Рішення

від 14.09.2017 по справі 910/12643/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2017Справа №910/12643/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Березовській С.В.

розглянувши справу № 910/12643/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Зорепад - Прем'єр"

до приватного підприємства "Олександрія-Н"

про стягнення 57 669,78 грн.

Представники сторін:

від позивача: Божко А.В., довіреність № 0606/17-02 від 06.06.2017р.;

Мартишко А.Ю., довіреність № 0606/17-02 від 06.06.2017р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зорепад - Прем'єр" (надалі - позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до приватного підприємства "Олександрія-Н" (надалі - відповідач ) про стягнення 57 669,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 15-2016 від 15.08.2016р., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 46 800,00 грн., за прострочення сплати якої нараховані 6 341,72 грн. - пені, 3 697,20 грн. - інфляційних втрат та 830,86грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2017р. порушено провадження у справі № 910/12643/17 та призначено розгляд справи на 14.09.2017р.

11.09.2017р. через загальний відділ діловодства від представника позивача надійшли додаткові документи на виконання вимог ухвали суду від 02.08.2017р.

Представник позивача в судовому засіданні 14.09.2017р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, витребуваних документів не надав, проте через загальний відділ діловодства суду 12.09.2017р. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням у відпустці директора товариства.

Представники позивача заперечили проти відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що відповідач навмисно затягує розгляд справи.

Суд, розглянувши клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи, відмовив у його задоволенні, оскільки відповідач необмежений колом осіб для захисту своїх прав та інтересів у судовому засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду , основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

15.08.2016р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір поставки №15-2016 (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті, кількості і за цінами згідно погоджених сторонами в рахунках по договору чи специфікаціями, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п.1.2. договору прийняття продукції здійснюється покупцем по накладній (им), що підтверджує згоду останнього на купівлю товару даного асортименту, в кількість і по цінам, що визначені в накладній (их).

Згідно п.2.1. договору поставка товару здійснюється в асортименті та кількості відповідно виставленого рахунку-фактури.

Партія товару, що узгоджена, має бути поставлена на протязі 14 робочих днів, з дня отримання передоплати (п.2.2. договору).

Відповідно п.3.1. договору ціни на товари, що постачається по даному договору є вільними відпускними та вказуються у рахунках та накладних. Ціни, що визначені в рахунках і накладних, є узгодженими цінами для сторін і не підлягають зміні.

Згідно п.3.2. договору сума даного договору складається з суми вартості партій товарів (згідно рахунків та накладних), поставлених постачальником на протязі дії даного договору.

Ціни встановлюються у Національній валюті України (п.3.3. договору).

Відповідно п.4.1. договору покупець сплачує вартість замовленого товару шляхом банківського переказу на рахунок постачальника згідно виставленого рахунку.

Платіжне зобов'язання вважається виконаним покупцем після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно п.4.2. договору оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору та рахунку, виставленого постачальником на вартість партії товару.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2016р. (п.9.1. договору).

Термін дії договору автоматично продовжується у випадку, коли жодна із сторін письмово не повідомить іншу про відмову від подальшого участі в цьому договорі (п.9.2. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 107 908,00 грн., відповідно до видаткових накладних, а саме: видаткова накладна №220 від 20.09.2016р. на суму 5 310,00 грн., видаткова накладна №223 від 23.09.2016р. на суму 2 298,00 грн., видаткова накладна №233 від 07.10.2016р. на суму 53 500,00 грн., та видаткова накладна №289 від 16.12.2016р. на суму 46 800,00 грн., які знаходяться в матеріалах справи.

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідачем було частково оплачено товар на суму 61 108,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар, на день розгляду справи становить 46 800,00грн., тобто за видатковою накладною №289 від 16.12.2016р.

12.06.17р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Зорепад - Прем'єр" надіслало на адресу відповідача претензію №0606/17-01 від 06.06.2017р. з вимогою сплатити борг та штрафні санкції, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 12.06.2017 р. та фіскальним чеком від 12.06.2017р.

Відповіді на дану вимогу відповідач не надав, заборгованість за поставлений товар не сплатив.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не надано доказів повної оплати або повернення позивачу товару на суму 46 800,00 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 46 800,00 грн. підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 341,72грн. - пені за період з 17.12.2016р. по 16.06.2017р., 830,86грн. - 3% річних та інфляційні втрати у розмірі 3 697,20грн.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.6.1. договору, за прострочення в оплаті за товар покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат від розміру загальної суми заборгованості і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Олександрія-Н" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд.11; код ЄДРПОУ 36185803) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Зорепад- Прем'єр" (77300, Івано-Франківська обл., м.Калуш, просп. Лесі Українки, 14, кв.52; код ЄДРПОУ 37262380) суму основного боргу в розмірі 46 800 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 830 грн. 86 коп., 6 341 грн. 72коп. пені, 3 697 грн. 20 коп. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 19.09.2017р.

Суддя А.І. Привалов