Рішення

від 11.09.2017 по справі 917/1025/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2017р. Справа № 917/1025/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнолія" в особі Лубенської філії, 37500, Полтавська область, м. Лубни, проспект Володимирський, 132

до 1. Селянського (фермерського) господарства "Надія", 37531, Полтавська область, Лубенський район, село Червоні Пологи, вул. Залізнична, 13

2. ОСОБА_1 господарства "Павільйон флори", 37602, Полтавська область, м. Миргород, вул. Камишнянська, 221

про стягнення 215 013 грн. 99 коп.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: 1. ОСОБА_2 дов. б/н від 01.11.2015р.

2. не з'явився

Після виходу з нарадчої кімнати в судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Суть спору: розглядається заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнолія" в особі Лубенської філії про стягнення солідарно з Селянського (фермерського) господарства "Надія" та ОСОБА_1 господарства "Павільйон флори" 215013,99 грн. за Контрактом №4 та Договору про спільну діяльність.

15.08.2017р. за вх. канцелярії суду №10099 позивач подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник Відповідача 1 проти позову заперечує, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач 2 повноважного представника в судове засідання не направив, вимог попередньої ухвали суду не виконав, хоч і був повідомлений належним чином про час та місце проведення судового засідання (поштове повідомлення в матеріалах справи).

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо), то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача у справі про дату, час та місце розгляду справи.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989 р.).

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює неявку представника відповідача 2 у судове засідання як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, суд спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

Між Лубенською філією товариством з обмеженою відповідальністю Магнолія та селянським фермерським господарством Надія 07 квітня 2005 року укладено Контракт №4 (далі - Контракт).

Відповідно д п.1.1 Контракту, предметом цього контракту є розміщення замовлення на виконання робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції на фьючерсній основі, що має відбуватися з проведенням попередньої оплати за майбутній врожай, який буде вирощувати Господарство для Замовника.

Пунктом п.5.1. визначено, що Господарство зобов'язується протягом року повернути Замовнику сільськогосподарську продукцію (зерно) по цінах і в кількості указаних в таблиці суму попередньої оплати .

Відповідно до пункту 9.1, за порушення умов Даного Контракту винна Сторона відшкодовує вдані збитки, у тому числі втрачену вигоду, у порядку, передбаченому чинним законодавством. В разі не урожаю, або загибелі сільськогосподарської культури від стихійного лиха, Господарство залишає за собою право провести розрахунок з Замовником іншим видом продукції, або перерахувати кошти за недопоставлену продукцію на розрахунковий рахунок Замовника (п.9.2). За не передачу сільськогосподарської продукції "ЗАМОВНИКУ" в повному обсязі та в строки обумовлені в п. 5.1 штрафна неустойка в розмірі 5 (п'яти) % від суми непереданої кількості продукції, та зобов'язує "ГОСПОДАРСТВО" в 10-ти ( десяти) денний термін повернути кошти в розмірі вартості не переданої продукції (п. 9.3.1).

Пунктом 12.1 визначено, що умови Даного контракту мають однакову зобов'язувальну

силу для Сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою з обов'язковим складанням письмового документу.

10 червня 2005 року сторони склали додаток до контракту, п.1 якого передбачено, що замовник додатково вносить 50 000,00 грн. господарству для вирішення питань пов'язаних з виконанням робіт по вирощуванню с/г продукції.

23 липня 2007 року сторони уклали угоду про погашення боргу № 2, в якій визначили, що заборгованість буде погашена протягом серпня 2007 року - грудня 2007 року.

03 жовтня 2007 року сторони склали доповнення до контракту №4 від 7 квітня 2005 року, в якому визначили, що заборгованість буде перерахована протягом 2008-2014 років.

У лютому 2017 року ТОВ "Магнолія" в особі Лубенської філії звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з селянського (фермерського) господарства "Надія" та фермерського господарства "Павільйон флори" солідарно 222631,30 грн. основного боргу за Контрактом №4 від 07.04.2005р., 34 758,70 грн. - не отриманої вигоди, 11 131,57 грн. - штрафної неустойки.

Відповідачами за позовом по справі №917/174/17 та даним позовом ТОВ "Магнолія" визначило СФГ "Надія", з яким було укладено контракт №4, та ФГ "Павільйон флори", який є партнером першого відповідача за договором про спільну діяльність від 1 березня 2014 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області по справі №917/174/17 від 20.04.2017р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Колегією суддів Харківського апеляційного господарського суду 23.08.2017р. винесено постанову по справі №917/174/17, якою рішення Господарського суду Полтавської області від 20 квітня 2017 року у справі №917/174/17 скасовано в частині повної відмови в задоволенні позову до Селянського (фермерського) господарства "Надія", в цій частині прийнято нове рішення, яким позов до Селянського (фермерського) господарства "Надія" задоволено частково. Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Надія" 39 000,00 грн. заборгованості.

З даним позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Магнолія" звернулося до суду про стягнення з СФГ "Надія" та ФГ "Павільйон флори" інфляційних втрат в розмірі 215 013,99 грн. понесених за період з липня 2005 року по грудень 2016р.

При винесенні рішення суд виходить з наступного:

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В ході розгляду справи колегією судді встановлено, що шляхом укладення угоди від 03 жовтня 2007 року між сторонами відбулась зміна первісного зобов'язання з поставки продукції на нове грошове зобов"язання з щорічної виплати ТОВ "Магнолія" в особі Лубенської філії 39000,00 грн. протягом 2008-2014 років.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, починаючи з 01 січня 2008 року Селянське (фермерське) господарство "Надія" мало обов"язок з перерахування ТОВ "Магнолія" в особі Лубенської філії грошових коштів в розмірі 39000,00 грн.

Судом апеляційної інстанції прийнята до уваги заява СФГ "Надія" про застосування наслідків спливу строків позовної давності та встановлено, що в межах строку позовної давності позивачем заявлено лише вимогу про стягнення заборгованості за 2014 рік в розмірі 39 000,00 грн. (строк подання включно до кінця 2017 року).

Крім того, колегія суддів не погоджується з визначенням ТОВ "Магнолія" в особі Лубенської філії в якості другого відповідача ОСОБА_1 господарства "Павільйон флори", оскільки останнє не виступає стороною угоди від 03 жовтня 2007 року, а наявність між відповідачами господарських відносин не створює для ОСОБА_1 господарства "Павільйон флори" обов"язку з відшкодування заборгованості Селянського (фермерського) господарства "Надія".

Статтею 35 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що до стягнення підлягають інфляційні втрати за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р. на заборгованості за 2014 рік в розмірі 39 000,00 грн. Здійснивши розрахунок інфляційних втрат за допомогою в розмірі 23801,13 грн. Судом було здійснено перерахунок інфляційних втрат за допомогою калькулятору "Ліга: Закон" з яких стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 23801,13 грн.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов до Селянського (фермерського) господарства "Надія" задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Надія" (37531, Полтавська область, Лубенський район, село Червоні Пологи, вул. Залізнична, 13; код ЄДРПОУ 13957248) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнолія" в особі Лубенської філії, (37500, Полтавська область, м. Лубни, проспект Володимирський, 132; код ЄДРПОУ 26217903) 23 801грн. 13коп. інфляційних втрат та 357грн. 10коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.09.2017року

Суддя Гетя Н.Г.