Постанова

від 08.09.2017 по справі 809/1155/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2017 р. Справа № 809/1155/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап'юк С.В.,

за участю секретаря Котик Д.М.,

представника позивача Пундика С.А.,

представника відповідача Пазенюк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаіфбудсервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003471401 від 19.05.2017, -

ВСТАНОВИВ :

14.08.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфаіфбудсервіс" (надалі - позивач, товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000347101 від 19.05.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Податкового кодексу України, всупереч фактичним обставинам, необґрунтовано за наслідками проведеної перевірки виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003471401 від 19.05.2017, яким збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 135 565 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 33 891 гривня. Вважає визначення вказаних грошових зобов'язань безпідставними, оскільки позивачем фактично здійснено придбання продукції, у ТзОВ Сорбіс Інвестбуд , що підтверджується фінансово-бухгалтерськими документами, які є підставою для податкового обліку. На підставі вказаних первинних документів, позивачем віднесено вартість придбаної продукції до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних в позовній заяві. Просив позов повністю задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовних вимог не визнав, з підстав викладених в письмовому запереченні та акті перевірки. Просила у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфаіфбудсервіс", перебуває на податковому обліку як платник податків, є платником податку на додану вартість.

В період з 12.04.2017 до 19.04.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області здійснено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Сорбіс Інвестбуд за грудень 2016 року, за наслідками якої складено акт за №316/09-19-14-01-01/39625573 від 26.04.2017 (а. с. 13 - 20).

Висновками проведеної перевірки встановлено порушення позивачем пункту 198.1 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджених наказом Міністерства фінансів України за №21 від 28.01.2016, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за грудень 2016 року в сумі 135 565 гривень.

За наслідками розгляду акту перевірки за №316/09-19-14-01-01/39625573 від 26.04.2017, відповідач виніс податкове повідомлення-рішення за №0003471401 від 19.05.2017, яким, згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з сплати податку на додану вартість за основним платежем на 135 565 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 33 891 гривню (а. с.11).

Висновки відповідача про допущення позивачем вказаних порушень ґрунтуються на встановлених перевіркою обставинах, про те, що місцем укладення договору купівлі-продажу за №1-12 від 01.12.2016, є місто Львів, а усі документи по господарських операціях з ТзОВ Сорбіс Інвестбуд підписувались керівником ТзОВ "Альфаіфбудсервіс" без надання документального підтвердження на відрядження керівника позивача до міста Львова (наказів на відрядження, відрядних посвідок, авансових звітів, тощо) для укладання вказаного договору. З цих підстав, відповідач дійшов висновку, що позивач не підтвердив факту підписання директором ТзОВ "Альфаіфбудсервіс" договору купівлі-продажу, специфікації до договору, у зв'язку з чим не можливо підтвердити факт передачі продукції від постачальника до покупця.

Також, висновки перевірки ґрунтуються на тому, що відповідно до пунктів 2.1, 4.1 договору позивач не представив для перевірки оригінал або завірену постачальником копію документа підприємства-виробника, що підтверджує якість поставленої продукції - блоків віконних металопластикових з поворотно-відкидним елементом та без поворотно-відкидного елементу; блоків дверних металопластикових із склопакетом та без склопакету (надалі продукція), а саме: сертифікат (паспорт) якості, сертифікат відповідності або інші документи, що підтверджують якість продукції.

У товарно-транспортній накладній від 30.12.2016 за №3012 не зазначено тип та реєстраційний номер автомобіля, пункт навантаження, тобто, де саме відбувалась погрузка продукції на вантажний автомобіль, довіреність за якою отримувався дозвіл на отримання продукції та кому видано, супровідні документи на вантаж, частково вказано номенклатуру та у графі 8 "документи з вантажем", неправильно вказано видаткову накладну (вказано №12 від 30.12.2016, а згідно наданих до перевірки документів - видаткова накладна №215 від 30.12.2016), не заповнено "вантажно-розвантажувальні операції". З цих підстав, відповідач дійшов висновку, що за представленою для перевірки товарино-транспортною накладною не можливо встановити місце (пункт) навантаження продукції, довірену особу вантажоодержувача, а такі обставини вказують на відсутність реального вчинення цих господарських операцій та фактичного перевезення продукції.

Крім того, висновками перевірки встановлено, що господарська діяльність ТзОВ Сорбіс Інвестбуд має ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій: відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою; відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку, тощо; відсутність реального ланцюга постачання реалізованої продукції.

У зв'язку з ненаданням позивачем повному обсязі інформації та належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують факт придбання товару (блоки віконні та блоки дверні) в ТзОВ Сорбіс Інвестбуд відповідач дійшов висновку про неможливість фактичного придбання позивачем у ТзОВ Сорбіс Інвестбуд товару у грудні 2016 року, тому позивач безпідставно відобразив в податковому обліку операції з придбання товару в ТзОВ Сорбіс Інвестбуд : - податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 135 564, 90 гривень.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 даного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до від'ємного значення з цього податку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, сплачені в ціні товару (послуг) суми податку на додану вартість для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, суд встановив наступне.

01.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Сорбіс Інвестбуд (далі постачальник) в особі директора Савчук І.Є. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфаіфбудсервіс" (далі - покупець, позивач) в особі директора Б.С. укладено договір купівлі-продажу за №1-12.

Предметом договору купівлі-продажу за №1-12 є зобов'язання постачальником поставляти покупцеві продукцію, а покупець зобов'язується приймати продукцію і своєчасно оплачувати її на умовах цього договору в асортименті і кількості згідно специфікації №1 (додаток до договору №1), а саме: блоки віконні металопластикові без поворотно-відкидного елементу (глухі); блоки віконні металопластикові з поворотно-відкидним елементом; блоки дверні металопластикові без склопакету (глухі, двопалі); блоки дверні металопластикові із склопакетом. Загальна сума товару становить 677 824, 48 гривень, сума податку на додану вартість 135 564, 90 гривень, усього разом з податком на додану вартість становить 813 389, 38 гривень.

Згідно умов даного договору розрахунки за продукцію робляться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 7.1 договору). Право власності на продукцію переходить до покупця після підписання товарної накладної (пункт 9.1).

Постачальником вказаної продукції виписано видаткову накладну за №215 від 30.12.2016 із зазначенням постачальника та одержувача продукції, найменування товару, його кількості, ціни продукції, в тому числі податком на додану вартість, дати складення, підписи та печатки сторін.

На виконання умов цього договору постачальником забезпечено доставку продукції, визначеної у видатковій накладній, що підтверджується товарно-транспортною накладною №3012 від 30.12.2016, яка містить відомості про перевізника, замовника та вантажоодержувача, транспортний засіб, водія, вантаж, пункт навантаження (місто Стрий) та розвантаження (Бібрське ЛВУМВГ (місто Бібрка) Стрийське ВУПГЗ).

Згідно платіжних доручень за №127 від 12.01.2017 на суму 150 000 гривень та за №147 від 13.03.2017 на суму 663 389, 38 гривень позивач здійснив повний розрахунок з постачальником.

Висновки відповідача в акті перевірки за №316/09-19-14-01-01/39625573 від 26.04.2017 щодо відсутності відрядження у керівника позивача для укладення договору купівлі-продажу не є підставою для висновків про відсутність факту підписання такого договору та передачі продукції від постачальника до покупця, оскільки у позивача відсутній обов'язок видавати письмове відрядження керівнику чи іншим службовим особам товариства, посвідки про такі відрядження. Такі особи вільні у праві переміщення, в тому числі, для виконання своїх службових обов'язків, що гарантовано статтею 33 Конституції України. Також, відповідачем не встановлено жодних фактичних обставин, які могли б свідчити про неможливість чи викликали б сумнів у можливості підписання директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаіфбудсервіс" документів за місцем вказаним у них.

Висновки відповідача про непред'явлення відповідачу сертифікату (паспорту) якості, сертифікату відповідності або іншого документа, що підтверджують якість продукції - блоків віконних металопластикових з поворотно-відкидним елементом та без поворотно-відкидного елементу; блоків дверних металопластикових із склопакетом та без склопакету заперечень проти позову не обґрунтовують, обов'язок представляти такі сертифікати у позивача відсутній, а якість продукції контрольована позивачем та його контрагентами при її реалізації та використанні.

Щодо висновків відповідача про неможливість встановити місце (пункт) навантаження продукції у зв'язку з відсутністю у товарно-транспортній накладній від 30.12.2016 за №3012 типу та реєстраційного номера автомобіля, пункту навантаження, довіреність за якою отримувався дозвіл на отримання продукції та кому видано, супровідних документів на вантаж, часткового зазначення номенклатури та у графі 8 "документи з вантажем", неправильного зазначення номеру видаткової накладної, не заповнення "вантажно-розвантажувальні операції", то такі висновки не відповідають дійсності, оскільки у товарно-транспортній накладній від 30.12.2016 за №3012 вказано, що вантажні перевезення здійснено автомобілем Renault Magnum, державний номерний знак ВС 6214 ХТ, пункт навантаження - місто Стрий, продукцію отримано водієм на підставі видаткової накладної від 30.12.2016 з допущення описки номеру видаткової накладної, а відсутність інших реквізитів не може бути доказом відсутності поставки в цілому.

Суд встановив, що основним видом господарського діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаіфбудсервіс" є будівництво житлових і нежитлових будівель. Продукція, придбана позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю Сорбіс Інвестбуд , реалізована, у відповідності до договору від 17.10.2016 за №1610000176, укладеного між філією УМГ Львівтрансгаз ПАТ Укртрансгаз та позивачем, в процесі виконання ремонтно-будівельних робіт на замовлення філії УМГ Львівтрансгаз ПАТ Укртрансгаз , що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року за формою КБ-2в, довідкою про вартість робіт.

Таким чином, суд встановив фактичність придбання позивачем у ТзОВ Сорбіс Інвестбуд вказаної вище продукції та їх використання в своїй господарській діяльності, що свідчить про добросовісність дій платника податку - позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Суд, також встановив рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ Сорбіс Інвестбуд , спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Таким чином, наявність у позивача видаткової накладної на поставлений товар, товарно-транспортної накладної, платіжних документів, в сукупності з іншими дослідженими доказами підтверджує факти поставок продукції позивачу, і як наслідок вказані документи підтверджують факт правомірності формування позивачем витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, суд звертає увагу на те, що господарські операції між позивачем та ТзОВ Сорбіс Інвестбуд мали в часі триваючий характер, не містять ознак їх одномоментного відображення в бухгалтерському обліку, відповідають руху активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, факт придбання товарно-матеріальних цінностей, підрядних робіт та понесення позивачем витрат пов'язаний із господарською діяльністю позивача.

Як наслідок, висновок відповідача про відсутність підтвердження реальності часу здійснення операцій, місцезнаходження майна та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності є таким, що не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду та не відповідає фактичним обставинам справи.

Відсутність обліку контрагентами позивача податкових зобов'язань з податку на додану вартість за господарськими операціями, проведеними з позивачем не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварність господарських операцій. Оскільки обставини, коли контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту у разі, коли цей платник має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13.01.2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ Сорбіс Інвестбуд спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придобання позивачем продукції, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Як наслідок, суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо придбання позивачем товарів у ТзОВ Сорбіс Інвестбуд , також про добросовісність дій платника податку - позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, суд робить висновок про те, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, що виключає допущення платником податку заниження податку на додану вартість за грудень 2016 року в розмірі 135 565 гривень.

За таких обставин, відповідач протиправно збільшив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 135 565 гривень та безпідставно застосував на даного платника податків штраф у розмірі 33 891 гривню, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, визначеного статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивачем квитанцією за №ПН392 від 14.08.2017 на суму 2 541, 85 гривень підтверджено сплату судового збору за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаіфбудсервіс" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 2 541, 85 гривень.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за №000347101 від 19.05.2017 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфаіфбудсервіс" (код ЄДРПОУ 39625573) суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 169 456 гривень.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаіфбудсервіс" (вулиця Августина Волошина, 11, квартира 16, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39625573) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (вулиця Незалежності, 20, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39394463,) сплачений судовий збір в розмірі 2 541 (дві тисячі п'ятсот сорок одна) гривня 85 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 13.09.2017.