Ухвала

від 19.09.2017 по справі 815/191/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2017 р. Справа № 815/191/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Шеметенко Л.П. при секретаріПавлюк К.І.

за участю сторін: Представник позивачаПольський М.В. (довіреність) ДФСКараханян А.М. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС України в Одеській області на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс" до державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС України в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС України в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №0002642201(форма Р) від 05.10.2015 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 657353грн. (438235,00грн. за основним платежем, 219118,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), №0002652201 (форми Р) від 05.10.2015 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 182432грн (121621,00грн. за основним платежем, 60811,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), №0002662201 (форма С) від 06.10.2015 року про застосування штрафних санкцій у сумі 5331817,25грн.

Державна податкова інспекція у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС України в Одеській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції від 18 квітня 2016 року по справі № 815/191/16 та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, відповідач зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи було неповно з'ясовано усі обставини справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ АЛЬЯНС зареєстровано 04.04.1995 року, знаходиться на податковому обліку в ДПІ, є платником ПДВ.

З 27.07.2015 року по 07.09.2015 року ДПІ проведена документальна планова перевірка позивача, за результатами якої складений Акт від 14.09.2015 року №6457/15-53-22-01/21023005 Про результати планової виїзної документальної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЬЯНС , код ЄДРПОУ 21023005, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 (т.1 а.с.98-150).

ТОВ АЛЬЯНС подало заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких позивачу відмовлено у задоволені вимог, зазначених в запереченнях (т.1 а.с.13-26).

На підставі Акту перевірки від 14.09.2015 року № 6457/15-53-22-01/21023005 ДПІ прийняло податкові повідомлення-рішення №0002642201(форма Р) від 05.10.2015 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 657353грн. (438235,00грн. за основним платежем, 219118,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), №0002652201 (форми Р) від 05.10.2015 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 182432грн (121621,00грн. за основним платежем, 60811,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), №0002662201 (форма С) від 06.10.2015 року про застосування штрафних санкцій у сумі 5331817,25грн. (т.1 а.с.10-12).

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення до ГУ ДФС України в Одеській області, яке рішенням від 17.12.2015 року скаргу залишило без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (т.1 а.с.27-48).

У висновку Акту від 14.09.2015 року №6457/15-53-22-01/21023005 зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ АЛЬЯНС :

підпунктів 14.1.36, 14.1.27,14.1.56,14.1.257 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, пунктів 135.1,135.2 ст.135, пп.135.5.4 п.135 ст.135, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 ст.138, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139,п.140.2 ст.140 ПКУ, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 302026грн., у тому числі за 2013 рік на суму 131766грн., за 2014 рік на суму 170261грн.;

п.44.1,44.2 ст.44, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.201.1, 201.4, 201.6, 201.8 ст.201, п.198.1,198.2,198.3,198.6 ст.198 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 121621грн.;

п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ №637 від 15.12.2004 року (т.1 а.с.149).

Таким чином, у висновку Акту перевірки та у самому Акті (т.1 а.с.123) зазначено про заниження податку на прибуток на суму 302026грн., у тому числі за 2013 рік на суму 131766грн., за 2014 рік на суму 170261грн., в той час же час ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0002642201(форма Р) від 05.10.2015 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 657353грн. (438235,00грн. за основним платежем, 219118,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), тобто на іншу вищу суму, ніж зазначено в Акті.

У рішенні ГУ ДФС України в Одеській області про результати розгляду первинної скарги від 17.12.2015 року, яким скарга залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін, зазначено, що з урахуванням встановлених під час перевірки порушень актом ДПІ встановлено, що ТОВ АЛЬЯНС занижено податок на прибуток на загальну суму 438235грн., у тому числі за 2013 рік 131766грн., за 2014 рік-на 306469грн. (т.1 а.с.46).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №0002642201(форма Р) від 05.10.2015 року, №0002652201 (форми Р) від 05.10.2015 року, №0002662201 (форма С) від 06.10.2015 року є протиправним, а тому, наявні підстави для задоволення позову. Колегія суддів погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктами 44.1,44.2 ст.44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п.135.1,135.2 ст.135 ПКУ доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137, на підставі документів, зазначених у п. 135.2 цієї статті, та складаються з: - доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 цієї статті; - інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п.і 135.3 цієї статті та у ст.136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.135.5.4 п.135.4 ст.135 ПКУ до інших доходів включаються, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з п. 138.2 ст.138, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Пункти 198.1 та 198.2 визначають у разі здійснення яких операцій у платника податку виникає право віднесення сум податку на податковий кредит, а також дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, а саме дата тієї події, яка відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог закону. Порядок складання, реквізитів та інші питання щодо податкової накладної регламентовані ст.201 ПКУ.

Згідно з Актом перевірки заниження податку на прибуток відбулось у результаті:

- заниження доходу на суму 870000грн.;

- завищення витрат на суму 1526111грн.

На думку перевіряючих позивачем занижений доход на суму 870000,00грн. у результаті отримання безповоротної фінансової допомоги у розмірі 470000,00грн. по господарським взаємовідносинам з ТОВ МОРСЕРВІС-ОДЕСА та 400000,00грн. - суми списаної кредитної заборгованості перед ПАТ АСТРА БАНК .

Висновок акту перевірки щодо визначення вказаних сум як безповоротна фінансова допомога ґрунтується на тому, що не підтверджено поставки товару позивачем контрагенту ТОВ МОРСЕРВІС-ОДЕСА , а також не підтверджено здійснення господарської операції з переведення боргу від первісного кредитора ПАТ АСТРА БАНК до нового кредитора ОСОБА_9

Підпунктом 14.1.257 п.14.1 ст.14 ПКУ встановлено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це: - сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; - сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; - сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; - основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Позивач мав господарські відносини з ТОВ МОРСЕРВІС-ОДЕСА , з яким 05.10.2011 року уклав договір поставки товару №136 (термін дії по 31.12.2013 року) (т.1 а.с.159-160).

Відповідно до п. 1 вказаного договору, Постачальник (позивач) зобов'язувався поставить та передати товар покупцю відповідно до попереднього замовлення та доданої накладної, а покупець оплатити товар.

В підтвердження виконання зазначеного договору були надані видаткові, податкові накладні, журнал-ордер та відомість по рахунку 631 (т.1 а.с.164-176). Наявність цих первинних документів та відображення їх у бухгалтерському обліку позивача не оспорюється в Акті перевірки.

Не є прийнятними посилання перевіряючих на відсутність довіреностей на отримання товару та наявності на час складення Акту перевірки у ТОВ МОРСЕРВІС-ОДЕСА стану 14 - визнано банкрутом, для ствердження нездійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом та визначення отриманих коштів у сплату товару як безповоротної фінансової допомоги. Так, на час господарських операцій ТОВ МОРСЕРВІС-ОДЕСА було зареєстровано в ЄДР (запис про припинення внесений 02.10.2015 року, тобто після складання акту перевірки), а також було платником ПДВ (т.1 а.с.161-163, т.4 а.с.130-135). Сторони договору в установленому законодавством порядку не пред'являли один до одного претензій щодо його виконання.

Під час розгляду справи відповідачем не надано належних доказів, що договір укладений між позивачем ТОВ МОРСЕРВІС-ОДЕСА сторонами не виконувався, а надані первинні документи на його виконання є недійсними. Також не надано доказів щодо наявності претензій зі сторони ТОВ МОРСЕРВІС-ОДЕСА , у тому числі під час процедури банкрутства, до позивача.

З урахуванням викладеного суд вважає неспроможним твердження перевіряючих про заниження доходу позивачем у результаті отримання безповоротної фінансової допомоги у розмірі 470000,00грн. по господарським взаємовідносинам з ТОВ МОРСЕРВІС-ОДЕСА .

Також в акті перевірки зазначено, що позивач 27.06.2013 року уклав кредитний договір з ПАТ АСТРА БАНК №500100045976014 на 400000грн. строком дії відповідно до п.9.9 договору до повного повернення кредиту, сплати процентів (т.1 а.с.60-66).

27.06.2013 року ОСОБА_9 з ПАТ АСТРА БАНК уклав договір №051587 банківського вкладу фізичної особи на суму 405000грн., та договір застави майнових прав №500100045976014/3, яким забезпечив кредитний договір ТОВ АЛЬЯНС з ПАТ АСТРА БАНК №500100045976014 на 400000грн., передачею у заставу майнове право вимоги на підставі договору банківського вкладу фізичної особи на суму 405000грн (т.1 а.с.68-69, 72-73).

20.01.2014 року сторони ТОВ АЛЬЯНС і ПАТ АСТРА БАНК уклали договір про внесення змін та доповнень у договір від 27.06.2013 року. Договором від 20.01.2014 року визначено, що у зв'язку з достроковим повним повернення кредиту позичальником сторони дійшли до згоди з 20.01.2014 року достроково розірвати кредитний договір №500100045976014. Підписанням договору від 20.01.2014 року сторони підтверджують, що між ними не існує претензій один до одного (т.1 а.с. 67).

Згідно з договором про закриття власними коштами кредиту ПАТ АСТРА БАНК від 21.01.2014 року ОСОБА_9 зобов'язався власними коштами сплатити кредит за ТОВ АЛЬЯНС у розмірі 400000грн. за кредитним договором №500100045976014 від 27.06.2013 року. Згідно п.8.6 договір діє до 21.01.2017 року, але в будь-якому разі до повного завершення взаємних розрахунків (т.1 а.с.75-76).

Зазначені документи досліджені під час перевірки, проте перевіряючи в Акті перевірки зазначили, що згідно документів не встановлено отримання позивачем коштів або іншої компенсації від ОСОБА_9 за договором про закриття власними коштами кредиту ПАТ АСТРА БАНК від 21.01.2014 року. Документально не підтверджено здійснення господарських операцій з переведення боргу первісного кредитора ПАТ АСТРА БАНК до нового кредитора ОСОБА_9 перед яким обліковується кредитна заборгованість за даними журналу-ордеру 68.5 Розрахунки з іншими кредиторами станом на 31.12.2014 року за договором від 21.01.2014 року у розмірі 400000грн. У зв'язку з чим суму списаної кредитної заборгованості ТОВ АЛЬЯНС перед ПАТ АСТРА БАНК у розмірі 400000грн. як безповоротну фінансову допомогу.

Разом з тим, жодного належного доказу, що вищевказані договори не були виконані їх учасниками -ОСОБА_9, ТОВ АЛЬЯНС , ПАТ АСТРА БАНК акт перевірки не містить та не надано відповідачем до суду.

Проте позивачем надана виписка по рахунку у ПАТ АСТРА БАНК згідно якого кредит повернутий (т.2 а.с.76).

Правонаступником ПАТ АСТРА БАНК (код 35590956) є ПАТ АГРОПРОСПЕРІС БАНК (код 35590956), якій на виконання ухвали суду першої інстанції надав відомості про повернення 20.01.2014 року позивачем кредиту відповідно до договору №500100045976014 від 27.06.2013 року (т.4 а.с.149-150).

Отже, договір між ОСОБА_9, ТОВ АЛЬЯНС , ПАТ АСТРА БАНК , за яким кредит погашений ОСОБА_9 виконаний, та є діючим на даний час договір від 21.01.2013 року (строк дії до 21.01.2017 року) про закриття власними коштами кредиту ПАТ АСТРА БАНК , згідно якого позивач повинен повернути кошти ОСОБА_9 не пізніше 3 років з дня підписання договору (т.1 а.с.75-76), що свідчить про безпідставність висновків акту перевірки про заниження доходу на суму 400000грн. у результаті отримання безповоротної фінансової допомоги як суми списаної кредитної заборгованості перед ПАТ АСТРА БАНК .

Щодо завищення витрат на суму 1526111грн., то згідно з Актом перевірки завищення витрат на вказану суму відбулось:

- за 2013 рік на суму 233504грн. (витрат на придбання маркетингових послуг);

- за 2014 рік - на суму 1302607 грн., з яких: на суму 358363,17грн. - витрати на придбання маркетингових послуг; на суму44608 грн. по взаємовідносинам з ТОВ ДАРТАРІ у зв'язку з відсутністю реального здійснення господарських операцій; на суму 899636 грн. у зв'язку з не проведенням коригування собівартості реалізованих товарів у бік їх зменшення, пов'язане з поверненням товарів.

Також в Акті перевірки зазначено, що позивачем завищено податковий кредит на суму 121621грн., з яких на суму 8922грн. взаємовідносинам з ТОВ ДАРТАРІ , на суму 112699грн. у зв'язку з придбанням маркетингових послуг.

Завищення витрат у 2013 році на суму 233504грн. та у 2014 році на суму 358363грн., на загальну суму 581867грн., та відповідно завищення податкового кредиту на суму 112699грн. відбулось на думку перевіряючих у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу витрат на збут витрат на придбання маркетингових послуг від контрагентів покупців, які включають в себе послуги з передпродажної підготовки товарів, послуги з позиціювання продукції, послуги логістики, мерчендайнзингові послуги та інші з 19 контрагентами, перелік яких наведений в Акті перевірки (а.с.119): МПП ВІРТУС , ТОВ ГОРЯЦ-Т , ТОВ ЕКСПАНСІЯ , ПП ІДЕАЛ , ТОВ КИЇВСЬКЕ , ТОВ ТД КОПІЙКА , ТОВ КОПІЙКА-Р ,ТОВ КОПІЙКА-ТРЕЙД , ТОВ КОПІЙКА-ЦЕНТР , ТОВ ПІВДЕНЬ АГРОЕКСПОРТ , ДП РІТЕЙЛ ВЕСТ ,, ДП РІТЕЙЛ ЦЕНТР , ПП ТАВРІЯ-І , ТОВ ТАВРІЯ-В , ТОВ ТАВРІЯ ПЛЮС , ТОВ ФОЗЗІ ФУД ,ДП ФУРШЕТ РЕГІОН , ПВТП ЕКСТРА , ВКФ ЮНА-СЕРВІС .

В Акті перевірки зазначено, що згідно наданих договорів та первинних документів не можливо встановити вид, обсяг та якість наданих послуг. Також при наданні маркетингових послуг не надано розрахунок вартості наданих робіт, не можливо встановити впливу наданих маркетингових послуг на збільшення обсягів реалізації продукції. Не надано до перевірки прикладів носіїв рекламної продукції або рекламної інформації у розумінні Закону України про Інформацію , та інших документів, що підтверджують обсяг, якість та вартість отриманих маркетингових послуг при реалізації продуктів харчування. На думку перевіряючих не можливо встановити безпосередній зв'язок з господарською діяльністю ТОВ АЛЬЯНС витрат на придбання маркетингових послуг, їх необхідність для ведення фінансово-господарської діяльності.

В той же час в Акті перевірки не заперечується, що у позивача наявні первинні документи та ним відображено в бухгалтерському обліку, а саме журналі-ордеру і відомостях по рахунку 3772 обсяг придбання маркетингових послуг ТОВ АЛЬЯНС у постачальників, які віднесено до складу витрат на збут відповідно до податкового законодавства.

Під час розгляду справи також були надані первинні документи щодо укладення договорів з зазначеними контрагентами на поставку продукції та надання мерчендайнзингових послуг, а також їх виконання сторонами (т.1 а.с.229-250, т.2 а.с.1-3,105-250,т.3 а.с.1-250,т.4 а.с.1-123).

Надані документи підтверджують правомірність віднесення витрат по оплаті цих послуг до складу витрат на збут, та відповідно підтверджують правомірність сформованого податкового кредиту на суму 112699грн. у зв'язку з придбанням маркетингових послуг.

Посилання перевіряючих в Акті перевірки як на підставу висновку щодо завищення витрат на те, що ТОВ АЛЬЯНС не надано розрахунку вартості цих послуг та на те, що згідно актів виконаних робіт неможливо встановити вид, обсяг та якість наданих послуг, впливу наданих маркетингових послуг на збільшення обсягів реалізації продукції та безпосередній зв'язок з господарською діяльністю ТОВ АЛЬЯНС , суд вважає безпідставними, оскільки про зв'язок з господарською діяльністю свідчить те, що надання цих послуг є невід'ємною частиною договорів поставки товарів.

Згідно з підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

Одним із методів, які використовуються постачальниками для просування товарів на ринку, є сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут, які є винагородою за досягнення певних економічних показників третіми особами у межах своєї основної діяльності та сприяють пожвавленню збуту товарів постачальника, стимулюють просування товарів.

Саме такий метод був використаний позивачем, якій при укладанні договорів поставок товару укладав договори на про надання послуг з позиціювання продукції, просування продукції в торговельних мережах контрагентів, зо що сплачуються мотиваційні виплати.

В Акті перевірки відсутні будь-які докази, що вказані послуги не були надані. Таких доказів не надано й до суду.

Також, безпідставними є твердження Відповідача про наявність завищення позивачем витрат за 2014 рік на суму 899636грн. у зв'язку з не проведенням коригування собівартості реалізованих товарів у бік їх зменшення, пов'язане з поверненням товарів.

Перевіркою первинної документації позивача перевіряючими було встановлено, що при господарській діяльності відбувалось повернення товарів позивачу на суму 964050грн., у зв'язку з чим позивачем проведено корегування доходів у бік зменшення. Перевіряючи вважають, що позивач повинен був у рядку 06.4.28 Декрарації на прибуток зазначити витрати на суму 899626грн. (з урахуванням середньозваженої націнки на товари - 7,1566% (964050грн.х100/107,16).

Позивачем була надана скарга на податкові повідомлення рішення, а також надані суду додаткові письмові пояснення головного бухгалтера ТОВ АЛЬЯНС , згідно з якими дійсно ТОВ АЛЬЯНС у Декларації з податку на прибуток за 2014 рік відобразило у додатку ІД Інші доходи у рядку 03.26 Перерахунок доходів у разі зміни суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг) корегування доходів від операційної діяльності у загальній сумі 964050грн., пов'язане з поверненням товару. Водночас зменшення собівартості товарів сукупно внесено до рядку 05 та 05.1 Собівартість придбаних та реалізованих товарів . При накладної на повернення товару у бухгалтерській програмі 1-С автоматично проводкою б/р ДТ 902 Кт 281-сторно списується собівартість поверненого товару (т.1 а.с.29, т.2 а.с.96-104).

Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивач по взаємовідносинам з ТОВ ДАРТАРІ завищив витрати на суму 44608грн., та податковий кредит на суму 8922грн.

Згідно з Актом перевірки висновок перевіряючих практично базується лише на акті ДПІ у Подільському ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.09.2014 року №493/29-56-22-01-05/39123776 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ДАРТАРІ щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2014 року по 31.08.2014 року , в якому зазначено про порушення ч.5 ст.203,ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України, та відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст.185,ст.198 ПКУ.

Разом з тим, приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 р. № 727 визначено:

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Акт перевірки № 6457/15-53-22-01/21023005 від 14.09.2015 року відносно позивача не відповідає зазначеним вимогам, акт не містить доказів порушення податкового законодавства саме позивачем з посиланням на первинні документи.

Крім того, проведення зустрічних звірок регламентовано п.73.5 ст.73 ПКУ, Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 року № 1232, Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА від 22.04.2011р. № 236, які діяли на час складання ДПІ у Подільському ГУ Міндоходів у м. Києві акту від 17.09.2014 року №493/29-56-22-01-05/39123776 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ДАРТАРІ , та втратили чинність згідно з наказом ДФСУ №511 від 15.07.2015 року.

Зустрічна звірка може бути проведена податковим органом у разі наявності у його розпорядженні первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу, адже за своєю правовою суттю зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється з метою документального підтвердження господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків (пункти 1, 2 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1232 ; підпункт 4.4 пункту 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України 22.04.11 № 236 ).

В розумінні Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232 та Податкового кодексу України, акт (довідка) про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом застосування суб'єктом владних повноважень норм права.

Таким чином, відсутність у розпорядженні податкового органу первинних документів бухгалтерського обліку однозначно унеможливлює проведення зустрічної звірки та відповідно формування будь-яких висновків, крім висновку про неможливість проведення такої зустрічної звірки.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження або не підтвердження господарських відносин між платниками податків, оскільки додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, в якому не передбачено необхідність робити висновок щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій.

Актом застосування норм права або правозастосовним актом, може бути рішення, викладене у формі податкового повідомлення-рішення, яке приймається на підставі нормативно-правових актів та висновків перевірки і наділено такими характерними ознаками як категоричне, офіційно-владне, обов'язкове для виконання веління, яке охороняється примусовою силою держави та є персоніфікованим.

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки таких ознак не має, тому у правовому регулюванні участі не приймає, а є лише носієм певної інформації та може бути доказом у адміністративній справі відповідно до норм статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що будь-які формулювання викладені у висновках такого акту, не можуть самі по собі спричиняти жодних негативних наслідків для платника податків, у тому числі, бути достатньою підставою для визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, нікчемними.

Крім того, статтею 72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Посилання на вказаний акт ДПІ у Подільському ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.09.2014 року №493/29-56-22-01-05/39123776 в Акті перевірки відносно позивача ТОВ АЛЬЯНС є безпідставним з огляду на те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 року, по справі № 826/17630/14 за позовом ТОВ ДАРТАРІ визнані протиправними дії ДПІ у Подільському ГУ Міндоходів у м. Києві щодо внесення змін до АІС Податковий блок на підставі акту від 17.09.2014 року №493/29-56-22-01-05/39123776 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ДАРТАРІ (т.1 а.с.51-59).

У висновку Акту перевірки також зазначено про порушення ТОВ АЛЬЯНС п.2.6 Положення №637.

Пунктом 2.6 Положення №637 встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Статтею 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 року №436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами норм з регулювання обігу готівки к національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються санкції у вигляді штрафу, зокрема, за не оприбуткування, неповне та/або несвоєчасне оприбуткування в касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Обставини перевірки дотримання позивачем Положення №637 відображено у п.3.6.3 Акту перевірки.

В цьому пункті Акту перевірки зазначено про режими роботи підприємства та інкасації, які не співпадають, а також те, що під час перевірки було встановлено виведення грошових коштів з реєстратора розрахункових операцій та в подальше оприбуткування в касі підприємства за межами режиму проведення інкасації та режиму роботи підприємства відповідно до чеків РРО - службова видача на загальну суму 1066363грн.

Тобто, здача готівкових коштів виконується без попереднього виведення готівкових коштів з РРО операцією - службова видача та оприбуткування в касі підприємства.

Таким чином, на підставі вищевказаних документів, встановлено не оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства на загальну суму 1066363,45 грн.

Також в цьому пункті акту зазначено, що перевищення ліміту залишків готівки в касі не встановлено. Не встановлено також порушень порядку видачі готівки під звіт та її використання, порядку здійснення розрахункових операцій (т. 1 а.с.147-148).

Зміст викладення в Акті перевірки порушення позивачем п.2.6 Положення №637 містить протиріччя, встановлення протилежних обставин, оскільки зазначається як про оприбуткування в касу підприємства готівкових коштів на суму 1066363грн., так і про не оприбуткування зазначених коштів в касу підприємства.

Фактично висновки перевіряючих ґрунтуються на тому, що готівкові кошти оприбутковувались в касі підприємства за межами режиму проведення інкасації та режиму роботи підприємства відповідно до чеків РРО - службова видача.

Зазначення в Акті перевірки обставин щодо оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства вже виключає встановлену ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95 відповідальність за не оприбуткування, неповне та/або несвоєчасне оприбуткування в касах готівки у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми, яка застосована до позивача.

Крім того, є необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем п. 2.6 Положення №637, виходячи з наступного.

Згідно з пп.1.2 п.1 Положення №637 готівкова виручка (виручка) - сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження.

Пунктом 2.6 Положення №637 встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у деньодержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Пуктом п.2.8 Положення встановлено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси.

Відповідно до п. 5.1 Положення строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог:

а) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є банки, - щодня (у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас);

б) для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, - наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня.

Якщо підприємства працюють у вихідні та святкові дні і не мають змоги, через відсутність відповідної домовленості з банком на інкасацію, здати одержану ними за ці дні готівкову виручку (готівку), то вона має здаватися підприємствами до банку протягом операційного часу наступного робочого дня банку та підприємства.

Установлені згідно із зазначеними вимогами строки здавання готівкової виручки (готівки) підприємствами узгоджуються з банком і визначаються в договорах банківського рахунку між підприємствами та банками.

Якщо підприємство в окремі дні не має перевищення ліміту каси, то таке підприємство може в ці дні не здавати в установлені строки готівку.

Таким чином, оприбуткування коштів в касу підприємства та здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, у тому числі шляхом інкасації, не є тотожними поняттями.

Судом встановлено, що оприбуткування готівкової виручки в касу підприємства відбувалось відповідно до п.2.6 Положення №637. При цьому у самому Акті перевірки зазначено, що перевищення ліміту каси підприємства під час перевірки не встановлено. Також в Акті перевірки не зазначено про будь-які інші порушення вказаного Положення.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не доведено правомірності оскаржуваних рішень.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги дублюють заперечення на адміністративний позов (т.2 а.с. 32), були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС України в Одеській області, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року по справі № 815/191/16, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі - 20 вересня 2017 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя Л.П. Шеметенко