Рішення

від 04.09.2017 по справі 922/2202/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2017 р.Справа № 922/2202/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигнтек", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Виробниче підприємство "Залізничавтоматика", м. Харків про стягнення 389603,47 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 27.06.2017;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність №17-2017 від 07.08.2017 - після перерви не з'явився; ОСОБА_3, договір про надання правової допомоги від 24.07.2017

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сигнтек", м. Київ (позивач) 04.04.2017 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - Виробниче підприємство "Залізничавтоматика", м. Харків про стягнення 382567,95 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором про поворотну фінансову допомогу №12/11-14 від 12.11.2014, а саме, в частині зобов'язання своєчасного повернення поворотної фінансової допомоги у визначений зазначеним вище Договором строк, у зв'язку із чим, позивачем заявлено до стягнення: суму основного боргу в розмірі 270000,00 грн., 3 % річних в розмірі 12826,85 грн., індекс інфляції в розмірі 54540,00 грн. Також, позивач вказує про помилково перераховані останнім на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 30000,00 грн., у зв'язку із чим, позивачем заявлено до стягнення безпідставно отриманих відповідачем коштів у розмірі 30000,00 грн. та проценти за користування безпідставно отриманими коштами в розмірі 15201,41 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати по сплаті судового збору. В якості правових підстав позову позивач, зокрема, вказує на норми ст.ст. 8, 509, 525, 526, 536, 625, 1046, 1048, 1050, 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.07.2017 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2202/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.07.2017 об 11:50год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.07.2017 задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх. № 23792 від 25.07.2017) та розгляд справи відкладено на 07.08.2017 р. о 10:30год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

07.08.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №25221), мотивоване перебування уповноваженого представника у відпустці.

Позивач в судове засідання 07.08.2017 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання 07.08.2017 з'явився, проти позову заперечив, проте письмово оформленого відзиву до матеріалів справи не надав. Також, в засіданні підтримав подане раніше клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 25221), яке відповідач просить суд задовольнити, з огляду на необхідність ознайомлення останнього з матеріалами справи.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх. № 25221 від 07.08.2017), заслухавши думку присутнього в судовому засіданні позивача з приводу вказаного клопотання, суд вважає за можливе його задовольнити шляхом оголошення перерви в судовому засіданні.

07.08.2017 в судовому засіданні оголошено перерву до 04.09.2017 до 10:00год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

04.09.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшов супровідний лист (вх. 28217) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

04.09.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. №28007), в якій позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, збільшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача: основний борг за Договором про фінансову допомогу №12/11-14 від 12.11.2014 у розмірі 270000,00 грн.; 3 % річних в розмірі 14313,70 грн.; індекс інфляції в розмірі 59400,00 грн.; безпідставно отримані кошти в розмірі 30000,00 грн. та проценти за користування безпідставно отриманими коштами в розмірі 15889,77 грн., всього - 389603,47 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати по сплаті судового збору.

04.09.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 28307), який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

04.09.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №28303), мотивоване поданням відповідачем - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - Виробниче підприємство "Залізничавтоматика" до господарського суду Харківської області позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигнтек" про визнання недійсним договору про поворотну фінансову допомогу №12/11-14 від 12.11.2014.

04.09.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів (вх. №38304), в якому просить витребувати у позивача: оригінал договору про поворотну фінансову допомогу №12/11-14 від 12.11.2014; оригінал платіжного доручення №74 від 17.11.2014; оригінал платіжного доручення №75 від 18.11.2014; оригінал банківської виписки про перерахування коштів; інформація про закриття банківського рахунку у філії АТ "Укрексімбанк", м. Луганськ №2600801006092; інформацію про зміну місцезнаходження позивача та повідомлення відповідача про таку зміну; інформація про відкриття нового банківського рахунку у м. Києві та відомості щодо повідомлення таких реквізитів відповідачу №26004100108087 у АТ "Укрексімбанк".

04.09.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи (вх. №28305), мотивоване необхідністю продовження строку розгляду справи у зв'язку із поданням відповідачем: клопотання про витребування доказів, клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи, відзиву на позовну заяву.

04.09.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи (вх. №28306), мотивоване тим, що ознайомившись з матеріалами справи, відповідач в особі директора ОСОБА_4 заперечує проти того, що він здійснив підпис на спірному договорі, а документ сфальсифікований, адже підпис відповідача підроблений, у зв'язку із чим, відповідач просить призначити у даній справі почеркознавчу експертизу.

04.09.2017, після перерви розгляд справи було продовжено.

Позивач в засіданні заявлені позовні вимоги з врахуванням поданої 01.09.2017 заяви про збільшення розміру позовних вимог (вх. №28007) підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у наданому раніше відзиві на позовну заяву. Також, в засіданні підтримав подані 04.09.2017 клопотання: про зупинення провадження у справі (вх. №28303), про витребування доказів (вх. №38304), про продовження строку розгляду справи (вх. №28305), про призначення судової почеркознавчої експертизи (вх. №28306) та наполягав на їх задоволенні.

Судом досліджено заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. №28007 від 01.09.2017) та встановлено, що заява подана із дотриманням вимог ст. 22 ГПК України.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується даний спір.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх. №28303), заслухавши думку позивача з приводу вказаного клопотання, який заперечував проти його задоволення, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у даній справі, з огляду на наступне.

Статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

У даному разі, подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-Виробниче підприємство "Залізничавтоматика" до господарського суду Харківської області позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигнтек" про визнання недійсним договору про поворотну фінансову допомогу №12/11-14 від 12.11.2014 не є підставою, що унеможливлює розгляд заявлених позовних вимог у даній справ з огляду на наявність обставин та наявних матеріалів справи для дослідження наданих сторонами доказів під час розгляду даної справи для встановлення відповідних фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Одночасно, господарський суд звертає увагу на те, що з системи Діловодства спеціалізованого суду (ДСС) вбачається, що ухвалою господарського суду Харківської області від 04.09.2017 по справі №922/2939/17 позовну заяву то додані до неї документи на 10 аркушах повернуто товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика", м. Харків - без розгляду.

З огляду на викладене, обставина, наведена відповідачем у клопотанні про зупинення провадження у справі (вх. №28303) не є підставою для зупинення провадження у даній господарській справі, у зв'язку з чим вказане клопотання задоволенню не підлягає.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів (вх. № 28304), суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Право сторони у справі на подачу клопотання про витребування доказів у разі неможливості їх надати самостійно регулюється приписами ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

Так, ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

В пункті 2.1 постави Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість вказаного клопотання, крім того, позивачем подано для огляду в судовому засіданні оригінали спірного договору про поворотну фінансову допомогу №12/11-14 від 12.11.2014, довідку банківської установи по рахунку, а також документів, копії яких подано разом з позовною заявою, також, під час вирішення заявленого клопотання судом враховуються положення ст. 69 Господарського процесуального кодексу України щодо процесуального строку розгляду даної справи.

Розглянувши клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи (вх. №28305), заслухавши думку позивача з приводу вказаного клопотання, який заперечував проти його задоволення, господарський суд відмовляє в його задоволенні та вважає при цьому за необхідне зазначити на приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Господарський суд звертає увагу на те, що позивач звернувся з даним позовом 04.07.2017 року. Статтею 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (&66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України» ).

Таким чином, господарський суд звертає увагу на те, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України» ).

Також, судом розглянуто клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи (вх. №28306).

Позивач в судовому засіданні проти призначення експертизи заперечував.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення (п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Якщо особа подала клопотання про призначення експертизи, а інші особи проти клопотання заперечують, суд вирішує клопотання, виходячи з мотивів заявленого клопотання та необхідності використання спеціальних знань для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Необхідність призначення вказаної експертизи заявник обґрунтовує тим, що ознайомившись з матеріалами справи, відповідач в особі директора ОСОБА_4 заперечує проти того, що він здійснив підпис на спірному договорі, а документ сфальсифікований, адже підпис відповідача підроблений.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.2.2 Постанови №18 від 26.12.2011 зазначено, що якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.

Таким чином, суд, розглянувши вказане клопотання, заслухавши в засіданні доводи представників сторін, а також оглянувши в судовому засіданні зазначений спірний договір, не встановив ознак підроблення підпису зазначеної особи, він містить вільний зразок підпису, без ознак обведення чи копіювання.

З урахуванням викладених обставин, судом було відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи (вх. №28306).

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 04.09.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду даної справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

12.11.2014 між позикодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Сигнтек" (позивачем) та позичальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - Виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (відповідачем) було укладено Договір про поворотну фінансову допомогу № 12/11-14 (діла-Договір) (т.с. І а.с. 15-18), відповідно до умов п. 1.1. якого, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, позикодавець надає позичальнику позику, кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1. цього Договору (поворотна фінансова допомога), а позичальник зобов'язався повернути поворотну фінансову допомогу у визначений цим Договором строк.

Відповідно до умов пункту 2.1. вищевказаного Договору, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України, розмір становить 270000,00 грн. (двісті сімдесят тисяч) гривень 00 коп. без ПДВ.

Згідно з умовами п. 4.1. Договору, строк повернення поворотної фінансової допомоги розпочинається з часу набрання чинності цим Договором і становить не більше 12 календарних місяців.

Строк, визначений у п. 4.1. цього Договору, може бути продовжений за домовленістю сторін (п. 4.2. Договору).

Умовами пунктів 5.1. та 5.2. Договору сторони погодили та встановили порядок повернення поворотної фінансової допомоги.

Так, згідно з п. 5.1. Договору, після закінчення строку, встановленого у п. 4.1. цього Договору, позичальник зобов'язався протягом 10 календарних днів повернути позикодавцю поворотну фінансову допомогу.

Поворотна фінансова допомога повертається у безготівковому порядку шляхом переказу коштів на поточний рахунок позикодавця, та вважається поверненою позикодавцю позичальником з часу зарахування коштів на поточний рахунок позикодавця у банківській установі, що його обслуговує.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошує про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним Договором в частині повного та своєчасного повернення поворотної фінансової домопоги позивачу позикодавцеві, на підставі чого, позивачем заявлено до стягнення 270000,00 грн. основного боргу за Договором про поворотну фінансову допомогу №12/11-14 від 12.11.2014.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав належним чином свої зобов'язання за спірним Договором та на виконання умов п.п. 3.1., 3.2., 3.3. Договору про поворотну фінансову допомогу № 12/11-14 від 12.11.2014р., 17.11.2014 та 18.11.2014 перерахував на рахунок відповідача грошові кошти, передбачені п. 2.1. Договору, про що позивачем подані до матеріалів справи примірники платіжних доручень № 74 від 17.11.2014 (т.с. І а.с. 19) та № 75 від 18.11.2014 (т.с. І а.с. 20), оригінали яких досліджено судом в судових засіданнях.

Також, в обґрунтування вищевказаного свідчить банківська виписка по рахунку відповідача (т.с. І а.с. 21).

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до умов п.п. 4.1., 5.1. Договору про поворотну фінансову допомогу № 12/11-14 від 12.11.2014, остаточний строк повернення позичальником поворотної фінансової допомоги позикодавцю - 28.11.2015 року.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі вищенаведеного, позовні вимоги в частині стягнення 270000,00 грн. заборгованості за Договором про поворотну фінансову допомогу № 12/11-14 від 12.11.2014 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку із порушенням відповідачем умов договору про поворотну фінансову допомогу № 12/11-14 від 12.11.2014, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 59400,00 грн. інфляційних втрат та 14313,70 грн. 3% річних.

Частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Врахувавши наведені правові норми, перевіривши правильність розрахунку заявлених до стягнення сум, суд встановив, що розрахунок здійснений арифметично вірно, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 59400,00 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2015 по липень 2017 та 14313,70 грн. 3% річних за період з 29.11.2015 по 04.09.2017, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Звертаючись з даним позовом позивач також просить суд стягнути з відповідача 30000,00 грн. безпідставно отриманих коштів, які виникли внаслідок здійснення переплати з боку ТОВ "Сигнтек", оскільки сума, яка підлягала перерахуванню за умовами договору про поворотну фінансову допомогу №12/11-14 від 12.11.2014, чітко визначена його умовами.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги обізнаність ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" щодо розміру суми, яка підлягала перерахуванню за договором, господарський суд дійшов висновку, що заявлена в позовних вимогах сума в розмірі 30000,00 грн. є такою, що була помилково, поза межами договірних платежів, перехована позикодавцем на рахунок позичальника.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З огляду на зазначене вище, ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" (відповідач у справі) як одна із сторін зобов'язання, набув майно, у вигляді перерахованих коштів, за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод. За таких умов правовідносини сторін регулюються нормами статті 1212 ЦК України, яка встановлює загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Суд зазначає, що відповідач як одна із сторін зобов'язання, набув зазначені кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість трансформаторів, які підлягали і були поставлені.

А отже, зобов'язання щодо повернення цих грошових коштів за правовою природою є таким, що виникло у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, тобто є окремим відом зобов'язань, які виникають з договору поставки і заснованого на його умовах.

З огляду на вкладене, вимоги про стягнення 30000,00 грн. безпідставно набутих грошових коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 15889,77 грн., нарахованих за період з 18.11.2014 по 04.09.2017, на підставі ст. ст. 536, 1214, ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1054 ЦК України.

Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 зазначеного вище Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами.

Суд зазначає, що право на нарахування та отримання процентів за користування коштами у разі їх безпідставного одержання передбачено законом. Проте, вказана стаття не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами відсилаючи кредитора та боржника з метою вирішення цього питання до договору або закону.

Враховуючи безпідставне набуття відповідачем 30000,00 грн., суд вважає, що для визначення розміру процентів при вирішенні даного спору може бути застосована по аналогії закону норма ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. В даному випадку подібність правовідносин полягає в користуванні чужими коштами.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), а в даному випадку подібність правовідносин полягає в користуванні чужими коштами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.01.2006 року у справі № 14/130 та у постановах Вищого господарського суду України від 10.06.2008 року у справі № 22/249, від 09.04.2013 року у справі №5011-70/10168-2012.

Суд, перевіривши розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст.ст. 536, 1048, 1214 Цивільного кодексу України за загальний період прострочки з 18.11.2014 по 04.09.2017 у розмірі 15889,77 грн. вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають проценти за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст.ст. 536, 1048, 1214 Цивільного кодексу України за загальний період з 18.11.2014 по 04.09.2017 в розмірі 15889,77 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у даній справі, що складаються з 5844,05 грн. судового збору за майновий характер спору, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - Виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (61166, м. Харків, проспект Науки, буд. 36, кімната 32, код ЄДРПОУ: 30655683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигнтек" (03087, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ: 36255770) - 270000,00 грн. заборгованості за договором про поворотну фінансову допомогу №12/11-14 від 12.11.2014; 14313,70 грн. 3 % річних; 59400,00 грн. індексу інфляції; 30000,00 грн. безпідставно отриманих коштів; 15889,77 грн. процентів за користування безпідставно отриманими коштами; 5844,05 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 11.09.2017 р.

Суддя ОСОБА_5