Рішення

від 18.09.2017 по справі 924/689/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" вересня 2017 р.Справа № 924/689/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Хмельницької міської ради, м. Хмельницький;

до Публічного акціонерного товариства „Хмельницький цукровий завод» , м. Хмельницький

про припинення права постійного користування земельними ділянками по вул. Заводській,59 у м. Хмельницькому

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю

з перервою в судовому засіданні

в с т а н о в и в :

Позивач просить припинити право постійного користування земельними ділянками по вул. Заводській, 59 у м. Хмельницькому згідно державного акту на право постійного користування землею серія І-ХМ №000569 від 06.03.2001р., кадастрові номери 6810100000:04:005:0081 та 6810100000:04:005:0091. В обґрунтування позовних вимог, посилаючись на положення ст. ст. 116, 141, 206 Земельного кодексу України, ст. 270 Податкового кодексу України та враховуючи те, що відповідач не сплачував земельний податок за користування земельною ділянкою державної власності, вважає, що право постійного користування цією земельною ділянкою підлягає припиненню відповідно до п. "д" ст. 141 Земельного кодексу України.

Позивач посилається на те, що згідно листа ДПІ у м. Хмельницькому від 22.09.2016р. №21157/9/22-25-12-03т станом на 20.09.2016р. заборгованість по земельному податку відповідача становив 1 680 932,88 грн. При цьому, станом на 14.07.2017р. податковий борг по земельному податку ПАТ „Хмельницький цукровий завод» становив 2 964,7 тис. грн., що вказує про систематичну несплату земельного податку відповідачем.

Зазначає, що вказані обставини порушують права Хмельницької міської ради як власника земельних ділянок, який не отримує в міський бюджет кошти за їх використання, що відповідно призводить до збитків міського бюджету.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель. -

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Стаття 92 Земельного кодексу України передбачає, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 270 Податкового кодексу України використання землі в Україні є платним, а земельні ділянки є об'єктом оподаткування.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з наведених підстав, наполягав на його задоволенні.

Відповідач у відзиві від 15.08.2017р. та у письмовому поясненні від 05.09.2017р. із позовними вимогами не погоджується, вказуючи на те, що позивач безпідставно посилається на ст. 141 ЗК України як на підставу припинення права користування земельною ділянкою, оскільки наявна систематична несплата земельного податку.

Відповідач вказує на те, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється в судовому порядку у разі наявності підстав, вказаних у ст.143 ЗК України, серед яких відсутня така підстава як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, за наявності підстав передбачених п. "д" ст. 141 ЗК України припинення права користування земельною ділянкою проводиться в загальному порядку за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування згідно положень ст. 144 ЗК України, яка передбачає 4 стадії процедури припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, а саме: виявлення порушення, виконання вказівок по усуненню виявлених порушень, звернення до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою, за результатами розгляду якого приймається рішення про припинення суб'єктивного права користування земельною ділянкою; оскарження землекористувачем рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою в судовому порядку. При цьому, позивачем вказаний порядок дотримано не було.

Також, відповідач посилається на те, що на загальних зборах ПАТ „Хмельницький цукровий завод» 25.12.2015р. було прийнято рішення припинити діяльність ПАТ „Хмельницький цукровий завод» шляхом введення процедури ліквідації відповідно до вимог чинного законодавства та статуту.

Загальними зборами ПАТ „Хмельницький цукровий завод» встановлено строк для заяви претензій кредиторами два місяці з дати оприлюднення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до 01.03.2016 року.

Вказує, що у встановлений строк для заяви претензій кредиторами ПАТ „Хмельницький цукровий завод» отримало заяву про визнання кредиторських вимог від ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області за №3200/10/22-25-23 від 04.02.2016р. у загальній сумі 2681741,22грн., який складається з земельного податку 2681143,89грн., податку на додану вартість - 597,33грн.

Стверджує, що відповідач отримав листа про визнання кредиторських вимог від ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області за №16004/10/22-25-17 від 13.07.2016р., відповідно до якого за ПАТ „Хмельницький цукровий завод» обліковується податковий борг в сумі 1276 877,78 грн. по земельному податку, в сумі 597,33 грн. по податку на додану вартість, в сумі 2385041,17 грн. борг по земельному податку, який розстрочений за рішеннями Хмельницького окружного адміністративного суду.

Згідно бухгалтерського обліку боржника ПАТ „Хмельницький цукровий завод» податкова заборгованість складає 3 662 516,28грн., що складається з земельного податку - 3 661 918,95грн., податку на додану вартість - 597,33грн. Вказує, що заборгованість обґрунтована та визнана ПАТ „Хмельницький цукровий завод» у повному обсязі та включена до реєстру кредиторів у третю чергу.

Відповідач посилається на те, що станом на теперішній час кредиторські вимоги ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області визнані в повному обсязі у сумі 4 980 384,28 грн. та відповідно до вимог ст.112 ЦК України включені для подальшого погашення до реєстру вимог кредиторів у третю чергу по ліквідаційній процедурі ПАТ „Хмельницький цукровий завод» .

Також відповідач звертає увагу суду на те, що на спірних земельних ділянках знаходиться належне йому нерухоме майно (будівлі та споруди). Вилучення з його постійного користування земельних ділянок призведе до порушення його права власності, оскільки продаж (в процесі ліквідаційної процедури) нерухомого майна без права на землю під будівлями та спорудами за законодавством не можливе.

Із врахуванням вищенаведеного, просить відмовити у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив із підстав, викладених у відзиві від 15.08.2017р. та у письмових поясненнях від 05.09.2017р., просив відмовити у позові. Крім того, в порядку ст. 22 ГПК України відповідач надав суду копії документів (рішення судів, виписки з банківського рахунку по сплаті земельного податку) на 63 аркушах. Вказані документи судом оглянуті та долучені до матеріалів справи.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради №767 від 28.10.1999р. за Відкритим акціонерним товариством „Хмельницький цукровий завод» було закріплено в постійне користування земельну ділянку у розмірі 17,2184 га під виробничу базу за адресою: м.Хмельницький, вул. Заводська,59.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії І-ХМ №000569, виданого Хмельницькою міською радою 06.03.2001р. ВАТ „Хмельницький цукровий завод» надано у постійне користування 17,2184 га землі в межах згідно з планом користування під виробничу базу. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №1098.

У державному акті міститься запис в розділі "Зміни землекористування", згідно з яким відповідно до рішення Хмельницької міської ради від 06.08.2008р. № 40 припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 0,2500 та надання згоди на розробку проекту землеустрою.

Відповідно до витягів із Державного земельного кадастру від 30.05.2017р. №НВ-6804872072017, №НВ-6804872132017 слідує, що у постійному користуванні ВАТ „Хмельницький цукровий завод» (код 00373400) на підставі рішення виконкому Хмельницької міської ради від 28.10.1999р. №767 значаться: земельна ділянка площею 1,2384 кадастровий №6810100000:04:005:0081, земельна ділянка площею 1,0666 га кадастровий №6810100000:04:005:0091.

Згідно листа ДПІ у м. Хмельницькому від 22.09.2016р. №21157/9/22-25-12-03т станом на 20.09.2016р. заборгованість по земельному податку відповідача становила 1 680 932,88 грн., станом на 14.07.2017р. податковий борг по земельному податку ПАТ „Хмельницький цукровий завод» становив 2 964,7 тис. грн. (лист ДПІ у м. Хмельницькому від 14.07.2017р. №7681/10/22-25-17).

Відповідно до листа ДПІ у м. Хмельницькому від 27.04.2017р. №5583/1022-25-17 значиться інформація про те, що станом на 27.04.2017р. за ПАТ „Хмельницький цукровий завод» рахується, податковий борг в загальній сумі 4846582,15 грн., у тому числі по земельному податку з юридичних осіб в сумі 2835889,07 грн.; по податку на додану вартість в сумі 395260,33 грн., по земельному податку з юридичних осіб податковий борг в сумі 1614992,92 грн., спосіб якого змінено на розстрочення Хмельницьким окружним адміністративним судом; по земельному податку з юридичних осіб в сумі 439,83 грн.

За рішенням загальних зборів ПАТ „Хмельницький цукровий завод» від 25.12.2015 року припинено діяльність останнього та введено ліквідаційну процедуру.

З наявної у справі інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно вбачається, що на спірних земельних ділянках знаходяться належні відповідачу на праві власності будівлі та споруди.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та надавши їм оцінку в сукупності, судом до уваги приймається наступне.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Беручи до уваги зміст наведених норм діючого законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Позивач - Хмельницька міська рада звернулась до суду з позовом, в якому просить припинити право постійного користування земельними ділянками по вул. Заводській,59 у м. Хмельницькому згідно державного акту на право постійного користування землею серія І-ХМ №000569 від 06.03.2001р. (кадастрові номери 6810100000:04:005:0081 та 6810100000:04:005:0091) у зв'язку із систематичною несплатою відповідачем земельного податку, посилаючись на п. "д" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У ст. 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

За приписами ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п. б) ч.1 статті 96 ЗК України, одним із обов'язків землекористувачів є своєчасна сплата земельного податку або орендної плати.

У статті 141 ЗК України визначено підстави припинення права користування земельною ділянкою, однією з яких є систематична несплата земельного податку або орендної плати (п. "д").

Положеннями ст. 144 ЗК України визначено порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, який передбачає чотири стадії процедури припинення права користування земельними ділянками, а саме: виявлення порушення, виконання вказівок по усуненню виявлених порушень, звернення до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою, за результатами розгляду якого приймається рішення про припинення суб'єктивного права користування земельною ділянкою; оскарження землекористувачем рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою в судовому порядку.

При цьому стаття 143 ЗК України визначає випадки примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку :

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

З аналізу положень статті 143 ЗК України вбачається, що перелік випадків примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється саме у судовому порядку, є вичерпним, і така підстава як систематична несплата земельного податку або орендної плати до переліку підстав примусового припинення права користування, не входить.

Тобто, за наявності підстав, передбачених п. "д" ст. 141 ЗК України, припинення права користування земельною ділянкою проводиться в загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування згідно з положеннями ст. 144 ЗК України.

Така ж правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 13.11.2012 р. у справі №5024/1039/2011.

Як слідує з матеріалів справи, доказів про дотримання зазначеного порядку, суду не подано.

Крім наведеного, при вирішенні спору, судом враховується і те, що на спірних земельних ділянках знаходяться належні відповідачу будівлі та споруди, зареєстровані в установленому порядку як об'єкти нерухомого майна. Таких нерухомих об'єктів за адресою вул. Заводська, 59 загалом зареєстровано 27, а їх загальна площа перевищує 20000 кв.м.

Згідно положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, зокрема у рішення по справі „Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982р., „Новоселецький проти України» від 11.03.2003р., „Федоренко проти України» від 01.06.2006р.

Вказується, що особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Така ж правова позиція викладена і у постанові Верховного суду України від 18.09.2013р. у справі №6-92цс13 за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах.

Відповідно до ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені та істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Вилучення з постійного користування відповідача спірних земельних ділянок призведе до порушення права власності на належні йому будівлі та споруди, що знаходяться за адресою вул. Заводська, 59, оскільки складовим права власності є право власника вільно розпоряджатись належним йому майном. За відсутності права на землю реалізація нерухомого майна (в ліквідаційній процедурі) неможлива, що з рештою перешкоджатиме задоволенню вимог кредиторів за рахунок реалізованого нерухомого майна, в тому числі погашення податкового боргу.

З огляду на вищенаведене, суд приходить висновку про неможливість задоволення позову.

У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

В позові відмовити.

Повне рішення складено 21.09.2017р.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддруковано 1 прим. - до матеріалів справи.