Ухвала

від 06.09.2017 по справі 757/35172/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала іменем україни 06 вересня 2017 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ізмайлової Т.Л.,

суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І.,

Кадєтової О.В., Мостової Г.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ай Ті Фінанс до ОСОБА_3 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Ай Ті Фінанс на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2017 року,

вс т а н о в и л а:

У вересні 2015 року ТОВ Ай Ті Фінанс звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації та просило визнати інформацію про ТОВ Ай Ті Фінанс , поширену через сторінку Інтернет-порталу новин Цензор.НЕТ ( http ://censor.net.ua) ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 у статті під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_2 у корупційних схемах, пов'язаних з грошовими операціями на тимчасово окупованих територіях; розміщення терміналів та ведення незаконної господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях; ухилення від сплати податків недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право ТОВ Ай Ті Фінанс на недоторканність ділової репутації.

Також ТОВ Ай Ті Фінанс просило зобов'язати ОСОБА_3 у семиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію про ТОВ Ай Ті Фінанс аналогічним способом, шляхом поширення через мережу Інтернет, а саме: через сторінку Інтернет- порталу новин Цензор.НЕТ (http://censor.net.ua) інформації наступного змісту: СПРОСТУВАННЯ. Я, ОСОБА_3 спростовую недостовірну інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 року через сторінку Інтернет порталу новин Цензор.НЕТ (http ://censor .net.ua) у моєму блозі у статті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 у корупційних схемах, пов'язаних з грошовими операціями на тимчасово окупованій території; розміщення терміналів та ведення незаконної господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях та ухилення від сплати податків. Визнаю, що ТОВ Ай Ті Фінанс не брало участі у корупційних схемах, пов'язаних з грошовими операціями на тимчасово окупованій території; не розміщує своїх терміналів та не проводить незаконну господарську діяльність на тимчасово окупованих територіях та не ухиляється від сплати податків.

Наведена інформація за твердженням позивача є завідомо неправдивою та посягає на його ділову репутацію.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ТОВ Ай Ті Фінанс просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402- VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеній нормі ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Судами установлено, що на початку вересня 2015 року відповідачу при здійсненні депутатської діяльності стало відомо, що слідчим відділом Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 2214101110000234, розпочатому 04 липня 2014 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 КК України (фінансування тероризму) та, зокрема, даним провадженням досліджуються надання протиправних фінансових послуг фізичними особами-підприємцями, які є дилерами ТОВ Ай Ті Фінанс .

Листом СБУ у відповідь на депутатське звернення було зазначено, що в рамках даного досудового розслідування у червні 2015 року було заблоковано роботу електронної платіжної системи 24nonStop , власником якої є ТОВ Ай Ті Фінанс , та відключено від неї понад 250 терміналів, що функціонували на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

05 жовтня 2015 року відповідачем у відповідь на депутатське звернення було отримано лист від Національного банку України з повідомленням про те, що за інформацією, отриманою від ТОВ Ай Ті Фінанс , у відповідь на письмову вимогу НБУ про усунення порушень, мали місце факти здійснення діяльності на тимчасово окупованій території. При цьому, ТОВ Ай Ті Фінанс повідомило про те, що не мало можливості здійснювати контроль за місцезнаходженням програмно-технічних комплексів обслуговування, оскільки не є їх власником.

Позивач зазначав, що ним у зв'язку з прийняттям НБУ постанови від 06 серпня 2014 року № 466 Про призупинення здійснення фінансових операцій було відключено від своєї платіжної системи всі ПТКС, за допомогою яких приймаються кошти, що знаходяться на територіях, тимчасово непідконтрольних Україні.

02 жовтня 2015 року відповідачем було направлено депутатське звернення № ДК-013262 до ПрАТ МТС Україна для отримання інформації, оскільки 30 вересня 2015 року о 10 год. 36 хв. за допомогою терміналу самообслуговування у с. Макіївці на 114 кілометрі траси Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь (ТЦ Ашан ) на суму 44 грн було поповнено рахунок мобільного телефону за номером НОМЕР_1, який використовується для функціонування антикорупційної гарячої лінії МДО Депутатський контроль . На чеку не було зазначено контактного номеру служби підтримки компанії, яка обслуговувала здійснення платежу, та жодних інших реквізитів, за допомогою яких можливо встановити фінансову установу, що здійснювала обслуговування (переказ) коштів через термінал.

27 жовтня 2015 року від ПрАТ МТС Україна отримано відповідь, вх. № 013784, про те, що зарахування коштів відбулось через фінансову компанію ТОВ ГлобалМані .

На сайті ТОВ ГлобалМані ( https://globalmoney.ua/ business/svstem/about/) зазначено, що серед учасників Платіжної системи ГлобалМані є ТОВ Ай Ті Фінанс .

Згідно з даними з офіційного сайту платіжної системи 24nonStop (http://24nonStop.com.ua/), її термінали обслуговуються та реєструються ТОВ Ай Ті Фінанс .

ІНФОРМАЦІЯ_1 року на Інтернет-порталі новин Цензор.НЕТ (http:// censor. net. ua ) розміщено статтю під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивач вимагав визнати інформацію, що становить зміст вказаної статті, недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право ТОВ Ай Ті Фінанс на недоторканність ділової репутації, а саме: щодо участі TOB Ай Ті Фінанс у корупційних схемах, пов'язаних з грошовими операціями на тимчасово окупованих територіях; розміщення терміналів та ведення незаконної господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях; ухилення від сплати податків.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідачем реалізовувались надані Конституцією України та Законом України Про статус народного депутата України права і обов'язки, а не поширення недостовірної інформації, оспорюванні позивачем висловлювання містять оціночні судження та погляди, сформовані в результаті виконання ним депутатських обов'язків та оцінки отриманої інформації, з огляду на що дійшов висновку про те, що така інформація не може бути судом визнана як недостовірна.

Разом із тим суд послався на Рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003, зазначаючи, що викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особами цього органу при виконання функціональних обов'язків порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам осіб.

З такими висновками не можна погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно з ч. 1 ст. 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 1, 19 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз'яснив судам, що беручи до уваги положення ст. ст. 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 47-1 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(рішення Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії ).

Розміщена відповідачем в Інтернет-мережі інформація містить наступні твердження: … компанія через власних дилерів надає фінансові послуги та послугу з переказу грошей через платіжні термінали. …..ці термінали розміщені у Донецьку та на іншій окупованій бойовиками території де і проводяться фінансові операції. По суті це, фінансування тероризму… . Є й інша версія: таким чином компанія всього лише ухиляється від сплати податків, адже звіти до фіскальних органів про діяльність у тому ж Донецьку не подаються .

Наведене містить твердження про факти щодо виду, місця та характеру (способу) здійснюваної позивачем господарської діяльності (проведення фінансових операцій через платіжні термінали розміщені на окупованій території), що можуть бути перевірені на предмет відповідності дійсності.

Відповідно до ст. ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) (пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи ).

Частиною 2 ст. 34 Господарського кодексу України передбачено, що дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи ).

У п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , роз'яснено, що згідно з положеннями ст. 277 ЦК України , ст. 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, а позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов 'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Достовірність тверджень щодо фактів здійснення позивачем фінансової діяльності на окупованій території судом мають бути доведені відповідачем.

Утім, судом першої інстанції зазначено, що під час виконання депутатських повноважень відповідачу як народному депутату України стала відома інформація щодо можливості порушення вимог чинного законодавства України з боку низки фінансових установ, а також бездіяльності Національного банку України щодо припинення порушень у їх діяльності, що, у свою чергу, могло призвести до фінансування незаконних збройних формувань.

Беззаперечних доказів здійснення позивачем фінансової діяльності на окупованій території матеріали справи не містять.

Щодо визначення тверджень відповідача про фінансування тероризму та ухилення від сплати податків як оціночних суджень, колегія суддів зазначає наступне.

Фінансування тероризму та ухилення від сплати податків становлять склад правопорушень, за вчинення яких чинним законодавствам передбачена кримінальна відповідальність. Разом із тим, будь-яка особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Визначаючи твердження відповідача про фінансування тероризму та ухилення від сплати податків як узагальнену оцінку дій, що містить оціночні судження, суди не врахували, що хоча оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, але в той самий час вони не можуть бути свавільними, безпідставними та мають бути зроблені на підставі хоча б мінімальних фактичних обставин. Інакше відповідні оціночні судження, з огляду на рішення Європейського суду з прав людини, можуть бути кваліфіковані як зловживання свободою слова та відповідно визнані порушенням особистих немайнових права.

Норма ч. 1 ст. 30 Закону України Про інформацію , яка встановлює підстави для звільнення від відповідальності за порушення законодавства про інформацію, має оцінюватися в загальному контексті цього Закону , зокрема ст. 5, яка визначає право кожного на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Посилаючись на здійснення відповідачем депутатських повноважень та неможливості вважати поширену інформацію як недостовірну, як викладену у зверненнях до правоохоронного органу, суд не врахував, що реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб, що сам по собі статус народного депутата не передбачає привілеїв при вирішенні питання про відповідальність (наслідки) за поширення недостовірної інформації; не взяв до уваги тієї обставини, що позивач вимагає спростування інформації, яка була поширена відповідачем не у зверненні до правоохоронного органу, а в мережі Інтернет до отримання відповідей від правоохоронних органів на направлені запити.

Ураховуючи викладене, суди на порушення вищевказаних положень закону та вимог ст.ст. 212-214, 303, 315 ЦПК України фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не встановили і не розрізнили фактичні твердження і оціночні судження, не дослідили, яка інформація є предметом судового захисту, оцінку твердженням про спосіб ведення господарської діяльності позивача не надали, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ай Ті Фінанс задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Л. Ізмайлова

Судді: Є.П. Євграфова

О.І.Євтушенко

О.В.Кадєтова

Г.І.Мостова