Ухвала

від 06.10.2017 по справі 917/1025/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"06" жовтня 2017 р. Справа № 917/1025/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх. 2994 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 11 вересня 2017 року у справі №917/1025/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнолія" в особі Лубенської філії, м. Лубни, Полтавська область

до 1) Селянського (фермерського) господарства "Надія", село Червоні Пологи, Лубенський район, Полтавська область,

2) Фермерського господарства "Павільйон флори", м. Миргород, Полтавська область

про стягнення 215013,99 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11 вересня 2017 року у справі №917/1025/17 (суддя Гетя Н.Г.) задоволено частково позов до Селянського (фермерського) господарства "Надія". Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Надія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнолія" в особі Лубенської філії інфляційні втрати у розмірі 23801,13 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 357,10 грн. В іншій частині позову - відмовлено.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Магнолія" в особі Лубенської філії, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 11 вересня 2017 року у справі №917/1025/17 та прийняти нове судове рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів 135003,70 грн. інфляційних втрат; розподілити судові витрати.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про повернення апеляційної скарги, з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній особі право подати до суду будь-який позов, який стосується її прав і обов'язків, та в подальшому оскаржувати будь-яке рішення суду у апеляційній та касаційній інстанції.

Однак, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З огляду на норми процесуального законодавства вбачається, що подання апеляційної скарги на рішення господарського суду має відбуватись з дотриманням певних умов. Зокрема, вимогами частини 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Частиною першою статті 95 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.

Отже, у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України, обов'язок надсилання копій іншій стороні (сторонам) покладається на апелянта.

Виходячи зі змісту наведеної норми, особа, яка оскаржує судове рішення, повинна надавати суду прямий доказ, який однозначно свідчив би про повідомлення іншої сторони по справі про оскарження цією особою судових рішень, адже не повідомлена належним чином сторона у справі, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об'єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу.

Неповідомлення сторони у справі про звернення з апеляційною скаргою порушує процесуальні права цієї сторони, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені як в статті 129 Конституції України, так і в статтях 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно пункту 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" (зі змінами та доповненнями), належним доказом надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів іншій стороні є розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція, тощо). Також належним доказом надсилання іншій стороні копії скарги може вважатися доданий до апеляційної скарги реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії; витяг з відповідного реєстру або належним чином засвідчена копія витягу.

Так, скаржником в якості доказу в підтвердження надіслання копії апеляційної скарги іншим учасникам процесу додано до матеріалів апеляційної скарги описи вкладення у цінний лист від 18.09.2017р., відповідно до яких апеляційна скарга надіслана Селянському (фермерському) господарству "Надія" за адресою: село Червоні Пологи, Лубенський район, вул. Залізнична, 12, та Фермерському господарству "Павільйон флори" за адресою: с. Попівка, Миргородський район, 37633.

Разом з тим, як вбачається з оскаржуваного рішення, підтверджується матеріалами справи та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходженням Селянського (фермерського) господарства "Надія" є: 37531, Полтавська область, Лубенський район, село Червоні Пологи, вулиця Залізнична, будинок 13, а місцезнаходженням Фермерського господарства "Павільйон флори" є: 37602, Полтавська область, місто Миргород, вулиця Комишнянська, буд. 221.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам).

З огляду на викладене та враховуючи ненадіслання копій апеляційної скарги відповідачам, апеляційна скарга підлягає поверненню.

Також колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній особі право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Разом з тими, у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010р. у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013р. у справі "ОСОБА_1 проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013р. у справі "ОСОБА_1 проти України").

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду апеляційної інстанції, зокрема, є визначений в ГПК України обов'язок заявника надсилати копію апеляційної скарги іншій стороні з метою її повідомлення про оскарження рішення суду першої інстанції та надання іншій стороні можливості реалізувати свої права, передбачені, зокрема, ст. 22 ГПК України, щодо заявлення клопотань, надання усних та письмових пояснень, заперечень проти доводів скаржника тощо. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати апеляційну скаргу заявнику.

Крім того, суд апеляційної інстанції залишає без розгляду клопотання апелянта про поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки апеляційна скарга підлягає поверненню у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 86, 91, п. 2 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнолія" на рішення господарського суду Полтавської області від 11 вересня 2017 року у справі №917/1025/17 повернути заявникові.

Додаток: тільки заявникові - апеляційна скарга разом з доданими до неї документами, у тому числі квитанція № 141V36821 від 19.09.2017р. - всього на 10 арк.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.