Постанова

від 29.05.2007 по справі 14/567-45/483

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/567-45/483

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

29 травня 2007 р.                                                                                   № 14/567-45/483  

           Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

головуючого      Овечкіна  В.Е.,

суддівЧернова     Є.В.,

Цвігун В.Л.,

за   участю   представників:

позивача - Ільчик О.В.,

відповідача третьої особипрокуратури- не з'явився, - не з'явився, - Палига О.І.,

розглянувши у відкритому  судовому   засіданні    касаційну скаргу

ДП "Укрвійськбуд"

на постановувід  25.01.2007 Київського апеляційного господарського суду

у справі№14/567-45/483

за  позовом військового прокурора Західного регіону України в інтере сах держави в особі Міністерства оборони України в особі військової частини АЗ641 (Управління капітального будів ництва та ремонту Повітряних Сил Збройних Сил України)

до(третя особа -ДП "Укрвійськбуд" військова частина А0215)

про  стягнення 1700000 грн. штрафу

                                                  ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 02.10.2006 (суддя Балац С.В.) в позові відмовлено з посиланням на те, що до відповідача не може бути застосовано передбачену договором відповідальність у вигляді штрафу за порушення зобов'язання, яке у відповідача не виникало.

Постановою Київського апеляційного господарського суду   від 25.01.2007 (судді: Отрюх Б.В., Верховець А.А., Тищенко А.І.) рішення скасовано, позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.

ДП "Укрвійськбуд" в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення Київським апеляційним господарським судом ст.ст.509, 530 ЦК України. Зокрема, скаржник вважає, лист-претензія позивача від 25.06.2005 №350/180/481/ю не є вимогою про повернення сплачених грошових коштів в розумінні ст.530 ЦК України, оскільки містить лише пропозицію до 01.07.2005р. надати відповідь щодо можливості повернення коштів, в зв'язку з чим відповідно до п.п.3.1.4-3.1.6, 4.3 договору №9/1-2-25д  не створює зобов'язання відповідача по поверненню позивачу грошових коштів, отриманих відповідачем у повному обсязі. Окрім того, рішенням господарського суду м.Києва від 24.02.2006 у справі №14/567 у частині, що набрала законної сили, зобов'язано відповідача передати позивачу житло площею 487,95 кв.м. вартістю 656426,40 грн., тобто позивач згідно зі ст.16 ЦК України обрав такий спосіб захисту майнового права, як примусове виконання в натурі обов'язку відповідача за договором.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і заслухавши пояснення присутніх  у засіданні представників позивача та прокуратури, дійшла висновку, що  касаційна скарга підлягає відхиленню, а  оскаржувана  постанова  - залишенню без змін з наступних підстав.

Скасовуючи первісне рішення про відмову в позові та приймаючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Рішенням господарського суду м.Києва від 24.02.2006 у справі №14/567 зобов'язано відповідача передати позивачу на виконання  договору від 29.05.2002 №9/1-2-25д житло загальною площею 487,95 кв.м. у 72-квартирному житловому будинку по вул.Грибоєдова у м.Ірпінь  Київської області  вартістю 656426,40 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Зазначене судове рішення набрало законної сили в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача передати позивачу оплачене останнім житло.

Відповідно до п.4.3 договору від 29.05.2002 №9/1-2-25д, у випадку порушення виконавцем підпунктів 3.1.4, 3.1.5, 3.1.6 договору, він сплачує пайовику штраф в розмірі 100000  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.3.1.4 договору, у разі невиконання умов договору, в тому числі не передання загальної площі житла пайовику в повному обсязі у вказані терміни, на вимогу пайовика виконавець повертає отримані кошти в повному обсязі з урахуванням коефіцієнта інфляції на момент їх повернення.

25.06.2005 року військовою частиною А0215 було направлено відповідачу "претензію №350/180/481/ю про повернення коштів за невиконання договірних зобов'язань", в якій проведений розрахунок вимог з урахуванням основного боргу, збитків від інфляції, пені за невиконання договірних зобов'язань та штрафу за неповернення основного боргу 656426,40 грн. (вартість непереданої площі житла -487,95 кв.м.). В претензії вказувалося на те, що у разів невиконання її вимог позивач вимушений буде звернутися до господарського суду. Отже, зазначену претензію слід вважати вимогою про повернення основного боргу з відповідними нарахуваннями.

Отже, передбачений п.4.3 договору №9/1-2-25д штраф стягується у випадку відсутності передачі на вимогу пайовика частини оплаченої ним загальної площі житла.

Колегія погоджується з висновками суду з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції на підставі  ретельної правової оцінки умов укладеного між сторонами договору від 29.05.2002 №9/1-2-25д, змісту наявного у справі листа-претензії від 25.06.2005 №350/180/481/ю та з врахуванням фактів неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань по передачі оплаченого позивачем житла, встановлених рішенням господарського суду м.Києва від 24.02.2006 у справі №14/567, з достовірністю встановлено, а скаржником не спростовано ту обставину, що лист-претензія від 25.06.2005 №350/180/481/ю є вимогою позивача про повернення сплачених грошових коштів в розумінні ст.530 ЦК України та п.3.1.4 договору від 29.05.2002 №9/1-2-25д, невиконання якої свідчить про виникнення передбачених п.4.3 договору №9/1-2-25д підстав для стягнення з порушника (відповідача) штрафу у сумі 1700000 грн.

Касаційна інстанція не приймає до уваги посилання скаржника на те, що претензія позивача від 25.06.2005 №350/180/481/ю є лише пропозицією відповідачу  до 01.07.2005р. надати відповідь щодо можливості повернення коштів, а не вимогою про повернення сплачених грошових коштів в розумінні ст.530 ЦК України, оскільки такі твердження скаржника не відповідають змісту вказаної претензії.

Відповідачем не заперечуються факти часткового виконання ним своїх зобов'язань шляхом передачі 516,1 кв.м. житла на суму 694020 грн., внаслідок чого відповідача було зобов'язано в примусовому порядку передати позивачу решту проплаченого житла площею 487,95 кв.м. вартістю 656426,40 грн. Зазначені факти не потребують доведення в силу вимог ч.2 ст.35 ГПК України, оскільки встановлені рішенням господарського суду м.Києва від 24.02.2006 у справі №14/567 між тими ж сторонами.

Не заслуговують на увагу також доводи скаржника про те, що позивач згідно зі ст.16 ЦК України обрав та реалізував такий спосіб захисту майнового права, як примусове виконання в натурі обов'язку відповідача за договором, що оформлено рішенням господарського суду м.Києва від 24.02.2006 у справі №14/567 про зобов'язання відповідача передати позивачу житло площею 487,95 кв.м. вартістю 656426,40 грн., оскільки згідно з ч.1 ст.552 ЦК України сплата неустойки (штрафу) не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Отже, в даному випадку апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення штрафу за невиконання відповідачем в добровільному порядку зобов'язань щодо передачі житла в повному обсязі, оскільки згідно умов договору від 29.05.2002 №9/1-2-25д застосування штрафу ніяким чином не залежить від примусового виконання відповідачем обов'язку в натурі.

Зважаючи на вищенаведене колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115, 1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2007 у справі №14/567-45/483 залишити без змін, а касаційну скаргу ДП "Укрвійськбуд" - без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                                                    В.Овечкін

Судді:                                                                                                                  Є. Чернов

                                                                                                                            В. Цвігун