Постанова

від 12.04.2018 по справі 607/6346/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/6346/17Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М. Провадження № 22-ц/789/263/18 Доповідач - Міщій О.Я. Категорія - 53

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2018 року м. Тернопіль

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Міщія О.Я.

суддів - Ткач З. Є., Шевчук Г. М.,

секретар с/з - Шмигельська  І.З.

з участю представника відповідачів - Тернопільської районної ради, КП "Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації "Подільське слово" - ОСОБА_2, позивачки - ОСОБА_3, її представника - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 607/6346/17 за апеляційною скаргою Тернопільської районної ради Тернопільської області, комунального підприємства "Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації "Подільське слово" Тернопільської області , в інтересах яких діє адвокат ОСОБА_2, на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.09.2017 р., ухвалене в м. Тернополі суддею Тернопільського міськрайонного суду Сливкою Л.М., повний текст рішення складено 07.09.2017 р., за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства "Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації "Подільське слово" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2017 р. ОСОБА_3, в інтересах якої діє представник - адвокат ОСОБА_4, звернулася в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20.03.2017 р., яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 20.06.2017 р., її поновлено на посаді головного редактора КП "Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської РДА "Подільське слово" та стягнуто в її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11473,20 грн. за період з 29.07.2016 р. по 29.08.2016 р.

Представник ОСОБА_3 вказав, що згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган,який розглядає трудовий спір,одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи ,але не більше як за один рік.

Оскільки,при вирішенні питання про поновлення ОСОБА_3 на роботі суд в межах заявлених вимог стягнув з відповідача лише середній заробіток за один місяць , представник просив задовольнити позов про стягнення середнього заробітку за період з 29.08.2016 р. по 29.04.2017 р. у розмірі 94080,24 грн.

Крім того, представник позивачки на підставі ч. 1 ст. 237-1 КЗпП. просив стягнути з Тернопільської районної ради моральну шкоду у розмірі 30000 грн., посилаючись на те, що внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_3 зазнала душевних страждань , втратила звичайні життєві зв'язки та впевненість у завтрашньому дні.

19.07.2017 р. представник ОСОБА_3 подав до суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив стягнути в користь позивачки 127352,52 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши його з 29.08.2016 р. по 19.07.2017 р.

В судове засідання 07.09.2017 позивачка та її представник не з'явилися, подали заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник КП "Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської РДА "Подільське слово" та Тернопільської районної ради повторно в судове засідання 07.09.2017 не з'явився,хоч був належно повідомлений про його час та місце.

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 07.09.2017 р. позов ОСОБА_3 до Тернопільської районної ради Тернопільської області, комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто із комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 127 352,52 гривень за період з 29 серпня 2016 року по 19 липня 2017 року включно.

Стягнуто з Тернопільської районної ради Тернопільської області на користь ОСОБА_3 завдану їй моральну шкоду у розмірі 6000 гривень .

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області на користь держави судовий збір у розмірі 1600 гривень. Стягнуто з Тернопільської районної ради Тернопільської області на користь держави судовий збір у розмірі 1600 гривень.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 29.11.2017 р. заяву представника ОСОБА_2 в інтересах Тернопільської районної ради Тернопільської області, комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07 вересня 2017 року - залишено без задоволення.

Не погодившись із заочним рішенням суду від 7.09.2017 року, представник відповідачів ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідачів зазначив, що суд вирішив питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу унаслідок невиконання судового рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 КЗпП України. Однак позивач пред'явив позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі ч. 2 ст. 235 КЗпП України. Тобто,суд вийшов за межі заявленого позову,чим порушив вимоги цивільно-процесуального закону.

Представник також вказав,що суд помилився при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зокрема,суд всупереч Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.95 р. "Про порядок обчислення середньомісячної заробітної плати" безпідставно врахував одноразову матеріальну допомогу у розмірі 7692,01 грн., яку позивачка отримала у червні 2016 р.

Крім того,представник відповідачів вказав,що при стягненні в користь ОСОБА_3 моральної шкоди, суд не взяв до уваги того, що вказану вимогу було заявлено із пропуском тримісячного строку, визначеного ст. 233 КЗпП України.

22.02.2018 р. позивачка ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просила відхилити апеляційну скаргу, а заочне рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу вказала, що наведений в оскаржуваному судовому рішенні розрахунок втраченого заробітку відповідає вимогам закону і покладений в основу рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20.03.2017 р про поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29.07.2016 р. по 29.08.2016 р.,з яким відповідачі погодились.

Також ОСОБА_3 вказала,що не порушила тримісячний строк звернення до суду за вирішенням трудового спору про стягнення моральної шкоди,оскільки порушення закону є триваючим, її право відновлено лише рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20.03.2017 р про поновлення на роботі,тому доводи представника відповідачів про те,що перебіг вказаного строку розпочався з часу видання наказу про звільнення є безпідставним.

Розглянувши матеріали справи,вислухаши позивачку, представників сторін,колегія суддів вважає, що апеляційна скарга КП "Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації "Подільське слово" підлягає до часткового задоволення, а апеляційну скаргу Тернопільської районної ради Тернопільської області слід відхилити.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що в користь позивачки з КП "Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації "Подільське слово" підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.08.2016 р. по 19.07.2017 р. у розмірі 127352,52 грн.

Однак, повністю погодитися з таким висновком суду неможливо.

Судом установлено, що рішенням Тернопільської районної ради Тернопільської області від 25.01.2005 року № 286 ОСОБА_3 призначено головним редактором газети Подільське слово .

Рішенням Тернопільської районної ради Тернопільської області від 29 липня 2016 року № 135, на підставі статті 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , статті 36 Кодексу законів про працю України, звільнено головного редактора редакції газети Подільське слово ОСОБА_3

Згідно з Розпорядженням голови Тернопільської районної ради від 01 серпня 2016р. №18-од, ОСОБА_3 звільнено з 29.07.2016 року з посади керівника головного редактора комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи.

Рішенням Тернопільської районної ради Тернопільської області від 24.02.2017р. №232 внесено зміни до рішення Тернопільської районної ради від 29.07.2016р. №135 Про звільнення головного редактора редакції газети Подільське слово, у мотивувальній частині рішення замість слів та цифр ст. 36 Кодексу законів про працю України читати п.9 ст.36 Кодексу законів про працю України .

Указані обставини справи встановленні рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2017 року, яке набрало законної сили.

Вказаним судовим рішенням позов ОСОБА_3 до Тернопільської районної ради Тернопільської області, комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Тернопільської районної ради Тернопільської області №135 від 29.07.2016р. Про звільнення головного редактора редакції газети Подільське слово

Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Тернопільської районної ради Тернопільської області №18-од від 01.08.2016р. про звільнення керівника комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області .

Поновлено ОСОБА_3 на посаді головного редактора комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області .

Стягнуто з комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11 473,20 грн. за період з 29 липня 2016 року по 29 серпня 2016 року.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області від 20 червня 2017 року дане рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 11 серпня 2017 року задоволено заяву Тернопільської районної ради Тернопільської області про роз'яснення рішення суду та роз'яснено, що обов'язок по виконанню рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2017 року щодо поновлення ОСОБА_3 на посаді головного редактора комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово Тернопільської області покладається на Тернопільську районну раду Тернопільської області.

Згідно ч. 2 ст. 235 КзПП України,при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки позивачка була незаконно звільнена з роботи, вона на підставі ч. 2 ст. 235 КзПП України має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,але не більш як за один рік,тому колегія суддів вважає, що суд обгрунтовано стягнув з КП "Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації "Подільське слово" в користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.08.2016 р. по 20.03.2017 р.,коли позивачка була поновлена на роботі. При цьому суд врахував,що відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2017 року стягнуто з комунального підприємства Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово в користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11 473,20 грн. за період з 29 липня 2016 року(дата звільнення з роботи) по 29 серпня 2016 року.

Однак, колегія суддів вважає, що судом безпідставно стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.03.2017 р. по 19.07.2017 р.

Згідно ч.3 ст.3 ЦПК України,провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів,чинних на час вчинення окремих процесуальних дій,розгляду і вирішення справи.

Із позовної заяви видно, що ОСОБА_3просила стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв*язку із незаконним звільненням її з роботи за період з 29.08.2016 р. по 19.07.2017 р, посилаючись на норму ч. 2 ст. 235 КЗпП України.

Із змісту оскаржуваного рішення видно, що суд, вирішуючи спір про стягнення коштів за час вимушеного прогулу за період з 21.03.2017 р. по 19.07.2017 р., виходив з того, що рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20.03.2017 р. про поновлення ОСОБА_3 на роботі не виконане, тому на підставі ст. 236 КЗпП України підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за затримку виконання судового рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України(в редакції закону,чинного на час розгляду справи в суді першої інстанції) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб , поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі. Особа,яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Отже, суд першої інстанції в порушення вимог закону щодо диспозитивності цивільного судочинства вийшов за межі позовних вимог, стягнувши суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з 21.03.2017 р. по 19.07.2017 р. на підставі ст. 236 КЗпП, хоч позов було заявлено з інших підстав.

Механізм визначення суми середнього заробітку, врегульовано Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України за № 100 від 08.02.1995 р.( далі Порядок).

Відповідно до абз. 3 п. 2 вказаного Порядку , середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_3 №5 від 26.08.2016, виданої комунальним підприємством Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово , яку суд врахував при обчисленні заборгованості за час вимушеного прогулу, розмір заробітної плати ОСОБА_3 за два останні місяці роботи перед звільненням становить : за червень 2016 року - 15 606,02 грн., за липень 2016 року - 7914,01 грн.(а.с. 16). Відтак, заробітна плата ОСОБА_3 за два місяці перед звільненням становить 23 520,03 грн., а середньоденна заробітна плата -573,66 грн. ( 23 520,03 : 41- кількість робочих днів у червні та липні 2016 року).

Указані обставини також встановленні рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20.03.2017 року, яке набрало законної сили. Саме з такого розрахунку та розміру заробітної плати, середньоденної заробітної плати виходив суд,визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу прогулу в сумі 11 473,20 грн. за період з 29 липня 2016 року по 29 серпня 2016 року. (а.с 5-7).

Таким чином, беручи до уваги кількість робочих дній, які мають бути оплачені - 142 (з 29.08.2016 р. і до 20.03.2017 р.) та середньоденний заробіток позивачки перед звільненням, шляхом множення отримуємо суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу- 81459,72 грн.(573.66 грн.* 142).

У зв*язку з цим, колегія суддів вважає,що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07.09.2017 р. в частині стягнення з комунального підприємства "Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації "Подільське слово" в користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 127352.52 грн. скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_3 до комунального підприємства "Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації "Подільське слово" задовольнити частково, стягнути з комунального підприємства "Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації "Подільське слово", ЄДРПОУ 02475351, 46002, м. Тернопіль, вул Бродівська, 17 в користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу незаконно звільненого працівника з 29.08.2016 р. по 20.03.2017 р. в сумі 81459,72 грн. (вісімдесят одна тисяча чотириста п'ятдесят дев'ять гривень сімдесят дві копійки).

В задоволенні позову ОСОБА_3 до комунального підприємства "Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації "Подільське слово" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу незаконно звільненого працівника з 21.03.2017 р. по 19.07.2017 р. слід відмовити.

При цьому колегія суддів вважає необгрунтованими доводи представника відповідачів про те,що суд при обчисленні середньоденного заробітку позивачки безпідставно врахував одноразову матеріальну допомогу у розмірі 7692,01 грн., яку позивачка отримала у червні 2016 р.

Відповідно до абз. б) п.4 зазначеного Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Однак,відповідачі не подали доказів того, що позивачка в червні 2016 року отримала саме одноразову матеріальну допомогу, яка не враховується при обчисленні середньої заробітної плати.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як пояснила ОСОБА_3,у червні 2016 року вона отримала заробітну плату в сумі 15 606,02 грн.,про що зазначено у довідці №5 від 26.08.2016, виданій відповідачем -комунальним підприємством Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово .Вказана сума врахована при ухваленні рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20.03.2017 року, яке набрало законної сили.

Позивачка та її представник вказали,що зазначена сума входить у систему оплати праці і не є одноразовою виплатою.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу,представник відповідачів посилається на довідку №54,видану комунальним підприємством Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації Подільське слово ,із змісту якої видно,що ОСОБА_3 в червні 2016 року отримала дохід в сумі 15606,02 грн.,з яких 7914,02 грн.-заробітна плата, а 7692 грн.-матеріальна допомога(а.с.57).Проте, у довідці не вказано,що матеріальна допомога є одноразовою виплатою.

Крім того,вказана довідка всупереч вимог ч.ч. 1,2 ст. 131 ЦПК України,чинної на час розгляду справи в суді першої інстанції,не була подана до початку розгляду справи по суті, а також сторона не довела,що доказ подано несвоєчасно з поважних причин.

При цьому слід врахувати,що представник відповідачів був належно повідомлений про судове засідання 7.09.2017 року,однак не з*явився до суду.Представник подав суду заяву від 7.09.2017 року, у якій просив відкласти розгляд справи,однак не подав доказів щодо поважності причин відсутності у суді.Як додаток до вказаної заяви представник відповідачів просив долучити до матеріалів справи довідку № 48 від 23.08.2017 року, у якій вказано,що ОСОБА_3 у червні 2016 року отримала заробітну плату в сумі 7973.46 грн. У вказаній довідці відсутні будь-які відомості про отримання позивачкою одноразової матеріальної допомоги у червні 2016 року( а.с.36,37).

Не вказано про виплату ОСОБА_3 одноразової матеріальної допомоги і у довідці №15 від 26.03.2018 року,яку представник відповідачів подав апеляційному суду.

Тобто,з матеріалів справи видно,що представник відповідачів у суді першої інстанції не наводив доводів і не подав будь-яких доказів щодо виплати ОСОБА_3 у червні 2016 року одноразової матеріальної допомоги, яка не враховується при обчисленні середньої заробітної плати.Не подано таких доказів і при розгляді справи апеляційним судом.

При таких обставинах колегія суддів вважає,що відсутні підстави для зменшення суми середньоденного заробітку позивачки та задоволення апеляційної скарги з цих підстав.

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи представника відповідачів про те, що вимога про стягнення моральної шкоди заявлена із пропуском тримісячного строку, визначеного ст. 233 КЗпП України.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Оскільки відновлення порушеного права ОСОБА_3 відбулось лише 20.03.2017 р.,коли відповідно до рішення суду вона поновлена на роботі,а позов про стягнення моральної шкоди заявлено 19.05.2017 року,колегія суддів вважає,що позивачка не порушила тримісячний строк звернення до суду за вирішенням трудового спору про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що оскаржуване судове рішення скасоване в частині стягнення середньомісячного заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за період з 21.03.2016 р. по 19.07.2017 р., колегія суддів вважає, що заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07.09.2017 р. в частині стягнення з КП "Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації "Подільське слово" судового збору в дохід держави у розмірі 1600 грн. слід змінити, зменшивши указану суму з 1600 грн. до 814,59 грн. (1% від суми задоволених позовних вимог ОСОБА_3 до КП "Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації "Подільське слово" у розмірі 81459,72 грн.).

В решті заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07.09.2017 р. слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Тернопільської районної ради, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_2, - відхилити.

Апеляційну скаргу комунального підприємства "Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації "Подільське слово", в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2, - задовольнити частково.

Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07.09.2017 р. в частині стягнення з комунального підприємства "Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації "Подільське слово" в користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 127352.52 грн.- скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_3 до комунального підприємства "Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації "Подільське слово" задовольнити частково, стягнути з комунального підприємства "Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації "Подільське слово", ЄДРПОУ 02475351, 46002, м. Тернопіль, вул Бродівська, 17 в користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу незаконно звільненого працівника з 29.08.2016 р. по 20.03.2017 р. в сумі 81459,72 грн. (вісімдесят одна тисяча чотириста п'ятдесят дев'ять гривень сімдесят дві копійки).

В задоволенні позову ОСОБА_3 до комунального підприємства "Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації "Подільське слово" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу незаконно звільненого працівника з 21.03.2017 р. по 19.07.2017 р. - відмовити.

Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07.09.2017 р. в частині стягнення з комунального підприємства "Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації "Подільське слово" судового збору в дохід держави у розмірі 1600 грн. змінити, зменшивши вказану суму з 1600 грн. до 814,59 грн. (вісімсот чотирнадцять гривень п'ятдесят дев'ять копійок).

В решті заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07.09.2017 р. - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова апеляційного суду складена 18 квітня 2018року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Я. Міщій