Постанова

від 13.09.2017 по справі 904/4337/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2017 року Справа № 904/4337/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. - (доповідача),

судді: Кузнецов В.О., Євстигнеєв О.С.

Секретар судового засідання Пінчук Є.С.

За участю представників сторін:

від скаржника: Волошин А.А. представник, довіреність №15808/04-36-10-08-10 від 18.07.2017р.;

від ТОВ "Олімпія Плюс": Нестюріна Н.В. представник, довіреність №24/05 від 24.05.2017р.;

інші учасники провадження не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені судом належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2017 року у справі №904/4337/17

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ ПЛЮС"

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ ПЛЮС"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2017 року у справі №904/4337/17 (суддя Єременко А.В.) визнано товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ ПЛЮС" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 5 місяців, до 17.10.2017 року. Ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ ПЛЮС" призначено голову ліквідаційної комісії Талана Ростислава Григоровича. Зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії.

Не погодившись із вказаною постановою, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу як контролюючим органом, на підставі ст.ст. 19-1, 20, 41 ПКУ.

В апеляційній скарзі ДПІ просить скасувати постанову господарського суду, припинити провадження по справі. Вважає, що постанову прийнято з порушенням норм права, остання є передчасною.

Скаржником зауважено, що постанова містить лише інформацію про проміжний ліквідаційний баланс складений на 27.03.17р., відповідно до якого кредиторська заборгованість складає 75 000, 00 грн., грошові кошти у касі підприємства складають 16 000, 00 грн., дебіторська заборгованість, основні засоби, товарно-матеріальні цінності, нематеріальні активи - відсутні.

Скаржником зауважено, що відповідно до фінансового звіту за 2016р. чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)за звітний період складає 54458, 7 тис. грн., що значно перевищує чистий дохід за аналогічний період 2015р.

Крім того, як зазначено скаржником, показники доходу від будь-якої діяльності відповідно до податкової декларації податку на прибуток підприємства за 2016р. складають 56 399 193 грн., податкова декларація з податку на додану вартість була подана за жовтень 2016р. із показниками операцій на загальну суму 5 502 920 грн., податкова декларація з податку на додану вартість була подана за грудень 2016р. із показниками операцій на загальну суму 278 308 грн., що свідчить про активну господарську діяльність боржника.

Скаржник зазначає, що зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що мало місце дослідження судом фінансове становище боржника, з'ясування ознак його неплатоспроможності, встановлення обставин можливості задоволення боржником визнаних судом вимог кредиторів лише через застосування ліквідаційної процедури та відповідно наявності достатніх підстав для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) не забезпечила надання документів на перевірку контролюючому органу, що, на думку скаржника, свідчить про недотримання ліквідаційною комісією приписів ч.7 ст.111 ЦК України щодо добровільної ліквідації боржника, та позбавило орган ДФС можливості проведення перевірки та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, інших платежів.

Скаржником зазначено про відсутність доказів надання ліквідатором первинних документів підприємства, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, звітності за останній звітний період до органів доходів і зборі, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування.

Скаржником зазначено, що фіскальний орган був позбавлений права провести документальну позапланову перевірку, у зв'язку із тим, що боржник та його посадові особи не знаходяться за юридичною адресою.

В додаткових поясненнях скаржником зауважено щодо не співпадіння показників фінансових звітів, а саме: станом на 31.12.16 рахується 56,3 тис.грн. грошей та їх еквівалентів, 15 тис.грн. дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом, 323,8 тис.грн. - поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, 19,7 тис.грн. - інші поточні зобов'язання. Але вже в ліквідаційному балансі станом на 27.03.17р. на початок звітного періоду зазначені наступні показники: 8 тис.грн. грошей та їх еквівалентів, 3 тис.грн. дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

Також зауваженого щодо одноособового проведення інвентаризації боржника головою ліквідаційної комісії.

Ліквідатор боржника у відзиві на апеляційну скаргу просив суд припинити апеляційне провадження, оскільки податкова не набула статусу кредитора боржника або іншого учасника провадження по справі.

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників провадження по справі, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на викладене нижче.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно зі статутом товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ ПЛЮС", затвердженим протоколом Загальних Зборів Учасників товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ ПЛЮС" № 01/2016 від 02.03.2016 року, учасником підприємства є ОСОБА_5.

Відповідно до протоколу Загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ ПЛЮС" № 11/01 від 11.01.2017 року у наведену дату за участю учасника ОСОБА_5, що становить 100% голосів засновників товариства, збори визнані правомочними вирішувати усі питання порядку денного, проведені загальні збори учасників товариства, якими прийнято рішення, у тому числі, про припинення діяльності боржника шляхом ліквідації у добровільному порядку, про призначення ліквідатором Товариства ОСОБА_5

Згідно протоколу Загальних зборів Учасників товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ ПЛЮС" № 05/04 від 05.04.2017 року припинено повноваження ліквідатора ОСОБА_5, призначено ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ ПЛЮС" Талана Ростислава Григоровича.

Матеріали справи містять Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1002444956 від 07.04.2017 року, яким підтверджується внесення 13.01.2017 року відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про початок процедури припинення товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ ПЛЮС" (49000, м. Дніпро, вул. Свердлова, буд. 33; код ЄДРПОУ 40147528) та про строк пред'явлення вимог кредиторів.

За результатами розгляду пред'явлених кредиторських вимог до боржника, проведеної інвентаризації активів і зобов'язань, складено проміжний ліквідаційний баланс товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ ПЛЮС" станом на 27.03.2017 року.

05.04.2017 року засновником (учасником) товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ ПЛЮС" затверджено проміжний ліквідаційний баланс станом на 27.03.2017 року, що підтверджується протоколом № 05/04 Загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ ПЛЮС" від 05.04.2017 року.

Так, згідно ліквідаційного балансу кредиторська заборгованість становить 75000, 00 грн., грошові кошти у касі підприємства складають 16 000, 00 грн., дебіторська заборгованість, основні засоби, товарно-матеріальні цінності, нематеріальні активи - відсутні.

05.04.2017 року (протокол № 05/04) засновником (учасником) товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ ПЛЮС" прийнято рішення про звернення до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про порушення справи про банкрутство боржника в порядку встановленому Законом.

Голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ ПЛЮС" (49000, м. Дніпро, вул. Свердлова, буд. 33; код ЄДРПОУ 40147528) 10.04.2017 року звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ ПЛЮС".

11.04.2017 року автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого визначено кандидатуру арбітражного керуючого Павлової Юлії Михайлівни.

13.04.2017 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області заява про порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ ПЛЮС" прийнята до розгляду, призначено підготовче засідання.

26.04.2017 року до господарського суду Дніпропетровської області арбітражним керуючим Павловою Ю.М. подано заяву (вх. № 24169/17) на участь у справі про банкрутство.

11.05.2017 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ ПЛЮС", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів із наслідками, передбаченими ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон), призначено засідання суду для вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом та призначення ліквідатора на 17.05.2017 року.

Постановою господарського суду від 17.05.2017 року у справі визнано товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ ПЛЮС" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 5 місяців, до 17.10.2017 року, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Талана Р.Г.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо відповідності закону та обґрунтованості прийнятої судом першої інстанції постанови, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) (в редакції з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом .

За вимогами частини 1 статті 2 Закону провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 9 Закону справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі під час ліквідації не у зв'язку з процедурою банкрутство є ознаками неоплатності боржника та підставою для ініціювання перед господарським судом процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником, згідно із статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є дотримання вимог законодавства України щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови полягають у наступному: прийняття рішення учасниками (власником) або органом боржника, уповноваженим на це установчими документами, про ліквідацію юридичної особи - боржника; повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про рішення учасників (власника) або органу боржника, уповноваженим на це установчими документами, про припинення юридичної особи; проведення аналізу активів боржника шляхом здійснення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, а також вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості боржника; обставини надання ліквідатором органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування первинних документів юридичної особи, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, в порядку ч.7 ст.111 ЦК України; аналіз пасивів боржника шляхом оприлюднення повідомлення про рішення учасників (власника) або органу боржника, уповноваженим на це установчими документами, про припинення юридичної особи у встановленому законом порядку.

Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п.3 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; складання проміжного ліквідаційного балансу, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результати їх розгляду; прийняття рішення учасниками (власником) або органом боржника, уповноваженим на це установчими документами, про звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 вказаного Закону та складає предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку наведеної правової норми.

При цьому, необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку норм ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є надання належних доказів на підтвердження наявності всіх передумов для порушення провадження, згідно з цією статтею, саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутства (у тому числі, і до заяви, яка подається боржником в порядку ст.95 Закону) встановлені ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч.2 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Положеннями ч.4 ст.111 ЦК України передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яка перебуває у третіх осіб. У випадках, встановлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.

Відповідно до ч.8 ст.111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затверджене Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 р. № 879, визначає порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань та оформлення її результатів.

У розділі ІІ зазначеного Положення зазначено, що для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

Відповідно до пункту 5 Положення інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.

Такими заходами можуть бути отримання відповідних витягів з реєстрів, які діють відповідно до Законів України "Про Державний земельний кадастр", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Проте, інвентаризація майна боржника була проведена ліквідатором одноособово, без створення інвентаризаційної комісії та без участі матеріально відповідальної особи (а.с.61-68). Тобто, як вбачається з матеріалів справи, інвентаризація майна боржника проводилась неналежним чином.

Колегія суддів вважає, що лише після проведення інвентаризації всього майна підприємства, його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, а також вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості підприємства-боржника, можливо встановити, що активів підприємства недостатньо для задоволення вимог кредиторів та наявність підстав для звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги наданий скаржником фінансовий звіт за 2016р., відповідно до якого чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)за звітний період складає 54458, 7 тис. грн., показники доходу від будь-якої діяльності відповідно до податкової декларації податку на прибуток підприємства за 2016р., які складають 56 399 193 грн., податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016р. із показниками операцій на загальну суму 5 502 920 грн., податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016р. із показниками операцій на загальну суму 278 308 грн., що свідчить про активну господарську діяльність боржника.

Крім того відповідно до фінансового звіту станом на 31.12.16 рахується 56,3 тис.грн. грошей та їх еквівалентів, 15 тис.грн. дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом, 323,8 тис.грн. - поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, 19,7 тис.грн. - інші поточні зобов'язання. Але вже в ліквідаційному балансі станом на 27.03.17р. на початок звітного періоду зазначені наступні показники: 8 тис.грн. грошей та їх еквівалентів, 3 тис.грн. дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

В той же час, як про проміжний ліквідаційний баланс складений на 27.03.17р. містить інформацію, відповідно до якої кредиторська заборгованість складає 75 000, 00 грн., грошові кошти у касі підприємства складають 16 000, 00 грн., дебіторська заборгованість, основні засоби, товарно-матеріальні цінності, нематеріальні активи - відсутні (а.с.70-72).

Вказане свідчить про активну господарську діяльність боржника, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 17.05.2017 року є передчасними.

Таким чином, колегія суддів, приходить до висновку щодо невідповідності даних проміжного ліквідаційного балансу станом на 27.03.17р., складеного ліквідатором, даним зазначеним у податковій та фінансовій звітності підприємства.

Крім того, в матеріалах справи відсутні доказали здійснення дій ліквідатора щодо стягнення 3 тис.грн. дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, зазначеної в ліквідаційному балансі станом на 27.03.17р. на початок звітного періоду. Натомість ліквідатором до суду надано довідку від 27.03.17р. щодо відсутності осіб, які мають зобов'язання перед ТОВ "ОЛІМПІЯ ПЛЮС".

З урахуванням наведеного, судом першої інстанції, в порушення вимог Закону, фінансово-майновий стан боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ ПЛЮС" належним чином не досліджувався, не було перевірено чи мало підприємство - боржник, станом на день прийняття рішення його засновниками (учасниками) про ліквідацію, недостатньо грошових коштів та іншого ліквідаційного майна для здійснення розрахунків з кредиторами.

Отже, боржником, у даному випадку, не доведено належними та допустимими доказами, що на момент звернення його із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", майна підприємства-боржника не вистачало для задоволення вимог кредиторів.

При цьому, колегія суддів враховує, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливість подання документів, які підтверджують наявність або відсутність майнових активів боржника, після порушення провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником.

Відповідно до ч.3 ст. 111 ЦК України під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Згідно з пунктом 11.16 "Порядку обліку платників податків та зборів", затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року, належним доказом наявності відкритих /закритих рахунків у боржника є Довідка ДПІ по розрахункових рахунках боржника в банківських установах, розміру залишку коштів та їх закриття.

В матеріалах справи наявні відомості контролюючого органу про банківські рахунки юридичної особи - боржника, з яких вбачається 4 відкритих банківських рахунка у ПАТ КБ ПРИВАТБАНК та 1 відкритий банківський рахунок у Казначействі України (а.с.97).

В той час як, скаржником надано до суду інформацію про банківські рахунки, з якою вбачається наявність 1 відкритого рахунку Товариства в ПАТ КБ ПРИВАТБАНК (а.с.73).

Частиною 7 статті 111 ЦК України встановлено, що для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Статтею 78 Податкового кодексу України передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, відповідно до підпункту 78.1.7 документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Матеріали справи не містять доказів надання ліквідатором боржника до органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування документів підприємства, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, для проведення відповідних перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів, а також доказів проведення контролюючим органом відповідних позапланових перевірок боржника.

Згідно з ч.10 ст. 111 ЦК України до затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

До заяви про порушення справи про банкрутство, в порушення наведеної правової норми, не було додано доказів складання та подання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період.

Наведене свідчить про недотримання ліквідаційною комісією приписів частин 7 та 10 статті 111 ЦК України щодо добровільної ліквідації боржника та позбавило органи державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування можливості проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та права заявити свої претензії боржнику (за їх наявності) в досудовій процедурі ліквідації боржника.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції належним чином не було перевірено дотримання заявником всіх передбачених Законом дій, що передують зверненню до суду із заявою про визнання боржника банкрутом на підставі ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Щодо наявності у податкової інспекції, як контролюючого органу права на апеляційне оскарження у цій справі, колегія суддів враховує таке.

За ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Враховуючи особливості процедури банкрутства в цьому випадку (в порядку ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), правовий статус Державної податкової інспекції як контролюючого органу, передбачений нормами цивільного та податкового законодавства, а також той факт, що ліквідаційна комісія боржника не забезпечила надання документів на перевірку контролюючим органам, в тому числі органам доходів і зборів, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що хоча скаржник на час розгляду справи і не набув статусу кредитора у справі про банкрутство, але його право підлягає судовому захисту.

Колегія суддів враховує, що 31.05.2017 р. Державною податковою інспекцією видано наказ №2799-п "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ОЛІМПІЯ ПЛЮС". 06.06.17р. податковим органом складено акт про неможливість проведення перевірки ТОВ "ОЛІМПІЯ ПЛЮС", у зв'язку з відсутністю посадових осіб за податковою адресою (а.с.157-161).

Наведене свідчить про вчинення податковою інспекцією заходів щодо здійснення податкової перевірки боржника.

Встановивши факт безпідставного порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "ОЛІМПІЯ ПЛЮС", колегія суддів приходить до висновку про припинення провадження у даній справі на підставі п.1-1ч.1 ст.80 ГПК України.

Копію даної постанови слід направити державному реєстратору для здійснення відповідних реєстраційних дій щодо товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "ОЛІМПІЯ ПЛЮС".

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2017 року у справі №904/4337/17 скасувати.

Провадження у справі №904/4337/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ ПЛЮС" припинити.

Копію постанови направити державному реєстратору для здійснення реєстраційних дій щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ ПЛЮС".

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Постанова складена в повному обсязі 18.09.2017 року.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя О.С. Євстигнеєв