Рішення

від 18.09.2017 по справі 903/525/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 вересня 2017 р. Справа № 903/525/17

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "А7"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Аміко-Кераміка 2013"

про стягнення 149 416,70грн.

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1-дов. від 19.06.2017р. б/н

від відповідача: ОСОБА_2-директор; ОСОБА_3-дов. від 12.09.2017р. б/н

В судовому засіданні 12.09.2017р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 18.09.2017р. до 11:00год. в зв'язку з необхідністю представлення сторонами додаткових доказів по справі.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 18.09.2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "А7" - звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Аміко-Кераміка 2013" - про стягнення 150 114,14грн., в т.ч. 74 144,68грн.-суми попередньої оплати, перерахованої позивачем відповідачу на підставі договору купівлі-продажу №25/07 від 25.07.2014р. та специфікації №1 до цього договору, 10 574,66грн.-пені за період з 15.06.2016р. по 15.12.2016р., 5 735,00грн.-3% річних за період з 05.09.2014р. по 15.06.2017р. та 59 659,80грн.-суми індексу інфляції за період з вересня 2014 року по травень 2017 року згідно ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по поставці оплаченого товару, у встановлені договором купівлі-продажу №25/07 від 25.07.2014р. та специфікацією №1 до цього договору строки.

Ухвалою суду від 04.07.2017р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 30.08.2017р. на 10:00год.

19.07.2017р. від відповідача через відділ документального забезпечення та контролю до суду надійшла заява від 19.07.2017р. б/н (вх.№01-54/6704/17), в якій він просив суд повернути позовну заяву ТзОВ Фірма "А7" без розгляду, оскільки в порушення вимог ст. 56 ГПК України позивачем не надіслано на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками.

22.08.2017р. від представника позивача через відділ документального забезпечення та контролю до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог б/н (вх.№01-65/172/17), в якій він у зв'язку зі зміною періоду нарахування пені зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 149 416,70грн., в т.ч. 74 144,68грн.-суми попередньої оплати, перерахованої позивачем відповідачу згідно договору купівлі-продажу №25/07 від 25.07.2014р. та специфікації №1 до цього договору, 9 877,22грн.-пені за період з 05.09.2014р. по 05.03.2015р., 5 735,00грн.-3% річних за період з 05.09.2014р. по 15.06.2017р. та 59 659,80грн.-суми індексу інфляції за період з вересня 2014 року по травень 2017 року згідно ст. 625 ЦК України.

Долучив до матеріалів справи довіреність від 19.06.2017р. та копію статуту ТзОВ Фірми "А7", який затверджено зборами учасників товариства від 12.12.1994р. протоколом №1 та зареєстрований 22.12.1994р. зі змінами та доповненнями.

Відповідач в судовому засіданні 30.08.2017р. звернувся до суду з заявою б/н (вх.№01-66/154/17), в якій просив суд продовжити строк розгляду справи та відкласти розгляд спору, у зв'язку з необхідністю ознайомлення відповідача з матеріалами справи, оскільки ні позовної заяви, ні заяви про уточнення позовних вимог відповідач не отримував.

Ухвалою суду від 30.08.2017р. з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку позивача в судове засідання, неподання сторонами витребуваних судом документів та необхідність витребування додаткових доказів по справі, на підставі ст.ст. 69, 77 ГПК України, як винятковий випадок, продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд спору.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача- оригінали, долучених до позову доказів; чіткий, обґрунтований розрахунок суми основного боргу з зазначенням підстав нарахувань, проплат; платіжні доручення на перерахування коштів; рахунки №29 від 17.07.2014р., №1 від 25.09.2014р., замовлення №29 від 17.07.2014р.; копію рішення по справі №903/825/16; докази відправлення позивачу позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог; відповідача-ознайомитися з матеріалами справи №903/525/17; надати письмові пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; докази отримання коштів, поставки товару; рахунки №29 від 17.07.2014р., №1 від 25.09.2014р., замовлення №29 від 17.07.2014р.

В судовому засіданні 12.09.2017р. представник позивача в судовому засіданні 12.09.2017р. позовні вимоги (з врахуванням заяви б/н (вх.№01-65/172/17 від 22.08.2017р.)) про уточнення позовних вимог підтримав та просив суд задоволити останні в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 12.09.2017р. позов заперечив. Водночас, звернувся до суду з заявою б/н від 12.09.2017р. (вх.№01-54/8288/17), в якій з метою з'ясування додаткових обставин по справі просив суд оголосити в судовому засіданні перерву.

Судом в судовому засіданні 12.09.2017р. прийнято заяву позивача б/н (вх.№01-65/172/17 від 22.08.2017р.) про уточнення позовних вимог, розцінено як заяву про зменшення роозміру позовних вимог, отже має місце нова ціна позову- 149 416,70грн., з якої і вирішується спір.

В судовому засіданні 12.09.2017р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 18.09.2017р. до 11:00год. в зв'язку з необхідністю представлення сторонами додаткових доказів по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 18.09.2017р. звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог б/н (вх.№01-65/189/17 від 18.09.2017р.), в якій просив суд стягнути з відповідача лише 74 144,38грн. суми попередньої оплати та в клопотанні б/н від 18.09.2017р. (вх.№01-88/91/17 від 18.09.2017р.), у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог, просив суд повернути позивачу 653,00грн. зайве сплаченого судового збору.

Водночас, в додаткових поясненнях б/н (вх.№01-54/8425/17 від 18.09.2017р.) вказав, що надана відповідачем в судовому засіданні 12.09.2017р. накладна №3 від 24.02.2015р., не може бути визнана судом належним та допустимим доказом, оскільки не містить обов'язкових реквізитів та містить посилання на договір №17/07 від 17.07.2014р. та на замовлення №46 від 21.11.2014р., а подана розписка містить зовсім інший асортимент товару, ніж вказаний в замовленні та специфікації до договору №25/07 від 25.07.2014р. та з неї не вбачається, що розписка стосується саме правовідносин, які є предметом даного договору.

Зауважив, що податкова накладна не підтверджує факт передання товару та, відповідно до ст. 192 ПК України, на яку посилається відповідач, обов'язок складання та реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної покладається на постачальника, тобто на відповідача.

Відповідач та його представник в судовому засіданні 18.09.2017р. позов заперечили.

Суд розглянувши, в судовому засіданні 18.09.2017р. заяву позивача б/н (вх.№01-65/189/17 від 18.09.2017р.) про зменшення розміру позовних вимог, зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити, зібльшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідно до норм ст.22 ГПК України та роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених у п.3.10 постанови №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Однак, з матеріалів справи, зокрема - з позовної заяви та заяв позивача про зменшення позовних вимог - вбачається, що позивач не зменшив кількісні показники за вимогами про стягнення пені, 3% річних та суми індексу інфляції, а відмовився від таких вимог повністю. Тобто, в результаті подання до суду вищевказаних заяв, позивач наполягав на стягненні з відповідача лише 74 144,38грн.-суми попередньої оплати.

Отже, має місце відмова від позовних вимог в частині стягнення 9 877,22грн.-пені, 5 735,00грн.-3% річних та 59 659,80грн.-суми індексу інфляції, наслідком чого є припинення провадження у справі в цій частині на підставі п.4 ст.80 ГПК України, оскільки вбачається, що така відмова не суперечить законодавству та не порушує інтереси інших осіб.

Отже, судом прийнято заяву позивача б/н (вх.№01-65/189/17 від 18.09.2017р.) про відмову від позову в частині стягнення з відповідача 9 877,22грн.-пені, 5 735,00грн.-3% річних та 59 659,80грн.-суми індексу інфляції, як таку, що не суперечить ст. 22 ГПК України.

У пункті 4.6. зазначеної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року, роз'яснено, що якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис ч.6 ст. 22 ГПК України щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Дана правова позиція відображена і в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2016р. у справі №903/1083/15.

Щодо клопотання позивача про повернення йому зайве сплаченого судового збору, у зв'язку із поданням ним до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог, то суд розцінив дану заяву б/н (вх.№01-65/189/17 від 18.09.2017р.) як заяву позивача про відмову від позову в частині стягнення 9 877,22грн.-пені, 5 735,00грн.-3% річних та 59 659,80грн.-суми індексу інфляції.

Згідно п.5 ч.1 ст.7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

А тому підстави повернення позивачу судового збору в розмірі 653,00грн., у зв'язку із поданням ним заяви б/н (вх.№01-65/189/17 від 18.09.2017р.) у суду відсутні.

Водночас, згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судом встановлено, що позивачем при подачі позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Аміко-Кераміка 2013" 150 114,14грн. було зайво сплачено згідно платіжного доручення №550 від 19.06.2017р. 1,29грн. судового збору, а саме 2 253,00грн. судового збору замість 2 251,71грн.

Крім того, позивачем зменшено розмір позовних вимог згідно заяви б/н (вх.№01-65/172/17 від 22.08.2017р.) з 150 114,14грн. до 149 416,70грн.

Враховуючи те, що позивач при поданні позову та зменшенні розміру позовних вимог зайве сплатив судовий збір, позивачу слід повернути з Державного бюджету 11,75грн. судового збору, як зайво сплаченого.

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши зібрані матеріали достатніми для розгляду спору, -

встановив:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 25 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Аміко-Кераміка 2013" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "А7" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №25/07 згідно з пунктом 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити плитку, відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець-прийняти і оплатити товар на умовах цього договору. Найменування, кількість та ціна кожної партії товару зазначається в накладних до цього договору, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно пунктів 2.1.-2.4. цього договору загальна сума договору за домовленістю сторін становить 137 489,06грн. Ціна товару формується на момент замовлення та фіксується в рахунках-фактурах та накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Платежі за цим договором здійснюються в безготівковій формі у валюті України шляхом перерахування відповідної суми на розрахуноквий рахунок постачальника, вказаний у даному договорі. Порядок оплати: 100% передоплата шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника. Права власності на товар та всі ризики, пов'язані із товаром, переходять від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка свідчить про передачу товару, але не раніше моменту фактичної передачі відповідної партії товару покупцю.

В розділі 3 даного договору сторони погодили строки та порядок поставки, а саме товар постачається у повному обсязі замовлення, визначеному у специфікації №1 до договору не пізніше 18 серпня 2014 року. При отриманні товару покупець зобов'язується надати довіреність на отримання товару та документ, що засвідчує особу отримувача.

Цей договір діє з моменту підписання його сторонами та до 31.10.2014р. Зобов'язання, які не виконані протягом терміну дії договору мають бути виконані незважаючи на сплив терміну дії договору. (п. 8.1. договору).

Даний договір підписано сторонами та скріплено відтиском круглої печатки товариств (а.с. 10-12).

Крім того, між сторонами договору купівлі-продажу №25/07 від 25.07.2014р. підписано специфікацію №1 (додаток №1) до договору купівлі-продажу №25/07 від 25.07.2014р. згідно якої відповідач зобов'язався поставити позивачу керамічну плитку Stalotec Beige 120 240*115*10 в кількості 400 м.кв. на суму 106 700,00грн. та керамічну плитку Stalotec Rote 214 240*115*10 в кількості 30,300 м.кв. на суму 7 874,22грн. Всього на суму 137 489,06грн.

Згідно цієї специфікації строк постачання плитки на умовах DDP, м. Львів-21 календарний день з моменту оплати авансового платежу.

Дана специфікація підписана сторонами та скріплена відтиском круглої печатки товариств (а.с. 13).

На виконання умов даного договору, позивачем- Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "А7" - було здійснено передоплату на рахунок відповідача- ТзОВ "Торговий дім Аміко-Кераміка 2013" за поставку товару згідно договору купівлі-продажу №25/07 від 25.07.2014р. та специфікації №1 в розмірі 137 489,06грн. та 5 400,04грн. згідно рахунку №1 від 25.09.2014р., що стверджується виписками з банківських рахунків позивача від 25.07.2014р. та 25.09.2014р. (а.с. 14-15).

Відповідач, свої зобов'язання по поставці товару виконав частково, поставивши позивачу товар на загальну суму 68 744,68грн., що стверджується видатковими накладними №15 від 14.08.2014р. на суму 52 384,37грн. та №16 від 04.09.2014р. на суму 16 360,31грн. (а.с. 16-17).

Таким чином, відповідач недопоставив позивачу товар на загальну суму 74 144,42грн. (проте позивач просить стягнути з відповідача 74 144,38грн.), в т.ч. 68 744,38грн.-згідно договору купівлі-продажу №25/07 від 25.07.2014р. та специфікації №1 і 5 400,04грн.-згідно рахунку №1 від 25.09.2014р.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами був укладений договір, що за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу №25/07 від 25.07.2014р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був (доказів суду не надано).

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу за правовою природою кваліфікується як зустрічне виконання зобов'язання (ст. 655 Цивільного кодексу України), а частина 2 статті 538 ЦК України встановлює, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Предметом спору є вимога про повернення попередньої оплати у зв'язку з непоставкою товару, обумовленої договором купівлі-продажу №25/07 від 25.07.2014р. та специфікацією до нього №1.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З аналізу вказаної норми слідує, що обов'язок продавця повернути суму попередньої оплати наступає у випадку, якщо він не передав товар у встановлений строк на вимогу покупця.

За домовленістю сторін, товар повинен був бути поставлений протягом 21 календарний день з моменту оплати авансового платежу, проте дана поставка товару не відбулась вчасно.

Тобто, на підставі пункту 2 статті 693 Цивільного кодексу України у позивача виникло право вимагати, а у відповідача - обов'язок по поверненню позивачеві сплачених коштів.

Відповідач доказів поставки продукції не представив, суму попередньої оплати не повернув, у зв'язку з чим позовна вимога про повернення попередньої оплати в сумі 74 144,38грн. визнається судом обґрунтованою та підлягає до задоволення в силу ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Господарський суд не приймає в якості належних доказів на підтвердження доводів відповідача щодо поставки товару позивачу подані відповідачем видаткову накладну №3 від 24.02.2015р. на суму 74 144,42грн., яка не підписана позивачем, розписку ОСОБА_4 та податкові накладні від 17.07.2014р. №3 та від 25.07.2014р. №4 з наступних підстав.

Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує їїздійснення.

Положення ч. ч. 1, 2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та в порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, поставка товару має бути підтверджена відповідними первинними документами, зокрема, видатковою накладною на товар з підписами про отримання, актом приймання-передачі товару тощо.

Як встановлено судом, відповідачем не надано будь-яких первинних документів, які б відповідали зазначеним вище вимогам та підтверджували факт отримання відповідачем спірної партії товару.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про підставність позову в частині стягнення з відповідача 74 144,38грн. суми попередньої оплати та необхідність його задоволення в цій частині.

При цьому суд виходив з обставин повної підтвердженості пред'явлених позовних вимог належними та допустимими доказами в цій частині.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем 18.09.2017р. до суду було подано заяву б/н (вх.№01-65/189/17 від 18.09.2017р.) про зменшення розміру позовних вимог на суми нарахованих ним 9 877,22грн.-пені, 5 735,00грн.-3% річних та 59 659,80грн.-суми індексу інфляції.

На думку суду, має місце відмова від позовних вимог про стягнення 9 877,22грн.-пені, 5 735,00грн.-3% річних та 59 659,80грн.-суми індексу інфляції, наслідком чого є припинення провадження у справі в цій частині на підставі п.4 ст.80 ГПК України.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 112,17 грн. (пропорційно сумі задоволених вимог) слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ЗУ "Про судовий збір", ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Аміко-Кераміка 2013" (Волинська обл., Луцький р-н, с. Зміїнець, вул. Шкільна, 1/5, код 38741109)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "А7" (м. Львів, вул. Любінська, 104, код 20834279)

74 144,68 грн.-суми попередньої оплати та 1 112,17 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

3. В позові в частині стягнення 9 877,22грн.-пені, 5 735,00грн.-3% річних та 59 659,80грн.-суми індексу інфляції провадження у справі припинити у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Повний текст рішення складено

20.09.2017

Суддя С. В. Бондарєв