Постанова
від 12.09.2017 по справі 922/1938/16
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2017 р. Справа № 922/1938/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Лакіза В.В. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Євтушенку Є.В.

за участю представників:

апелянта - ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 18.10.2016р.;

ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 18.10.2016р.,

позивача - не з'явився,

відповідача - ліквідатор ОСОБА_3, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,

третьої особи - ОСОБА_4, за довіреністю № 11НН-256-4/8285 від 07.12.2016р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited), м. Кіпр (вх.№3347 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 29 червня 2016 року у справі № 922/1938/16

за позовом Компанії Латан Корпорейшн Лімітед (Latan Corporation LTD), Кіпр

до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-велл» , м. Харків

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерного товариства «БТА Банк» , Казахстан, м.Алмати

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 29 червня 2016 року у справі № 922/1938/16 (суддя Суслова В.В.) позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-велл» на користь LATAN CORPORATION LTD грошові кошти у розмірі 93 456 252,92 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 24.06.2016р. (24,88 грн. за 1 долар) становить 2 325 191 572,00 грн. та 14 706 002,29 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 24.06.2016р (28,33грн. за 1 євро) дорівнює 416 621 044,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-велл» на користь LATAN CORPORATION LTD витрати по сплаті судового збору у розмірі 1500,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-велл» на користь Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 205 200,00 грн.

До Харківського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга на вказане рішення від Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited), яка не брала участі у справі та вважає, що її права порушено.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник посилається, зокрема, на те, що кредитором ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-велл» є Компанія Стантіс Лімітед, а не Латан Корпорейшн Лімітед, як це було вказано в оскаржуваному рішенні. Зазначає, що рішенням господарського суду Харківської області від 29 червня 2016 року у справі № 922/1938/16 вирішено питання про права та обов'язки Компанії Стантіс Лімітед як кредитора ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-велл» на підставі спірних договорів.

Просить, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Компанії Латан Корпорейшн Лімітед.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 454 від 17.01.2017р.) відповідач заперечує проти доводів апелянта, вважає рішення господарського суду Харківської області від 29 червня 2016 року у справі № 922/1938/16 законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу Компанії Стантіс Лімітед залишити без задоволення.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається, зокрема, на те, що договори позики з додатковими угодами, договорами відступлення права вимоги та переведення боргу станом на час прийняття оскаржуваного рішення були чинними.

Зазначає, що єдиним кредитором ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-велл» є Компанія Латан Корпорейшн Лімітед (Latan Corporation LTD).

Вказує на те, що апелянтом не надано доказів визнання та отримання дозволу на виконання на території України рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати від 18 липня 2016 року, а, отже, не доведено, що він є кредитором ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-велл» .

Крім того, звертає увагу на те, що за твердженням апелянта сума його кредиторських вимог складає 15 956 690,68 доларів США, тоді як рішенням господарського суду Харківської області від 29 червня 2016 року у справі № 922/1938/16 стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 93 456 252,92 доларів США та 14 706 002,29 євро.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2016 року прийнято апеляційну скаргу Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) до провадження, розгляд справи призначено на 17 січня 2017 року.

Від Акціонерного товариства «БТА Банк» на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про його вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (вх. 12841 від 19.12.2016р.). Вважає, що рішення у цій справі може вплинути на права та інтереси Акціонерного товариства «БТА Банк» , у зв'язку з чим просить залучити Акціонерне товариство «БТА Банк» до участі у справі № 922/1938/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що рішенням Високого суду правосуддя (Відділення ОСОБА_6, Комерційний суд) від 12 листопада 2009 року у справі за позовом Акціонерного товариства «БТА Банк» накладено арешт на активи Мухтара Аблязова, серед яких, зокрема, Компанія Стантіс Лімітед, ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-велл» . Зазначає, що дії щодо відчуження, розпорядження або зменшення вартості активів зазначених компаній без згоди Акціонерного товариства «БТА Банк» є незаконними та потребують перевірки.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 16 січня 2017 року у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Гетьмана Р.А. для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді - Камишевої Л.М., судді Пелипенко Н.М., судді Сіверіна В.І.

17 січня 2017 року на адресу суду від Компанії Латан Корпорейшн Лімітед надійшло клопотання (вх. №453 від 17.01.2017р.), в якому позивач зазначає, що не має можливості направити в судове засідання свого повноважного представника через процедуру легалізації довіреності, у зв'язку з чим просить провести судове засідання без участі повноважного представника Компанії Латан Корпорейшн Лімітед.

Також зазначає, що заперечує проти доводів апелянта, вважає рішення Господарського суду Харківської області від 29 червня 2016 року у справі № 922/1938/16 законним та обґрунтованим.

У судовому засіданні 17 січня 2017 року представниками Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) заявлено клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 462 від 17.01.2017р.). Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що у провадженні Ленінського районного суду м. Харкова розглядається справа № 642/7972/16-ц за клопотанням Компанії Стантіс Лімітед про надання дозволу на примусове виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати від 18.07.2016р. у справі № 7527-16-00-2/4201 про визнання недійсним договору, яким обґрунтовані позовні вимоги Компанії Латан Корпорейшн Лімітед у даній справі. Просить зупинити провадження у справі № 922/1938/16 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 642/7972/16-ц.

Представник відповідача заперечив проти задоволення клопотання Акціонерного товариства «БТА Банк» про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (вх. 12841 від 19.12.2016р.) та клопотання Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) про зупинення провадження у справі (вх. № 462 від 17.01.2017р.), посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Просив рішення господарського суду Харківської області від 29 червня 2016 року у справі № 922/1938/16 залишити без змін, апеляційну скаргу Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) - без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17 січня 2017 року залучено до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «БТА Банк» ; відкладено розгляд справи на 10 серпня 2017 року.

Зобов'язано Компанію Стантіс Лімітед (Stands Limited) здійснити переклад даної ухвали суду на англійську та російську мову, нотаріально посвідчити вірність перекладу та надати їх у трьох примірниках до Харківського апеляційного господарського суду; направити на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «БТА Банк» копію апеляційної скарги з додатками та надати до суду належні докази в підтвердження направлення документів на адресу третьої особи.

З метою забезпечення своєчасного повідомлення у належній формі позивача - Компанії Латан Корпорейшн Лімітед, яка є резидентом Республіки Кіпр та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерного товариства «БТА Банк» , що є резидентом Республіки Казахстан, зупинено провадження у справі 922/1938/16.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції апелянтом надано три примірники перекладу ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2017р. на англійську мову, вірність перекладу нотаріально посвідчено; три примірники перекладу на російську мову, вірність перекладу нотаріально посвідчено (вх. № 1240 від 03.02.2017р.).

08.02.2017р. Харківським апеляційним господарським судом направлено Головному територіальному управлінню юстиції у Харківській області два примірники судового доручення з додатками для вжиття необхідних заходів для належного та ефективного виконання судового доручення та повідомлення у належній формі Акціонерного товариства «БТА Банк» , яке є резидентом Республіки Казахстан.

23.02.2017р. Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області до суду апеляційної інстанції надісланий лист (№4393/03-16/08-17/В від 17.02.2017р.) про направлення судового доручення керівнику Департаменту юстиції м. Алмати (вх. № 2044 від 23.02.2017р.).

До Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшло звернення про поновлення провадження у справі, оскільки Компанією Латан Корпорейшн Лімітед уповноважено ОСОБА_7 на представництво інтересів компанії на території України (вх. № 1074 від 31.01.2017р.).

Оскільки судом апеляційної інстанції здійснені заходи щодо належного повідомлення, зокрема, Акціонерного товариства «БТА Банк» - резидента Республіки Казахстан відповідно до положень Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року разом із Протоколом до неї 1997 року, то підстави для поновлення були відсутні.

02 червня 2017 року від Міністерства юстиції і громадського порядку Республіки Кіпр (Ministry of justice and Public Order of the Republic of Cyprus) на адресу суду надійшов лист з повернутим проханням про вручення за кордоном судових документів у зв'язку з відсутністю доказів оплати відповідних послуг у розмірі 21 Євро, про що Харківський апеляційний господарський суд повідомив Компанію Стантіс Лімітед у листі № 08964 від 09.06.2017р.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 8360 від 09.06.2017р.) представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерного товариства «БТА Банк» , вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, просить апеляційну скаргу Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 29 червня 2016 року у справі № 922/1938/16 скасувати.

В обґрунтування своєї правової позиції посилається, зокрема на те, що право стягнення за договором позики належить виключно кредитору, проте, на його думку, позивач не є стороною за спірними договорами.

Вказує на те, що ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 03.02.2017р. у справі № 642/7972-ц, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20.04.2017р., надано дозвіл на примусове виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати від 18.07.2016р. у справі № 7527-16-00-2/4201.

Зазначає, що позовні вимоги Компанії Латан Корпорейшн Лімітед є необґрунтованими, оскільки договори на підставі яких позивач набув право вимоги до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-велл» є недійсними, а Компанія Латан Корпорейшн Лімітед не є кредитором.

Вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки не залучено до участі у справі Компанію Стантіс Лімітед та АТ «БТА Банк» .

У письмових поясненнях на відзив ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-велл» (вх. № 8383 від 10.08.2017р.) представник апелянта посилається на те, що ухвала Ленінського районного суду міста Харкова від 03.02.2017р. у справі № 642/7972-ц, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20.04.2017р., набрала законної сили та є обов'язковою на території України. Зазначає, що у зв'язку з визнанням рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати на території України, спірні договори є недійсними з моменту укладення, а кредитором відповідача є Компаніяі Стантіс Лімітед. Вважає твердження відповідача щодо відсутності у апелянта права вимагати стягнення коштів необґрунтованими, оскільки вимогами апеляційної скарги Компанії Стантіс Лімітед є скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового про відмову у задоволенні позову. Вказує на те, що рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2016р. у справі № 922/2241/16, яким, на думку відповідача, підтверджено дійсність спірних договорів, на даний час оскаржується в апеляційному порядку.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 09 серпня 2017 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Сіверіна В.І. для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Пелипенко Н.М.

Відповідно до п. 9-2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. N7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги.

Представником Компанії Стантіс Лімітед до початку судового засідання було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового засідання (вх. № 8386 від 10.08.2017р.).

У призначене судове засідання представник позивача - Компанії Латан Корпорейшн Лімітед (Latan Corporation LTD) не з'явився, матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання.

Проте, представником позивача надано суду апеляційної інстанції довіреність від 17.01.2017р., видану ОСОБА_7, що проживає за адресою: Україна, місто Харків, вулиця Коцарська, 50, будинок 15, на представництво інтересів Компанії Латан Корпорейшн Лімітед на території України. Вказана довіреність є дійсною до 31 грудня 2017 року (т. 2., а.с. 189-191).

Крім того, представником третьої особи також надано довіреність № 11НН-256-4/8285 від 07.12.2017р., якою уповноважено ОСОБА_4, що проживає за адресою: Україна, АДРЕСА_1, на представництво інтересів Акціонерного товариства «БТА Банк» - резидента Республіки Казахстан, на території України.

Відповідно до частини 3 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для поновлення провадження у справі.

У судовому засіданні представники Компанії Стантіс Лімітед та Акціонерного товариства «БТА Банк» до початку розгляду справи висловили свою позиції щодо необхідності забезпечення повідомлення у належній формі про час та місце розгляду справи усіх учасників процесу, у томі числі Компанію Латан Корпорейшн Лімітед, а також зазначили про наявність сумнівів щодо наявності уповноваженого представника позивача на території України та дійсності довіреності від 17.01.2017р., виданої ОСОБА_7 на представництво інтересів Компанії Латан Корпорейшн Лімітед до 31 грудня 2017 року.

У зв'язку з цим вважають за доцільне зупинити провадження у даній справі та закінчити процедуру повідомлення Компанії Латан Корпорейшн Лімітед, що є резидентом Республіки Кіпр, відповідно до вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, підписаної 15 листопада 1965 року в м. Гаага.

Представник відповідача також зазначив про необхідність забезпечити повідомлення у належній формі про час та місце розгляду позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2017 року поновлено провадження у справі № 922/1938/16; з метою повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору, забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також реалізації сторонами своїх процесуальних прав відкладено розгляд справи на 12 вересня 2017 року; зобов'язати представника Компанії Латан Корпорейшн Лімітед надати оригінал довіреності від 17.01.2017р.

15 серпня 2017 року до суду апеляційної інстанції надійшов лист від головного територіального управління юстиції у Харківській області від 08.08.2017р. № 4393/03-16/08-17/В, в якому повідомлено про виконання доручення Харківського апеляційного господарського суду про вручення судових документів Акціонерному товариству БТА Банк , а також додано документи складені у зв'язку з виконання вказаного доручення.

11 вересня 2017 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та долучення документів до матеріалів справи (вх. № 9435 від 11.09.2017р.), в якому просить розглядати справу без участі представника Компанії Латан Корпорейшн Лімітед у зв'язку з неможливістю приймати участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Крім цього, просить долучити до матеріалів справи оригінал довіреності від 17.01.2017р. та сертифікат Компанії Латан Корпорейшн Лімітед (Latan Corporation LTD) від 21.08.2017р., виданий відділом реєстраторів компаній та офіційних ліквідаторів м. Нікосія Міністерства енергетики, торгівлі, промисловості та туризму на підтвердження повноважень директора - ОСОБА_8 та належним чином завірений переклад цих документів.

11 вересня 2017 року від Слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві надійшов лист (вх. № 9443 від 11.09.2017р.), в якому зазначено про те, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві знаходять матеріали досудового розслідування, внесені до ЄРДР за № 12012110000000147 за заявою АТ БТА Банк щодо розкрадання майна - грошових коштів, цінних паперів на майна, яке перебувало у заставі банку. Вказано про те, що слідство у кримінальній справі дійшло до висновку, що в матеріалах судової справи №922/1938/16, яка перебуває у провадженні Харківського апеляційного господарського суду, можуть знаходиться документи , які мають доказове значення у кримінальні справі та фактичні дані, пов'язані з заволодінням майном АТ БТА Банк , а саме грошовими коштами та/або приховуванням незаконного походження вказаного майна, джерела походження майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

Керуючись ст.ст. 40, 93 КПК України, п.2 ч.2 ст. 79 ГПК України, просить надати Слідчому управлінню Головного управління Національної поліції у місті Києві матеріали справи № 922/1938/16 за позовом Компанії Латан Корпорейшн Лімітед до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-велл» про стягнення заборгованості за договорами позики.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12 вересня 2017 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Бородіної Л.І. для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Пелипенко Н.М.

12 вересня 2017 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерного товариства «БТА Банк» , звернулась до суду апеляційної інстанції із заявою (вх. № 9474 від 12.09.2017р.), в якій просить надіслати матеріали справи № 922/1938/16 до Слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві та зупинити провадження у даній справі.

Вказана заява мотивована тим, що у межах кримінального провадження № 12012110000000147 розслідуються, зокрема, факти незаконного заволодіння грошовими коштами АТ БТА Банк та приховання їх незаконного походження, укладення 15.12.2006р. договору позики № 1 між компанією Stantis Limited в якості позикодавця та ТОВ Євразія-Фінанс в якості позичальника; договору позики між компанією Stantis Limited в якості позикодавця та ТОВ «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-велл» в якості позичальника; договору позики № 2 між компанією Stantis Limited в якості позикодавця та ТОВ Євразія-Фінанс в якості позичальника, а також договорів відступлення права вимоги та переведення боргу. Вважає, що зазначене кримінальне провадження безпосередньо пов'язане з обігом коштів, встановлення заборгованості за договорами позики, стягнення заборгованості на підставі яких є предметом розгляду даної справи.

У судовому засіданні представниками апелянта зазначено про відмову від клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 642/7972/16-ц (вх. № 462 від 17.01.2017р.), оскільки обставини, що стали підставою для звернення з відповідним клопотанням до суду апеляційної інстанції, на даний час відсутні, а тому колегія суддів дійшла висновку про залишення без розгляду клопотання Компанії Стантіс Лімітед про зупинення провадження (вх. № 462 від 17.01.2017р.).

Натомість, представниками Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) заявлено клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 9492 від 12.09.2017р.), у якому просять зупинити провадження у справі № 922/1938/16 до вирішення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справи № 642/7972/16-ц. Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі № 642/7972/16-ц за клопотанням Компанії Стантіс Лімітед про надання дозволу на примусове виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати від 18.07.2016р. у справі № 7527-16-00-2/4201 про визнання недійсним договору, яким обґрунтовані позовні вимоги Компанії Латан Корпорейшн Лімітед у даній справі.

Крім того, представниками Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) заявлено наступні клопотання про витребування доказів:

1) клопотання про витребування доказів (вх. № 9493 від 12.09.2017р.), в якому, посилаючись на те, що матеріали справи не містять договорів відступлення права вимоги та договорів про переведення боргу, за якими Компанії Латан Корпорейшн Лімітед набула права вимоги до відповідача, просить витребувати у позивача:

- договір уступки, укладений між компанією Стантіс Лімітед, компанією Утара Інвестментс Лімітед та ТОВ НВОКЦ Макс-Велл від 01.06.2010р. щодо договору позики №1 від 15.12.2006р.;

- договір уступки, укладений між компанією Утара Інвестментс Лімітед, Рендаліус Холдінг Лімітед та ТОВ НВОКЦ Макс-Велл від 01.07.2010р. щодо договору позики №1 від 15.12.2006р.;

- договір відступлення права вимоги, укладений між компанією Рендаліус Холдінг Лімітед, Компанією Латан Корпорейшн Лімітед та ТОВ НВОКЦ Макс-Велл від 11.01.2013р. щодо договору позики №1 від 15.12.2006р.;

- договір переведення боргу, укладений між ТОВ Євразія-Фінанс , ТОВ НВОКЦ Макс-Велл , компанією Стантіс Лімітед від 05.10.2010р. щодо договору позики №1 від 15.12.2006р.;

- договір переведення боргу, укладений між ТОВ Євразія-Фінанс , ТОВ НВОКЦ Макс-Велл , компанією Стантіс Лімітед від 05.10.2010р. щодо договору позики №2 від 15.12.2006р.;

- договір уступки, укладений між компанією Стантіс Лімітед, компанією Утара Інвестментс Лімітед та ТОВ НВОКЦ Макс-Велл від 01.06.2010р. щодо договору позики №2 від 15.12.2006р.;

- договір уступки, укладений між компанією Утара Інвестментс Лімітед, Рендаліус Холдінг Лімітед та ТОВ НВОКЦ Макс-Велл від 01.07.2010р. щодо договору позики №2 від 15.12.2006р.;

2) клопотання про витребування доказів (вх. № 9494 від 12.09.2017р.), в якому, посилаючись на те, що в матеріалах справі відсутні докази на підтвердження повноважень ОСОБА_9 як директора компанії Латан Корпорейшн Лімітед в період підписання акту звірки рахунків від 03.06.2016р., на підставі якого рішенням суду першої інстанції стягнуто заборгованість з ТОВ НВОКЦ Макс-Велл , просить витребувати у позивача реєстр директорів компанії Латан Корпорейшн Лімітед в період з травня по червень 2016 р.;

3) клопотання про витребування доказів (вх. № 9495 від 12.09.2017р.), в якому, посилаючись на те, що в матеріалах справі відсутні докази на підтвердження повноважень ОСОБА_10 на підписання додаткових угод до договорів позики від 15.12.2006р. № 1 та від 15.12.2006р. № 2, просить витребувати у відповідача документи, які підтверджують повноваження ОСОБА_10 як генерального директора ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-велл» протягом січня 2011 року.

Представниками Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) заявлено клопотання (вх. № 9500 від 12.09.2017р.), в якому, керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, просять розглянути вищезазначені клопотання до початку розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 Господарського процесуального кодексу України), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки (абз. 3 підпункту 3.12 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Отже, до початку розгляду вимог апеляційної скарги та з'ясування у передбаченому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, колегія суддів розглянула вищезазначені клопотання представників апелянта та третьої особи, та зазначає наступне.

Розглянувши клопотання про витребування доказів (вх. № 9493 від 12.09.2017р.), клопотання про витребування доказів (вх. № 9494 від 12.09.2017р.), клопотання про витребування доказів (вх. № 9495 від 12.09.2017р.), колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні зазначених клопотань, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду. Така неможливість може бути зумовлена, зокрема, тим, що: сторона (сторони) заявляла в місцевому господарському суді клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у неї (них) доказів, але зазначеним судом таке клопотання не задоволено; на час прийняття рішення місцевим господарським судом заявникові не було і не могло бути відомо про існування відповідних доказів; докази з'явилися після розгляду справи судом першої інстанції (п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Отже, сторона вправі звернутися до суду апеляційної інстанції із клопотанням про витребування доказу, якщо не має можливості самостійно отримати необхідний доказ від особи, в якої він є.

За загальним правилом, особа, яка вимагає витребування певного доказу, повинна надати підтвердження того, що їй відмовлено в отриманні доказу, або відсутності відповіді на запит про отримання доказу. Це буде підтвердженням, що з одержанням таких доказів дійсно є труднощі, і допоможе переконати суд в необхідності витребування відповідних матеріалів.

Господарський процесуальний кодекс України дає можливість учасникам судового процесу звернутись до суду з клопотанням в порядку ст. 38 ГПК України в разі, коли інші інструменти отримання певних доказів у сторони відсутні і лише суд, шляхом вчинення певних дій, має можливість отримати необхідні для вирішення спору документи.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, вимоги ст. 38 Господарського процесуального кодексу України заявником не виконано, ним не подано суду жодного доказу (листів, звернень, запитів, відповідей на запити тощо) на підтвердження неможливості самостійного отримання необхідної інформації, який би обґрунтовував необхідність та право зібрання судом доказів. При цьому заявник не обґрунтовує та не наводить, які обставини доводять докази на витребуванні який заявник наполягає.

Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що витребування доказу є правом, а не обов'язком суду. Суд вправі відхилити клопотання про витребування доказу, якщо цей доказ не стосується справи або недопустимий, а також якщо певні обставини підтверджено іншими доказами, які є в матеріалах справи.

Розглянувши клопотання апелянта про зупинення провадження у справі (вх. № 9492 від 12.09.2017р.), колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вказного клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів частини 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (ч. 1 ст. 79 ГПК України), і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадку надсилання господарським судом матеріалів справи прокурору або органу досудового розслідування (п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України).

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

При цьому пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Згідно п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011 року, відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Тобто, підставою для зупинення провадження у справі згідно з вказаною нормою є наявність одночасно двох обставин: пов'язаність відповідних справ та неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що певні обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Проте, колегія суддів враховуючи наявність в матеріалах справи рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати у справі №7527-16-00-2/4201, ухвали Ленінського районного суду міста Харкова від 03.02.2017р. у справі № 642/7972-ц, що залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20.04.2017р., відповідно до якої надано дозвіл на примусове виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати від 18.07.2016р. у справі № 7527-16-00-2/4201, а також зважаючи на можливість самостійного встановлення та дослідження питання належної компетенції Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати на вирішення спору, розглянутого в межах справи №7527-16-00-2/4201, дійшла висновку, що вказані обставини є підставою для відмови в задоволенні зазначеного клопотання сторони.

Розглянувши заяву третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерного товариства «БТА Банк» , (вх. № 9474 від 12.09.2017р.) та лист Слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві (вх. № 9443 від 11.09.2017р.) про надіслання матеріалів справи органу досудового розслідування та зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 79 ГПК України, необхідною передумовою для застосування такого необов'язкового виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог. Водночас надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів за відсутності прямої вказівки на це у законі не може мати на меті ініційоване судом отримання (добування) доказів.

Згідно положень ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів лежить на сторонах. В свою чергу, положення п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України та ст. 90 ГПК України не пов'язують надіслання матеріалів справи до слідчих органів та зупинення у зв'язку із цим провадження у справі саме з неможливістю з'ясувати певні обставини при вирішенні господарського спору.

Отже, господарський суд, відповідно до норм процесуального закону, може вирішити справу незалежно від наслідків кримінального провадження на підставі оцінки доказів, поданих сторонами, відповідно до ст. 43 ГПК України, якою передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Водночас, наслідком такого зупинення є порушення принципів рівності перед законом і судом (ст.42 ГПК України); змагальності (ст. 43 ГПК України), обов'язку доказування і подання доказів (ст. 33 ГПК України).

Разом з тим, заявником у своєму клопотання не наведено обставин, які об'єктивно перешкоджають розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, чи необхідності встановлення при здійсненні кримінального провадження таких обставин, які неможливо встановити судом в процесі розгляду даної справи, що не відповідає вимогам ст. ст. 32, 33, 43, 79 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що зупинення провадження у даній справі до повернення її матеріалів з слідчих органів є неправомірним.

У призначене судове засідання представник позивача не з'явився. Конверт з судовою кореспонденцією, направлений на адресу представника Компанії Латан Корпорейшн Лімітед (Latan Corporation LTD), повернуто підприємством поштового зв'язку з відмітками за закінченням строку зберігання .

Враховуючи приписи пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", невідкладне розміщення ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2017р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також враховуючи клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, колегія суддів зазначає, що всіх учасників процесу належним чином повідомлено про час та місце судового засідання.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду апеляційної скарги, зважаючи на належне повідомлення учасників процесу про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів дійшла висновку за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

Представники апелянта - Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited), підтримали доводи апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 29 червня 2016 року у справі № 922/1938/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Компанії Латан Корпорейшн Лімітед.

Представник третьої особи - Акціонерного товариства «БТА Банк» , також підтримуючи доводи апеляційної скарги Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited), просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Компанії Латан Корпорейшн Лімітед.

Представник відповідача - ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-велл» , заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Харківської області від 29 червня 2016 року у справі № 922/1938/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення учасників процесу, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач - Компанія Латан Корпорейшн Лімітед (Latan Corporation LTD), керуючись приписами ст. ст. 526, 627, 629, 1046, 1049, посилаючись на те, що у ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-велл» перед позивачем обліковується заборгованість за користування грошовими коштами, що підтверджується актом звірки розрахунків, просив стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 93 456 252,92 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 24.06.2016р. становить 2 325 191 572,00 грн. та 14 706 002,29 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 24.06.2016р. становить 416 621 044,00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (т.1, а.с.80).

Як убачається із матеріалів справи, 15 грудня 2006 року між компанією «Стантіс Лімітед» (позикодавець) та ТОВ «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-Велл» (позичальник) укладений договір позики № 1, відповідно до якого позикодавець зобов'язався надати позичальнику позику у розмірі 12 000 000,00 доларів США у строк до 31.03.2010р. на умовах строковості, платності та зворотності. Відповідно до пункту 1.2 цього договору за користування позикою позичальник зобов'язується сплатити позикодавцю відсотки у розмірі 11 % річних від суми позики (т.1, а.с. 12-15).

Невід'ємною частиною цього договору є додаток № 1 до договору позики № 1 від 15.12.2006р. Графік отримання та погашення позики, відсотків за позикою (т.1, а.с. 15, зворотна частина).

В подальшому, на підставі додаткових угод № 1 від 12.11.2007р., № 2 від 14.05.2008р., № 3 від 05.11.2008р., № 4 від 25.05.2009р., № 5 від 15.06.2009р. внесено зміни до договору позики № 1 від 15.12.2006р., зокрема, щодо розміру позики, строку повернення грошових коштів та реквізитів сторін договору.

Відповідно до Додаткової угоди № 3 від 05.11.2008р. сторони договору домовились, що позикодавець зобов'язався надати позичальнику позику у розмірі 40 000 000,00 доларів США у строк до 31.04.2013р. на умовах строковості, платності та зворотності (т.1, а.с. 17).

01 липня 2010 року між Компанією Рендаліус Холдінг Лімітед (позикодавець), та ТОВ «НВОКЦ «Макс-Велл» (позичальник) укладено Додаткову угоду № 5 від 01.07.2010р. до договору позики № 1 від 15.12.2006р., відповідно до якої викладено додаток № 1 до договору позики № 1 від 15.12.2006р. графік отримання/погашення заборгованості в новій редакції (т. 1, а.с. 18,зворотна частина, 19).

11 січня 2013 року Компанією Рендаліус Холдінг Лімітед (позикодавець) та ТОВ «НВОКЦ «Макс-Велл» (позичальник) укладено Додаткову угоду № 7 від 11.01.2013р. до договору позики № 1 від 15.12.2006р., відповідно до якої викладено в новій редакції п.п. 1.1 договору позики та Додаток № 1 «Графік отримання та повернення позики, процентів» , а саме; позикодавець зобов'язався надати позичальнику позику у розмірі 33 756 690,68 доларів США, яку позичальник повинен повернути у строк до 30.04.2013р., а також сплатити відсотки у розмірі 16 685 208,05 доларів США до 30.04.2013р. (т.1, а.с.20-21).

Крім того, 11 січня 2013 року між Компанією Латан Корпорейшн Лімітед (позикодавець) та ТОВ «НВОКЦ «Макс-Велл» (позичальник) укладено Додаткову угоду № 8 від 11.01.2013р. до договору позики № 1 від 15.12.2006р., відповідно до якої викладено в новій редакції преамбулу договору позики та розділ «Юридичні адреса, реквізити та підписи сторін» , а саме зазначено про те, що Компанія Латан Корпорейшн Лімітед як Позикодавець з однієї сторони та ТОВ «НВОКЦ «Макс-Велл» як Позичальник з іншої сторони, надалі разом Сторони уклали цей договір про нижчевикладене (т.1, а.с. 22-23).

15 грудня 2006 року між компанією «Стантіс Лімітед» (позикодавець) та ТОВ «Євразія-Фінанс» (позивальник) укладений договір позики № 1, відповідно до якого, позикодавець зобов'язався надати позичальнику позику у розмірі 33 000 000,00 доларів США у строк до 31.03.2010р. на умовах строковості, платності та зворотності. Відповідно до пункту 1.2 цього договору за користування позикою позичальник зобов'язується сплатити позикодавцю відсотки у розмірі 11 % річних від суми позики (т.1, а.с. 38-41).

Невід'ємною частиною цього договору є додаток № 1 до договору позики № 2 від 15.12.2006р. Графік отримання та погашення позики, відсотків за позикою (т.1, а.с. 41, зворотна частина).

В подальшому, на підставі додаткових угод № 1 від 10.01.2007р., № 2 від 22.03.2007р., № 3 05.06.2007р., № 4 від04.07.2007р., №5 від 01.11.2007р., № 6 від 25.03.2008р., №7 від 14.05.2008р. , № 8 від 03.11.2008р., №9 від 15.06.2009р. сторонами внесені зміни до договору позики № 1 від 15.12.2006р., зокрема, щодо мети позики, розміру позики, строку повернення грошових коштів та реквізитів сторін договору.

Відповідно до Додаткової угоди № 8 від 03.11.2008р. сторонами викладено в новій редакції п.п. 1.1 договору позики та Додаток № 1 «Графік отримання та повернення позики, процентів» , а саме; позикодавець зобов'язався надати позичальнику позику у розмірі 60 000 000,00 доларів США, а позичальник повернути грошові кошти у строк до 30.04.2013р. та сплатити відсотки у розмірі 28 564 858,00 доларів США у строк до 30.04.2013р. (т.1, а.с.46, зворотна частина).

25 лютого 2011 року між Компанією Рендаліус Холдінг Лімітед (позикодавець), та ТОВ «НВОКЦ «Макс-Велл» (позичальник) укладено Додаткову угоду № 10 від 25.02.2011р. до договору позики № 1 від 15.12.2006р., відповідно до якої викладено в новій редакції преамбулу договору позики та розділ «Юридичні адреса, реквізити та підписи сторін» , а також змінено пункт 1.1 договору та зазначено, що позикодавець зобов'язався надати позичальнику позику у розмірі 60 000 000,00 доларів США у строк до 02.03.2015р. (т.1, а.с.47-50).

11 січня 2013 року Компанією Рендаліус Холдінг Лімітед (позикодавець) та ТОВ «НВОКЦ «Макс-Велл» (позичальник) укладено Додаткову угоду № 11 від 11.01.2013р. до договору позики № 1 від 15.12.2006р., відповідно до якої викладено в новій редакції п.п. 1.1 договору позики та Додаток № 1 «Графік отримання та повернення позики, процентів» , а саме; позикодавець зобов'язався надати позичальнику позику у розмірі 45 093 299,00 доларів США, яку позичальник повинен повернути у строк до 02.04.2015р., а також сплатити відсотки у розмірі 31 563 947,02 доларів США до 02.04.2015р. (т.1, а.с.51-52).

Крім того, 11 січня 2013 року між Компанією Латан Корпорейшн Лімітед (позикодавець) та ТОВ «НВОКЦ «Макс-Велл» (позичальник) укладено Додаткову угоду № 12 від 11.01.2013р. до договору позики № 1 від 15.12.2006р., відповідно до якої викладено в новій редакції преамбулу договору позики та розділ «Юридичні адреса, реквізити та підписи сторін» , а саме зазначено про те, що Компанія Латан Корпорейшн Лімітед як Позикодавець з однієї сторони та ТОВ «НВОКЦ «Макс-Велл» як Позичальник з іншої сторони, надалі разом Сторони уклали цей договір про нижчевикладене (т.1, а.с. 52-53).

15 грудня 2006 року між компанією «Стантіс Лімітед» (позикодавець) та ТОВ «Євразія-Фінанс» (позичальник) укладений договір позики № 2, відповідно до якого позикодавець зобов'язався надати позичальнику позику у розмірі 10 000 000,00 євро у строк до 31.03.2010р. на умовах строковості, платності та зворотності. Відповідно до пункту 1.2 цього договору за користування позикою позичальник зобов'язується сплатити позикодавцю відсотки у розмірі 11 % річних від суми позики (т.1, а.с. 24-27).

Невід'ємною частиною цього договору є додаток № 1 до договору позики № 2 від 15.12.2006р. графік отримання та погашення позики, відсотків за позикою (т.1, а.с. 27, зворотна частина).

В подальшому, на підставі додаткових угод № 1 від 08.02.2007р., № 2 від 12.03.2007р., № 3 від 30.04.2007р., № 4 від 25.05.2007р., № 5 від 29.05.2007р., № 6 від 29.06.2007р., №7 від 15.11.2007р., № 8 від 25.03.2008р., № 9 від 14.05.2008р. сторонами внесені зміни до договору позики № 2 від 15.12.2006р., зокрема, щодо мети позики, розміру позики, строку повернення грошових коштів та реквізитів сторін договору.

Відповідно до Додаткової угоди № 9 від 14.05.2008р. викладено в новій редакції п.п. 1.1 договору позики та Додаток № 1 «Графік отримання та повернення позики, процентів» , а саме; позикодавець зобов'язався надати позичальнику позику у розмірі 10 000 000,00 Євро у строк до 30.04.2013р., а також позичальник зобов'язаний сплатити відсотки у розмірі 6 150 639,00 Євро у строк до 30.04.2013р. (т.1, а.с.32).

18 квітня 2011 року між Компанією Рендаліус Холдінг Лімітед (позикодавець), та ТОВ «НВОКЦ «Макс-Велл» (позичальник) укладено Додаткову угоду № 10 від 18.04.2011р. до договору позики № 2 від 15.12.2006р., відповідно до якої викладено в новій редакції преамбулу договору позики та розділ «Юридичні адреса, реквізити та підписи сторін» , а також змінено пункт 1.1 договору та зазначено, що позикодавець зобов'язався надати позичальнику позику у розмірі 10 000 000,00 Євро у строк до 30.04.2015р. (т.1, а.с.33-34).

11 січня 2013 року Компанією Рендаліус Холдінг Лімітед (позикодавець) та ТОВ «НВОКЦ «Макс-Велл» (позичальник) укладено Додаткову угоду № 11 від 11.01.2013р. до договору позики № 2 від 15.12.2006р., відповідно до якої викладено в новій редакції п.п. 1.1 договору позики та Додаток № 1 «Графік отримання та повернення позики, процентів» , а саме; позикодавець зобов'язався надати позичальнику позику у розмірі 7 405 727,23 Євро, яку позичальник повинен повернути у строк до 30.04.2015р., а також сплатити відсотки у розмірі 6 399 656,34 Євро до 30.04.2015р. (т.1, а.с.35-36).

Крім того, 11 січня 2013 року між Компанією Латан Корпорейшн Лімітед (позикодавець) та ТОВ «НВОКЦ «Макс-Велл» (позичальник) укладено Додаткову угоду № 12 від 11.01.2013р. до договору позики № 2 від 15.12.2006р., відповідно до якої викладено в новій редакції преамбулу договору позики та розділ «Юридичні адреса, реквізити та підписи сторін» , а саме зазначено про те, що Компанія Латан Корпорейшн Лімітед як Позикодавець з однієї сторони та ТОВ «НВОКЦ «Макс-Велл» як Позичальник з іншої сторони, надалі разом Сторони уклали цей договір про нижчевикладене (т.1, а.с. 36, зворотна частина, 37).

Матеріали справи містять акт звірки розрахунків від 03.06.2016р. між Компанією Латан Корпорейшн Лімітед (позикодавець) та ТОВ «НВОКЦ «Макс-Велл» (позичальник) за результатами звіряння розрахунків за договорами позики № 1 від 15.12.2006р., №1 від 15.12.2006р., № 2 від 15.12.2006р. станом на 01.06.2016р. (т1, а.с.54).

Відповідно до акта звірки розрахунків заборгованість ТОВ «НВОКЦ «Макс-Велл» за договором позики № 1 від 15.12.2006р. складає 9 508 690,68 доларів США основної заборгованості та 14 869 655,13 доларів США відсотків, за договором позики № 1 від 15.12.2006р. складає 33 193 299,00 доларів США основної заборгованості та 35 884 608,11 доларів США відсотків, за договором позики № 2 від 15.12.2006р. складає 7 405 727,23 Євро основної заборгованості та 7 300 275,06 Євро відсотків. Загальна сума заборгованості на користь Латан Корпорейшн Лімітед 93 456 252,92 доларів США та 14 706 002,29 Євро.

Відповідач - ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-велл» , керуючись приписами ст. ст. 20, 21, 78 ГПК України, звернувся до господарського суду першої інстанції із заявою про визнання позову, в якій посилаючись на наявність заборгованості за договорами позики, просив прийняти рішення про задоволення позовних вимог компанії Латан Корпорейшн Лімітед в повному обсязі (т. 1, а.с.83-84).

При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позову суд першої інстанції, керуючись приписами ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що подана відповідачем заява про визнання позову не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а також, посилаючись на положення ст. ст. 1046, 1049 Цивільного кодексу України, зазначив про наявність заборгованості відповідача за договорами позики № 1 від 15.12.2006р., № 1 від 15.12.2006р. та № 2 від 15.12.2016р. у розмірі 93 456 252, 92 доларів США та 14 706 002,29 євро.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За приписами п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р. згідно з частиною четвертою статті 78 ГПК господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до частини п'ятої цієї ж статті приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

Визнання обставин учасниками судового процесу не є для господарського суду обов'язковим та остаточним. Суд, може не прийняти такого визнання, якщо: визнана обставина викликає сумнів у її достовірності, тобто у тому чи відповідає дійсності, оскільки не узгоджується з іншими обставинами, вже з'ясованими в тій же справі, або такими, що мають для останньої преюдиціальне значення; сумнівною є добровільність визнання певних обставин, оскільки воно вчинено даним учасником судового процесу під впливом помилки, обману або ж погрози насильства, інших протиправних дій (п. 2.5-1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, колегія суддів дійшла висновку, що визнання відповідачем позовних вимог Компанії Латан Корпорейшн Лімітед у даній справі суперечить вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором позики №1 від 15.12.2006р. між компанією Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) в якості позикодавця та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Євразія-Фінанс в якості позичальника; за договором позики № 2 між компанією Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) в якості позикодавця та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Євразія-Фінанс в якості позичальника; за договором позики № 1 між компанією Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) в якості позикодавця та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-велл в якості позичальника.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статей 526 ЦК України та 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України.

За приписами частин 1,3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У відповідності до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Як вже було зазначено у цій постанові, 15 грудня 2006 року між компанією «Стантіс Лімітед» (позикодавець) та ТОВ «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-Велл» (позичальник) укладений договір позики № 1, відповідно до п. 1.1 якого (в редакції Додаткової угоди № 7 від 11.01.2013р.) позикодавець зобов'язався надати позичальнику позику у розмірі 33 756 690,68 доларів США доларів США у строк до 30.04.2013р. на умовах строковості, платності та зворотності.

За твердженням позивача, 01 червня 2010 року компанія «Стантіс Лімітед» відступила права вимоги за договором позики на компанію Утара Інвестментс Лімітед ; 01 липня 2010 року компанія Утара Інвестментс Лімітед відступила права вимоги за договором позики на компанію Рендаліус Холдінг Лімітед ; 11 січня 2013 року компанія Рендаліус Холдінг Лімітед відступила права вимоги за договором позики на компанію Латан Корпорейшн Лімітед .

Також, 15 грудня 2006 року між компанією «Стантіс Лімітед» (позикодавець) та ТОВ «Євразія-Фінанс» (позивальник) укладений договір позики № 1, відповідно до пункту 1.1 якого (в редакції Додаткової угоди № 11 від 11.01.2013р.) позикодавець зобов'язався надати позичальнику позику у розмірі 45 093 299,00 доларів США у строк до 02.04.2015р. на умовах строковості, платності та зворотності.

За твердженням позивача, 05.05.2010р. ОСОБА_5 «Євразія-Фінанс» передало свій борг за договором позики № 1 від 15.12.2006р. на ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-велл» ; 01.06.2010р. компанія «Стантіс Лімітед» відступила права вимоги за договором позики на компанію Утара Інвестментс Лімітед ; 01 липня 2010 року компанія Утара Інвестментс Лімітед відступила права вимоги за договором позики на компанію Рендаліус Холдінг Лімітед ; 11 січня 2013 року компанія Рендаліус Холдінг Лімітед відступила права вимоги за договором позики на компанію Латан Корпорейшн Лімітед .

Крім того, 15 грудня 2006 року між компанією «Стантіс Лімітед» (позикодавець) та ТОВ «Євразія-Фінанс» (позивальник) укладений договір позики № 2, відповідно до пункту 1.1 якого (в редакції Додаткової угоди № 11 від 11.01.2013р.) позикодавець зобов'язався надати позичальнику позику у розмірі 7 405 727,23 Євро у строк до 30.04.2015р. на умовах строковості, платності та зворотності.

За твердженням позивача, 05.05.2010р. ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Євразія-Фінанс» передало свій борг за договором позики № 1 від 15.12.2006р. на ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-велл» ; 01.06.2010р. компанія «Стантіс Лімітед» відступила права вимоги за договором позики на компанію Утара Інвестментс Лімітед ; 01 липня 2010 року компанія Утара Інвестментс Лімітед відступила права вимоги за договором позики на компанію Рендаліус Холдінг Лімітед ; 11 січня 2013 року компанія Рендаліус Холдінг Лімітед відступила права вимоги за договором позики на компанію Латан Корпорейшн Лімітед .

Відповідно до пункту 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Проте, в матеріалах справи відсутні договори уступки права вимоги від 01.06.2010р., 01.07.2010р. та 11.01.2013р., на підставі яких позивач обґрунтовує своє право вимоги за договором позики № 1 від 15.12.2006р. між компанією «Стантіс Лімітед» та ТОВ «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-Велл» ; договір про переведення боргу від 05.05.2010р., договори уступки права вимоги від 01.06.2010р., 01.07.2010р. та 11.01.2013р., на підставі яких позивач обґрунтовує своє право вимоги за договором позики № 1 від 15.12.2006р. між компанією «Стантіс Лімітед» та ТОВ «Євразія-Фінанс» ; договір про переведення боргу від 05.05.2010р., договори уступки права вимоги від 01.06.2010р., 01.07.2010р. та 11.01.2013р., на підставі яких позивач обґрунтовує своє право вимоги за договором позики № 2 від 15.12.2006р. між компанією «Стантіс Лімітед» та ТОВ «Євразія-Фінанс» . При цьому, на час винесення оскаржуваного рішення доказів на підтвердження укладення/існування вказаних договорів матеріали справи також не містили.

Щодо наявного в матеріалах справи акту звірки розрахунків між ТОВ «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-Велл» та компанію Латан Корпорейшн Лімітед від 03.06.2016р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним є документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно, до первинних документів слід віднести господарський договір і похідні документи, що підтверджують його виконання (акти прийому-передачі товару, розрахункову документацію і т. д.). Згідно зі статтею 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" до первинних документів належать документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. При цьому вони повинні містити певний перелік даних, які включають в себе, серед іншого, зміст та обсяг господарської операції.

Таким чином, акт звірки суми заборгованості не є належним та достатнім доказом, оскільки акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції. Відповідно до чинного законодавства акт звірки - це лише документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, і сам по собі не є достовірним доказом у справі.

У відповідності до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на те, що набуття права вимоги позивачем за спірними договорами позики та наявність заборгованості відповідача на підставі зазначених договорів у заявленому розмірі не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, то висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що у відповідності до пункту 1 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів також вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо наявності у позивача - Компанії Латан Корпорейшн Лімітед, права вимоги за спірними договорами позики, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з ме тою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасника ми господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 року нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 Цивільного кодексу України). За змістом частини третьої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення. У силу припису частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Матеріали справи містять рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати від 18.07.2016р. у справі №7527-16-00-2/4201 за позовом Прокурора Медеуського району м. Алмати в інтересах АТ Фонд національного добробуту Самрук-Казина (з державною участю) до АТ БТА Банк , ТОВ «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-Велл» , компанії Стантіс Лімітед , компанії Утара Інвестментс Лімітед , компанії Рендаліус Холдинг Лімітед , Компанії Латан Корпорейшн Лімітед і компанії Фестон ЛТД про визнання договорів недійсними і застосування наслідків їх недійсності (т.1, а.с.170-193).

Вказаним рішенням частково задоволено позовні вимоги Прокурора Медеуського району м. Алмати в інтересах AT Фонд національного добробуту Самрук-Казина (з державною участю).

Визнано недійсними з моменту укладення:

- Договір позики № 1 від 15.12.2006 р.між компанією СтантісЛімітед ( Stantis Limited ) (реєстраційний номер НЕ 153162, місцезнаходження: 1060, Кіпр, Нікосія, вул. Афродітіс, 25, 2- й поверх, оф. 204 (Afroditis , 25, 2nd floor, flat/office 204, PC 1060, Nicosia, Cyprus) та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Євразія-Фінанс (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 33238569, місцезнаходження: 03062, м. Київ, просп. Перемоги, будинок 67); Договір уступки права вимоги від 01.06.2010 року за договором позики № 1 від 15.12.2006 року між компанією Стантіс Лімітед , компанією Утара Інвестментс Лімітед ( Utara Investment Limited ) (реєстраційний номер: 1532811, місцезнаходження: ОСОБА_11, офіс 6, Вікхем Кей 1, а/с 3085, ОСОБА_12, Тортола, Британські Віргінські Острови (Mill Mall, suite 6, Wickhams Cay 1, PO Box 3085, Road Town, Tortola, British Virgin Islands) та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-Велл (ідентифікаційний код в СДРПОУ 34706364, місцезнаходження: Україна, 61177, Харківська область, місто Харків, вул. Залютинська, будинок 4);

- Договір уступки права вимоги від 01.07.2010 р. за договором позики № 1 від 15.12.2006 року між компанією Утара Інвестментс Лімітед, компанією Рендаліус Холдинг Лімітед ( Rendalius Holding Limited ) (реєстраційний номер НЕ 251979, місцезнаходження: Софулі, 28, Шантеклербілдінг, кв. 213, Тріпіотіс 1096, Нікосія, Кіпр (Sofouli, 28, Chanteclairbuilding, Flat 213, Trypiotis 1096, Nicosia, Cyprus) та TOB Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-Велл ;

- Договір уступки права вимоги від 11.01.2013 р. за договором позики (№ 1 від 15.12.2006 року) між компанією Рендаліус Холдинг Лімітед , компанією Латан Корпорейшн Лімітед ( Latan Corporation Limited ) (реєстраційний номер НЕ 89860, місцезнаходження: 2406, Кіпр, Нікосія, Егкомі, вул. Посейдонас, 1, бізнес-центр Ледра (Poseidonos 1, Ledra Business Centre, 2406, Egkomi, Nicosia, Cyprus) та TOB Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-Велл ;

- Договір про переведення боргу від 05.05.2010 р. за договором позики (№1 від 15.12.2006 року) між ТОВ Євразія-Фінанс , ТОВ Науково- виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-Велл та компанією Стантіс Лімітед ;

- Договір позики № 2 від 15.12.2006 р. між компанією Стантіс Лімітед та ТОВ Євразія- Фінанс ;

- Договір уступки права вимоги від 01.06.2010 р. за договором позики (№ 2 від 15.12.2006 року) між компанією СтантісЛімітед , компанією Утара інвестментс Лімітед та ТОВ Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-Велл ;

- Договір уступки права вимоги від 01.07.2010 р. за договором позики (№ 2 від 15.12.2006 року) між компанією Утара Інвестментс Лімітед , компанією Рендаліус Холдинг Лімітед та ТОВ Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-Велл ;

- Договір уступки права вимоги від 11.01.2013 р. за договором позики (№ 2 від 15.12.2006 року) між компанією Рендаліус Холдинг Лімітед , компанією Латан Корпорейшн Лімітед та ТОВ Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-Велл ;

- Договір про переведення боргу від 05.05.2010 р. за договором позики (№2 від 15.12.2006 року) між ТОВ Євразія-Фінанс , ТОВ Науково- виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-Велл та компанією Стантіс Лімітед ;

- Договір позики № 1 від 15.12.2006 р. між компанією Стантіс Лімітед та ТОВ Науково- виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс- Велл ;

- Договір уступки права вимоги від 01.06.2010 р. за договором позики (№ 1 від 15.12.2006 року) між компанією Стантіс Лімітед , компанією Утара Інвестментс Лімітед та ТОВ Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-Велл ;

- Договір уступки права вимоги від 01.07.2010 р. за договором позики (№ 1 від 15.12.2006 року) між компанією УтараІнвестментсЛімітед , компанією Рендаліус Холдинг Лімітед та ТОВ Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-Велл ;

- Договір уступки права вимоги від 11.01.2013 р. за договором позики (№ 1 від 15.12.2006 року) між компанією Рендаліус Холдинг Лімітед , компанією Латан Корпорейшн Лімітед та ТОВ Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-Велл .

Застосовано наслідки недійсності договору позики № 1 від 15.12.2006 р. між Стягувачем та Боржником, а саме стягнуто з ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-Велл (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34706364, місцезнаходження: Україна, 61177, Харківська область, місто Харків, вул. Залютинська, будинок 4) на користь компанії Стантіс Лімітед ( Stantis Limited ) (реєстраційний номер НЕ 153162, місцезнаходження: 1060, Кіпр, Нікосія, вул. Афродітіс, 25, 2-й поверх, оф.204 (Afroditis, 25, 2nd floor, flat/office 204, PC 1060, Nicosia, Cyprus)) 15956690,68 доларів США.

Згідно ст.390 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_1 України, або за принципом взаємності.

Відповідно до ст.81 Закону України Про міжнародне приватне право в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, що набрали законної сили.

Суди повинні з'ясовувати наявність міжнародних договорів про взаємне надання правової допомоги між Україною і державою, про визнання й виконання рішення суду чи арбітражу якої надійшло клопотання (Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №12 Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України ).

У даному випадку таким міжнародним договором є Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, укладена державами-членами Співдружності Незалежних Держав у м. Мінську 22 січня 1993 року, яка ратифікована Україною 10 листопада 1994 року. Крім України учасницями цієї Конвенції є республіки Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Молдова, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан, Грузія, Киргизька Республіка та Російська Федерація.

Відповідно до ст.51 вищезазначеної Конвенція кожна з Договірних Сторін на умовах, передбачених справжньою Конвенцією, визнає і виконує наступні рішення, винесені на території інших Договірних Сторін, зокрема, - рішення установ юстиції у цивільних і сімейних справах, включаючи затверджені судом світові угоди у таких справах і нотаріальні акти відносно грошових зобов'язань.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 03.02.2017р. у справі № 642/7972-ц, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20.04.2017р., надано дозвіл на примусове виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати від 18.07.2016р. у справі № 7527-16-00-2/4201.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. (рішення чинне з 06.11.2002р.) в справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в рішенні Суду по справі "Брумареску проти Румунії", параграф 61) (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 24.07.2008 р. N 01-8/451 Про внесення змін до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003 N 01-8/1427 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Також у рішенні Європейського суду з прав людини "Христов проти України" від 19.02.2009р. Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії" [GC], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з визнанням рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати від 18.07.2016р. на території України, спірні договори є недійсними з моменту укладення, а позовні вимоги Компанії Латан Корпорейшн Лімітед є необґрунтованими, оскільки договори на підставі яких позивач набув право вимоги до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-велл» є недійсними, а Компанія Латан Корпорейшн Лімітед не є кредитором.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру. На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним, та скаржиться на те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції йому не було надано жодних можливостей подати до суду скаргу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 9-зп від 25 січня 1997 р. частину першу ст. 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені.

Відповідно до частини 1 статті 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", передумовою перегляду оскаржуваного рішення по суті є з'ясування судом апеляційної інстанції наявності правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Такий зв'язок між скаржником і сторонами у справі полягає у можливості оскаржуваного рішенням встановити, змінити або припинити права або обов'язки цих осіб.

Колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 29 червня 2016 року у справі № 922/1938/16 стосується прав та обов'язків апелянта - Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited), оскільки рішенням Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати від 18.07.2016р. у справі №7527-16-00-2/4201, зокрема, застосовано наслідки недійсності договору позики № 1 від 15.12.2006 року між Стягувачем та Боржником, а саме стягнуто з ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-Велл (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34706364, місцезнаходження: Україна, 61177, Харківська область, місто Харків, вул. Залютинська, будинок 4) на користь компанії Стантіс Лімітед ( Stantis Limited ) (реєстраційний номер НЕ 153162, місцезнаходження: 1060, Кіпр, Нікосія, вул. Афродітіс, 25, 2-й поверх, оф.204 (Afroditis, 25, 2nd floor, flat/office 204, PC 1060, Nicosia, Cyprus)) 15956690,68 доларів США.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що твердження Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited)", викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, тоді як господарський суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, не в повній мірі з'ясував обставини, які мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, а тому прийняте ним рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, то у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 227 370,00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Слід зазначити, що позивачем за подачу позову сплачено до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1500,00 грн. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з урахуванням ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з позивача підлягає стягненню до Державного бюджету сума несплаченого судового збору у розмірі 205 200,00 грн.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 29 червня 2016 року у справі № 922/1938/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Компанії Латан Корпорейшн Лімітед (Latan Corporation LTD) (реєстраційний номер 89860, місцезнаходження: 2406, Кіпр, Нікосія, Егкомі, вул. Посейдонос, 1, Ледра Бізнес Центр (Reg. nr.: 89860, Poseidonos, 1, Ledra Business Centre, 2406, Egkomi, Nicosia, Cyprus) на користь Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) (реєстраційний номер НЕ 153162, місцезнаходження: 1060, Кіпр, Нікосія, вул. Афродітіс, 25, 2-й поверх, оф.204 (Afroditis, 25, 2nd floor, flat/office 204, PC 1060, Nicosia, Cyprus)) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 227 370,00 грн.

Стягнути з Компанії Латан Корпорейшн Лімітед (Latan Corporation LTD) (реєстраційний номер 89860, місцезнаходження: 2406, Кіпр, Нікосія, Егкомі, вул. Посейдонос, 1, Ледра Бізнес Центр (Reg. nr.: 89860, Poseidonos, 1, Ledra Business Centre, 2406, Egkomi, Nicosia, Cyprus) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Шевченківському районі м.Харкова, код 37999654, банк отримувача - ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, рахунок отримувача - 31216206782003, код класифікації доходів бюджету - 22030101 Судовий збір ) судовий збір за подання позову у сумі 205 200,00 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Пелипенко Н.М.


Дата ухвалення рішення	12.09.2017
Оприлюднено	19.09.2017
Номер документу	68918656
Судочинство	Господарське

Судовий реєстр по справі —922/1938/16

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 12.09.2017 по справі 922/1938/16ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —922/1938/16

Постанова від 12.09.2017

Постанова
від 12.09.2017 по справі 922/1938/16
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД