Ухвала

від 12.09.2017 по справі 22/76

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.09.2017 р. Справа № 22/76

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали

скарги Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» , м. Київ

на дії Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області

у справі № 22/76

за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» , м.Львів в особі Першої Львівської філії ВАТ «Кредобанк» , м. Львів

до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Львіввікнопласт плюс» , м.Львів

про стягнення 767674,47 грн.

За участю представників: не з'явилися

Заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть скарги: Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» звернулось до Господарського суду Львівської області із скаргою на дії Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області у справі № 22/76 за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» в особі Першої Львівської філії ВАТ «Кредобанк» до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Львіввікнопласт плюс» про стягнення 767674,47 грн.

У поданій скарзі ПАТ «Кредобанк» просить:

- визнати недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2017р., винесену заступником начальника Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 Мохаммедом, в межах виконавчого провадження №52701264;

- зобов'язати заступника начальника Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 Мохаммеда продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження , про що винести відповідну постанову.

Ухвалою суду від 27.07.2017 р. прийнято скаргу до розгляду на 21.08.2017 р. Ухвалою суду від 21.08.2017р. розгляд скарги відкладено на 12.09.2017р.

В судове сторони та Личаківський ВДВС міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області явку повноважних представників не забезпечили. Ухвалою суду 21.08.2017р. явка представників визнавалась обов'язковою.

Розглянувши скаргу на дії органу державної виконавчої служби, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Львівської області від 31.08.2010р. у справі №22/76 позов задоволено повністю, вирішено стягнути з ОСОБА_1 підприємства „Львіввікнопласт плюс» та Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна корпорація „Львіввікнопласт» солідарно на користь Публічного акціонерного товариства „Кредобанк» в особі Першої Львівської філії ВАТ „Кредобанк» 591099,38 грн. (сума строкової простроченої заборгованості по кредиту), 129829,58 грн. (прострочені відсотки по кредиту), 12157,62 грн. (пеня за несвоєчасну сплату відсотків), 33502,40 грн. (пеня за несвоєчасне погашення кредиту), 1085,49 грн. (комісія за управління кредитом та за невикористання кредитної лінії), 7676,74 грн. (державного мита) та 236,00 грн. (витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

13.09.2010р. на виконання рішення Господарського суду Львівської області видано судовий наказ про стягнення вищезазначених сум.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2010р. рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2010р. у справі №22/76 скасовано в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Кредобанк» в особі Першої Львівської філії ПАТ «Кредобанк» про стягнення з ТОВ «БК «Львіввікнопласт» , як солідарного боржника, суми строкової простроченої заборгованості по кредиту, прострочених відсотків по кредиту, пені за несвоєчасну сплату відсотків, пені за несвоєчасне погашення кредиту, комісії за управління кредитом та за невикористання кредитної лінії, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті судове рішення залишено без змін.

12.04.2017р. постановою Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження ВП№52701264 про стягнення боргу в розмірі 775587,21 грн.

29.06.2017р. постановою Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області керуючись п.2 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повернуто стягувачу.

В ході виконання з метою усунення можливості відчуження майна та на виконання вимог ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. Записи про обтяження внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Зважаючи на викладене, виконавчий документ було повернуто стягувачу.

Стягувач вважає, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2017р. є неправомірною, необґрунтованою, передчасною і такою, що підлягає визнанню судом недійсною.

Зокрема стягувач зазначає, що держаний виконавець не вчинив наступних дій:

- не звертався за інформацією та не викликав директора ПП Львіввікнопласт для дачі пояснень, інформації щодо належного майна боржнику, дебіторської заборгованості та майна боржника, яке перебуває в інших осіб, а також щодо майна та коштів, що належать боржнику від інших осіб;

- не звертався до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника ПП Львіввікнопласт плюс за межі України;

- не звертався до банківських та інших фінансових установ щодо інформації про рух коштів та операції за рахунками боржника, а також про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

- не проводив перевірку майнового стану та не звертав стягнення на майно Київської філії ПП Львіввікнопласт плюс ;

- не проводив перевірку майнового стану та не звертав стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб;

- не звертався до органів і доходів і зборів за інформацією про дебіторську заборгованість боржника;

- звертався до боржника (керівника боржника) або до відповідних державних органів за отримання документів бухгалтерського обліку, зокрема за копією балансу боржника.

Розглянувши подану скаргу, суд дійшов висновку задоволити її з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 ЗУ Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 74 ЗУ Про виконавче провадження передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із ст.121-2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Статтею 10 ЗУ Про виконавче провадження передбачено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Як вбачається із постанови державного виконавця від 29.06.2017р. про повернення виконавчого документа стягувачу, згідно з відповіддю Державної податкової служби боржник володіє відкритими рахунками в ПАТ КБ "Приватбанк", на які накладено арешт 17.05.2017р. Згідно з відповіддю ПАТ КБ "Приватбанк" залишок коштів на арештованому рахунку відсутній.

Згідно з відповідями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 02.06.2017р., Управління держпраці у Львівській області від 14.06.2017р., ДП "Український інститут інтелектуальної власності" від 15.06.2017р., Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 21.06.2017р. за боржником не зареєстровано ніякого майна, прав інтелектуальної власності, об'єктів промислової власності.

Згідно з відповіддю Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 30.05.2017р. інформація щодо наявності в боржника документів, які дають право на виконання будівельних робіт, та документів, які підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, станом на час надання відповіді відсутня.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником не зареєстровано права власності на нерухоме майно.

Згідно з відповіддю Територіального сервісного центру МВС за боржником транспортні засоби не зареєстровані.

При виході за адресою, що вказана у виконавчому документі, встановлено, що за даною адресою керівні органи боржника не знаходяться, у зв'язку з чим неможливо перевірити майновий стан боржника.

Таким чином, вжиті державним виконавцем заходи, спрямовані на примусове виконання рішення, виявились безрезультатними.

Однак, відповідно до ч.1 ст.18 ЗУ Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії .

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 (надалі - Інструкція), виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження , необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Так, відповідно до п.21 частини 3 ст.18 ЗУ Про виконавче провадження , виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Також відповідно до ч.2 ст.52 ЗУ Про виконавче провадження , виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи .

Частиною 5 ст.52 ЗУ Про виконавче провадження передбачено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Крім того згідно із ст.54 ЗУ Про виконавче провадження , виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів.

В матеріалах справи відсутні докази того, що державним виконавцем вчинялися дії, що передбачені вищезазначеними нормами ЗУ Про виконавче провадження , а, відтак, суд дійшов висновку, що державний виконавець не використав всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Як вбачається із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у боржника - ОСОБА_1 підприємства «Львіввікнопласт плюс» (79008, Львівська область, місто Львів, вул.Туган-Барановського, будинок 9-А, кімната 45, ідентифікаційний код 32126697) є Київська філія ПП "Львіввікнопласт плюс" (Код ЄДРПОУ ВП: 33753151, Місцезнаходження ВП: 04111, АДРЕСА_1).

Відповідно до частини 5 ст.18 ЗУ Про виконавче провадження під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

В матеріалах справи відсутні докази того, що державний виконавець звертався до державних органів чи до банківських (фінансових) установ про отримання необхідної інформації щодо Київської філії ПП "Львіввікнопласт плюс" (Код ЄДРПОУ ВП: 33753151, Місцезнаходження ВП: 04111, АДРЕСА_1) для виявлення майна, що обліковується на окремому балансі філії боржника чи коштів філії боржника.

Щодо тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п.19 частини 3 ст.18 ЗУ Про виконавче провадження , у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Разом з тим, згідно ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» , право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, зокрема, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Виходячи із зазначеного, підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є ухилення боржника від виконання рішення. Реалізація цих прав здійснюється шляхом звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, яка також визначає, що суб'єктом звернення до суду є державний виконавець.

Відповідно до вимог розділу п.1 Розділу XII Інструкції у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.

Як випливає з вищенаведеного, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника, виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Окрім того, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань має підтверджуватись сукупністю доказів, які визначає сам державний виконавець в межах відповідного виконавчого провадження з оцінкою відповідних доказів щодо ухилення від виконання зобов'язання.

Однак, як зазначалось вище, суд дійшов висновку, що державний виконавець не використав всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Стаття 55 Конституції України встановлює, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 2 ст.129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною , або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав , або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (п.9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» ).

Отже, враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» на дії Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області у справі № 22/76 задоволити.

2. Визнати недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2017р., винесену заступником начальника Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 Мохаммедом, в межах виконавчого провадження №52701264.

3. Зобов'язати заступника начальника Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 Мохаммеда продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки вказані в ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Гоменюк З.П.