Ухвала

від 20.09.2017 по справі 761/40537/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м . Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 761/40537/16-ц Апеляційне провадження № 22-ц/796/10407/2017Головуючий у суді першої інстанції - Гуменюк А.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Горбачова І.В.,

за участю:

заявника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року про залишення заяви без розгляду по цивільній справі за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа: Відділ Держгеокадастру у Попільнянському районі Житомирської області про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.06.2017 заяву ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду (а.с. 27, 28).

В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та вирішити питання по суті. Вважає, що висновок суду про наявність спору про право є помилковим (а.с. 32).

Заявник в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення заявника, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції залишаючи заяву без розгляду виходив з того, що зі змісту заяви вбачається спір про право, який підлягає вирішенню в позовному провадженні.

З вказаним висновком суду в повній мірі погодитись не можливо, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 16.11.2016 ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою, в якій просив встановити факт того, що земельна ділянка, яка належить йому на праві власності на підставі державного акту із помилково вписаним кадастровим номером НОМЕР_1, має кадастровий номер НОМЕР_2 (а.с. 2, 3).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.11.2016 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду (а.с. 13).

Зі змісту заяви та доданих до неї документів вбачається, що заявник є власником земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1 житомирської області, площею 0,1000 га, що підтверджується виданим на його ім'я державним актом про право власності на земельну ділянку. У державному акті вказаний кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, проте у згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, остання має кадастровий номер НОМЕР_2 (а.с. 7, 8).

Тобто, при видачі уповноваженим на той час державним органом заявнику державного акта, було допущено помилку і невірно вказано кадастровий номер земельної ділянки.

Відділом Держгеокадастру у Попільнянському районі Житомирської області було відмовлено заявнику у виправленні допущеної помилки з посиланням на відсутність такої процедури в законодавстві.

У відповідності до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із вимогами ст. 15 ЦПК України, суд розглядає у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин. Суди розглядають вищевказані справи в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

Частиною 1 ст. 256 ЦПК України визначено справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Частина 2 вказаної статті передбачає, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 1 постанови № 5 від 25.05.1998 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

В п. 5 вищевказаної Постанови Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний провести підготовчі дії, зокрема з'ясувати, які фізичні особи та організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.

Частиною ч. 4 ст. 256 ЦК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду.

Разом з цим, висновок суду про наявність спору про право є передчасним, оскільки зі змісту заяви, доданих до неї документів та з пояснень заявника не вбачається будь-якого спору про право, що виник з приводу земельної ділянки, право власності на яку вже оформлене і зареєстроване у встановленому законом порядку за заявником. З матеріалів справи також не вбачається, що будь-хто не визнає або оспорює право власності заявника на цю земельну ділянку. Отже, в даному випадку суду слід було надати правовий аналіз вимогам заяви та з'ясувати чи є факт, який просить встановити заявник, фактом який породжує певні юридичні наслідки тощо, і в залежності від того чи підлягає встановленню судом такий факт чи ні, ухвалити відповідне судове рішення по суті поданої заяви.

Висновок суду про наявність спору про право, без зазначення який саме спір про право вбачається із заяви та між ким він виник, є передчасним. Більш того, є помилковим посилання суду на ст. 392 ЦК України, оскільки вказана норма закону надає право власнику пред'явлення позову у випадку коли таке право оспорюється або не визнається іншою особою або ж коли втрачено документ, який засвідчує його право власності. В даному ж випадку відсутні данні про те, що право власності заявника на земельну ділянку кимось оспорюється або не визнається, а також у заявника наявний документ, який підтверджує його право власності (державний акт) і відомості про його право власності на земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру.

Отже, суд першої інстанції залишаючи заяву без розгляду передчасно та формально підійшов до вирішення даного питання і належним чином не з'ясував та не перевірив наявність для цього належних правових підстав.

У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року про залишення заяви без розгляду - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.А.Шебуєва