Постанова

від 07.08.2018 по справі 809/1178/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2018 року

Київ

справа №809/1178/17

адміністративне провадження №К/9901/3543/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.09.2017 (суддя - Остап'юк С.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 (головуючий суддя - Матковська З.М., судді - Затолочний В.С., Шавель Р.М.) у справі № 809/1178/17 (№ 876/10293/17) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рефіт до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Рефіт (далі - ТОВ Рефіт ) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДФС в Івано-Франківській області) від 03.08.2017 №0006091405.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.09.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДФС в Івано-Франківській області оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.09.2017, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що відповідно до приписів статей 76, 126 Митного кодексу України імпортна операція це сукупність всіх видів відповідних заходів (у тому числі митне оформлення та декларування), яка вважається завершеною виключно у разі їх суцільного виконання, у зв'язку з чим свідченням завершення імпортної операції є оформлена в установленому порядку МД типу ІМ-40, а тому пеню за порушення строків надходження товарів по імпортних операціях необхідно рахувати до 20.06.2014 року.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ Рефіт зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Чернігівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Рефіт з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.04.2014 по 30.06.2017.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 18.07.2017 №719/09-19-14-05/36117204, в якому відображено висновок про порушення позивачем вимог статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при здійсненні розрахунків по імпортному контракту від 22.10.2012 №1UA/CN з нерезидентом NINGBO BEITONG IMP Ц EXP. CO., LTD. Китай , яке полягає в порушенні строків поставки оплаченого товару.

На підставі названого акту перевірки ГУ ДФС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.08.2017 №0006091405, згідно з яким до позивача застосовано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 23507,67 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що позивач порушив вимоги статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , проте розмір пені, що застосовується до суб'єкта господарювання за таке порушення, визначено відповідачем неправильно; також суд дійшов висновку, що пеню застосовано контролюючим органом до позивача з порушенням строку, передбаченого пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною четвертою вказаної статті Національному банку України надано право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Вимогами пункту першого постанови Правління Національного банку України Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті від 14.11.2013 №453 (чинна з 20.11.2013 до 17.05.2014), від 12.05.2014 №270 (чинна з 20.05.2014 до 20.08.2014) встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Статтею 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Судами також встановлено, що 22.10.2012 між позивачем та нерезидентом NINGBO BEITONG IMP Ц EXP. CO., LTD. Китай укладено контракт № 1UA/CN на придбання товарів (частини механізму ковзання з опорними кульками), вартість контракту 400000,00 доларів США, умови поставки FOB (ІНКОТЕРМС-2010).

На виконання умов контракту ТОВ Рефіт здійснено попередню оплату у АТ ОТП Банк по рахунку № 26002101349961 згідно з платіжним дорученням № 10 від 07.03.2014 на суму 44 173,88 доларів США.

Умови контракту, а саме надходження товару (частини механізму ковзання з опорними кульками) нерезидентом виконані 07.06.2014 в день доставки вказаного товару перевізником ТОВ ЕФ ЕС МАККЕЙН-УКРАЇНА на митну територію України, про що свідчить штамп Південної митниці в контейнері KKFU 1625958 40DV, SEAL: UK02989 в накладній (waybill) № KKLUSH4254106. Крім того, на коносаменті (товарно-транспортній накладній) B/L № AMIGL140069601A є штампи з відміткою від 10.06.2014 Південної митниці та з відміткою від 20.06.2014 Івано-Франківської митниці. Аналогічні штампи є також на інвойсі від 10.05.2014.

Наведені обставини свідчать, що позивачем порушено строк розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки граничний строк отримання імпортного товару (частини механізму ковзання з опорними кульками) становив 05.06.2014, а фактично товар перетнув митний кордон України 07.06.2014, тобто порушено строк розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на строк 2 дні.

Щодо доводів відповідача про те, що завершення імпортної операції є оформлення в установленому порядку митної декларації, а тому днем виконання умов контракту від 22.10.2012 за № 1UA/CN є 20.06.2014 (як наслідок порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на 15 днів, як встановлено у акті перевірки від 18.07.2017), слід зазначити наступне.

За змістом абзацу десятого статті 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність та абзацу третього підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24.03.1999 №136, імпорт купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

При цьому моментом здійснення експорту (імпорту) - відповідно до абзацу тридцять восьмого статті 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Таким чином, моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 1, 2, 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті є момент фактичного перетину експортованим товаром митного кордону України.

За таких обставин, відповідачем неправильно визначено строк прострочення умов контракту № 1UA/CN.

Крім того, з набранням 01.01.2011 року чинності Законом України від 02.12.2010 №2756-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України зі сфери дії статті 250 Господарського кодексу України виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Порядок застосування цих санкцій з 01.01.2011 врегульовано статтями 113, 114 Податкового кодексу України, якими, зокрема, передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється (пункт 113.3 статті 113 Податкового кодексу України).

Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (пункт 114.1 статті 114 Податкового кодексу України).

Так, судами з'ясовано, що митна декларація позивачем надана 20.06.2014, як наслідок, контролюючий орган мав право визначити суму грошових зобов'язань (пені) до ТОВ Рефіт протягом 1095 днів з 20.06.2014. Таким чином, відповідач мав право нарахувати грошове зобов'язання до 19.06.2017, тоді як фактично згідно спірного податкового повідомлення-рішення нараховано 03.08.2017, тобто з порушенням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування фінансової санкції згідно спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.09.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду