Рішення

від 14.09.2017 по справі 127/12286/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/12286/17

Провадження № 2/127/4062/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

14 вересня 2017 року Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого судді Ан О.В.

за участю секретаря Мельника А.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до виробничо-комерційного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Троян про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Виробничого-комерційного підприємства у формі ТОВ Троян про стягнення боргу за договором позики. Позов мотивований тим, що 04.10.2012 року між сторонами укладено договір безпроцентної позики №К-3, відповідно до якого ОСОБА_2 було передано ТОВ Троян в особі директора ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 70000 грн. зі строком повернення до 15.10.2015 року. Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконав. У зв'язку з вищевикладеним позивач просить стягнути з відповідача 70000 грн. та 14773,76 грн. з яких пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань, 3% річних та інфляційні втрати, а також понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, в судових дебатах просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Заяв та заперечень від відповідача до суду не надходило.

За таких обставин у відповідності до ст. 224 ЦПК України , суд розглянув справу у відсутність відповідача в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки представник позивача не заперечив проти такого порядку вирішення спору.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики є двостороннім правочином, а також одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, що випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ч.1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст.ст. 1049, 1050 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.

Судом встановлено, що 04.10.2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ ВКП Троян в особі директора ОСОБА_3 укладено договір безпроцентної позики № К-3, відповідно до якого позикодавець передає позичальнику 70000,00 грн., а останній зобов'язується їх повернути після закінчення терміну позики, а саме до 15.10.2015 року (на 4 а.с.)

Позивач за вказаним договором свої зобов'язання виконав в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 04.10.2012 року, відповідач у свою чергу порушив взяті на себе зобов'язання та не повернув кошти у вказаний строк. Тому сума боргу за договором позики підлягає стягненню з відповідача.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу, зокрема, з урахуванням індексу інфляції (ст.625 ЦК України).

Враховуючи встановлений судом розмір основного боргу за договором позики в сумі 70000,00 гривень, суд погоджується з розрахунком наданим позивачем, щодо розміру інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача за період, визначений позивачем, а саме з 01.11.2015 року по 30.04.2017 року в розмірі 14733,76 грн.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч.1,3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно договору, у випадку коли позичальник не поверне суму позики в строк, він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням одного проценту від суми позики за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України, спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) та складає 1 рік.

Оскільки, сума боргу складає 70000,00 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за період з 08.06.2016 року по 08.06.2017 року складатиме 256200,00 грн.

Беручи до уваги ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, в договорі визначено пеню за користування кредитом в розмірі 1% за кожний день просрочки виконання зобов'язання, тому суд прийшов до висновку, що заявлені вимоги, щодо стягнення 3% річних за невиконання грошового зобов'язання в розмірі 3463,56 грн. не підлягають задоволенню, оскільки вони відображені у вимозі про стягнення пені, та визначені у розмірі відповідно до умов договору.

Таким чином, з відповідача на користь позивача за вказаний період прострочення підлягає стягненню сума боргу за договором позики від 04 жовтня 2012 року в розмірі 70000,00 гривень, інфляційні втрати в сумі 14773, 76 гривень та пеня в розмірі 256200,00 гривень. Решта позовних вимог до задоволення не підлягає, з наведених вище підстав.

При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3443,97 грн., тому, відповідно до ст. 88 ЦПК України , сума сплачених судових витрат підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 527, 530, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212- 215, 217,224 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до виробничо-комерційного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Троян про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з виробничо-комерційного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Троян на користь ОСОБА_2 борг в сумі 340973,32 грн. (триста сорок тисяч дев'ятсот сімдесят три гривні 32 коп.), з яких борг за договором позики 70000,00 грн., заборгованість за пенею 256200,00 грн., інфляційні втрати - 14773,76 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з виробничо-комерційного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Троян на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 3443,97 грн. (три тисячі чотириста сорок три гривні 97 коп.)

Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення через Вінницький міський суд Вінницької області, а відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення Вінницьким міським судом Вінницької області протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя: