Постанова

від 13.09.2017 по справі 916/1763/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2017 р.Справа № 916/1763/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В . Таран,

Суддів: М.А. Мишкіної, І.Г. Філінюка,

при секретарі судового засідання Г.Є. Бєлянкіній,

за участю представників:

від скаржника - ОСОБА_1, довіреність №09.1-5407 від 06.07.2017;

від позивача - участі не брали;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 29.06.2017; ОСОБА_3, довіреність б/н від 01.02.2017;

від третьої особи (публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк» ) - участі не брали;

від третьої особи (товариства з обмеженою відповідальністю „СПЕЦАВТОТЕХНІКА ЦЕНТР» ) - участі не брали;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.07.2017 про задоволення клопотання сторін про визнання такими, що не підлягають виконанню наказів суду

у справі №916/1763/16

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Профкредит»

до відповідача: підприємства „Антос ЛТД» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

за участю третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк»

за участю третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : товариства з обмеженою відповідальністю „СПЕЦАВТОТЕХНІКА ЦЕНТР»

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.08.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 та постановою Вищого господарського суду від 03.02.2017, позовні вимоги задоволено повністю: звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, посвідченим ОСОБА_4, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, 10.07.2008 та зареєстрованим в реєстрі за №322 (з наступними змінами та доповненнями), а саме: на нежитлове приміщення підвалу №629, загальною площею 44,4 кв.м, нежиле приміщення 506, загальною площею 25,3 кв.м та нежиле приміщення (автосалон) загальною площею 291,1кв.м, що розташовані за адресою: місто ОСОБА_3, площа Катерининська, будинок №5 та належить на праві власності підприємству „Антос ЛТД» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65026, АДРЕСА_1, код 30766456), шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації предмета іпотеки у розмірі 12443000грн, в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „СПЕЦАВТОТЕХНІКА ЦЕНТР» перед товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Профкредит» за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №11360207000 від 13.06.2008 (з наступними змінами та доповненнями) у сумі 17772716,23 грн, яка складається з вимог щодо сплати 13456522,33грн заборгованості за кредитом та 4277193,9 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, а також стягнуто з підприємства „Антос ЛТД» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Профкредит» 186645 грн судового збору.

На виконання вказаного рішення Господарським судом Одеської області видано відповідні накази від 17.11.2016, які в подальшому були пред'явлені стягувачем на виконання до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.06.2017 було затверджено мирову угоду, укладену між сторонами на стадії виконавчого провадження.

За умовами вказаної мирової угоди відповідач передає у власність позивача нежитлове приміщення підвалу №629, загальною площею 44,7 кв.м., нежитлове приміщення підвалу № 506, загальною площею 25,3 кв.м., та нежитлове приміщення (автосалон), загальною площею 291,2 кв.м, що розташовані за адресою: місто ОСОБА_3, площа Катерининська, будинок № 5 (далі іменується як об'єкт нерухомості ), що належать на праві власності відповідачу та є предметом іпотеки за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, 10 липня 2008 року та зареєстрованим в реєстрі за № 322 (з наступними змінами та доповненнями), іпотекодавцем за яким є відповідач, а іпотекодержателем - позивач (далі - іпотечний договір №322 ). Сторони домовились, що об'єкт нерухомості передається у власність позивачу за оціночною ринковою вартістю (за ціною) 12 443 000,00 грн. Відповідач підписанням цієї мирової угоди свідчить про надання згоди на оформлення за позивачем права власності на об'єкт нерухомості у разі набрання законної сили ухвалою Господарського суду Одеської області про затвердження даної угоди. З переданням об'єкту нерухомості у власність позивача, але не раніше дати державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості за позивачем на підставі ухвали Господарського суду Одеської області про затвердження даної мирової угоди (за умови набрання такою ухвалою Господарського суду Одеської області законної сили), основне зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦАВТОТЕХНІКА ЦЕНТР перед позивачем в загальному розмірі 17 772 716,23 грн. вважається частково виконаним (погашеним) відповідачем, як майновим поручителем, а саме: в сумі 12 443 000,00 грн., яка складається з 4 277 193 грн. 90 коп. заборгованості по процентам і неустойкою (штрафом, пенею) за користування кредитом та 8 165 806 грн. 10 коп. заборгованості за кредитом. З дати державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості за позивачем, відповідач набуває право вимагати від товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦАВТОТЕХНІКА ЦЕНТР відшкодування погашеної відповідачем, як майновим поручителем, частини суми основного зобов'язання за кредитним договором в розмірі 12 443 000,00 грн. Сторони домовились, що іпотечний договір №322 припиняється в дату державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості за позивачем на підставі ухвали Господарського суду Одеської області про затвердження даної мирової угоди, за умови набрання такою ухвалою Господарського суду Одеської області законної сили. В рахунок ціни об'єкту нерухомості, зазначеної в пункті 3 мирової угоди, позивач як кредитор за кредитним договором відступає на користь відповідача решту невиконаної товариством з обмеженою відповідальністю СПЕЦАВТОТЕХНІКА ЦЕНТР частини права вимоги за основним зобов'язанням (кредитним договором) у розмірі 5 329 716,23 грн. заборгованості за кредитом, а відповідач (як новий кредитор у зазначеній частині) приймає та набуває визначене право вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦАВТОТЕХНІКА ЦЕНТР в дату набрання законної сили ухвалою Господарського суду Одеської області про затвердження даної мирової угоди. Домовленість позивача і відповідача щодо відступлення частини права вимоги за основним зобов'язанням (кредитним договором) у розмірі 5 329 716,23 грн. заборгованості за кредитом є угодою (договором) про відступлення права вимоги на умовах, викладених в цій мировій угоді. У дату набрання ухвалою Господарського суду Одеської області про затвердження даної мирової угоди законної сили, права кредитора за кредитним договором, в частині решти невиконаних товариством з обмеженою відповідальністю СПЕЦАВТОТЕХНІКА ЦЕНТР грошових зобов'язань за основним зобов'язанням (кредитним договором) у розмірі 5 329 716,23 грн заборгованості за кредитом, переходять до відповідача. У цій частині до нового кредитора (відповідача) переходять права первісного кредитора (позивача) в тому самому обсязі і на тих самих умовах, що існували до моменту такого переходу, а позивач як первісний кредитор втрачає право вимоги за кредитним договором, в частині решти невиконаних товариством з обмеженою відповідальністю СПЕЦАВТОТЕХНІКА ЦЕНТР грошових зобов'язань. Сторони також домовилися, що в дату (день) державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості за позивачем, з урахуванням набуття відповідачем як новим кредитором решти невиконаної товариством з обмеженою відповідальністю СПЕЦАВТОТЕХНІКА ЦЕНТР частини права вимоги за основним зобов'язанням (кредитним договором) у розмірі 5 329 716,23 грн. заборгованості за кредитом на підставі даної мирової угоди як угоди про відступлення права вимоги в зазначеній частині. Позивач та відповідач укладають договір про відступлення прав за іпотечним договором, посвідченим 19 квітня 2010 р. ОСОБА_4, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за № 422 (з наступними змінами та доповненнями), укладенням якого забезпечено кредитний договір, щодо предмету іпотеки, яким є чотирьохкімнатна квартира загальною площею 170,3 кв.м, яка належить на праві власності фізичній особі (іпотекодавцю) ОСОБА_5 та розташована за адресою: м. Одеса, пров. Дунаєва, З-б, кв. 8, іпотекодержателем якої є позивач (далі - іпотечний договір №422 ). З укладенням між позивачем та відповідачем договору про відступлення прав за іпотечним договором №422, права іпотекодержателя за іпотечним договором №422 переходять до відповідача.

13.06.2017 позивач та відповідач звернулись до господарського суду першої інстанції із заявою, в якій з урахуванням викладеного у заяві від 05.07.2017 просили визнати накази по примусовому виконанню рішення від 17.11.2016 №916/1763/16 такими, що не підлягають виконанню.

Свою спільну заяву сторони обґрунтовували тим, що в процесі виконання рішення місцевого господарського суду від 26.08.2016 у справі №916/1763/16 стягувачем та боржником укладено мирову угоду, внаслідок чого виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 17.11.2017 було закінчено.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.07.2017 у справі №916/1763/16 клопотання сторін вх. №2-3194/17 від 13.06.2017 про визнання такими, що не підлягають виконанню наказів суду у даній справі на підставі статті 117 Господарського процесуального кодексу України задоволено; накази Господарського суду Одеської області від 17.11.2016 у справі №916/1763/16 визнано такими, що не підлягають виконанню.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить у задоволенні клопотання сторін про визнання наказів у справі №916/1763/16 такими, що не підлягають виконанню, відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням господарським судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, статті 117 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач та відповідач у відзивах на апеляційну скаргу висловили заперечення щодо її задоволення; представники третіх осіб власну позицію щодо апеляційної скарги в письмовому вигляді не виклали.

У судовому засіданні 13.09.2017 представник скаржника апеляційну скаргу підтримав; представники відповідача оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду просили залишити без змін; представники позивача та третіх осіб участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (том ІV а.с. 236-241).

Заслухавши пояснення представників органу державної виконавчої служби та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, зокрема, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню; господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

У пункті 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 зазначено, що частина четверта статті 117 Господарського процесуального кодексу України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

-якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Одночасно з цим, нормами чинного законодавства стягувачу та боржнику надано право укладати мирову угоду в процесі виконання судового рішення.

В силу частини другої статті 19 Закону України Про виконавче провадження сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.

Згідно з частиною четвертою статті 121 Господарського процесуального кодексу України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення; про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

В свою чергу у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної між стягувачем і боржником у процесі виконання, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 2 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження .

У такому випадку виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (частина третя статті 39 Закону України Про виконавче провадження ).

Із матеріалів справи вбачається, що у процесі примусового виконання рішення суду у даній справі між сторонами було укладено мирову угоду від 13.06.2017.

Дану мирову угоду затверджено ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.06.2017.

Наведене стало підставою для прийняття державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області постанови від 20.07.2017 про закінчення виконавчого провадження №52981634 на підставі пункту 2 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження у зв'язку із затвердженням судом мирової угоди, укладеної між стягувачем і боржником у процесі виконання рішення суду.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом.

У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.

При цьому, чинним законодавством не передбачено можливості одночасного існування двох різних виконавчих документів на виконання одного судового рішення (наказу та ухвали про затвердження мирової угоди).

Отже, із затвердженням ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.06.2017 у справі №916/1763/16 відповідної мирової угоди, наказ від 17.11.2016 втратив статус виконавчого документа, а вказана ухвала суду такого статусу набула.

Поряд з цим, як вбачається з приписів статті 117 Господарського кодексу України наведений в даній статті перелік підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню не є вичерпним.

Зважаючи на викладені обставини, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що накази Господарського суду Одеської області від 17.11.2016 №916/1763/16 є такими, що не підлягають виконанню, оскільки на виконання відповідного судового рішення між стягувачем та боржником укладено мирову угоду, і ухвала суду про її затвердження є самостійним виконавчим документом, що може бути пред'явленим до виконавчої служби.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду від 19.09.2016 у справі №925/229/13-г.

Доводи апеляційної скарги про те, що визнання наказів від 17.11.2016 №916/1763/16 такими, що не підлягають виконанню, призведе до того, що виконавчий збір у розмірі 1777271,62 грн не буде стягнутий до державного бюджету ґрунтуються на припущеннях та не можуть слугувати підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки в силу частини третьої статті 40 Закону України Про виконавче провадження у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених, зокрема, пунктом 2 частини першої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий збір підлягає стягненню.

Пунктом 7 частин п'ятої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Однак в даному випадку виконавче провадження з примусового виконання наказів Господарського суду Одеської області від 17.11.2016 закінчено у зв'язку з затвердженням судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення, а не у зв'язку з визнанням судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, що виключає можливість застосування вказаної норми.

За таких обставин підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 05.07.2017 у справі №916/1763/16 колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.07.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 15.09.2017.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя М.А. Мишкіна

Суддя І.Г. Філінюк