Рішення

від 07.09.2017 по справі 607/6346/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.09.2017 Справа №607/6346/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Сливки Л.М., за участю секретаря судового засідання Зарічної О.П. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської районної ради Тернопільської області, комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 пред явила до суду позов до відповідачів Тернопільської районної ради Тернопільської області, комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області, в якому після уточнення позовних вимог, просила стягнути з комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області суму невиплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогул в розмірі 127 352,52 грн. за період з 29 серпня 2016 року по 19 липня 2017 року та стягнути з Тернопільської районної ради Тернопільської області завдану їй моральну шкоду на суму 30 000 гривень.

В обґрунтування вимог позивач вказала, що рішенням Тернопільської районної ради Тернопільської області від 29 липня 2016 року № 135, її звільнено з посади головного редактора редакції газети Подільське слово . Розпорядженням голови Тернопільської районної ради від 01 серпня 2016р. №18-од, ОСОБА_1 звільнено з 29.07.2016 року з посади керівника головного редактора комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2017 року, яке набрало законної сили, її поновлено на посаді головного редактора підприємства та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць звернуто до негайного виконання. По даний час рішення суду не виконане.

Також вказала, що тривалим невиконання рішення суду порушено її трудові права, чим завдано їй моральної шкоди, яка виразилася у значних моральних стражданнях, втраті звичного способу та ритму життя, підриву авторитету та значних зусиль для відновлення попереднього стану, яку вона оцінює у розмірі 30 000 гривень.

Посилаючись на наведене, просила позов задовольнити.

В судове засідання позивачка та її адвокат не з'явились, хоча про час та місце його були повідомленні належним чином. Попередньо подали суду заяву про слухання справи без їх участі, позов підтримують та не заперечують щодо заочного розгляду справи. Позивач та її адвокат були присутні у попередніх судових засіданнях та суду пояснили, що позов підтримують з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник Тернопільської районної ради Тернопільської області , повторно, у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце його був повідомлений належним чином. Попередньо не повідомив суд про причини своєї неявки.

Представник комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області , повторно ,у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце його був повідомлений належним чином. Попередньо надіслав суду довідку про середню заробітну плату позивача та просив суд відкласти розгляд справи, так як він зайнятий в іншому судовому процесі.

Суд, за наведених обставин, приймаючи до уваги наявність належного повідмолення про час та місце розгляду справи, повторність неявки відповідачів, відсутність поважних причин не явки та підтвердження їх поважності належними доказами, вважає за можливе проводити розгляду справи за відсутності відповідачів на підставі наявних у справі доказів.

Судом установлено, що рішенням Тернопільської районної ради Тернопільської області від 25.01.2005 року № 286 ОСОБА_1 призначено головним редактором газети Подільське слово .

Згідно протоколу засідання комісії з питань розвитку української національної освіти, культури, духовності і засобів масової інформації від 28.07.2016р., комісія вирішила внести питання щодо ефективного менеджменту газети Подільське слово шляхом зміни головного редактора для голосування на п'ятій сесії районної ради.

Рішенням Тернопільської районної ради Тернопільської області від 29 липня 2016 року № 135, на підставі статті 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , статті 36 Кодексу законів про працю України, звільнено головного редактора редакції газети Подільське слово ОСОБА_1

Згідно з Розпорядженням голови Тернопільської районної ради від 01 серпня 2016р. №18-од, ОСОБА_1 звільнено з 29.07.2016 року з посади керівника головного редактора комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи .

Рішенням Тернопільської районної ради Тернопільської області від 24.02.2017р. №232 внесено зміни до рішення Тернопільської районної ради від 29.07.2016р. №135 Про звільнення головного редактора редакції газети Подільське слово, у мотивувальній частині рішення замість слів та цифр ст. 36 Кодексу законів про працю України читати п.9 ст.36 Кодексу законів про працю України .

Вищевкезані обставини справи встановленні рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2017 року, яке набрало законної сили.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2017 року позов ОСОБА_1 до Тернопільської районної ради Тернопільської області, комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Тернопільської районної ради Тернопільської області №135 від 29.07.2016р. Про звільнення головного редактора редакції газети Подільське слово

Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Тернопільської районної ради Тернопільської області №18-од від 01.08.2016р. про звільнення керівника комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного редактора комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області .

Стягнуто з комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11 473,20 грн. за період з 29 липня 2016 року по 29 серпня 2016 року.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області від 20 червня 2017 року дане рішення суду залишено без змін.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2017 року набрало законної сили, однак на час розгляду справи в суді не виконано.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 11 серпня 2017 року задоволено заяву Тернопільської районної ради Тернопільської області про роз'яснення рішення суду та роз'яснено, що обов'язок по виконанню рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2017 року щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді головного редактора комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області покладається на Тернопільську районну раду Тернопільської області.

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 від 26.08.2016 за №5 року, виданої комунальним підприємством Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області , розмір заробітної плати ОСОБА_1 за два останні повні місяці роботи становить за червень - 15 606,02 грн., липень - 7914,01 грн.

Суд, розглянувши та вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступних підстав.

В силу вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст.43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з вимогами до статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2017 року ОСОБА_1 поновлено на посаді головного редактора та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 липня 2016 року по 29 серпня 2016 року. Дане рішення суду набрало законної сили. Вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу незаконно звільненого працівника за період з 29 серпня 2016 року по день винесення рішення - 20 березня 2017 року, не були предметом розгляду в суді. При цьому, із змісту мотивувальної частини рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2017 року встановлено, що судом роз'яснено позивачу право на звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за період до ухвалення рішення суду.

З врахуванням наведено, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу незаконно звільнено працівника за період 29 серпня 2016 року по 20 березня 2017 року підлягають до задоволення.

Також, судом встановлено, що рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2017 року, яке набрало законної сили, яким позивача поновлено на роботі та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу по даний час не виконано. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

Згідно з вимогами ч. 7 статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За змістом статті 236 КЗпП України в разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідач будь-яких доказів чи заперечень щодо поновлення позивача на роботі та виконання рішення суду не надав.

Таким чином, суд вважає, що затримку виконання рішення суду допущено з вини відповідача, а тому згідно зі статтею 236 КЗпП України підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогул за період з 21 березня 2016 року по 19 липня 2017 року.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові Верховного суду України за № 6-144цс13 від 29 січня 2014 року.

Такого самого по суті висновку дійшов і суд касаційної інстанції в ухвалі від 18 липня 2012 року ( справа за№ 6-14417св12).

При визначенні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд приймає до уваги вимоги Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за №100 від 08.02.1995 року тавиходить з наступних розрахунків.

Згідно з положеннями абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 від 26.08.2016 за №5 року, виданої комунальним підприємством Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області , розмір заробітної плати ОСОБА_1 за два останні місяці роботи становить за червень - 15 606,02 грн., липень - 7914,01 грн. Відтак, заробітна плата ОСОБА_1 за два місяці перед звільненням складала 23 520,03 грн., середньоденна заробітна плата -573,66 грн. ( 23 520,03/41 робочих днів = 573,66 грн., де 23 520,03 грн. - дохід за червень, липень 2016 року,41-кількість робочих днів).

Вищевказані обставини також встановленні рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20.03.2017 року, яке набрало законної сили. Саме з такого розрахунку та розміру заробітної плати, середньоденної заробітної плати виходив суд визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу та дані обставини не оскаржувались відповідачем в апеляційній інстанції.

Тому беручи до уваги кількість робочих днів, які мають бути оплачені середнім заробітком -222 робочих днів( за період з 29 серпня 2016 року по 19 липня 2017 року включно) та середньоденний заробіток позивачки перед звільненням, шляхом множення отримуємо суму за час вимушеного прогулу, а саме, 127 352 ,52 грн. ( 222*573,66).

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд вважає, що з відповідача комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області на користь позивачки слід стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 29 серпня 2016 року по 19 липня 2017 року включно, на загальну суму 127 352,52 гривень.

Суд не приймає до уваги долучено представником комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області довідку про заробітну плату позивача за останні два місяці роботи у сумі по 7973,46 гривень як безпідставну.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2017 року, яке набрало законної сили, встановлено, що розмір заробітної плати ОСОБА_1 за два останні місяці роботи становить за червень - 15 606,02 грн., липень - 7914,01 грн., відповідно середньоденна заробітна плата -573,66 гривень.

В силу вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, вищевказані обставини встановленні рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2017 року, яке набрало законної сили та відповідачем дані обставини не заперечувались і не оскаржувались.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача Тернопільської районної ради на її користь завдану моральну шкоду у розмірі 30 тисяч гривень підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Положеннями ч.2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

Зокрема, ч. 1 ст. 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України.

Положеннями ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237- 1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 237- 1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст. ст. 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237- 1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин,

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237- 1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України у справі № 6-23цс12 від 25 квітня 2012 року .

Судом встановлено, що звільнення позивача з роботи було проведено всупереч вимогам трудового законодавства. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2017 року, яке набрало законної сили, позивача поновлено на роботі, рішення в частині поновлення та стягнення середнього заробітку за один місяць звернуто до негайного виконання. Починаючи з березня 2017 року по даний час рішення суду виконане, позивачка не поновлена на роботі та їй не виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, що призвело до моральних страждань, втрати нею нормальних життєвих зв'язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд приймає до уваги тривалість роботи позивачки на даній посаді, характер порушення її прав, тяжкість і істотність вимушених змін у житті після незаконного звільнення (втрата постійного місця роботи, заробітку) та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав, виходячи із вимог розумності та справедливості, а тому вважає, що розмір моральної шкоди слід визначити у сумі 6000 гривень.

Суд вважає, що обов'язок щодо відшкодування моральної шкоди покладається на Тернопільську районну раду Тернопільської області, як орган на який покладено обов язок поновити ОСОБА_1 на роботі.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 11 серпня 2017 року роз'яснено, що обов'язок по виконанню рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2017 року щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді головного редактора комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області покладається на Тернопільську районну раду Тернопільської області.

У відповідності до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положеннями ст. 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом установлено, що відповідач у судове засідання жодного разу не з'явився та не надав суду жодних доказів на підтвердження відсутності його вини у не виконанні рішення суду щодо поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, відповідачами не представлено, а судом не здобуто будь-яких доказів на підтвердження факту не поновлення позивача на роботі та невиплати належних їй сум згідно рішення суду не з вини роботодавця.

В силу вимог ст. 88 ст. ЦПК України , з відповідачів в дохід держави слід стягнути по 1600 гривень судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212, 215, 218, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Тернопільської районної ради Тернопільської області, комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути із комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного розгулу у розмірі 127 352,52 гривень за період з 29 серпня 2016 року по 19 липня 2017 року включно.

Стягнути з Тернопільської районної ради Тернопільської області на користь ОСОБА_1 завдану їй моральну шкоду у розмірі 6000 гривень .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області на користь держави судовий збір у розмірі 1600 гривень.

Стягнути з Тернопільської районної ради Тернопільської області на користь держави судовий збір у розмірі 1600 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку лише у разі залишення судом, який його ухвалив, без задоволення заяви відповідача про перегляд заочного рішення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка