Рішення

від 12.09.2017 по справі 910/11185/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2017Справа №910/11185/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Маркетинг Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргус Лімітед - Україна"

про стягнення 64 050,05 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Шуляк О.В. (представник за довіреністю від 04.07.2017р.);

від відповідача: Плискань І.О. (представник за довіреністю від 18.08.2017р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Маркетинг Груп" (надалі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргус Лімітед - Україна" (надалі - відповідач) суми попередньої оплати вартості товару в розмірі 64 050,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за усним договором поставки в повному обсязі не виконав, обумовлений сторонами товар не поставив, суму попередньої оплати вартості товару позивачеві не повернув.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, в тому числі й на виконання вимог ухвали суду, в судовому засіданні 12.09.2017р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 15.08.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2017р. розгляд справи відкладено до 12.09.2017р.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, які сприяють всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 12 вересня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено усний договір, відповідно до якого сторони домовились, що позивач попередньо оплачує вартість товару, а відповідач - поставляє відповідний товар.

На виконання усних домовленостей між сторонами, позивачем на підставі виставлених відповідачем рахунків на оплату № 20 від 18.10.2016р. та № 21 від 15.11.2016р., було перераховано відповідачеві грошові кошти в сумі 32 813,65 грн. та 31 236,40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями платіжних доручень № 32 від 25.10.2016р. та № 80 від 18.11.2016р. відповідно.

Позивачем на підставі ст. 530 Цивільного кодексу України було направлено (докази направлення у справі) на адресу відповідача вимогу вих. № 109 від 13.05.2017р. про поставку товару протягом 7-денного строку з дня її пред'явлення.

Як зазначає позивач та вказане підтверджується матеріалами справи, відповідач поставку обумовленого сторонами товару не здійснив.

Позивачем на підставі ст. ст. 530, 612, 693 Цивільного кодексу України було направлено (докази направлення у справі) на адресу відповідача вимогу вих. № 140 від 04.07.2017р. про повернення сплаченої відповідно до платіжних доручень № 32 від 25.10.2016р. та № 80 від 18.11.2016р. суми попередньої оплати вартості товару на загальну суму 64 050,05 грн., яка також була залишена без належного реагування та задоволення з боку відповідача.

У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив поставку обумовленого сторонами товару та не повернув позивачеві суму попередньої оплати вартості товару в розмірі 64 050,05 грн., останній звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом виставлення відповідачем відповідних рахунків на оплату товару та відповідно їх попередньою оплатою позивачем.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Проте, відповідач в добровільному порядку взяті на себе зобов'язання з поставки обумовленого сторонами товару не виконав.

Як свідчать матеріали справи, позивач на підставі ст. 530 Цивільного кодексу України звертався до відповідача з вимогою вих. № 109 від 13.05.2017р. про поставку товару протягом 7-денного строку з дня її пред'явлення, однак останнім поставку обумовленого сторонами товару не здійснено.

Оскільки відповідачем не здійснено поставку товару у встановлений строк, у позивача на підставі ст. 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати у відповідача повернення суми попередньої оплати.

Так, позивачем було направлено (докази направлення у справі) на адресу відповідача вимогу вих. № 140 від 04.07.2017р. про повернення сплаченої відповідно до платіжних доручень № 32 від 25.10.2016р. та № 80 від 18.11.2016р. суми попередньої оплати вартості товару на загальну суму 64 050,05 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Доказів на підтвердження повернення позивачеві суми попередньої оплати вартості товару в розмірі 64 050,05 грн., в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань за укладеним з позивачем договором.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/11185/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 64 050,05 грн.

Судовий збір в розмірі 1 600,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргус Лімітед - Україна" (ідентифікаційний код 40283589, адреса: 02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11, корп. А, оф. 101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Маркетинг Груп" (ідентифікаційний код 39435221, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 4) 64 050,05 грн. (шістдесят чотири тисячі п'ятдесят гривень 05 коп.) суми основного боргу та 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.09.2017р.

Суддя С.М. Морозов