Рішення

від 15.05.2018 по справі 907/381/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

15.05.2018 р. м. Ужгород Справа № 907/381/17

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» , м. Ужгород

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Гроклін-Карпати» , м. Ужгород

про стягнення фінансової компенсації в розмірі 2 979 грн. 52 коп.,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники :

Позивача - ОСОБА_2, довіреність № 007Др-37-1217 від 01.12.2017 року

Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» , м. Ужгород заявлено позов до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Гроклін-Карпати» , м. Ужгород про стягнення фінансової компенсації в розмірі 2 979 грн. 52 коп.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 02.06.2017 року у справі № 907/381/17 в задоволенні позову ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 року рішення господарського суду Закарпатської області від 02.06.2017 року у справі № 907/381/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» задоволено повністю, присуджено до стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Гроклін-Карпати» на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» фінансову компенсацію в розмірі 2 979 грн. 52 коп., судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 600 грн. та 1 760 грн. сплаченого судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 907/381/17 рішення господарського суду Закарпатської області від 02.06.2017 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду скасовуючи рішення господарського суду Закарпатської області від 02.06.2017 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 року зазначив про ненадання судами належної правової оцінки всім доводам по справі, що призвело до прийняття рішення та постанови з порушенням норм процесуального права.

Зокрема, встановив, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки пункту 11.2. Договору постачання, в частині того, що у разі продовження договору на кожний наступний календарний рік, сторони мають внести зміни до договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк. Тобто, вказаним пунктом Договору постачання сторони передбачили обов'язковість погодження планових обсягів газу, і в тому разі, коли такі обсяги залишаються незмінними. При цьому, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо узгодження між сторонами Договору постачання планових обсягів газу.

Крім того, зазначив, що апеляційний суд задовольняючи позовні вимоги, залишив поза увагою, той факт, що ТОВ «Закарпатгаз Збут» в позовній заяві вказав розмір фінансової компенсації в сумі 2 979 грн. 52 коп., і яка була стягнута судом апеляційної інстанції, водночас, у долученому ТОВ «Закарпатгаз Збут» до позовної заяви розрахунку міститься інший розмір, а саме, 2 878 грн. 03 коп. Тобто, апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, не здійснив перевірку правильності визначення ТОВ «Закарпатгаз Збут» суми фінансової компенсації.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не погодився також із висновком суду першої інстанції, що Договір постачання вважався би продовженим на наступний 2017 рік на тих самих умовах, якщо б його не було припинено сторонами добровільно шляхом укладення Додаткової угоди, за якою спірний договір припиняється шляхом його розірвання з 01.01.2017 року, тобто, по закінченню строку на який його укладено.

Передаючи справу № 907/381/17 на новий розгляд Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що місцевому суду при новому розгляді справи необхідно врахувати викладене у зазначеній постанові.

При новому розгляді справи, представник позивача просить суд задоволити позов в повному обсязі. Зазначає про те, що між сторонами спору 04.01.2016 року був укладений договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, за умовами п. 11.1. якого, останній діє з 01.01.2016 року до 31.12.2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Відповідно до п. 11.2. договору, договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, сторони мають внести зміни до Договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк. Оскільки, відповідач у встановлений п. 11.2. договору місячний строк до його закінчення (до 30.11.2016 року) не заявив про припинення дії договору або перегляд його умов, зокрема, щодо планових обсягів постачання газу, представник позивача наполягає, що договір вважається продовженим на 2017 рік на тих самих умовах, у тому числі і в частині річного планового обсягу постачання природного газу, який становить 33,83 тис. куб.м.

При цьому, 09.12.2016 року позивачем отримано від відповідача заяву № 309а від 08.12.2016 року, якою останній повідомив про намір зміни постачальника природного газу починаючи з 01.01.2017 року та розірвання Договору на постачання природного газу № 11410VLZLFDP016 від 04.01.2016 року.

Посилаючись на п. 8.2. Договору, яким встановлено сплату споживачем фінансової компенсації постачальнику в розмірі 1% від вартості недопоставленого планового обсягу газу за Договором у разі зміни постачальника за ініціативою споживача до закінчення дії Договору в частині постачання газу, та визначений п. 5.4.10. обов'язок споживача сплатити таку компенсацію, позивач нарахував відповідачу фінансову компенсацію у розмірі 2 979 грн. 52 коп.

Невиконання відповідачем вимоги позивача щодо сплати фінансової компенсації у розмірі 2 979 грн. 52 коп. стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення фінансової компенсації у розмірі 2 979 грн. 52 коп. з відповідача у примусовому порядку.

Подаючи суду відповідь на відзив б/н від 13.04.2018 року з врахуванням обставин, встановлених і зазначених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у даній справі, представник позивача наголошує, що за відсутності заяви будь-якої із сторін договору про намір припинити чи розірвати договір за місяць до закінчення його дії, такий договір продовжується без укладення додаткової угоди, а тому, договір діє на продовжений строк на тих самих умовах. При цьому, наголошує на тому, що умова п. 11.2. договору постачання щодо внесення змін до планових обсягів постачання газу на продовжений строк, підлягає застосуванню виключно у разі, якщо сторони дійсно мають намір змінити планові обсяги, який реалізовується шляхом підписання додаткової угоди, відповідно до п. 11.5. Договору на постачання.

Аналізуючи умови п. 11.2. договору постачання, яким передбачено, що у разі продовження строку дії Договору на наступний рік, сторони мають внести зміни до договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк, стверджує, що сторони повинні узгодити обсяги постачання газу на наступний рік лише у тому разі, коли можливі зміни такого обсягу постачання газу. Однак, на думку представника позивача, даним пунктом не передбачено прямого обов'язку сторін узгоджувати планові обсяги газу на наступний рік, якщо такі залишаються незмінними. Покликається на те, що умова договору щодо внесення змін в частині планових обсягів постачання газу на продовжений строк, не є невід'ємною умовою щодо пролонгації дії договору. Стверджує про те, що у випадку, якщо сторона не заявляє про намір змінити обсяги постачання природного газу на наступний рік, то плановий обсяг природного газу шляхом мовчазної згоди вважається узгодженим у тих самих обсягах, що зазначені у поточному договорі на наступний рік. З врахуванням наведених обставин, представник позивача у судовому засіданні наголосила на тому, що договір № 11410VLZLFDP016 від 04.01.2016 року був продовжений, в тому числі і в частині узгодження планових обсягів природного газу, у зв'язку з чим просить позовні вимоги задоволити повністю.

Відповідач проти позову заперечив згідно письмових заперечень на позовну заяву, а також відзиву з врахуванням обставин, встановлених і зазначених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у даній справі. Зокрема, поданими письмовими запереченнями від 10.05.2017 року наголошує, що позивач в односторонньому порядку змінював ціну договору протягом жовтня, листопада та грудня 2016 року, а тому, позивач фактично заявив про перегляд умов договору за місяць до закінчення строку дії договору, а відповідач не погодив вказані зміни в порядку встановленому договором, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для настання наслідків передбачених п. 11.2. договору. Стверджує про те, що відповідач не погоджував та не замовляв жодних планових обсягів постачання природного газу на 2017 рік, як це визначено умовами договору, а визначений сторонами договору річний плановий обсяг постачання газу на 2016 рік у розмірі 33,83 тис. куб.м. був позивачем поставлений, і відповідачем повністю спожитий.

Відзивом б/н від 27.03.2018 року покликаючись на умову п. 8.2. договору, якою передбачено, що у разі зміни постачальника за ініціативою споживача до закінчення дії договору в частині постачання газу, споживач зобов'язується сплатити постачальнику за договором фінансову компенсацію у розмірі 1% від вартості недопоставленого планового обсягу газу за договором, наполягає, що ТОВ «Гроклін-Карпати» не погоджувало та не замовляло жодних планових обсягів постачання природного газу на 2017 рік, як це визначено умовами п. 11.2. Договору , у зв'язку з чим, позивач, як постачальник , не мав права в односторонньому порядку визначати планові обсяги газу без згоди споживача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представника позивача,

суд встановив:

04.01.2016 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Гроклін-Карпати» був укладений договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410VLZLFDP016 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність споживачу (відповідачу) у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу в розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (п. 1.1. Договору). Пунктом 1.2. Договору сторони погодили річний плановий обсяг постачання газу до 33,83 тис. куб.м.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.2. Договору).

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, сторони мають внести зміни до Договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк (п. 11.2. Договору).

Додатковою угодою № 1 від 01.11.2016 року до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410VLZLFDP016 від 04.01.2016 року сторони внесли зміни в частині ціни газу, яка з 01.11.2016 року становить 8 507 грн. 32 коп. за 1 000 куб.м. з ПДВ.

Заявою № 309а від 08.12.2016 року ТОВ «Гроклін-Карпати» повідомив позивача про намір розірвати укладений між сторонами спору Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410VLZLFDP016 від 04.01.2016 року, враховуючи зміну постачальника природного газу починаючи з 01.01.2017 року. При цьому зазначив, що останнім днем дії договору в частині постачання природного газу належить вважати 31.12.2016 року.

Сторони спору 23.12.2016 року уклали Додаткову угоду № 1 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, якою дійшли згоди, у зв'язку з наміром споживача змінити постачальника, розірвати з 01.01.2017 року Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410VLZLFDP016 від 04.01.2016 року в частині поставки природного газу.

Посилаючись на п. 8.2. Договору, яким встановлено сплату споживачем фінансової компенсації постачальнику в розмірі 1% від вартості недопоставленого планового обсягу газу за Договором, у разі зміни постачальника за ініціативою споживача до закінчення дії Договору в частині постачання газу, та визначений п. 5.4.10. обов'язок споживача сплатити таку компенсацію, позивачем нараховано відповідачу фінансову компенсацію у розмірі 2 979 грн. 52 коп.

Вимоги позивача про сплату фінансової компенсації відповідач залишив без задоволення.

Не оплата відповідачем фінансової компенсації у розмірі 2 979 грн. 52 коп. стала підставою звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача фінансової компенсації у розмірі 2 979 грн. 52 коп. в примусовому порядку.

Обраховуючи суму 2 979 грн. 52 коп. фінансової компенсації позивач зазначає, що така складає 1% від вартості недопоставленого планового обсягу газу у кількості 33,83 тис. куб.м. Проте, згідно наявного в матеріалах справи розрахунку фінансової компенсації позивача, сума такої компенсації складає 2 878 грн. 03 коп., яка обрахована як 1% від суми вартості недопоставленого обсягу 33,83 тис. куб.м. газу за ціною 8 507 грн. 32 коп. Обґрунтування розбіжностей у сумі заявленої до стягнення компенсації і суми, зазначеної у розрахунку, позивач суду не надав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

Приписами ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу вимог ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, договір згідно п. 11.1. набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) та діє в частині постачання газу з 01.01.2016 року до 31.12.2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктом 11.2. договору сторони погодили, що договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Оскільки, ТОВ «Гроклін-Карпати» звернулося до ТОВ «Закарпатгаз Збут» із заявою про розірвання договору лише 09.12.2016 року, а не до 30.11.2016 року, тобто за місяць до закінчення терміну дії договору, договір № 11410VLZLFDP016 від 04.01.2016 року є пролонгованим на наступний календарний рік (2017 рік) в частині терміну його дії. При цьому, Додатковою угодою № 1 від 01.11.2016 року сторони спору дію договору № 11410VLZLFDP016 від 04.01.2016 року не припинили, а розірвали його з 01.01.2017 року, що також в свою чергу свідчить про те, що сторони погодили його пролонгацію в частині терміну дії договору та дійшли згоди про його розірвання з 01.01.2017 року.

Разом з тим, пролонгація договору у порядку п. 11.2. Договору вимагає внесення сторонами змін до Договору в частині планових обсягів постачання газу на продовжений строк, оскільки вказаним пунктом договору сторони передбачили обов'язковість погодження планових обсягів постачання газу на продовжений строк.

На обов'язковість погодження планових обсягів газу, навіть у разі коли такі обсяги залишаються незмінними, звернув увагу і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 07.02.2018 року у даній справі.

Судом встановлено, що сторонами спору жодних змін до Договору в частині планових обсягів постачання газу на продовжений строк (2017 рік), як це передбачено умовами п. 11.2. Договору, внесено не було.

Представник позивача у судових засіданнях підтвердила те, що сторонами спору не вносилось жодних змін до договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк (2017 рік).

Положення п. 8.2. Договору передбачають сплату споживачем фінансової компенсації постачальнику у разі зміни постачальника за ініціативи споживача до закінчення терміну дії договору, розмір якої складає 1% від вартості недопоставленого планового обсягу газу за Договором. При цьому, розмір фінансової санкції встановлюється від обсягу неспожитого (недопоставленого) газу у період дії договору.

Погоджений сторонами спору плановий обсяг постачання газу у розмірі 33,83 тис. куб.м. на 2016 рік відповідачем було спожито протягом періоду дії договору у повному обсязі і без залишку.

Натомість, погодження планового обсягу постачання газу на 2017 рік сторонами договору не здійснено, а тому, у позивача відсутні підстави для нарахування фінансової компенсації згідно п. п. 8.2. та 5.4.10. Договору за недопоставку планових обсягів газу у 2017 році, у зв'язку з чим, у задоволенні позову належить відмовити у повному обсязі.

Доводи позивача щодо відсутності прямого обов'язку сторін узгоджувати планові обсяги постачання газу шляхом підписання додаткової угоди у разі, якщо планові обсяги газу на наступний рік залишаються незмінними, а тому і не може бути безальтернативною умовою щодо пролонгації дії Договору, судом до уваги не приймаються, оскільки такі прямо суперечать положенням п. 11.2. Договору та є інтерпретацією позивача щодо свого бачення ним змісту п. 11.2. Договору.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено 23.05.2018 року

Суддя Пригара Л.І.