Постанова

від 06.12.2017 по справі 904/4337/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2017 року Справа № 904/4337/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є. (доповідач у справі), суддів:Куровського С.В., Коваленка В.М., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпія Плюс" в особі ліквідатора Талана Р.Г. на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 у справі Господарського суду№ 904/4337/17 Дніпропетровської області за заявою боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю "Олімпія Плюс" провизнання банкрутом

Представники сторін в судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 17 травня 2017 року (суддя Єременко А.В.) у справі № 904/4337/17 визнано боржника товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпія Плюс" банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено голову ліквідаційної процедури Талана Р.Г.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2017 року у справі № 904/4337/17 (судді: Чус О.В. - головуючий, Кузнецов В.О., Євстигнеєв О.С.) постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2017 року скасовано, провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпія Плюс" припинено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, скаржник товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпія Плюс" в особі ліквідатора Талан Р.Г. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 та прийняти нове рішення, яким припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 10, 11, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 4 1 , 91 , 106 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки , мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Враховуючи те, що у справах про банкрутство, окрім судових рішень у формі ухвал, в одному випадку, у разі визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, виноситься постанова, оскарження такої постанови відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство.

У силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4 1 ГПК України) коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 16 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак інші випадки участі органу доходів і зборів у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган доходів і зборів не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника та визнання їх господарським судом . Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Звертаючись із апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області в обґрунтування права на апеляційне оскарження судового рішення посилалась на законодавчо визначений статус контролюючого фіскального органу, а також неможливість проведення податкової перевірки боржника внаслідок визнання його банкрутом. При цьому заявник не посилався на наявність будь-яких грошових вимог до боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство до боржника, що ліквідується власником, застосовується особливий порядок провадження у справі. Головною умовою порушення провадження у справі про банкрутство за цією статтею є стан неоплатності боржника, що встановлюється ліквідатором (ліквідаційною комісією) боржника за наслідками аналізу його пасиву та активу. Проте при зверненні до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржник не вказував на наявність у нього заборгованості перед Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази звернення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області з грошовими вимогами до боржника в порядку, встановленому ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство.

Таким чином, Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області не набуло статусу учасника справи про банкрутство, оскільки не звернулася з грошовими вимогами до боржника в процедурі банкрутства та не була визнана кредитором у справі про банкрутство.

За таких обставин заявник апеляційної скарги - Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області був позбавлений права на оскарження судових рішень у даній справі про банкрутство. Вищезазначені обставини є безумовною підставою для припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою заявника відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, як безпідставно порушеного.

Натомість суд апеляційної інстанції у порушення вимог процесуального законодавства переглянув по суті та скасував, як незаконну, постанову суду першої інстанції за апеляційною скаргою особи, яка не наділена процесуальними повноваженнями на оскарження судових рішень у даній справі про банкрутство.

У силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції, повноважень останнього (ст.ст. 111 5 , 111 7 ГПК України) та правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 25.05.2017 у справі № 6/291, суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути допущені порушення та самостійно прийняти рішення про припинення апеляційного провадження.

За таких обставин оскаржувана постанова підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене, з'ясувати процесуальний статус Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, за наслідками чого вирішити питання про припинення безпідставно порушеного апеляційного провадження.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 4 1 , 91, 106, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 28 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпія Плюс" в особі ліквідатора Талана Р.Г. задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2017 року у справі № 904/4337/17 скасувати, справу № 904/4337/17 направити до Дніпропетровського апеляційного господарського суду на новий апеляційний розгляд.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді С.В. Куровський

В.М. Коваленко