Рішення

від 19.09.2017 по справі 909/638/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2017 р. Справа № 909/638/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М.М., секретар судового засідання Вакалюк А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-господарський центр "Просвіта"

вул. М. Грушевського, 18, м. Івано-Франківськ, 76018

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1, 76000

АДРЕСА_2

про стягнення заборгованості за оренду та відшкодування матеріальних витрат в сумі 50089,32 грн.

за участю:

від позивача: Юськів М.А. - директор, (паспорт НОМЕР_3 від 17.04.1996 р.); Борсук Д.Я. - представник, (довіреність №7 від 22.06.2017 р.);

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничо-господарський центр "Просвіта" подало позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оренду та відшкодування матеріальних витрат в сумі 50089,32 грн.

Ухвалою суду від 10.07.2017 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі і призначено розгляд справи на 27.07.2017 року. Ухвалою суду від 27.07.2017 року відкладено розгляд справи на 22.08.2017 року. Ухвалою суду від 22.08.2017 року відкладено розгляд справи на 05.09.2017 року. Ухвалою суду від 05.09.2017 року продовжено строк вирішення справи на п'ятнадцять днів і відкладено розгляд справи на 19.09.2017 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до підпункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив таке.

03.01.2012 року між Івано-Франківським об'єднанням ВУТ "Просвіта" і ТОВ "Видавничо-господарським центром "Просвіта" було укладено договір оренди автобуса марки I-VAN-F07 державний номер НОМЕР_1.

03.02.2016 року між ТОВ "Видавничо-господарським центром "Просвіта" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір суборенди автобуса. Відповідно до п.1.1. договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду автобус марки I-VAN-F07 державний номер НОМЕР_1, технічний паспорт НОМЕР_4 від 06.11.2008 року .

За словами позивача, під час дії договору відповідач неналежно виконував свої зобов'язання по сплаті орендних платежів, а починаючи з листопада 2016 року припинив їх сплату, автобус залишив на території Народного дому "Просвіта", не передавши його по акту прийому-передачі, як це передбачено п.5.1. договору.

27.02.2017 року позивач направив відповідачу повідомлення про розірвання договору з 15.03.2017 року у зв'язку з неналежним виконанням умов договору суборенди автобуса від 03.02.2016 року.

Позивач вказав, що заборгованість відповідача по орендним платежам склала 18 671 грн., пеня - 1375, 26 грн., 3% річних - 151, 22 грн., інфляційні збитки - 746,84 грн.

14.03.2017 року позивачем проведено комісійний огляд автобуса, складено акт та виявлено аварійний стан автобуса. 27.03.2017 року складено акт про виконання ремонтних робіт по відновленню технічного стану автобуса. За словами позивача, відновлення технічного стану автобуса склала 15 840 грн., а відновлення комплектації автобуса - 13 305 грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 50 089, 32 грн., з яких: 18671 грн. - заборгованість по орендних платежах, 1375, 26 грн. - пеня, 151, 22 грн. - 3% річних, 746, 84 грн. - інфляційні збитки, 13 305 грн. - відновлення комплектації автобуса, 15 840 грн. - відновлення технічного стану автобуса.

Відповідач жодного разу не з'явився в судові засідання, відзиву на позовну заяву суду не подав.

Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендним платежам в розмірі 18 671 грн., пені в розмірі 1375, 26 грн., 3% річних в розмірі 151, 22 грн. та інфляційних збитків в розмірі 746,84 грн., слід вказати таке.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 ЦК України.

Відповідно до ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається з матеріалів справи 03.02.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничо-господарський центр "Просвіта" та приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір суборенди автобуса. Відповідно до п.1.1. вказаного договору орендодавець передає орендарю в оренду автобус марки I-VAN-F07 державний номер НОМЕР_1, технічний паспорт НОМЕР_4 від 06.11.2008 року.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що автобус належить Івано-Франківському ОО ВУТ "Просвіта" ім. Т. Шевченка, що засвідчує запис у технічному паспорті автобуса.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п.2.1. орендар зобов'язується на вимогу орендодавця надавати послуги автобусом ОО ВУТ "Просвіта", згідно запланованих заходів.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що орендар зобов'язується до 1 числа наступного місяця проводити оплату за оренду автобуса в сумі 1800 грн.

Відповідно до п.4.3. одностороннє розірвання цього договору можливе у випадку невиконання умов цього договору, про що одна із сторін повідомляє іншу сторону в десятиденний термін.

Листом №3 від 27.02.2017 року позивач повідомив відповідача що у зв'язку з невиконанням пунктів договору суборенди він розриває договір з 15.03.2017 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості по орендних платежах, заборгованість по орендній платі з лютого 2015 року по березень 2017 року складає 18671 грн.

В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором суборенди, а відтак вимога про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в розмірі 18 671 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданих розрахунків, пеня складає 1375, 26 грн., 3% річних - 151, 22 грн., інфляційні - 746, 84 грн.

Таким чином, за наявності доказів про порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором та за відсутності будь-яких спростувань з боку відповідача, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних підлягає до задоволення.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків за відновлення комплектації автобуса в розмірі 13 305 грн. та за відновлення технічного стану автобуса в розмірі 15 840 грн., слід вказати таке.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п.3.1. договору орендар зобов'язується підтримувати автобус у технічно-справному стані, проводити технічне обслуговування кваліфікаційними спеціалістами, та організовувати проведення медичного обстеження та страхування водія і автобуса за власні кошти.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що орендар зобов'язаний проводити поточний та капітальний ремонти автобуса, в тому числі в разі його несправності та поломки, за власні кошти.

Відповідно до п.3.5. договору за невиконання цього договору сторони несуть майнову відповідальність згідно чинного законодавства України.

Згідно з п.3.8. договору орендар бере на себе матеріальну відповідальність, пов'язану із знищенням, втратою, крадіжкою, передчасним зносом, псуванням автобуса, що орендується.

Судом взято до уваги наявний в матеріалах справи Акт від 14.03.2017 року, складений комісією у складі директора та працівників ТОВ ВГЦ "Просвіта" про те, що при огляді і перевірці технічного стану автобуса виявлено: відсутність акумулятора (2 шт.), відсутнє запасне колесо, диск переднього колеса деформований, передні колеса не придатні до експлуатації, замість тосолу використовувалась вода, внаслідок чого вийшла з ладу кришка теплообмінника і насос ГУР, термостат, що потребують заміни, бендікс на стартері не працює, два шкворні зношені повністю, гальмівні колодки підлягають заміні, фільтри і олива підлягають заміні у двигуні, відсутній комплект ключів, залишок палива - 3 л, лобове скло має тріщини, барабани задніх коліс мають тріщини і підлягають заміні, в коробці передач і задньому мості відсутнє масло, внаслідок чого необхідна промивка і заміна.

Крім того, в матеріалах справи міститься Акт від 24.03.2017 року, який складений про те, що за кошти водія автобуса було проведено ремонт автобуса, а саме придбано запасні частини на суму 15 840 грн., що підтверджується товарними чеками (№275, 274, 279, 278,) на вказану суму.

Відповідно до Акту №ОУ-0000009 здачі-прийняття робіт здійснено заміну деталей автобуса. Відповідно до товарних чеків (а. с. 26-27) та рахунку-фактури №ЯМ-0000010 від 04.05.2017 року (а. с. 28) придбано деталі, які підлягали заміні.

За наведених обставин, понесені позивачем витрати по відновленню комплектації та за технічного стану автобуса підлягають відшкодуванню. Відповідач доказів в спростування наведених обставин суду не подав.

Суд, дослідивши подані позивачем докази і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендним платежам в розмірі 18 671 грн., пені в розмірі 1375, 26 грн., 3% річних в розмірі 151, 22 грн. та інфляційних збитків в розмірі 746,84 грн., а також збитків у зв'язку з відновленням комплектації автобуса в розмірі 13 305 грн. та за відновлення технічного стану автобуса в розмірі 15 840 грн.

Згідно зі ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу статті 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 22, 509, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 759, 774, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 43, 44, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 /АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_5/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-господарський центр "Просвіта" /76018, м. Івано-Франківськ, вул. М. Грушевського, 18, код ЄДРПОУ 36117309/ кошти в сумі 50 089, 32 грн. (п'ятдесят тисяч вісімдесят дев'ять гривень 32 коп.), з яких: 18671 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят одна гривня) - заборгованість по орендним платежам, 1375, 26 грн. (одна тисяча триста сімдесят п'ять гривень 26 коп.) - пеня, 151, 22 грн. (сто п'ятдесят одна гривня 22 коп.) - 3 % річних, 746, 84 грн. (сімсот сорок шість гривень 84 коп.) - інфляційні збитки, 13 305 грн. (тринадцять тисяч триста п'ять гривень) - витрати на відновлення комплектації автобуса, 15 840 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот сорок гривень) - витрати на відновлення технічного стану автобуса та судовий збір в розмірі 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень).

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.09.17

Суддя Фрич М.М.