Постанова

від 24.05.2007 по справі 32/364-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

32/364-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

24 травня 2007 р.                                                                                   № 32/364-06  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О., - головуючого,

Рибака В.В.,Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиТОВ “Чорметспецмонтаж”

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.01.2007 року

у справі господарського судуДніпропетровської області  

за позовомВАТ “Криворізький залізорудний комбінат”

доТОВ “Чорметспецмонтаж”

простягнення 17047,27 грн.,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Каретна Є.В.,

- відповідача:не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

          У вересні 2006 року ВАТ “Криворізький залізорудний комбінат” звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ “Чорметспецмонтаж” про стягнення 16674,08 грн. боргу, 373,19 грн. індексу інфляції та 3% річних.

У жовтні 2006 року ВАТ “Криворізький залізорудний комбінат” звернулось до господарського суду з заявою про збільшення позовних вимог та просило стягнути з ТОВ “Чорметспецмонтаж” 23883,63 грн.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2006 року позов задоволено. Стягнуто на користь позивача 23883,63 грн. заборгованості та 356,84 грн. судових витрат.

          Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.01.2007 року рішення місцевого господарського суду від 02.11.2006 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ТОВ “Чорметспецмонтаж” подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.01.2007 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2006 року скасувати та припинити провадження у справі.

Доповідач: Черкащенко М.М.

          В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами              неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 23.03.2006 року між ВАТ “Криворізький залізорудний комбінат” (орендодавець) та ТОВ “Чорметспецмонтаж” (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, відповідно до якого орендодавець передає в строкове платне користування нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Новосибірська, 22/1, 22/2, 22/3 з метою використання для переробки лісу.

Згідно п.1.3 договору, орендарю надається право на користування земельною ділянкою, на якому знаходиться орендоване майно та земельною ділянкою, що прилягає до об'єкта оренди в розмірі, необхідному для досягнення мети оренди.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивач по актам приймання-передачі у лютому 2006 року передав відповідачу основні засоби, що складають об”єкт оренди.

Відповідно до п. 4.1договору місячний розмір орендної плати становить 6160,64 грн., без врахування ПДВ.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що орендар здійснює сплату орендної плати шляхом перерахування коштів щомісяця не пізніше 5 числа поточного місяця.

Згідно п.4.5 договору, додаткові платежі, пов'язані з орендою майна (плата за комунальні послуги, телефон, електроенергію і т.п.) здійснюється за окремим договором, укладеним орендарем з комунальними службами міста чи з орендодавцем.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в порушення умов договору відповідач лише частково здійснив сплату орендної плати, комунальних послуг та електроенергії, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 23510,44 грн. Зазначену суму заборгованості відповідач також підтвердив шляхом підписання актів звірки взаємних розрахунків від 01.10.2006 року. (а.с. 84-85 т.1).

Посилання скаржника на те, що у нього відсутні підстави для проведення оплати за комунальні послуги та електроенергію, оскільки він не укладав окремого договору з орендодавцем чи з відповідними комунальними службами, не може братись судом до уваги враховуючи наступне.

 Відповідно до п.4.6 договору, підставою, яка підтверджує виконання орендодавцем всіх послуг, пов'язаних з об'єктом оренди є виставлені рахунки на їх оплату.

Враховуючи, що відповідач користувався орендованим майном, споживав електричну енергію, про що складались відповідні звіти; орендодавцем виставлялись відповідні рахунки на оплату орендарю, посилання на ці рахунки є в претензії від 20.04.2006 року і в актах звірки взаєморозрахунків, а також враховуючи ст. ст. 526, 625 ЦК України, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 23510,44 грн. суми боргу, 182,35 грн. інфляційних втрат та 91,58 грн. 3 % річних.

За таких обставин, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.01.2007 року є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.01.2007 року у справі № 32/364-06 без змін.

          Головуючий                                                                       Н. Кочерова

Судді:                                                                                 В. Рибак

                                                                                                        М. Черкащенко