Постанова

від 13.09.2017 по справі 910/7415/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2017 р. Справа№ 910/7415/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Мартюк А.І.

за участю секретар судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №1367 від 01.08.2017 (вх. №09-08.1/6719/17 від 11.08.2017) Публічного акціонерного товариства Український бізнес банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Український бізнес банк Білої Ірини Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2017

у справі №910/7415/17 (суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом Фермерського господарства Апікс

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинг

2) Публічного акціонерного товариства Український бізнес банк в особі

Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Український бізнес банк Білої Ірини Володимирівни

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1) Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України

2) Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

про визнання права власності на майно та зняття арешту з майна

за участю представників сторін:

від позивача - Апостолова В.В., довіреність №511 від 15.02.2016

від відповідача 1 - не з'явився

від відповідача 2 - Погодін В.О., довіреність №45 від 15.08.2017

від третіх осіб - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство Апікс (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинг (відповідач-1 у справі), Публічного акціонерного товариства Український бізнес банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Український бізнес банк Білої Ірини Володимирівни (відповідач-2 у справі) про визнання права власності на транспортний засіб марки MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер АА7819ЕК, номер кузова WMAH05ZZ88P002571, об'єм двигуна 12816, білого кольору, 2008 року випуску; зняття арешту з транспортного засобу марки MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер АА7819ЕК, номер кузова WMAH05ZZ88P002571, об'єм двигуна 12816, білого кольору, 2008 року випуску.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що після виплати ним платежів за договором генерального фінансового лізингу №199 від 28.05.2015 Фермерське господарство Апікс згідно умов договору та вимог чинного законодавства набув права власності на предмет лізингу, який ТОВ Український лізинг , як попередній власник майна, повинен був зняти з державного обліку для можливості проведення реєстрації транспортного засобу на нового власника, а саме позивача у справі. У зв'язку з тим, що відповідач-1 не виконав взяті на себе зобов'язання та не зняв транспортний засіб з державного обліку, Фермерське господарство Апікс , яке набуло право власності на нього, не має можливості здійснювати всі правомочності власника. Окрім того, позивач посилається також на те, що оскільки державної реєстрації права власності на позивача проведено не було, а було зареєстроване за відповідачем, тому на даний транспортний засіб були накладені обмеження Відділом примусового виконання рішень у зв'язку з виконанням рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 у справі 910/23436/15 про стягнення заборгованості з ТОВ Український лізинг на користь Публічного акціонерного товариства Український бізнес банк . У зв'язку з наведеним, позивач вважає, що його право власності оспорюється у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано за Фермерським господарством Апікс право власності на транспортний засіб марки MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер АА7819ЕК, номер кузова WMAH05ZZ88P002571, об'єм двигуна 12816, білого кольору, 2008 року випуску та знято арешт з транспортного засобу марки MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер АА7819ЕК, номер кузова WMAH05ZZ88P002571, об'єм двигуна 12816, білого кольору, 2008 року випуску, накладений в межах відкритого виконавчого провадження ВП 52182571, яке здійснюється Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено існування обставин, на підставі яких у позивача виникло право власності на спірний транспортний засіб.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач-2 - ПАТ Український бізнес банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, подав апеляційну скаргу №1367 від 01.08.2017 (вх. №09-08.1/6719/17 від 11.08.2017), в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач-2 посилається на те, що у відповідності до цивільного законодавства позивач не набув права власності на спірний транспортний засіб, що давало б йому підстави заявляти позов відповідно до ст. 392 ЦК України, а тому вважає висновки місцевого господарського суду такими, що не відповідають нормам матеріального права та дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 апеляційну скаргу №1367 від 01.08.2017 (вх. №09-08.1/6719/17 від 11.08.2017) Публічного акціонерного товариства Український бізнес банк на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І. та призначено розгляд справи на 30.08.2017.

У зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці, згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.08.2017 для розгляду справи №910/7415/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 справу №910/7415/17 прийнято до провадження визначеним складом колегії суддів.

28.08.2017 до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив (вх. №09-11/15739/17) на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 у зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідача-1 та третіх осіб розгляд справи відповідно до п.1 ч. 1 ст. 77 ГПК України було відкладено на 13.09.2017.

У судовому засіданні 13.09.2017 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник позивача у справі у судовому засіданні 13.09.2017 заперечив проти задоволення апеляційної скарги ПАТ Український бізнес банк , просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники відповідача-1 та третіх осіб у судове засідання 13.09.2017 не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду спору повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, такими обставинами є нез'явлення в засідання представників сторін. Тобто, можливість розгляду справи за відсутності будь-кого із учасників процесу, якщо присутні учасники не заперечують, вирішується суддею з урахуванням обставин справи та можливості розгляду справи за відсутності представника.

Беручи до уваги належне повідомлення учасників процесу про розгляд апеляційної скарги, а також те, що участь представників учасників в засіданні суду є правом, а не обов'язком особи, враховуючи те, що явка представників сторін обов'язковою не визначалась, а також враховуючи відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача-1 та третіх осіб за наявними в ній матеріалами, так як їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

28.05.2015 року між Фермерським господарством Апікс ( лізингоодержувач за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Український лізинг (лізингодавець за договором, відповідач-1 у справі) укладено Генеральний договір фінансового лізингу № 199 (а.с. 24-35 том 1), відповідно до п. 1.1. якого лізингодавець зобов'язався відповідно до заявки лізингоодержувача придбати у постачальника у власність предмет лізингу та передати його за плату лізингоодержувачу в тимчасове володіння та користування в якості предмету лізингу на строк та на умовах, визначених цим Генеральним договором та відповідним Договором лізингу.

В цей же день, позивач звернувся до відповідача-1 із Заявкою про надання у фінансовий лізинг транспортного засобу - вантажний сідловий тягач MAN, модель TGA 18.480 2008 року випуску вартістю 550 000,00 грн (а.с. 45 том 1).

У зв'язку з цим, сторони уклали договір фінансового лізингу № ФЛ-199-1 від 28.05.2015 з Додатками до нього (а.с. 46-48 том 1). Зі змісту договору вбачається, що строк лізингу становить 12 місяців, загальна вартість договору - 654 751,36 грн, з яких винагорода 93 751,36 грн та відшкодування вартості предмета лізингу - 275 000,00 грн з первісним лізинговим платежем 286 000,00 грн.

На виконання умов договору відповідач-1 передав позивачу у фінансовий лізинг транспортний засіб марки MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер АА7819ЕК, білого кольору, 2008 року випуску, що підтверджується Актом приймання-передачі від 05.06.2015 року (а.с. 49 том 1).

Лізингоодержувач за надане йому право володіння та користування предметом лізингу згідно п. 2.1. генерального договору фінансового лізингу зобов'язався сплачувати лізингодавцю лізингові платежі.

У Додатку Графік лізингових платежів до Договору № ФЛ-199-1 від 28.05.2015 (а.с. 48 том 1) вбачається, що сторонами погоджено графік сплати лізингових платежів, які складались із відшкодування вартості предмета лізингу та винагорода , та встановлювався період сплати цих коштів з 29.06.2015 по 29.05.2016 включно.

Пунктом 5.1. генерального договору фінансового лізингу передбачено, що право власності (розпорядження) на предмет лізингу протягом всього строку дії договору лізингу належить лізингодавцю.

Згідно з п. 5.2. генерального договору фінансового лізингу право володіння та користування предметом лізингу, в об'ємі та на умовах цього генерального договору та відповідного договору лізингу, належить лізингоодержувачу. Весь дохід, що отримуватиме лізингоодержувач в процесі експлуатації предмета лізингу, є власністю лізингоодержувача.

За умовами п. 5.3. генерального договору фінансового лізингу лізингоодержувач гарантує, що предмет лізингу не буде включатись до складу належного йому на праві власності майна до повного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань по договору лізингу та набуття права власності на предмет лізингу.

Відповідно до пункту 5.6. договору за письмовою вимогою лізингоодержувача після закінчення строку лізингу та у разі належного, повного та безумовного виконання лізингоодержувачем всіх умов договору лізингу, відсутності заборгованості по сплаті лізингових та інших платежів, що виникають з договору лізингу, в тому числі неустойки (штрафу, пені), предмет лізингу переходить у власність лізингоодержувача.

Фактичний перехід права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача оформляється підписанням між лізингодавцем і лізингоодержувачем Акту про повне виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором лізингу. Такий акт оформлюється за формою Додатку № 6 до форми Договору лізингу.

З дати підписання сторонами Акту про повне виконання сторонами своїх зобов'язань за договором відповідний договір фінансового лізингу вважається припиненим.

Достроковий перехід права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача можливий за відсутності заборгованості лізингоодержувача по сплаті поточних лізингових та інших платежів, що виникають з договору лізингу, в тому числі неустойки (штрафу, пені), та виконання інших зобов'язань лізингоодержувача за договором лізингу, на підставі заявки лізингоодержувача про достроковий викуп предмета лізингу (п. 5.7. договору).

При цьому, пунктом 4.6. генерального договору фінансового лізингу передбачено, що зняття з обліку предмета лізингу у випадках переходу права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача в порядку, передбаченому цим генеральним договором, здійснюється силами та за кошти лізингодавця.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом позивач, як лізингоодержувач, належним чином виконав взяті на себе зобов'язання та в повному обсязі сплатив ТОВ Український лізинг обумовлені договором та Графіком (Додаток № 2 до Договору) лізингові платежі, що підтверджується платіжними дорученням № 1000 від 29.05.2015 на суму 286 000, 00 грн., № 1042 від 25.06.2015 на суму 32 487, 67 грн., № 1045 від 30.06.2015 на суму 363, 54 грн., № 1112 від 30.07.2015 на суму 32 157, 09 грн., № 1159 від 26.08.2015 на суму 159, 48 грн., № 1173 від 28.08.2015 на суму 32 150, 72 грн., № 4 від 28.09.2015 на суму 31 445, 13 грн., № 1270 від 29.10.2015 на суму 30 740, 37 грн., № 1334 від 27.11.2015 на суму 30 964, 34 грн., № 1351 від 28.12.2015 на суму 30 244, 12 грн., № 1380 від 29.01.2016 на суму 29 526, 04 грн., № 1402 від 29.02.2016 на суму 30 339, 97 грн., № 1457 від 29.03.2016 на суму 29 599, 23 грн., № 1487 від 29.04.2016 на суму 28 869, 99 грн., № 1494 від 27.05.2016 на суму 29 863, 15 грн (а.с. 99-113 том 1), та підписаним уповноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб, Актом звірки взаєморозрахунків від 01.12.2016 (а.с. 86 том 1).

У зв'язку з повним та належним виконанням ФГ Апікс своїх грошових зобов'язань перед ТОВ Український лізинг сторони згідно з п. 5.6. договору підписали Акт від 05.07.2016 про повне виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (а.с. 83 том 1).

Зі змісту означеного акту вбачається, що відповідач-1 не має претензій до позивача по сплаті лізингових платежів та будь-яких інших платежів, передбачених генеральним договором та/або договором лізингу. До підписання цього Акту лізингодавець зняв з державного обліку предмет лізингу та в момент підписання Акту передав лізингоодержувачу всі документи та приналежності на предмет лізингу, необхідні лізингоодержувачу для наступної державної реєстрації/постановки на облік предмета лізингу. У п. 7 Акту вказано, що з моменту підписання цього акту до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу по договору фінансового лізингу № 199-1 від 28.05.2015. З моменту підписання цього Акту сторонами відповідний договір фінансового лізингу вважається припиненим.

У зв'язку з викладеними обставинами, позивач вважає, що після виплати всіх лізингових платежів він набув право власності на транспортний засіб марки MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер АА7819ЕК, номер кузова WMAH05ZZ88P002571, об'єм двигуна 12816, білого кольору, 2008 року випуску, на підставах, що передбачені законом.

Колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. ч. 1, 2 статті 325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, набуття права власності, відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення суб'єктивного права власності на певні об'єкти, під час застосування цієї норми необхідним є встановлення, з яких саме передбачених законом підстав, чи у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 334 ЦК України).

В даному випадку, між позивачем та відповідачем-1 було укладено правочин, який за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Аналогічне визначення договору лізингу викладено у ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг .

Частиною 2 ст. 8 Закону України Про фінансовий лізинг визначено, що якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачено інше.

Наведене свідчить, що однією з підстав для набуття права власності на майно діюче законодавство визначає правочин, у якому сторони передбачають, в тому числі, умови переходу від однієї сторони до іншої прав володіння, користування та розпорядження майном, якщо інше не визначено сторонами у самому договорі.

Умови переходу права власності на майно, в даному випадку на транспортний засіб марки MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер АА7819ЕК, номер кузова WMAH05ZZ88P002571, сторонами узгоджено в п. 5.6. генерального договору фінансового лізингу, згідно якого у лізингоодержувача вникає право власності на предмет лізингу після закінчення строку лізингу (який в договір був встановлений в один рік), належного та повного виконання умов договору, відсутності заборгованості по сплаті лізингових та інших платежів, що підтверджується підписанням Акту про повне виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, що і підтверджує фактичний перехід права власності до лізингоодержувача.

Враховуючи вище встановлені обставини справи, положення чинного законодавства та умови договору, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що після закінчення строку лізингу, та після повної сплати лізингових платежів, що підтверджується підписанням Акту про повне виконання сторонами своїх договірних зобов'язань від 05.07.2016, Фермерське господарство АПІКС набуло право власності на транспортний засіб марки MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер АА7819ЕК, номер кузова WMAH05ZZ88P002571.

Водночас, своїх зобов'язань, визначених у п. 4.6. генерального договору фінансового лізингу, ТОВ Український лізинг не здійсни, зокрема дій щодо зняття з обліку предмета лізингу не вчинив.

Як свідчать наявні матеріали справи, Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби здійснюється виконавче провадження № 52182571 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 22.12.2015 у справі № 910/23436/15 про стягнення з ТОВ Український лізинг на користь Публічного акціонерного товариства Український бізнес банк 4 432 560,96 грн заборгованості за кредитом, 455 072,03 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 51 310,93 грн. пені (а.с. 119 том 1).

09.09.2016 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52182571 з примусового виконання вищевказаного виконавчого документу (а.с. 39 том 2).

04.11.2016 державним виконавцем було винесено постанову про розшук майна, що належить боржнику - ТОВ Український лізинг (а.с. 60 том 2)

30.11.2016 року на автодорозі М-06 Київ-Чоп (268 км) автомобіль MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер АА7819ЕК, працівниками поліції було зупинено, оглянуто та тимчасового затримано, про що свідчить Акт від 30.11.2016 року та про що листом №8199/41/30/01-2016 від 01.12.2016 начальника Управління патрульної поліції у м. Рівне Департаменту патрульної поліції повідомлено Департамент державної виконавчої служби (а.с. 111 том 2).

В подальшому державним виконавцем було винесено постанову від 29.12.2016 року про опис та накладення арешту на транспортний засіб марки MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер АА7819ЕК, номер кузова WMAH05ZZ88P002571, об'єм двигуна 12816, білого кольору, 2008 року випуску (а.с. 138 том 2). Одночасно, зазначеною постановою державним виконавцем встановлено обмеження щодо користування даним транспортним засобом, а саме заборонено підміняти, знищувати, приховувати, відчужувати, розкомплектовувати, вчиняти інші дії, що можуть призвести до зменшення вартості майна.

Вищезазначені дії вчинені щодо майна, яке за твердженням позивача, є його власністю, а не власністю ТОВ Український лізинг , порушують, оспорюють його право власності та не дають змоги вчиняти всі правомочності, які належать власнику майна.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Правом власності у розумінні ст. 316 ЦК України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, Щокін проти України від 14.10.2010, Сєрков проти України від 07.07.2011, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000, Булвес АД" проти Болгарії від 22.01.2009, Трегубенко проти України від 02.11.2004, East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Статтею 317 ЦК України встановлено, що всі суб'єкти права власності (український народ, фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права) є рівними перед законом.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частинами 1 та 2 статті 56 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Зі змісту наведеної норми Закону вбачається, що накладати арешт на майно в процедурі виконавчого провадження надається право лише у випадку, коли таке майно належить на праві власності саме боржнику.

Судом встановлено, що арештований згідно постанови державного виконавця від 29.12.2016 року транспортний засіб марки MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер АА7819ЕК, номер кузова WMAH05ZZ88P002571, об'єм двигуна 12816, білого кольору, 2008 року випуску не перебуває у власності ТОВ Український лізинг , а відповідно й не може бути використаним державним виконавцем для задоволення вимог ПАТ Український бізнес банк у відповідному виконавчому провадженні.

Таким чином, як вірно зазначено Господарським судом міста Києва, позивач обмежений у здійсненні свого права власності, так як не може здійснити державну реєстрацію свого права власності на оспорюване майно та здійснювати всі правомочності власника щодо даного майна.

Відповідно до частини 1 статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно з приписами статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред'явлено, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; тобто приписи ст. 392 ЦК України передбачають захист права власника виключно у випадку, якщо особа має статус власника, оскільки стаття 392 ЦК України підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах.

Частиною 1 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Підставами для визнання права на звільнення майна з-під арешту можуть бути: право власності на описане майно або право володіння ним.

При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав, тобто вони мають бути відповідним чином доведені в суді.

Позивачами за таким позовом можуть бути особи, які вважають, що майно, яке перебуває під арештом, належить їм, а не боржникові, можуть звернутись до суду з позовом про звільнення цього майна з-під арешту (виключення майна з опису).

У п. 5 та п. 9.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України надано роз'яснення, що відповідачами у справах про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту є стягувач (особа, в інтересах якої накладено арешт) і боржник, а справи підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК України. Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Суд зазначає, що в позовах про звільнення майна з-під арешту позивач має довести наявність юридичних фактів, з якими закон пов'язує право власності на арештоване майно чи право володіння ним на підставі закону чи договору з власником; факт порушення його права. Відповідач має довести свої заперечення проти покладених в основу позову фактів, тому що для боржника, який має в справі відповідну юридичну зацікавленість, має значення вирішення судом питання про належність йому спірного майна, оскільки звільнення його з-під арешту потягне за собою вилучення іншого майна для повного задоволення вимог стягувача.

Однак, ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного господарського суду відповідачами не надано належних та допустимих доказів на спростування виникнення у Фермерського господарства АПІКС після сплати всіх лізингових платежів, до складу яких входять і вартість предмета лізингу, та факт сплати яких підтверджено підписаним сторонами Актом належного виконання зобов'язань, права власності на спірний транспортний засіб, не надано доказів, що спростовували б обставини набуття позивачем права власності на майно, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суд міста Києва про правомірність та обґрунтованість позовних вимог ФГ АПІКС про визнання права власності та зняття з арешту майна.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а відтак передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення немає, а тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Український бізнес банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Український бізнес банк Білої Ірини Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 задоволенню не підлягає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Український бізнес банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Український бізнес банк Білої Ірини Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 у справі №910/7415/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 у справі №910/7415/17 залишити без змін.

3. Справу №910/7415/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

А.І. Мартюк