Постанова

від 12.09.2017 по справі 907/381/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2017 р. Справа № 907/381/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

ОСОБА_1

при секретарі Кобзар О.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз збут , м.Ужгород, вх.№ 01-05/2913/17 від 26.06.2017р.

на рішення господарського суду Закарпатської області від 02.06.2017р.

у справі № 907/381/17

за позовом: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут , м.Ужгород

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Гроклін-Карпати , м.Ужгород

про стягнення фінансової компенсації в розмірі 2979,52 грн.

з участю представників :

від позивача - ОСОБА_3 - представник по довіреності № Др-47-1216 від 26.12.2016р.

від відповідача - не з явився

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 02.06.2017р. у справі № 907/381/17 (суддя Йосипчук О.С.) відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут , м.Ужгород до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Гроклін-Карпати , м.Ужгород про стягнення фінансової компенсації в розмірі 2979,52 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що матеріали справи не містять доказів звернення у встановлений строк з запереченням щодо продовження дії Договору, тому Договір №11410VLZLFDP016 від 01.01.16 вважався би продовженим на наступний 2017 рік на тих самих умовах, якщо б його не було припинено сторонами добровільно шляхом укладання Додаткового договору №1 від 23.12.2016р. за яким спірний договір №11410VLZLFDP016 від 01.01.2016р. припиняється шляхом розірвання з 01.01.2017р. Зважаючи на таке, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір №11410VLZLFDP016 вважається припиненим не достроково, а в момент, передбачений п.11.1 цього договору, по закінченню строку на який його укладено.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник вважає те, що станом на дату звернення споживача із заявою про намір змінити постачальника (09.12.2016р.), договір на постачання природного газу було продовжено на 2017 рік на тих самих умовах, у тому числі і в частині річного планового обсягу постачання природного газу на 2017 рік, а відтак позивачем правомірно у відповідності до умов договору та Правил постачання нараховано відповідачу фінансову санкцію у зв язку із зміною постачальника природного газу до закінчення строку дії договору.

Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2017р. справу № 907/381/17 призначено судді-доповідачу ОСОБА_4 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І. та Желіку М.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 р., подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 11.07.2017р..

В ході судового засідання представнику скаржника права і обов»язки, передбачені ст.22 ГПК України роз»яснені. Відводів складу суду в порядку статті 20 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось.

В судове засідання 11.07.2017 року представник позивача з'явився, вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в засідання суду 11.07.2017р. не з явився, причин неявки суду не повідомив.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2017р. розгляд справи відкладався на 01.08.2017р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.2017р. розгляд справи відкладено на 12.09.2017р. та продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Представник скаржника в судове засідання 12.09.2017 року з явився, доводи апеляційної скарги підтримав та просив рішення місцевого господарського суду скасувати.

Відповідач явку повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, причин неявки суду не довів, хоча був належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду апеляційної скарги.

Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції'' , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут підлягає до задоволення з огляду на наступне:

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Згідно ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як встановлено колегією суддів, 04.01.2016р. між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Гроклін-Карпати укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11416VLZLFDP016, згідно з умовами якого постачальник зобов язується передати у власність споживачу природний газ, а споживач зобов язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до п.1.2 договору річний плановий обсяг постачання газу - до 33,83 тис.куб.м.

Згідно з п.11.1 договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представникми сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) та діє в частині постачання газу з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Умовами п.11.2 договору сторонами погоджено, що договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, сторони мають внести зміни до договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк.

Пунктом 11.3 договору передбачено, що одностороння відмова від договору не допускається.

Слід зазначити, що вказані умови договору щодо строку його дії та автоматичного продовження такого строку дії за відсутності волевиявлення будь-кого зі стрін про його припинення є істотними умовами договору та кореспондують із умовами п.11.4 та 11.5 договору, які передбачають, що внесення змін до договору, а також його припинення чи розірвання оформляється письмово, шляхом укладання додаткової угоди.

Тобто, за відсутності заяви будь-якої із сторін договору про намір припинити чи розірвати договір за місяць до закінчення його дії, такий договір продовжується без укладення додаткової угоди, а відтак договір діє на продовжений строк та тих самих умовах.

При цьому, умова п.11.2 договору щодо внесення змін до планових обсягів постачання газу на продовжений строк підлягає застосуванню виключно у разі, якщо сторони дійсно мають намір змінити планові обсяги у разі наявності такого наміру, він реалізовується шляхом підписання додаткової угоди у відповідності до п.11.5 договору.

Оскільки намір зміни річних обсягів постачання газу не заявлялось жодною із сторін договору, то такий обсяг вважається продовженим на наступний рік на тих самих умовах, а отже немає необхідності вносити зміни до договору шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Як вбачється із матеріалів справи, у встановлений договором місячний строк до закінчення його дії (тобто до 30.11.2016р.) відповідачем не заявлялось про припинення дії договору або перегляд його умов. Відтак, на думку колегії суддів, договір продовжено сторонами на 2017 рік на тих самих умовах, у тому числі і в частині планового обсягу постачання природного газу. Відповідно, річний плановий обсяг постачання природного газу ТзОВ Закарпатгаз Збут для ТзОВ Гроклін-Карпати по договору на 2017 рік становить 33,83 тис.куб.м.

Водночас, 09.12.2016р. позивач отримав заяву ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Гроклін-Карпати № 309а від 08.12.2016р., якою повідомлялось про намір зміни постачальника природного газу починаючи з 01.01.2017р. та розірвання у зв язку з цим договору на постачання природного газу.

Згідно з абз.2 п.4 Розділу 4 Правил постачання природного газу , затверджених постановою НКРЕКП 30.09.2015р. № 2496 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції 06.11.2015р. за № 1382/27827 зміна постачальника має бути завершена протягом періоду часу, який не перевищує 21 день з дати отримання діючим постачальником повідомлення споживача про його намір змінити постачальника.

Отже, з огляду на намір споживача змінити постачальника та враховуючи наведені вимоги Правил постачання, 23.12.2016р. між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду про розірвання договору, якою сторони дійшли згоди розірвати договір в частині поставки природного газу з 01.01.2017р. у зв язку з наміром споживача змінити постачальника.

Відтак, на думку колегії суддів, в даному випадку мало місце дострокове припинення договору за ініціативою споживача, обумовлене саме наміром споживача змінити постачальника природного газу.

Відповідно до вимог п.3 Розділу 4 Правил постачання, постачальникам забороняється стягнувати плату або вимагати будь-яку іншу фінансову компенсацію у зв язку із зміною постачальника (крім випадків, коли така плата або компенсація прямо передбачена договором постачання із споживачем, що не належить до категорії побутових споживачів).

Пункт 8.2 договору встановлює, що у разі зміни постачальника за ініціативою споживача до закінчення дії цього договору в частині постачання газу, споживач зобов язується сплатити постачальнику за цим договором фінансову компенсацію у розмірі 1% вартості недопоставленого планового обсягу газу за цим договором.

Обов язок споживача оплачувати постачальнику компенсацію, визначену розділом 8 договору, передбачений також і в п.5.4.10 договору.

Передбачена розділом 4 Правил постачання процедура зміни постачальника включає в себе, зокрема, такі етапи, як укладення договору постачання з новим постачальником та розірвання/припинення дії договору споживача із діючим постачальником.

Як чітко випливає із змісту п.8.2 договору, право на нарахування фінансової санкції у постачальника виникає саме у зв язку з наміром споживача змінити постачальника природного газу до закінчення строку дії договору в частині постачання газу.

Таким чином, право нараховувати фінансову компенсацію напряму залежить від підстави припинення/розірвання дії договору, тобто нарахування постачальником фінансової компенсації можливе виключено у зв язку з наміром споживача змінити постачальника до закінчення строку дії договору.

Зазначене право постачальника не повинно ставитись у залежність від подальшого розірвання/припинення стронами дії договору, оскільки в такому разі реалізація цього права буде унеможливлена.

Слід зазначити також, що пунктом 2 вказаної додаткової угоди сторони домовились, що умова договору в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення залишається незмінною та обов язковою до виконання сторонами. Таким чином, обов язок споживача здійснити розрахунок, в тому числі сплатити фінансову компенсацію, існує до його повного виконання, та не ставиться в залежність від дії договору в частині постачання газу.

Відтак, враховуючи вказані умови договору, позивачем листом від 05.01.2017р. за вих. № ZKz4.0-ЛВ-70-0117 направлено ТзОВ Гроклін-Карпати рахунок на оплату фінансової компенсації у розмірі 2979,52 грн., нарахованої згідно з п.8.2 Договору (тобто, виходячи з річного планового обсягу постачання природного газу на 2017 рік - 33,83 тис.куб.м.) та 19.01.2017р. направлено відповідачу вимогу про її оплату.

На момент звернення позивача до господарського суду вимога про сплату фінансової компенсації залишилась без задоволення.

В контексті викладеного, оскільки станом нам дату звернення споживача із заявою про намір змінити постачальника (09.12.2016р.) договір на постачання природного газу продовжено на 2017 рік на тих самих умовах, у тому числі і в частині річного планового обсягу постачання природного газу на 2017 рік, який становить 33,83 тис.куб.м, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно, у відповідності до умов договору та Правил постачання нараховано відповідачу фінансову компенсацію у зв язку із зміною постачальника природного газу до закінчення строку дії договору.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, а відповідач не заперечив наявності заборгованості перед позивачем, доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Колегія суддів також зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Зважаючи на викладене, рішення господарського суду не відповідає вимогам закону до судового рішення, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника відповідають матеріалам справи, документально обґрунтовані, базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а рішення господарського суду Закарпатської області від 02.06.2017р. не відповідає матеріалам справи, не ґрунтується на чинному законодавстві. Відтак, існують підстави для його скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову повністю.

Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Закарпатської області від 02.06.2017 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на відповідача в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.1,21,22,33,34,43,49,91,99,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут , м.Ужгород, вх.№ 01-05/2913/17 від 26.06.2017р. задовольнити.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 02.06.2017р. у справі № 907/381/17 скасувати.

Приняти нове рішення.

Позов задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Гроклін-Карпати (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, Слов янська набережна, 31 код ЄДРПОУ 31791771) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут (88015, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Погорєлова, 2 код ЄДРПОУ 39582749) фінансову компенсацію в розмірі 2979,52 грн. , судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1600,00 грн. та 1760,00 грн. сплаченого судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Зобов язати господарський суд Закарпатської області видати відповідний наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути господарському суду Закарпатської області.

Повний текст постанови оформлено і підписано відповідно до вимог ст.105 ГПК України 18 вересня 2017р.

Головуючий суддя Костів Т.С.

суддя Желік М.Б.

суддя Марко Р.І.