Постанова

від 06.02.2018 по справі 910/7415/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/7415/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

Фермерського господарства "Апікс" - Апостолова В.В. (адвокат) ордер МК 49424 від 30.01.18.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" - не з'явився,

Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український бізнес банк" Білої І.В. - не з'явився,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український бізнес банк" Білої Ірини Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 (суддя Літвінова М.Є.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 (у складі: Жук Г.А. - головуючий, судді Мальченко А.О., Мартюк А.І.)

за позовом Фермерського господарства "Апікс"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальності "Український лізинг",

2) Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український бізнес банк" Білої Ірини Володимирівни

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1) Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України,

2) Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві,

про визнання права власності на майно та зняття арешту

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У травні 2017 року Фермерське господарство "Апікс" (далі ФГ "Апікс") звернулося до господарського суду м.Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг", Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український бізнес банк" Білої І.В. про визнання права власності на майно та зняття арешту , а саме: визнання права власності на транспортний засіб марки MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, об'єм двигуна 12816, білого кольору, 2008 року випуску; зняття арешту з транспортного засобу марки MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, об'єм двигуна 12816, білого кольору, 2008 року випуску.

Позовна заява мотивована тим, що після виплати ним платежів за договором генерального фінансового лізингу №199 від 28.05.2015 ФГ "Апікс" згідно умов договору та вимог чинного законодавства набув права власності на предмет лізингу, який ТОВ "Український лізинг", як попередній власник майна, повинен був зняти з державного обліку для можливості проведення реєстрації транспортного засобу на нового власника, а саме позивача у справі. У зв'язку з тим, що ТОВ "Український лізинг" не виконав взяті на себе зобов'язання та не зняв транспортний засіб з державного обліку, ФГ "Апікс", яке набуло право власності на нього, не має можливості здійснювати всі правомочності власника. Також, позивач посилається на те, що оскільки державної реєстрації права власності на позивача проведено не було, а було зареєстроване за ТОВ "Український лізинг", тому на даний транспортний засіб були накладені обмеження Відділом примусового виконання рішень у зв'язку з виконанням рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 у справі № 910/23436/15 про стягнення заборгованості з ТОВ "Український лізинг" на користь ПАТ "Український бізнес банк".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 позовні вимоги задоволено повністю, визнано за ФГ "Апікс" право власності на транспортний засіб марки MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, об'єм двигуна 12816, білого кольору, 2008 року випуску та знято арешт з транспортного засобу марки MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, об'єм двигуна 12816, білого кольору, 2008 року випуску, накладений в межах відкритого виконавчого провадження ВП 52182571, яке здійснюється Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 рішення від 17.07.2017 у даній справі залишено без змін.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позивач, як лізингоодержувач, належним чином виконав взяті на себе зобов'язання та в повному обсязі сплатив ТОВ "Український лізинг" обумовлені договором та відповідним графіком лізингові платежі, що підтверджується належними та допустимими доказами. А отже, після закінчення строку лізингу, та після повної сплати лізингових платежів, ФГ "Апікс" набуло право власності на спірний транспортний засіб, проте, своїх зобов'язань, визначених у п. 4.6. генерального договору фінансового лізингу, ТОВ "Український лізинг" не здійснив, зокрема дій щодо зняття з обліку предмета лізингу не вчинив. Дії державного виконавця, яким винесено постанову від 29.12.2016 про опис та накладення арешту на спірний транспортний засіб та встановлено обмеження щодо користування даним транспортним засобом, який є власністю позивача, а не власністю ТОВ "Український лізинг", порушують право власності ФГ "Апікс" та не дають змоги вчиняти всі правомочності, які належать власнику майна. А тому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з приписів статей 316, 317, 319, 386, 392 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК), статей 56, 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, ПАТ "Український бізнес банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український бізнес банк" Білої І.В. 29.09.2017 звернулося з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції .

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме статей 11, 328, 329 ЦК, виходячи з того, що задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що позивачем не надано належних доказів набуття ним права власності на спірні транспортні засоби, оскільки акт про повне виконання сторонами своїх зобов'язань за договором лізингу від 05.07.2016 лише підтверджує право на набуття право власності (в майбутньому), а не на сам спірний транспортний засіб.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

Позивач у поданих відзивах на касаційну скаргу просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін з тих мотивів, що: ФГ "Апікс" надано в підтвердження своїх прав на набуття права власності на транспортний засіб низку належних та допустимих доказів, що містяться в матеріалах справи, які були судами попередніх інстанцій належним чином досліджені та оцінені. Виходячи з вимог чинного законодавства, а саме, статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", статті 628 ЦК договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а тому лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоотримувачу по закінченні дії договору. Вказана правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду України від 01.10.2013 №11/5005/2290/2012, від 17.09.2013 №5/206/10, від 18.12.2012 №6/104/5022-1679/2011.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судами попереднійх інстанцій 28.05.2015 між ФГ "Апікс" ( лізингоодержувач) та ТОВ "Український лізинг" (лізингодавець) укладено Генеральний договір фінансового лізингу № 199.

В цей же день, позивач звернувся до ТОВ "Український лізинг" із заявкою про надання у фінансовий лізинг транспортного засобу - вантажний сідловий тягач MAN, модель TGA 18.480 2008 року випуску вартістю 550 000,00 грн.

Сторони 28.05.2015 уклали договір фінансового лізингу № ФЛ-199-1 з Додатками до нього, відповідно до умов якого, строк лізингу становить 12 місяців, загальна вартість договору - 654 751,36 грн.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Український лізинг" передав позивачу у фінансовий лізинг транспортний засіб марки MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер НОМЕР_1, білого кольору, 2008 року випуску, що підтверджується Актом приймання-передачі від 05.06.2015 року.

Відповідно до Додатку "Графік лізингових платежів" до Договору № ФЛ-199-1 від 28.05.2015 сторонами погоджено графік сплати лізингових платежів, які складались із "відшкодування вартості предмета лізингу" та "винагорода", та встановлювався період сплати цих коштів з 29.06.2015 по 29.05.2016 включно.

Лізингоодержувач за надане йому право володіння та користування предметом лізингу згідно п. 2.1. генерального договору фінансового лізингу зобов'язався сплачувати лізингодавцю лізингові платежі.

Згідно з п. 5.2. генерального договору фінансового лізингу право володіння та користування предметом лізингу, в об'ємі та на умовах цього генерального договору та відповідного договору лізингу, належить лізингоодержувачу. Весь дохід, що отримуватиме лізингоодержувач в процесі експлуатації предмета лізингу, є власністю лізингоодержувача.

Відповідно до п.5.6. договору за письмовою вимогою лізингоодержувача після закінчення строку лізингу та у разі належного, повного та безумовного виконання лізингоодержувачем всіх умов договору лізингу, відсутності заборгованості по сплаті лізингових та інших платежів, що виникають з договору лізингу, в тому числі неустойки (штрафу, пені), предмет лізингу переходить у власність лізингоодержувача. Фактичний перехід права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача оформляється підписанням між лізингодавцем і лізингоодержувачем Акта про повне виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором лізингу. Такий акт оформлюється за формою Додатку № 6 до форми Договору лізингу. З дати підписання сторонами Акта про повне виконання сторонами своїх зобов'язань за договором відповідний договір фінансового лізингу вважається припиненим.

Розділом 4 генерального договору фінансового лізингу встановлено порядок реєстрації предмета лізингу. Так, у п.4.6. договору визначено, що зняття з обліку предмета лізингу у випадках переходу права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача в порядку, передбаченому цим генеральним договором, здійснюється силами та за кошти лізингодавця.

Як вбачається із матеріалів справи, ФГ "Апікс" належним чином виконав взяті на себе зобов'язання та в повному обсязі сплатив ТОВ "Український лізинг" обумовлені договором та Графіком (Додаток № 2 до Договору) лізингові платежі, що підтверджується відповідними платіжними дорученням, копії яких містяться в матеріалах справи та Актом звірки взаєморозрахунків від 01.12.2016, що підписаний уповноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб, 01.12.2016.

Разом з тим, ТОВ "Український лізинг", в порушення п.4.6 умов договору фінансового лізингу не здійснив дій щодо зняття з обліку предмета лізингу (транспортного засобу).

Також, як було встановлено судами попередніх інстанцій, Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС здійснюється виконавче провадження № 52182571 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 22.12.2015 у справі № 910/23436/15 про стягнення з ТОВ "Український лізинг" на користь ПАТ "Український бізнес банк" заборгованості і 09.09.2016 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого документу.

У зв'язку з чим, 30.11.2016 на автодорозі працівниками поліції автомобіль MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер НОМЕР_1, було зупинено, оглянуто та тимчасового затримано, про що свідчить Акт від 30.11.2016. Під час здійснення вищевказаного виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову від 29.12.2016 про опис та накладення арешту на вказаний транспортний засіб. Одночасно, зазначеною постановою державним виконавцем встановлено обмеження щодо користування даним транспортним засобом, а саме заборонено підміняти, знищувати, приховувати, відчужувати, розкомплектовувати, вчиняти інші дії, що можуть призвести до зменшення вартості майна.

В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено те, що позивачем станом на 27.05.2016 виконано всі умови генерального договору фінансового лізингу № 199 від 28.05.2015 і він набув право власності на вищевказаний транспортний засіб, виходячи з умов самого договору та вимог Закону України "Про фінансовий лізинг", а тому дії відповідачів порушують його права, як власника майна, згідно вимог статей 386, 392 ЦК.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Статтею 806 ЦК встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг" (частина 2 статті 806 ЦК та частина 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг").

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізінг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 692 ЦК встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 ЦК договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Оскільки ФГ "Апікс" належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за Генеральним договором фінансового лізингу і в повному обсязі сплатив ТОВ "Український лізинг" лізингові платежі за транспортний засіб, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, то до нього, відповідно до вказаних приписів Закону, з дати підписання акта про повне виконання сторонами своїх зобов'язань за договором лізингу, перейшло право власності на об'єкт лізингу (транспортний засіб).

Відтак, з 05 липня 2016 року ФГ "Апікс" набув право власності на транспортний засіб марки MAN, модель TGA 18.480 спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, державний номер НОМЕР_1, білого кольору, 2008 року випуску.

Згідно зі статтями 319, 321, 658 ЦК власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

Відповідно до статті 392 ЦК власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що виходячи з приписів статей 51, 59 Закону України "Про виконавче провадження", статей 319, 321, 392, 658 ЦК, позов заявлений ФГ "Апікс" про визнання права власності на майно (транспортний засіб ) та зняття арешту з вказаного майна є обґрунтований та підлягає задоволенню.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Колегія суддів відхиляє як безпідставні посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи не звернули уваги на наявне судове рішення у справі № 910/23436/15, відповідно до якого на користь Банку звернуто стягнення на майно ТОВ "Український лізинг", в тому числі і на спірний транспортний засіб, оскільки предметом розгляду цієї справи не є заборгованість ТОВ "Український лізинг" перед ПАТ "Український бізнес банк" за договором №307/Ю від 27.10.2014 року.

Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання заявника на те, що позивачем не було надано суду належних доказів в підтвердження набуття права власності на спірний транспортний засіб, оскільки акт про повне виконання сторонами своїх зобов'язань за договором лізингу від 05.07.2016 лише підтверджує право на набуття права власності (в майбутньому) на майно, виходячи з того, що пункт 4 вказаного Акта від 05.07.2016 прямо передбачає, що з моменту підписання цього акта до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу. Крім того, зазначене положення щодо переходу до лізингоодержувача права власності на предмет лізингу прямо передбачено п.5.6 генерального договору фінансового лізингу та приписами Закону України "Про фінансовий лізинг" і нормами ЦК, що регулює відносини фінансового лізингу.

Відтак, колегія суддів повністю погоджується із доводами ФГ "Апікс", наведеним у його відзивах щодо набуття позивачем права власності на спірний транспортний засіб та відповідно на його законні вимоги щодо зняття арешту з вказаного майна.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанова ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права (статті 319, 321, 392, 658, 692, 697, 806 ЦК, статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг") та без порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені позивачем у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 300 ГПК не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український бізнес банк" Білої Ірини Володимирівни - без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков