Постанова

від 13.09.2017 по справі 809/1178/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2017 р. Справа № 809/1178/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап'юк С.В.,

за участю секретаря Котик Д.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рефіт до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.08.2017, -

ВСТАНОВИВ:

21.08.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю Рефіт (далі - позивач, ТзОВ Рефіт ) звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.08.2017.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене на підставі необґрунтованих висновків акта від 18.07.2017 за № 719/09-19-14-05/36117204, і як наслідок, позивач вважає його протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених в адміністративному позові. Позов просив задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на подані письмові заперечення від 11.09.2017 за № 432/09-19-10-02/09. Зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене на підставі та у межах чинного законодавства, оскільки позивачем порушено статтю 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті - прострочено надходження імпортованого товару (частини механізму ковзання з опорними кульками) згідно контракту № 1UA/CN від 22.10.2012 на 15 днів. Щодо визначення строку порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності пояснив, що завершення імпортної операції є оформлення в установленому порядку митної декларації, що мало місце 20.06.2014. Просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення на позов, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Рефіт зареєстроване 02.10.2008 як юридична особа, ідентифікаційний код 36117204, місце знаходження: 76014, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Джохара Дудаєва, будинок 10, керівник з 30.08.2016 - ОСОБА_1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.09.2017 (а.с. 64-67).

ТзОВ Рефіт перебуває на податковому обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області. Вказані обставини викладені в акті перевірки відповідача від 18.07.2017, й не заперечуються сторонами.

На підставі направлення від 29.06.2017, виданого Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок фінансових операцій управління аудиту Головного управління ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_3, в період з 05.07.2017 по 11.07.2017 проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю Рефіт (код ЄДРПОУ 36117204) з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.04.2014 по 30.06.2017.

За результатами вказаної перевірки 18.07.2017 складено акт № 719/09-19-14-05/36117204, висновками якого встановлено порушення позивачем вимог статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 за № 185/94 при здійсненні розрахунків по імпортному контракту № 1UA/CN від 22.10.2012 з нерезидентом NINGBO BEITONG IMP & EXP. CO., LTD. Китай , яке полягає в порушення строків поставки оплаченого товару.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в даному акті, позивач, 24.07.2017 подав заперечення до нього.

За результатами розгляду вказаного заперечення відповідач надав відповідь від 01.08.2017 за № 3920/10/09-19-14-05, згідно якої вважає висновки акта перевірки від 18.07.2017 правомірними та такими, що відповідають фактичним обставинам.

За наслідками розгляду зазначеного акта перевірки від 18.07.2017, відповідач виніс податкове повідомлення-рішення за № НОМЕР_1 від 03.08.2017, яким до позивача застосовано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 23 507,67 гривень (а.с. 9). Розрахунок даної пені вказаний у Додатку № 4 до акта перевірки від 18.07.2017 за № 719/09-19-14-05/36117204 (а.с. 29).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся за захистом свого права в суд.

Згідно вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню Головного управління ДФС у Івано-Франківській області від 03.08.2017 за № НОМЕР_1, суд виходить з наступного.

Відповідач встановив порушення позивачем вимог статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в частині прострочення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.

Вказаний закон прийнятий Верховною Радою України з метою запобігання безпідставному вивезенню валютних цінностей та майна за межі України, у зв'язку з чим встановлено граничні строки одержання валютної виручки за вивезений товар, в разі його експорту, або одержання товару, в разі здійснення авансового платежу за межі України, а також передбачено відповідальність за порушення вказаних строків у вигляді пені, що нараховується за кожний день прострочення.

За правилами частини першої статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною четвертою вказаної статті Національному банку України надано право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Вимогами пункту першого постанов Правління Національного банку України Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті від 14.11.2013 № 453 (чинна з 20.11.2013 до 17.05.2014), від 12.05.2014 № 270 (чинна з 20.05.2014 до 20.08.2014), встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Статтею 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що за порушення строків, встановлених статтями 1 і 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті або встановлених Національним банком України, до резидента можуть застосовуватися штрафні санкції у вигляді стягнення пені за кожний день прострочення.

Суд зазначає, що пеня у відносинах зовнішньоекономічної діяльності - це захід майнового характеру, що полягає у сплаті суми коштів у вигляді відсотків за порушення суб'єктом господарювання (учасником таких відносин) правил, встановлених законодавством для здійснення зовнішньоекономічної діяльності, а саме щодо дотримання строків валютних розрахунків за зовнішньоекономічним договором.

При цьому згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку він повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері ЗЕД.

Судом встановлено, що 22.10.2012 між позивачем та нерезидентом NINGBO BEITONG IMP & EXP. CO., LTD. Китай укладено контракт за № 1UA/CN на придбання товарів - частини механізму ковзання з опорними кульками, вартість контракту 400 000,00 доларів США, умови поставки FOB (ІНКОТЕРМС-2010).

На виконання умов контракту ТзОВ Рефіт здійснено попередню оплату у АТ ОТП Банк по рахунку № 26002101349961 згідно з платіжним дорученням № 10 від 07.03.2014 на суму 44 173,88 доларів США (а.с. 58).

Відповідно до статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті та з урахуванням пункту 1 постанов Правління Національного банку України від 14.11.2013 № 453 та від 12.05.2014 № 270 Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті граничний строк отримання імпортного товару становив: 05.06.2014.

Умови контракту, а саме надходження товару (частини механізму ковзання з опорними кульками) нерезидентом виконані 07.06.2014 - в день доставки вказаного товару перевізником ТОВ ЕФ ЕС МАККЕЙН-УКРАЇНА на митну територію України, про що свідчить штамп Південної митниці в контейнері KKFU 1625958 40DV, SEAL: UK02989 в накладній (waybill) № KKLUSH4254106 (а.с. 35). Окрім того, суд зазначає, що на коносаменті (товарно-транспортній накладній) B/L № AMIGL140069601A є штампи з відміткою від 10.06.2014 Південної митниці та з відміткою від 20.06.2014 Івано-Франківської митниці (а.с. 36). Аналогічні штампи є також на інвойсі від 10.05.2014 (а.с. 37-39).

Як свідчать обставини справи, позивачем порушено строк розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, адже граничний строк отримання імпортного товару (частини механізму ковзання з опорними кульками) становив 05.06.2014, а фактично товар перетнув митний кордон України 07.06.2014.

Як наслідок, суд дійшов переконання, що позивачем порушено строк розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на строк - 2 дні.

Щодо доводів відповідача про те, що завершення імпортної операції є оформлення в установленому порядку митної декларації, а тому днем виконання умов контракту від 22.10.2012 за № 1UA/CN є 20.06.2014 (як наслідок - порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на 15 днів, як встановлено у акті перевірки від 18.07.2017), суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність визначено, що імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Аналогічне визначення міститься і в пункті 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24.03.1999 за № 136 (далі - Інструкція № 136), згідно якого імпорт - купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Відповідно до пункту 1.3 вказаної Інструкції, за наявності кількох документів з різними датами підписання з метою контролю за дотриманням резидентом законодавчо встановлених строків розрахунків використовується той з документів, який підтверджує фактичне виконання робіт або надання (отримання) послуг згідно з усіма умовами, передбаченими договором, і який підписаний раніше.

Згідно статті 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Поняття митного кордону визначено у статті 10 Митного кодексу України, згідно якої межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, крім меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України.

Також слід зазначити, що відповідно до пункту 4 частини 1 статі 4 Митного кодексу України, ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

Таким чином, ввезення в Україну товару неможливе без його фактичного переміщення через митний кордон України. Тобто, доводи позивача щодо фактичного виконання умов контракту № 1UA/CN від 22.10.2012 (поставки частини механізму ковзання з опорними кульками) 07 червня 2017 року є підставними та обґрунтованими.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач неправильно розрахував пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, адже Головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області неправильно визначено строк прострочення умов контракту № 1UA/CN. Як наслідок, податкове повідомлення-рішення за № НОМЕР_1 від 03.08.2017, яким до позивача застосовано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 23 507,67 гривень, є необґрунтованим.

Також суд звертає увагу на строки застосування штрафних санкцій. Так, позивач вказує, що податкове повідомлення-рішення від 03.08.2017 за № НОМЕР_1 відповідачем прийнято неправомірно, оскільки контролюючий орган залишив поза увагою приписи статті 250 Господарського кодексу України щодо строку застосування адміністративно-господарських санкцій. З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи, до яких належить відповідач, мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Приписами статті 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Однак, Законом України від 02.12.2010 №2756-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України , який набув чинності з 01.01.2011, статтю 250 Господарського кодексу України доповнено частиною другою, якою передбачено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України Про банки і банківську діяльність та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Це зумовлено тим, що Податковий кодекс України містить спеціальні норми, які встановлюють строки для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків.

Таким чином, положення статті 250 Господарського кодексу України до спірних правовідносин застосуванню не підлягають в силу обмеження, що містить частина друга цієї статті.

При цьому, згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, застосування контролюючим органом до платника податків штрафної санкції у вигляді пені за порушення строків валютних розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності по спливу 1095днів з моменту виявлення такого порушення є протиправним.

Суд зазначає, що митна декларація позивачем надана 20.06.2014 (а.с. 61). Як наслідок, контролюючий орган мав право визначити суму грошових зобов'язань (пені) до ТзОВ Рефіт протягом 1095 днів з 20.06.2014. З наведеного випливає, що відповідач мав право винести податкове-повідомлення рішення до 19.06.2017, а фактично його складено 03.08.2017, тобто з порушенням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Таким чином, судом встановлено, що позивач порушив вимоги статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , але розмір пені, що застосовується до суб'єкта господарювання за таке порушення визначено відповідачем неправильно; а також те, що пеню застосовано контролюючим органом до позивача з порушенням строку, передбаченого пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позов ТзОВ Рефіт про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.08.2017 за № НОМЕР_1 підлягає до задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за №0006091405 від 03.08.2017 про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю Рефіт (код ЄДРПОУ 36117204) пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 23 507, 67 гривень.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рефіт (вулиця Джохара Дудаєва, 10, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 36117204) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (вулиця Незалежності, 20, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39394463,) сплачений судовий збір в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 18.09.2017.