Рішення

від 19.09.2017 по справі 904/7051/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.09.2017 Справа № 904/7051/17

За позовом Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рязанова 15", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 194 276,69 грн. за договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води іводовідведення

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник дов. № 6 від 04.01.2017

Від відповідача: ОСОБА_2 - представник дов. № б/н від 31.07.2017

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" звернулось до господарського суду з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рязанова 15", в якому просить стягнути з останнього на свою користь заборгованість за надані відповідно до Договору про надання послуг з централізованого постачання питної води і водовідведення №441 від 10.09.2013 послуги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) у розмірі 173 264,30 грн., пеню - 7 604,10 грн., 3% річних - 2 433,66 грн. інфляційні втрати - 10 648,49 грн. за договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 441 від 10.09.2013року.

В обґрунтування позову Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання послуг з централізованого постачання питної води і водовідведення №441 від 10.09.2013.

Позивач в ході розгляду справи підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач 21.08.217 надав відзив на позов, в якому зазначив, що позивачем до суду в обґрунтування сум, які нараховані за кожен місяць, не надано затверджених тарифів на водопостачання та водовідведення із зазначенням періоду дії того чи іншого тарифу, оскільки тарифи, які зазначені у розділі ІІ договору та вказані у позовний заяві не співпадають із сумами нарахування за об'єм спожитих послуг.

Також відповідач зазначає, що позивач не надає жодного доказу доведення до споживача зміни тарифів на послуги, що є порушенням п. 2.2. умов договору.

Крім того, позивачем вказано вимогу про стягнення боргу за весь період дії договору, однак відсутні рахунки з моменту початку дії договору та до 30.06.2014, окрім того не надано до суду рахунків за лютий, березень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2015 року, січень, лютий 2016 року, що унеможливлює стягнення сум за вказані періоди, а отже, як наслідок і стягнення частини штрафних санкцій.

У відзиві на позов Відповідач зазначає, що договір та акти підписані особою, яка не мала повноважень на укладення вищевказаного договору, та не мала права на підписання та отримання актів про спожиті послуги - ОСОБА_3

Позивач 12.09.2017 надав заперечення на відзив на позов, в яких зазначив, що згідно п. 2.2. договору - у випадку зміни тарифів на послуги КП Кривбасводоканал повідомляє про це споживача через засоби масової інформації, без додаткового узгодження розмірів і строків введення нових тарифів. Споживач здійснює оплату за надані послуги по новим тарифам без додаткового узгодження.

З приводу відсутності рахунків за лютий, березень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2015 року, позивач зазначав, що цей період часу в розрахунок заборгованості не включено.

Що стосується копій рахунків за січень та лютий 2016 року, то позивач зазначає, що вони наявні в матеріалах справи за номерами:

- 420/342н (послуги водовідведення) від 29.01.2016; 206/342н (послуги водопостачання) від 29.01.2016;

- 852/342н (послуги водовідведення) від 29.02.2016; 636/324н (послуги водопостачання) від 29.02.2016.

Крім того позивач зазначає, що повноваження особи на підписання договору, підписання та отримання актів про спожиті послуги ОСОБА_4 підтверджуються оригіналом листа з мокрою печаткою за підписом ОСОБА_5 про надання інформації КП Кривбасводоканал про кількість мешканців, які користуються засобами обліку холодної води за місцем реєстрації станом на 29.11.2016.

Відповідач у відзиві від 11.09.2017 № 899 на позов зазначив, що жодних вимог щодо виконання зобов'язання від позивача у позасудовому порядку не надходило, внаслідок чого відповідач не вважає що у нього виник обов'язок по сплаті саме у певні строки, у розумінні ст. 251 ЦК України, як в певний проміжок часу, а саме до повного погашення заборгованості (п. 9.1. Договору).

Також відповідач зазначив, що на момент подачі позовної заяви інтереси позивача не були порушені, внаслідок чого строк виконання зобов'язання у відповідача не настав, то сума заявлена позивачем до стягнення є непростроченою, а отже не підлягає стягненню.

Крім того відповідач зазначає, що в матеріалах справи містяться описи вкладення в цінний лист, які надсилались не на юридичну адресу відповідача, як юридичної особи та на ім'я її керівника - Голову правління ОСОБА_6, а саме на адресу: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Святогеоргіївська (Рязанова), буд. 15, на ім'я ОСОБА_4 та на адресу: м. Кривий Ріг, вул. Святогеоргіївська (Рязанова)АДРЕСА_1, внаслідок чого існують підстави вважати, що жодних документів, актів, вимог, тощо безпосередньо відповідачу не надсилалось.

У відзиві на позов, відповідач зазначає, що жодної письмової вимоги щодо негайного виконання зобов'язання за договором безпосередньо до відповідача не надходило.

Також відповідач зазначив, що сторони самостійно дійшли згоди щодо не встановлення кінцевої дати виконання зобов'язання за договором, внаслідок чого зазначається строк дії договору, але не строк виконання зобов'язання за ним (п. 9.1. Договору).

Застосування семиденного строку щодо виконання відповідачем зобов'язання у зв'язку з відсутністю письмової вимоги на адресу відповідача та у відповідності до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України неможливе.

Відповідач зазначає, що жоден з наданих позивачем до суду документів не підтверджує беззаперечність наявності заборгованості відповідача за договором, оскільки сторони у відповідності до п. 1.9. Договору чітко передбачили процедуру здійснення оплати за надані послуги, яка жодного разу не була дотримана безпосередньо позивачем.

Крім того, відповідач зазначає, що за договором незрозуміло ким він був підписаний, оскільки серед реквізитів навіть не зазначено особи, яка його підписала, є тільки підпис та печатка, що унеможливлює встановити особу, яка його підписала.

Також відповідач зазначає, що договір за своєю природою є нікчемним, у тому числі з застосуванням положень ст. 215 ЦК України та ст. 207 ГК України, оскільки створює несприятливі умови для співвласників, які є засновниками ОСББ "Рязанова 15", був укладений всупереч рішенню Загальних зборів та вимог законодавства, яке було чинне на момент укладення правочинну.

Позивач 19.09.2017 надав пояснення в яких зазначив, що головою правління ОСББ Рязанова 15 ОСОБА_6 власноруч було делеговано певні повноваження гр. ОСОБА_4. Таким чином, має місце законне представництво інтересів ОСББ з боку ОСОБА_4

З приводу надання суду примірника договору № 441 від 10.09.2013 року, який має деякі відмінності від оригіналу, позивач пояснив наступне.

У зв'язку з великою завантаженістю документів в службі технічної інспекції, відповідальним працівником при формуванні матеріалів справи допущено помилкове копіювання матеріалів що в свою чергу зумовило надання примірнику який частково не відповідає оригіналу договору, тому належною копією Договору № 441 від 10.09.2013 є копія надана Відповідачем.

У судовому засіданні 08.08.2017 оголошувалась перерва на 21.08.2017.

Ухвалами від 21.08.2017 продовжено строк розгляду справи до 19.09.2017 та відкладено розгляд справи на 12.09.2017.

Ухвалою від 12.09.2017 відкладено розгляд справи на 19.09.2017.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19.09.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" (далі - позивач, виробник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Рязанова 15" (далі - відповідач, споживач) укладений Договір №441 від 10.09.2013 про надання послуг з централізованого постачання питної води і водовідведення (далі - Договір), відповідно до умов якого виробник зобов'язався надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення (далі - послуги), а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах договору згідно наданої заявки орієнтовно в обсязі 13513 куб.м/рік, в тому числі:

- населення 13 513 куб.м/рік;

- власні потреби - __ куб.м/рік;

водовідведення 13513 куб.м/рік, в тому числі по групам:

- населення - 13 513 куб.м/рік;

- власні потреби - __ куб.м/рік (п. 1.1 Договору).

Питна вода подається виробником споживачу згідно показників засобів обліку. У разі відсутності на вводі до будинку приладу обліку, плата за послуги проводиться згідно з установленими нормативами (нормами) водоспоживання та водовідведення (при наявності), з розрахунку на кількість мешканців, на ведення індивідуального господарства та на господарську діяльність. Показання будинкових засобів обліку змінюються виробником один раз на місяць у присутності представника споживача (п. 1.5 Договору).

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що оплата послуг здійснюється споживачем відповідно до тарифів, діючих на момент отримання послуг, затверджених органом, уповноваженим на те Законом України.

У випадку зміни тарифів, оплата послуг здійснюється споживачем по новим тарифам без змін інших умов договору. Зміна тарифів відбувається з моменту набуття чинності відповідного рішення (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 2.3. Догвоору тарифи на послуги водопостачання та водовідведення на день підписання договору затверджені:

- Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг № 90 від 10.02.2012 за 1 куб.м з ПДВ:

- Населення: вода питна 0,996 грн., стоки - 1,284 грн.

- Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальні послуг № 222 від 20.10.2011 за 1 куб.м з ПДВ:

- ОСОБА_1 потреби: вода питна - 4,488 грн.; сток - 5,088 грн.

Відповідно до п. 2.4. Договору у випадку зміни тарифів на послуги, виробник повідомляє споживача, відповідно до чинного законодавства України, без додаткового узгодження розмірів і строків введення нових тарифів. Споживач здійснює оплату за надані послуги по новим тарифам без додаткового узгодження.

Згідно п. 3.1. Договору розрахунковим місяцем є календарний місяць, в якому здійснюється надання послуг за договором. Споживач здійснює розрахунки за надані послуги у грошовій формі протягом п'яти банківських днів після перед'явлення виробником платіжної вимоги, рахунку або квитанції. Можливі інші форми сплати отриманих послуг, які не суперечать діючому законодавству України.

При оформленні платіжного доручення або протоколу на проведення взаємозаліку у графі призначення платежу споживач повинен вказати період за який проводиться оплата, номер, дату рахунку та договору. У разі відсутності у платіжному дорученні або протоколі цих даних, перерахована оплата зараховується Кривбасводоканалом в рахунок попередньої оплати (п. 3.2. Договору).

Споживач зобов'язаний своєчасно, в установлені договором строки, оплачувати послуги централізованого постачання питної води і водовідведення до встановлених тарифів та забезпечити збір платежів (п.п. 4.2., 4.2.1. Договору).

Точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виробника, зазначені у актах розмежування балансової та експлуатаційної належності, які є невід'ємною частиною договору - це місце підключення мереж будинку до мереж виробника (п.6.1. Договору).

Договір діє в частині надання послуг водопостачання і водовідведення з 01.09.2013 до 31.12.2016, а в частині здійснення розрахунків за надані послуги - до повного погашення заборгованості. Керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (п. 9.1. Договору).

Пунктом 9.2. Договору встановлено, що він вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Так, на виконання умов договору, позивачем у період з липня 2014 року по квітень 2017 року були надані послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 214 588,82 грн.

З урахуванням вказаного, в період з липня 2014 року по квітень 2017 року позивачем були виставлені рахунки на оплату вказаних послуг, окремо на водопостачання та водовідведення (а.с. 26-79).

Згідно з пунктом 3.9. Правил № 190 рахунки за воду і за скидання стічних вод до мережі водовідведення виписуються виробником споживачам.

Так, на підтвердження вручення/надсилання виставлених рахунків позивачем були долучені копії поштових документів (а.с.80-86).

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вказаного, суд не приймає вказані вище докази у якості належних доказів направлення відповідачу рахунків за період з липня 2014 року по квітень 2016 року на загальну суму 214 588,82, оскільки:

- на підтвердження направлення окремих рахунків за спірний період позивач надав поштові квитанції з поштовими повідомленнями (без описів вкладення), з яких неможливо встановити, які саме документи були направлені у вказаних поштових відправленнях (а.с.80);

- на підтвердження направлення окремих рахунків за спірний період позивач надав поштові описи, в яких отримувачем зазначено ОСОБА_4, а не Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рязанова 15", яке є відповідачем у справі та споживачем за вказаним договором, та відповідно, якому необхідно було направляти вказані рахунки в силу вимог пункту 3.1. договору (а.с.81-86).

В той же час, в матеріалах справи міститься поштовий опис, який підтверджує факт направлення рахунків за спірний період на адресу відповідача разом із позовною заявою (а.с.8).

Судом також було враховано, що відповідно до пункту 1.9. договору споживач, для узгодження акта про кількість отриманих послуг направляє свого представника для складання та підписання акту, у відділ водозбуту виробника не пізніше 25 числа кожного місяця (у лютому 23 числа). Якщо представник не прибув у встановлений термін, або відмовився від підписання порядку складає акт, кривбасводоканал на підставі даних приладів обліку води або норм споживання складає акт у односторонньому порядку, який є підставою для оплати його споживачем, один примірник акта в триденний строк направляється споживачу.

Так, у матеріалах справи містяться акти про кількість отриманих послуг (а.с. 37, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79), які, як зазначає позивач, були направлені на адресу відповідача разом за рахунками, в підтвердження чого надано зазначені вище фіскальні чеки та описи.

Проаналізувавши умови договору у їх системному зв'язку, а також норми законодавства, які регламентують порядок оплати послуг з водопостачання та водовідведення, суд приходить до висновку, що відсутністю доказів направлення відповідачу актів, зазначених у пункті 1.9. договору, (односторонніх) не звільняє відповідача від обов'язку оплачувати спожиті в спірний період послуги з водопостачання та водовідведення. Крім того, розділ договору, який визначає порядок оплати наданих послуг (розділ ІІІ) визначає обов'язок відповідача оплачувати надані послуги протягом п'яти банківських днів після пред'явлення виробником платіжної вимоги, рахунку або квитанції та не містить застережень щодо моменту чи факту складання актів, передбачених пунктом 1.9. договору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов'язання за договором у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем зі сплати наданих послуг в сумі 173 264,30 грн., що і стало причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача, підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" засноване органом місцевого самоврядування - Криворізькою міською радою на основі майна, яке є власністю територіальної громади м. Кривого Рогу.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 статті 2 Статуту комунального підприємства "Кривбасводоканал" основними напрямками діяльності підприємства є забезпечення потреб населення та інших споживачів послугами водопостачання, транспортування питної води споживачам по водопровідним мережам; забезпечення транспортування стічних вод по колекторам та каналізаційним мережам, їх очищення на очисних спорудах.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач комунальних послуг зобов'язаний укласти договір та оплачувати спожиті комунальні послуги.

У відповідності до статті 42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Згідно з вимогами пунктом 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду і питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до статей 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить також з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, відповідно до умов договору відповідач зобов'язався оплачувати вказані послуги протягом п'яти банківських днів після пред'явлення виробником платіжної вимоги, рахунку або квитанції.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем в період з липня 2014 року по квітень 2017 року були надані послуги на загальну суму 214 588,82 грн. відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, але не виконав належним чином свої зобов'язання щодо повної оплати послуг за вказаний період, чим порушив умови договору, норми чинного законодавства, та у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 173 264,30 грн.

При цьому, у відповідності до частин 1, 4 та 5 статті 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акту-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у спірному періоді відповідач не звертався до позивача із вимогою зафіксувати порушення виконавцем умов спірного договору шляхом виклику представника виконавця для складання та підписання акту-претензії споживача. Доказів звернення споживача до суду для доведення факту ненадання йому житлово-комунальних послуг за умовами спірного договору відповідачем в матеріали справи не надано.

Викладене підтверджує, що позивачем зобов'язання виконувались у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства та надані послуги приймалися відповідачем без зауважень.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за можливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження погашення спірної заборгованості відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний період, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 173 264,30 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 173 264,30 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 5.5. договору при несвоєчасній оплаті споживач зобов'язаний сплатити пеню, в розмірі 0,1% від суми платежу за кожний день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня.

Крім цього, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, за прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 5.5. договору позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 24.11.2016 по 12.06.2017 в сумі 7 604,10 грн. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з грудня 2016 року по травень 2017 року у сумі 10 648,49 грн. та 3% річних за період прострочення з 24.11.2016 по 12.06.2017 у сумі 2 433,66 грн.

Як було зазначено вище, суд не прийняв надані позивачем поштові документи у якості належних доказів направлення відповідачу рахунків за період з липня 2014 року по квітень 2017 року на суму загальну суму 214 588,82 грн., оскільки:

- на підтвердження направлення окремих рахунків за спірний період позивач надав поштові квитанції (без описів вкладення), з яких неможливо встановити, які саме документи були направлені у вказаних поштових відправленнях;

- на підтвердження направлення окремих рахунків за спірний період позивач надав поштові описи, в яких отримувачем зазначено ОСОБА_4, а не Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рязанова 15", яке є відповідачем у справі та споживачем за вказаним договором, та відповідно, якому необхідно було направляти вказані рахунки в силу вимог пункту 3.1. договору.

В той же час, в матеріалах справи міститься поштовий опис, який підтверджує факт направлення рахунків за спірний період на юридичну адресу відповідача разом із позовною заявою (а.с.8).

Так, відповідно до вказаного поштового документу, позивачем відповідні рахунки на адресу відповідача були направлені лише 03.07.2017, належних доказів направлення рахунків за період з липня 2014 року по квітень 2017 року на загальну суму 214 588,82 грн. раніше до матеріалів справи не долучено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в період, за який позивачем заявлені до стягнення пеня, інфляційні втрати та 3% річних прострочення з оплати наданих в період з липня 2014 року по квітень 2017 року послуг з водопостачання та водовідведення відсутнє, а отже, вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних задоволенню не підлягають та у їх стягненні слід відмовити

Суд не приймає заперечення відповідача, викладені у відзивах на позов, на підставі викладеного вище та щодо твердження відповідача що договір про надання послуг з централізованого постачання питної води і водовідведення № 441 від 10.10.2013 укладений з боку відповідача без достатніх на те повноважень, оскільки Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Рязанова 15" відповідно до протоколу № 3 загальних зборів від 03.09.2013 не було надано згоду на його укладення, зазначає наступне.

Так, нормами статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Крім того, доказів визнання недійсним вказаного договору сторонами не надано, а отже, договір є обов'язковим до виконання обома сторонами.

У пункті 1.2 Правил № 190 надані визначення, зокрема, наступних термінів: виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення - суб'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - виробник); вузол обліку - комплект засобів вимірювальної техніки, занесених до Державного реєстру вимірювальної техніки, що призначені для вимірювання і реєстрації результатів вимірювання та обладнання для влаштування вузла відповідно до вимог нормативних документів; замовник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення - споживач або суб'єкт господарювання, який має намір здійснити будівництво (реконструкцію) об'єкта архітектури з наступним його приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення; межа балансової належності - лінія розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і споруд на них між власниками або користувачами.

Згідно з нормами статті 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

У пунктах 1.2., 1.5 та 1.8. договору сторони визначили таке:

- зміни договірного об'єму питної води та водовідведення (зменшення, збільшення) проводяться згідно довідки споживача про кількість мешканців (в тому числі пільгова категорія населення), орендарів та інших, наявності засобів обліку, поливальну площу та об'єми на власні потреби, яку споживач подає один раз на квартал і яка є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.2. договору);

- питна вода подається виробником споживачу згідно показників засобів обліку. У разі відсутності на вводі до будинку приладів обліку, плата за послуги проводиться згідно з установленими нормативами (нормами) водоспоживання та водовідведення (при наявності), з розрахунку на кількість мешканців, на введення індивідуального підсобного господарства та на господарську діяльність (пункт 1.5. договору);

- кількість стічних вод (водовідведення), що надходять до каналізації, визначається за кількістю води, що надходить з комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показанням засобів обліку, а при їх відсутності по нормам споживання (пункт 1.8. договору).

Отже, судом не приймається до уваги заперечення відповідача в частині неправомірності застосування позивачем під час нарахування плати за надані в спірний період послуги установлених нормативів (норм) водоспоживання та водовідведення, оскільки, позивач правомірно здійснює нарахування вартості наданих послуг, виходячи із установлених нормативів (норм) водоспоживання та водовідведення, що було погоджено сторонами у пункті 1.5. договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з Відповідача на користь Позивача основного боргу у сумі 173 264,30 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що, у зв'язку з уточненням позовних вимог, сума судового збору повинна була складати 2 909,26 грн., тобто переплата складає 4,89 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю

З огляду на викладене, позивачу може звернутися до суду з відповідним клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 546, 548, 610, 611, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 199, 231 Господарського кодексу України ст.ст. 1, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Рязанова 15" (50050, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Святогеоргіївська, 15, код ЄДРПОУ 38659109) на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, 6а; ідентифікаційний код 03341316) основний борг у розмірі 173 264,30 грн . (сто сімдесят три тисячі двісті шістдесят чотири грн. 30 коп.) , витрат зі сплати судового збору - 2 909,26 грн . (дві тисячі дев'ятсот дев'ять грн. 26 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, -

21.09.2017

Суддя ОСОБА_7