Ухвала

від 13.09.2017 по справі 622/400/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №622/400/17 Головуючий суддя І інстанції Чернова О. В.

Провадження № 22-ц/790/5549/17 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори про спадкове право

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Яцини В.Б.,

Суддів: Карімової Л.В.,Колтунової А.І.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 09 серпня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в якому просила визначити їй додатковий строк у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що 05.12.2008 року в смт. Золочів Харківської області помер її батько - ОСОБА_3, а 28.12.2011 року - матір - ОСОБА_4 Після смерті батьків відкрилася спадщина на житловий будинок №38 з господарськими будівлями та спорудами, розташовані по вулиці Чалого в селищі Золочів Харківської області, земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 4,1319 га (кадастровий номер 6322655100:06:005:0408) та 4,1318 га (кадастровий номер 6322655100:06:005:0411). Заповіт батьки не складали. Вона та її сестра - ОСОБА_2 є єдиними спадкоємцями першої черги за законом. Спадщину після батьків вони прийняли фактично, однак нотаріально її прийняття не посвідчили.

Протягом визначеного чинним законодавством строку позивач не мала змоги звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини у зв'язку із тим, що вона здійснювала догляд за сином-інвалідом, ІНФОРМАЦІЯ_1, який з дитинства потребує уваги та піклування, а до нотаріуса неможливо потрапити через великі черги. Крім того, вона не мала коштів на оформлення спадщини, оскільки необхідно утримувати та лікувати сина. На підставі вищевказаного просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батьків - ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 09 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги та надати додатковий строк тривалістю у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4. При цьому посилалася на те, що судом однобоко та неповно з'ясовані обставини, що мають значення по справі, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказала, що не відмовлялася від спадщини після смерті батьків, судом не було взято до уваги, що її син, який є інвалідом 3-ї групи на період відкриття спадщини був малолітньою дитиною, знаходився у хворому стані, час від часу перебував на лікуванні у лікарнях та потребував постійного догляду та контролю з боку матері.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_3 (після укладення шлюбу - ОСОБА_1) ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3 (після укладення шлюбу - ОСОБА_2) ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.

05.12.2008 року в смт. Золочів Харківської області помер ОСОБА_3, внаслідок чого відкрилася спадщина за законом.

На день його смерті разом зі спадкодавцем мешкала за адресою його реєстрації Харківська область, с.м.т. Золочів, вул. Чалого, 38 проживала і була зареєстрована його дружина - ОСОБА_4

15.05.2009 року до Золочівської державної державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про прийняття спадщини після померлого 05.12.2008 року ОСОБА_3 звернулася його донька ОСОБА_2

15.05.2009 року до Золочівської державної державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про відмову від спадщини на користь ОСОБА_2 звернулася ОСОБА_4

30.12.2011 року в смт. Золочів Харківської області померла ОСОБА_4, внаслідок чого відрилася спадщина за законом.

02.07.2012 року до Золочівської державної державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про прийняття спадщини після померлої 28 грудня 2011 року ОСОБА_4 звернулася її донька ОСОБА_2

11 липня 2017 року постановою державного нотаріуса Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після померлого 05 грудня 2008 року її батька ОСОБА_3 та померлої 28 грудня 2011 року її матері ОСОБА_4 у зв'язку із ненаданням документів, підтверджуючих факт прийняття спадщини в порядку, встановленому законом.

Правилами частини 1 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 1 статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з положеннями ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Стаття 1273 ЦК України передбачає право на відмову від прийняття спадщини, а саме:

1. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

5. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

6. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Згідно до ч.ч. 2, 5 статті 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 судам було роз'яснено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Позивач ОСОБА_1 просила встановити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батьків - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Причиною пропуску строку на прийняття спадщини вказувала на те, що вона здійснювала догляд за сином-інвалідом, ІНФОРМАЦІЯ_1, який з дитинства потребує уваги та піклування, постійно проходив лікування як у стаціонарному відділенні, так і вдома, тому вона була постійно зайнята сином і не мала часу займатися спадщиною, також вона працювала, а до нотаріуса неможливо потрапити через великі черги. Також вона не мала коштів на оформлення спадщини, оскільки необхідно було утримувати та лікувати сина.

Наявність на утриманні позивача сина-інваліда, у якого відсутня одна нирка, та проходження ним курсу лікування декілька разів на рік підтверджено у судовому засідання медичними документами та поясненнями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9

ОСОБА_9, народився 28.07.1995 року, його батьками є ОСОБА_10 та ОСОБА_1, про що свідчить копія свідоцтва про народження, виданого 08.08.1995 року Золочівським ВРАГС Харківської області.

Згідно довідки МСЕК від 19.09.2013 року ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, є інвалідом з дитинства, з 28.07.2013 року йому встановлено третю групу інвалідності, йому протипоказані значні фізичні навантаження, переохолодження.

Як вбачається із наявних в матеріалах копій медичної довідки КП Золочівська ЦРЛ , медичних висновків КП Золочівська ЦРЛ , Обласної дитячої клінічної лікарні №1 ОСОБА_9 перебуває на диспансерному обліку з 2007 року, має захворювання нирок ІІ ступеню, нефрит єдиної правої нирки, наслідки ЧМТ, вегетативної дисфункції синдром, перебував на стаціонарному лікуванні в період з 28.05.2008 по 07.06.2008, з 9.10.2008 по 21.10.2008, з 17.03.2009 по 25.03.2009, з 14.10.2009 по 24.10.2009, з 18.08.2011 по 01.09.2011, з 06.03.2012 по 19.03.2012, з 26.09.2012 по 05.10.2012.

Відповідно до характеристики ТОВ Антрес-2016 , копії трудової книжки ОСОБА_1 остання працювала в період з 23.07.2010 по 28.01.2011 року змазчицею в ТОВ Спеціаліст-2010 , в період з 01.04.2011 по 19.10.2011 в ДП Спринтер адміністратором офісу, прибиральником службових приміщень, з 02.07.2014 по 08.08.2014 в Золочівській селищній раді підсобним робітником в бригаді по благоустрою, з 16.12.2014 по 21.04.2015 в ТОВ Системи прогресивної очистки машиністом прибиральних машин, з 24.07.2015 по 30.11.2016 в ТОВ ПХ Груп членом бригади ресторану, з 01.12.2016 працює в ТОВ Антрес-2016 членом бригади ресторану.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що позивач ОСОБА_1 є його матір'ю, він є інвалідом з дитинства, не має однієї нирки, отримав ЧМТ, у віці 10-12 років йому робили операції. Він з 2008 року по 2014 рік по 2 рази на рік проходив курси лікування тривалістю 14 днів у стаціонарі лікарень в м. Харкові та в смт. Золочів. В лікарні за ним доглядала його мати, приїжджала вранці, в обід їздила додому готувати їжу, ввечері поверталася. Він міг самостійно пересуватися, приймати ліки та їжу. Декілька разів в лікарню приїжджав батько. Коли він не перебував у лікарні, він приймав ліки вдома, що контролювала мати. У 2011 році він закінчив навчання у 9 класі в школі. Коли він відвідував школу, мати його відводила і забирала.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що позивач ОСОБА_1 є її знайомою близько 11 років. У сина позивача певні захворювання, він є інвалідом, має одну нирку, два рази на рік ОСОБА_1 перебувала із сином у лікарні в м. Харкові, їздила звідти лише додому готувати їжу. Коли син перебував вдома, позивач перебувала разом із ним, оскільки приблизно раз на місяць доводилося викликати швидку у зв'язку із нападами головного болю у сина.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є її давніми знайомими, остання знала про смерть батьків, була на похованні їх. За батьками до смерті доглядала і поховала ОСОБА_2 Позивач мала можливість подати заяву про прийняття спадщини після смерті батьків, але не скористалася цим правом. Коли ОСОБА_2 подавала заяву про прийняття спадщини після смерті батьків, то запропонувала і ОСОБА_1 подати разом таку заяву. Але остання відмовилася, пояснивши відсутністю часу та коштів на оформлення спадщини.

Жодних доказів того, що в межах строку, наданого цивільним законом, позивач вчинила дії, які б свідчили про прийняття нею спадщини за законом, вона не надала, що, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 1272 ЦК України, слід вважати фактичним неприйняттям спадщини за законом.

Відмовляючи у задоволення позову за недоведеністю, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було достеменно відомо про смерть 05.12.2008 року її батька - ОСОБА_3 та 28.12.2001 року - її матері, ОСОБА_4, і позивач цей факт не оспорювала. При цьому надані позивачем письмові докази не допитані судом свідки свідчать про неможливість через об'єктивні, непереборні, істотні труднощі подати заяви про прийняття спадщини, у тому числі шляхом направлення її поштовим зв'язком, та про поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини. З наданих до суду доказів, показань свідків, син позивача на лікуванні перебував періодично, в інший час відвідував школу, міг самостійно пересуватися, приймати ліки та їжу, позивач мала змогу відлучатися із лікарні, на час смерті батьків не працювала.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, які належним чином вмотивовані та ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах і доводами скарги не спростовуються. Посилання позивача на малолітній вік дитини на день відкриття спадщини після смерті батька, 05.12.2008 року, є безпідставним, оскільки вона згідно до ч.ч. 2, 5 статті 1274 ЦК України відмовилася від прийняття спадщини на користь спадкоємця за законом, відповідача ОСОБА_2, і ця відмова не була визнана недійсною.

Як правильно встановив суд у позивача була реальна можливість після смерті матері, 30.12.2011 року, протягом шести місяців звернутися із відповідною заявою до нотаріуса про прийняття спадщини. Нетривале періодичне лікування її сина та наявна у нього хвороба не потребували від позивача постійної особистої присутності поруч з ним в цей період, належних і допустимих доказів на спростування цього позивач до суду не надала.

Таким чином суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростовують, тому з передбачених ст. 308 ЦПК України підстав апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313, 315, 317, 319,323-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 09 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя

Судді колегії