Ухвала

від 12.09.2017 по справі 823/665/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2017 року місто Київ К/800/26807/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Черпіцької Л.Т., Шведа Е.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ТОВ "ВП "Імпульс плюс" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Айова" до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи: ТОВ "ВП "Імпульс плюс", ОСОБА_1, про скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айова", звернулося до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області від 23.02.2016 року №28389328.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державним реєстратором Тальнівського районного управління юстиції Озюменко О.В. протиправно, незважаючи на чинність зареєстрованих у встановленому на момент реєстрації законодавством порядку договорів оренди землі, укладених між ТОВ Айова та ОСОБА_1, здійснено державну реєстрацію права оренди на цю ж саму земельну ділянку за ТОВ "ВП "Імпульс плюс".

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06.07.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016 року, позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області від 23.02.2016 року №28389328.

У поданій касаційній скарзі із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ТОВ "ВП "Імпульс плюс" просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

У зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20.05.2006 року між позивачем та ОСОБА_1 (орендодавець) укладено договір (б/н) оренди землі, предметом якого є оренда земельної ділянки, строком на 10 років загальною площею 4,80га (кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2), що належить орендодавцю на праві власності відповідно до Державного акту від 30.12.2003 року серії НОМЕР_3.

Вказаний договір оренди зареєстрований 06.09.2006 року у Тальнівському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за №040679300303.

23.08.2011 року позивач уклав з ОСОБА_1 (орендодавець) додатковий договір до договору оренди землі № 31, предметом якого є оренда земельної ділянки, строком на 5 років загальною площею 4,80 га з моменту державної реєстрації додаткового договору.

Державну реєстрацію додаткового договору проведено 03.12.2012 року відділом Держкомзему в Тальнівському районі Черкаської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис №712408364008385.

16.02.2016 року позивач уклав з ОСОБА_1 (орендодавець) додаткову угоду № 2 до договору оренди землі від 20.05.2006 року, предметом якого є продовження строку дії договору строком на 7 років загальною площею 4,80 га з моменту підписання сторонами.

Водночас, у період дії зазначеного договору державний реєстратор Тальнівського районного управління юстиції Озюменко О.В. 23.02.2016 року прийняла рішення №28389328 про реєстрацію за ТОВ "ВП "Імпульс плюс" права оренди на вищевказану земельну ділянку на підставі договору оренди від 15.09.2015 року №145, укладеному ТОВ "ВП "Імпульс плюс" з ОСОБА_1

Вказуючи на чинність зазначеного договору оренди земельної ділянки, ТОВ Айова звернулось до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди на цю ж саму земельну ділянку за іншим товариством.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходи з протиправності оскаржуваного рішення як такого, що прийнято державними реєстраторами без вчинення дій щодо перевірки інформації про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із статтею 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Частиною 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

- перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

- під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Згідно із частиною статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації;

6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником;

8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду України, що викладена у постановах від 29.09.2015 року у справі № 21-760а15 та від 15.11.2016 року у справі № 21-3030а16, згідно яких державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації, а реєстрація нових договорів оренди є неможливою до закінчення строку дії попередніх договорів та відповідної реєстрації цього факту.

Судами встановлено, що власиком спірної земельної ділянки є ОСОБА_1, а ТОВ Айова на підставі укладеного з ОСОБА_1 договору оренди землі від 20.05.2006 року, має законні права щодо користуваня вказаною земельною ділянкою.

23.08.2011 року позивач уклав з ОСОБА_1 (орендодавець) додатковий договір до договору оренди землі № 31, предметом якого є оренда земельної ділянки, строком на 5 років загальною площею 4,80 га з моменту державної реєстрації додаткового договору.

Враховуючи дату реєстрації додаткового договору від 23.08.2011 року - 03.12.2012 року, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис №712408364008385, зазначений договір на даний час є чинним.

Разом з тим, в період дії вказаного договору оренди землі, державним реєстратором прийнято спірне рішення щодо реєстрації за ТОВ "ВП "Імпульс плюс" права оренди на вищевказану земельну ділянку на підставі договору оренди від 15.09.2015 року №145, укладеному ТОВ "ВП "Імпульс плюс" з ОСОБА_1

Враховуючи викладене, державний реєстратор реєструючи право оренди на земельну ділянку за ТОВ "ВП "Імпульс плюс", всупереч положенням частини 3 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , не перевірив існування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за іншою особою, що призвело до протиправної реєстрації права оренди за третьою особою, внаслідок чого істотно порушено законні права та інтереси позивача як правомірного орендаря земельних ділянок.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваного рішення про державну реєстрацію права оренди як такого, що вчинено відповідачем як суб'єктом владних повноважень без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та без вчинення необхідного, законодавством встановленого, алгоритму дій, що передує прийняттю рішення.

Доводи касаційної скарги позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин судами попередніх інстанцій дана вірно. Порушень норм матеріального або процесуального права судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень не допущено.

Що стосується доводів ТОВ ВП Імпульс Плюс з приводу того, що суди помилково розглянули справу в порядку адміністративного судочинства, то колегія суддів, виходячи із суб'єктного складу спірних правовідносин, а також наявності факту реалізації у спірних правовідносинах відповідачем як суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності у переданому на вирішення суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ТОВ "ВП "Імпульс плюс" - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: