.2009 у справі №17/25-515 був повернений стягувачеві на підставі ст. 38, п. 2 ч. 1 ст. 40 ЗУ Про виконавче провадження , та про переривання 3- х річного строку для пред'явлення наказу до виконання, який закінчився 28.10.2012. Разом з тим, посилаючись на угоду №15-04/13-3 від 15.04.2013 про заміну кредитора в зобов'язанні (відступлення права вимоги), укладену ТОВ Корпорація Агросинтез (первісним кредитором) та ТОВ Компанія Ніко-Тайс (новин кредитором), акт прийому-передачі документів від 15.04.2013, суд вказав, що заявнику стало відомо про існування рішення суду від 23.06.2009 у справі №17/25-515 та наявність зобов'язань ПП Кристал ЛГК ще у квітні 2013 року. В той же час, заявник звернувся до суду із заявою про видачу дублікату наказу лише 13.06.2017, тобто через 4,5 роки після закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання, та через 4 роки з дня укладення угоди №15-04/13-3 від 15.04.2013 про заміну кредитора в зобов'язанні. Суд першої інстанції критично оцінив подану заявником довідку про втрату наказу, оскільки виконавчий документ був повернений ТОВ Корпорація Агросинтез ще до набуття заявником прав за угодою №15-04/13-3 від 15.04.2013 про заміну кредитора у зобов'язанні і факт непередачі оригіналу наказу первісним кредитором новому кредитору виключає можливість втрати наказу новим кредитором (ТОВ Компанія Ніко-Тайс ). Таким чином, суд вказав про недоведеність стягувачем ні факту втрати оригіналу наказу, ні поважності причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання.

ТОВ Компанія Ніко-Тайс не погодилося з ухвалою суду першої інстанції, оскаржило її в апеляційному порядку, просить скасувати ухвалу, прийняти нове рішення, яким відновити строк для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 13.07.2009 у справі №17/25-515 та видати дублікат вказаного наказу.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що наказ суду від 13.07.2009 первісним кредитором новому кредитору не передавався, що на думку скаржника, свідчить про його втрату органом примусового виконання у випадку його не направлення, так і втратою стягувачем, якщо ДВС скерувало наказ на невірну адресу. Зазначає, що укладаючи угоду про заміну сторони у зобов'язанні, сторони виходили з того, що виконання наказу триває, оскільки такий наказ у первісного кредитора відсутній, і підписуючи угоду, первісний кредитор цю обставину підтвердив, у зв'язку з чим апелянт вказує, що втрата наказу відбулась не з вини первісного кредитора. Стверджує, що втрата наказу (у зв'язку з його поверненням) відбулась до моменту як підписання угоди, так і набуття ТОВ Компанія Ніко-Тайс процесуального статусу та відповідних вимог у справі як сторони.

Крім того, апелянт вказує на порушення судом першої інстанції ст. 2-1 ГПК України та п.2.3.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, посилаючись на те, що заява стягувача зареєстрована судом першої інстанції 13.06.2017, однак провадження по ній порушено 10.07.2017, оскільки справа №17/25-515 не розподілялась до виходу з відпустки судді Андрусик Н.О. як судді, яка приймала рішення у даній справі.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 у справі №17/25-515 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 12.09.2017 та задоволено клопотання представника скаржника про його участь в судовому засіданні з розгляду даної апеляційної скарги в режимі відеоконференції, за проведення якої відповідальним визначено Господарський суд Київської області.

В судовому засіданні 12.09.2017 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та надав усні пояснення.

Боржник та орган виконання не забезпечили явки своїх представників, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009 у справі №17/25-515(суддя Андрусик Н.О.) позов ТОВ Корпорація Агросинтез задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПП «Кристал ЛГК» на користь ТОВ Корпорація Агросинтез 79 787,27грн основного боргу, 15 075,66грн пені, 72 506,18грн штрафу, 1995,90грн 3% річних, 11 935,92грн інфляційних нарахувань та 2 115,60грн судових витрат.

13.07.2009 Господарським судом Тернопільської області видано наказ на примусове виконання вказаного рішення суду. Визначено, що строк пред'явлення наказу до виконання становить три роки. Наказ дійсний до пред'явлення в ДВС до 13.07.2012 (а.с. 9).

Як вбачається з пояснень Відділу ДВС Борщівського районного управління юстиції (вих.№3-4/2624 від 20.04.2017; вих.№3-3/6083 від 17.07.2017) та інформації ВП - спецпідрозділ , отриманої 19.04.2017 з електронної системи АРМ «Виконавець» , ТОВ Корпорація Агросинтез 05.08.2009 пред'явила до виконання наказ №17/25-515 від 13.07.2009, у зв'язку з чим державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №14167555 від 05.08.2009 з виконання цього наказу. В подальшому була винесена постанова від 28.10.2009 про закінчення виконавчого провадження та повернення наказу стягувачу на підставі письмової вимоги стягувача.

Як зазначає орган виконання, постанова державного виконавця від 28.10.2009 про закінчення виконавчого провадження №14167555 надіслана сторонам виконавчого провадження, повторно наказ суду від 13.07.2009 не надходив до відділу на виконання. Матеріали виконавчого провадження №14167555 знищені у зв'язку із закінченням 3-річного терміну їх зберігання згідно з актом вилучення виконавчих проваджень для знищення від 25.02.2013 (а.с. 76-79,180).

15.04.2013 ТОВ «Корпорація «Агросинтез» (первісний кредитор) та ТОВ «Компанія Ніко-Тайс (новий кредитор) уклали угоду №15-04/13-3 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України), відповідно до умов якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги до боржника - ПП Кристал ЛГК щодо виконання зобов'язання із сплати заборгованості, штрафу, пені, 3% річних та інфляційний втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008 у зв'язку з його неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником, в тому числі, проте не обмежуючись, розміром грошового зобов'язання, включаючи витрати первісного кредитора, які пов'язані із примусовим отриманням від боржника такого виконання (судові витрати), які підтверджені рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009 у справі №17/25-515.З моменту укладення даної угоди новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають з рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009 у справі №17/25-515, що набрало законної сили (а.с.49).

Актом прийому-передачі від 15.04.2013 підтверджено, що первісний кредитор передав новому кредитору договір поставки №36/2008К від 29.02.2008 із додатками та додатковими угодами, а також рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009 у справі №17/25-515 (а.с. 50).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.05.2017 у даній справі замінено стягувача у справі №17/25-515 з примусового виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009 про стягнення з ПП «Кристал ЛГК» 79 787,27грн основного боргу, 15 075,66грн пені, 72 506,18грн штрафу, 1995,90грн 3% річних, 11 935,92грн інфляційних нарахувань та 2 115,60грн судових витрат з ТОВ Корпорація Агросинтез на правонаступника - ТОВ Компанія Ніко-Тайс .

Дослідивши обставини справи, доводи скаржника, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з 115 ГПК України судові рішення є обов'язковими до виконання на усій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Відповдіно до ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 21 ЗУ Про виконавче провадження ( в редакції, чинній на момент видачі наказу від 13.07.2009) виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.

За приписами ч. 1 ст. 119 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Відповідно до ст. 120 ГПК України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала.

До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця, приватного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009 у справі №17/25-515 про стягнення з ПП «Кристал ЛГК» на користь ТОВ Корпорація Агросинтез 79 787,27грн основного боргу, 15 075,66грн пені, 72 506,18грн штрафу, 1995,90грн 3% річних, 11 935,92грн інфляційних нарахувань та 2 115,60грн судових витрат суд видав ТОВ Корпорація Агросинтез наказ від 13.07.2009, строк пред'явлення якого до виконання встановлений три роки - до 13.07.2012.

05.08.2009 ТОВ Корпорація Агросинтез пред'явила наказ до виконання, у зв'язку з чим державним виконавцем була винесена постанова від 05.08.2009 про відкриття виконавчого провадження №14167555 з виконання цього наказу. Проте, в подальшому згідно з постановою ВП №14167555 від 28.10.2009 на письмову вимогу стягувача наказ було повернено стягувачеві, виконавче провадження закінчено.

Пунктом 1 частини першої ст. 40 Закону України Про виконавче провадження , в редакції, чинній на момент винесення постанови від 28.10.2009 про закінчення виконавчого провадження та повернення наказу стягувачеві, було передбачено можливість повернення стягувачеві за його письмовою заявою виконавчого документу, прийнятого державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково.

Разом з тим, пунктом 9 частини першої ст. 37 ЗУ Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент винесення постанови від 28.10.2009 про закінчення виконавчого провадження та повернення наказу стягувачеві) було встановлено, що у випадку повернення виконавчого документа без виконання на письмову вимогу стягувача виконавче провадження підлягає закінченню.

Частиною першою статті 38 названого Закону було встановлено, що завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

При цьому за приписами частини 5 статті 40 ЗУ Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент винесення постанови від 28.10.2009 про закінчення виконавчого провадження та повернення наказу стягувачеві) повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2 - 6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.

Отже, повернення виконавчого документа стягувачеві з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 40 Закону позбавляє стягувача права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.

Таким чином, з аналізу названих норм випливає, що повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 1 частини першої ст. 40 ЗУ Про виконавче провадження за письмовою заявою стягувача має наслідком закінчення виконавчого провадження, яке не може бути розпочате знову, оскільки у такому випадку стягувач позбавляється права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.

Враховуючи те, що орган виконання у відповідності до норм чинного законодавства повернув 28.10.2009 стягувачеві- ТОВ Корпорація Агросинтез на його письмову вимогу наказ суду від 13.07.2009 №17/25-515, у зв'язку з чим виконавче провадження було закінчене, цей наказ не може бути повторно пред'явлений до виконання і виконавче провадження не може бути розпочате знову.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що постановою ВП №14167555 від 28.10.2010 наказ Господарського суду Тернопільської області від 13.07.2009 у справі №17/25-515 був повернений стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 ЗУ Про виконавче провадження , про переривання 3- х річного строку для пред'явлення наказу до виконання, та що такий строк закінчився 28.10.2012, оскільки на підставі п.2 ч.1 ст. 40 Закону наказ повертається стягувачеві якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Проте, з матеріалів справи вбачається, що наказ був повернений стягувачеві за його письмовою вимогою на підставі п.1 ч.1 ст. 40 Закону, що виключає можливість повторного його пред'явлення до виконання, відтак виключає переривання строку для пред'явлення наказу до виконання.

Водночас, виходячи з названих вище обставин справи, апеляційний суд вважає необгрунтованими посилання скаржника на те, що за угодою від 15.04.2013 ТОВ «Корпорація «Агросинтез» (первісний кредитор) відступив йому право вимоги до боржника - ПП «Кристал ЛГК» щодо сплати заборгованості за договором товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008, підтвердженої рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009 у справі №17/25-515, та те, що він є новим кредитором та стягувачем у справі №17/25-515 з примусового виконання рішення суду від 23.06.2009 згідно з ухвалою суду від 11.05.2017.

Разом з тим, суд першої інстанції вірно встановив, що ТОВ Компанія Ніко-Тайс стало відомо про існування рішення суду від 23.06.2009 у справі №17/25-515 та наявність зобов'язань ПП Кристал ЛГК за цим рішенням ще у квітні 2013 року при укладенні угоди №15-04/13-3 від 15.04.2013 про заміну кредитора в зобов'язанні, в той час як ТОВ Компанія Ніко-Тайс звернулося до суду із заявою про видачу дублікату наказу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення його до виконання лише 13.06.2017, тобто більше як через 4 роки після укладення названої угоди та більше як через 4 роки після закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. При цьому ТОВ Компанія Ніко-Тайс не доведено ні факту втрати оригіналу наказу, ні поважності причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи скаржника необгрунтованими, а його вимоги безпідставними, оскільки відсутні правові підстави для задоволення заяви ТОВ Компанія Ніко-Тайс про видачу дублікату наказу від 13.07.2009 та поновлення строку для пред'явлення його до виконання.

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про порушення судом першої інстанції ст. 2-1 ГПК України та п.2.3.3 Положення про автоматизовану систему документообігу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що з березня 2009 року справа №17/25-515 перебувала у провадженні судді Андрусик Н.О., вказаний суддя приймав рішення від 23.06.2009 у даній справі, ним же було видано наказ від 13.07.2009 про примусове виконання рішення. Згідно з п.2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 (в редакції рішення Ради суддів України від 15.09.2016 №58) раніше визначеному в судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу) передаються судові справи, за якими надійшли заяви (клопотання), пов'язані із виконанням судових рішень, передбачені статтями 117, 119- 121,121-2, 122 Господарського процесуального кодексу України.

Інші доводи скаржника відхиляються як необгрунтовані.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України від 17 травня 2011 року N 7, з наступними змінами і доповненнями, роз'яснено, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

З огляду на те, що резолютивна частина ухвали Господарського суду Тернопільської області від 20.07.2017 про відмову у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу від 13.07.2009 та поновленні строку для пред'явлення його до виконання є правильною,хоча відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині ухвали, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвалу належить залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 91, 99, 101,103,105, 106, 119, 120 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 20.07.2017 у справі №17/25-515 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 15.09.2017

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя О.В. Зварич

Суддя О.С. Скрипчук