Постанова
від 17.04.2018 по справі 924/689/17
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 924/689/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

позивача - Крамар А.В. (представник за довіреністю від 15.12.2017),

відповідача - Краснокутська Н.М. (адвокат),

розглянувши в режимі відеоконференції касаційну скаргу Хмельницької міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.09.2017 (суддя Гладюк Ю.В.) та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 (Олексюк Г.Є. - головуючий, судді Василишин А.Р., Петухов М.Г.) у справі №924/689/17

за позовом Хмельницької міської ради

до Публічного акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод"

про припинення права постійного користування земельними ділянками,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У липні 2017 року Хмельницька міська рада звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод" (далі - ПАТ "Хмельницький цукровий завод", підприємство, землекористувач) про припинення права постійного користування двома земельними ділянками площею 1,2384 га та 1,0666 га (кадастрові №6810100000:04:005:0081 і №6810100000:04:005:0091), розташованими по вул. Заводській, 59 у м. Хмельницькому, посилаючись на приписи статей 92, 141, 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК) та статті 270 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Позовна заява обґрунтовується систематичною несплатою землекористувачем протягом 2016-2017рр. земельного податку, що згідно з пунктом "д" частини 1 статті 141 ЗК є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.09.2017, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.11.2017, в позові відмовлено.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційного суду мотивовані статтями 16, 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статтями 120, 141, 143, 144 ЗК та статтею 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) в редакції, чинній до 15.12.2017, з урахуванням яких суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки за наявності підстав, передбачених пунктом "д" статті 141 ЗК, припинення права користування земельною ділянкою проводиться в загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування згідно з положеннями статті 144 цього Кодексу, тоді як рішенням Хмельницької міської ради від 22.03.2017 №61, яким відповідачу було відмовлено в розробленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок (на місцевості) по вул. Заводській, 59 у м. Хмельницькому та доручено юридичному відділу Хмельницької міської ради звернутися з відповідним позовом до суду щодо припинення права користування земельними ділянками, що перебувають в користуванні ПАТ "Хмельницький цукровий завод", не вирішувалося питання припинення права користування зазначеними земельними ділянками у зв'язку з систематичною несплатою земельного податку землекористувачем. Крім того, вилучення з постійного користування відповідача спірних земельних ділянок призведе до порушення права власності на належні йому будівлі та споруди, що знаходяться за вказаною адресою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, 20.11.2017 Хмельницька міська рада звернулася з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме статей 141, 206 ЗК та статті 270 ПК, наголошуючи на тому, що: 1) суди надали невірну оцінку рішенню Хмельницької міської ради від 22.03.2017 №61, оскільки доручаючи юридичному відділу вирішити питання припинення права користування земельними ділянками в судовому порядку, міська рада тим самим висловила свою позицію щодо припинення правовідносин; 2) в даному випадку відсутнє втручання Хмельницької міської ради у реалізацію відповідачем права власності на об'єкти нерухомості, розташовані на земельних ділянках, натомість має місце недобросовісна поведінка землекористувача в частині систематичної несплати земельного податку, тобто є недотримання "справедливої рівноваги" між інтересами суспільства в особі територіальної громади міста Хмельницького та правами приватного власника.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

ПАТ "Хмельницький цукровий завод" у поданому відзиві на касаційну скаргу просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін, вважаючи протиправним припинення права користування земельними ділянками з причин існування податкового боргу підприємства, яке ліквідується з грудня 2015 року, оскільки це призводить до порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів, передбаченої статтею 112 ЦК, та порушує вимоги статті 97 ПК і може призвести до неможливості продажу майна підприємства в ході ліквідаційної процедури. Крім того, на думку відповідача, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24.05.2017 у справі №924/278/17 (за участю Хмельницької обласної державної адміністрації та ПАТ "Хмельницький цукровий завод") встановлено преюдиціальні факти, які не підлягають доведенню при розгляді справи №924/689/17.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради №767 від 28.10.1999 за Відкритим акціонерним товариством "Хмельницький цукровий завод" було закріплено в постійне користування земельну ділянку у розмірі 17,2184 га під виробничу базу за адресою: м. Хмельницький, вул. Заводська, 59.

Згідно з державним актом на право постійного користування землею серії І-ХМ №000569, виданого Хмельницькою міською радою 06.03.2001, ВАТ "Хмельницький цукровий завод" надано у постійне користування 17,2184 га землі в межах згідно з планом користування під виробничу базу.

У цьому державному акті міститься запис в розділі "Зміни землекористування", згідно з яким рішенням Хмельницької міської ради від 06.08.2008 №40 припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 0,25 га та надано згоду на розробку проекту землеустрою.

Відповідно до витягів із Державного земельного кадастру від 30.05.2017 №НВ-6804872072017 та №НВ-6804872132017, у постійному користуванні ВАТ "Хмельницький цукровий завод" (код 00373400) на підставі рішення виконкому Хмельницької міської ради від 28.10.1999 №767 значаться: земельна ділянка площею 1,2384 га кадастровий №6810100000:04:005:0081, земельна ділянка площею 1,0666 га кадастровий №6810100000:04:005:0091.

Як вбачається з листів ДПІ у м. Хмельницькому від 22.09.2016 №21157/9/22-25-12-03т та від 14.07.2017 №7681/10/22-25-17, станом на 20.09.2016 заборгованість ПАТ "Хмельницький цукровий завод" по земельному податку становила 1680932,88 грн., а станом на 14.07.2017 - 2964,7 тис. грн.

Відповідно до листа ДПІ у м. Хмельницькому від 27.04.2017 №5583/1022-25-17 значиться інформація про те, що станом на 27.04.2017 за ПАТ "Хмельницький цукровий завод" рахується податковий борг в загальній сумі 4846582,15 грн., у тому числі по земельному податку з юридичних осіб в сумі 2835889,07 грн.; по податку на додану вартість у сумі 395260,33 грн., по земельному податку з юридичних осіб податковий борг у сумі 1614992,92 грн., спосіб якого змінено на розстрочення Хмельницьким окружним адміністративним судом; по земельному податку з юридичних осіб в сумі 439,83 грн.

В свою чергу, рішенням загальних зборів ПАТ "Хмельницький цукровий завод" від 25.12.2015 припинено діяльність останнього та введено ліквідаційну процедуру.

Як вбачається з довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно, на спірних земельних ділянках знаходяться належні відповідачу на праві власності будівлі та споруди.

Крім того, згідно з рішенням Хмельницької міської ради від 22.03.2017 №61 відповідачу було відмовлено в розробленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок (на місцевості) по вул. Заводській, 59 у м. Хмельницькому та доручено юридичному відділу Хмельницької міської ради звернутися з відповідним позовом до суду щодо припинення права користування земельними ділянками, що перебувають в користуванні ПАТ "Хмельницький цукровий завод", у зв'язку із систематичною несплатою відповідачем земельного податку.

В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність передбачених статтею 143 ЗК вичерпних підстав для примусового припинення права користування ПАТ "Хмельницький цукровий завод" земельними ділянками у судовому порядку, оскільки систематична несплата земельного податку не входить до таких підстав, тоді як визначений статтею 144 ЗК порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, Хмельницькою міською радою не дотримано та відповідне рішення позивачем не приймалося.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до пункту "д" статті 141 ЗК, на яку послалася Хмельницька міська рада в обґрунтування позовних вимог, однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

В свою чергу, стаття 143 ЗК визначає випадки примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

З положень статті 143 ЗК вбачається, що перелік підстав примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку є вичерпним, а систематична несплата земельного податку не включена до цього переліку.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що позбавлення суб'єкта права постійного землекористування земельної ділянки після державної реєстрації цього права поза межами підстав, визначених статтею 143 ЗК, є порушенням права останнього на користування земельною ділянкою.

Адже, положеннями статті 144 ЗК визначено порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, який передбачає чотири стадії процедури припинення права користування земельними ділянками, а саме: виявлення порушення, виконання вказівок по усуненню виявлених порушень, звернення до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою, за результатами розгляду якого приймається рішення про припинення суб'єктивного права користування земельною ділянкою; оскарження землекористувачем рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою в судовому порядку.

З урахуванням системного аналізу змісту статей 141, 143, 144 ЗК, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що за наявності підстав, передбачених пунктом "д" статті 141 ЗК, припинення права користування земельною ділянкою проводиться у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Колегія суддів також вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду про те, що виходячи зі змісту рішення Хмельницької міської ради від 22.03.2017 №61 цим рішенням не вирішувалося питання припинення права постійного користування ПАТ "Хмельницький цукровий завод" земельними ділянками у зв'язку з систематичною несплатою земельного податку, оскільки ним лише було відмовлено відповідачу в розробленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок (на місцевості) по вул. Заводській, 59 у м. Хмельницькому.

Відтак, позивачем не надано доказів дотримання порядку припинення права ПАТ "Хмельницький цукровий завод" щодо користування спірними земельними ділянками.

Водночас, в частині посилань судів попередніх інстанцій на положення статті 120 ЗК та статті 377 ЦК в обґрунтування неврахування Хмельницькою міською радою обставин знаходження на спірних земельних ділянках належних відповідачу на праві власності 27 будівель та споруд і невизначеності їх подальшої долі в разі припинення права постійного землекористування, що може потягти непропорційне втручання у право власності ПАТ "Хмельницький цукровий завод", колегія суддів зазначає таке.

Крім того, у практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Серков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) визначено три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

В питаннях оцінки "пропорційності" Європейський суд з прав людини, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").

Отже, з огляду на характер спірних правовідносин, втручання у право власності ПАТ "Хмельницький цукровий завод" не буде пропорційним, так як вилучення з постійного користування відповідача спірних земельних ділянок призведе до порушення права власності на належні йому будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Хмельницький, вул. Заводська, 59, а за відсутності права на землю реалізація нерухомого майна (в ліквідаційній процедурі) неможлива, що перешкоджатиме задоволенню вимог кредиторів за рахунок реалізованого нерухомого майна, в тому числі погашенню податкового боргу.

Колегія суддів вважає помилковим посилання судів першої та апеляційної інстанцій на статтю 120 ЗК та статтю 377 ЦК в обґрунтування своїх висновків, оскільки цими статтями регулюються правовідносини переходу прав на земельну ділянку у випадку набуття іншою особою права власності на будівлю, а не спірні правовідносини припинення права користування землею.

Разом з тим, вказане помилкове посилання судів на зазначені статті не призвело до прийняття неправильних по суті судових рішень, тому не може бути достатньою підставою для їх скасування, оскільки згідно з частиною 2 статті 309 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог зважаючи на недотримання позивачем процедури припинення права постійного землекористування ПАТ "Хмельницький цукровий завод", передбаченої статтею 144 ЗК.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що наразі відсутнє втручання Хмельницької міської ради у реалізацію відповідачем права власності на об'єкти нерухомості, розташовані на земельних ділянках, але разом з тим, з огляду на вищенаведену практику Європейського суду з прав людини, вважає передчасним твердження позивача про недотримання "справедливої рівноваги" між інтересами суспільства в особі територіальної громади міста Хмельницького та правами приватного власника, оскільки, як вірно зазначено судами, недобросовісна поведінка землекористувача в частині систематичної несплати земельного податку може бути підставою для припинення права користування земельною ділянкою у загальному порядку - за рішенням органу місцевого самоврядування.

З урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів відхиляє бездоказові аргументи скаржника щодо надання судами невірної оцінки рішенню Хмельницької міської ради від 22.03.2017 №61, оскільки позивачем по суті помилково ототожнюється рішення про надання доручення юридичному відділу вирішити питання припинення права користування земельними ділянками в судовому порядку з рішенням міської ради про припинення цього права, прийнятим у відповідності зі статтями 141, 144 ЗК.

В свою чергу, касаційна інстанція не приймає до уваги викладені у відзиві на касаційну скаргу безпідставні посилання ПАТ "Хмельницький цукровий завод" на встановлення рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24.05.2017 у справі №924/278/17 (за участю Хмельницької обласної державної адміністрації та ПАТ "Хмельницький цукровий завод") преюдиціальних фактів, які не підлягають доведенню при розгляді справи №924/689/17, оскільки Хмельницька міська рада не приймала участі в розгляді справи №924/278/17, спір у якій стосується припинення права постійного користування іншою земельною ділянкою, розташованою за межами населеного пункту, а відповідно до частини 5 статті 75 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Більше того, відповідно до частини 7 статті 75 ГПК в редакції чинній з 15.12.2017, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

Натомість зміст відзиву переконливо свідчить про те, що відповідач безпідставно ототожнює преюдиціальні факти та оціночні судження (висновки) суду в справі №924/278/17, що стосуються питань тлумачення норм статей 17, 141, 143, 144 ЗК і обумовленої цим правової оцінки, наданої судом певним фактичним обставинам у зазначеній справі.

Також колегія суддів вважає передчасними доводи відзиву на касаційну скаргу щодо протиправності припинення права користування земельними ділянками з причин існування податкового боргу підприємства, яке за рішенням власника ліквідується з грудня 2015 року, що, на думку відповідача, порушує вимоги статті 97 ПК і призводить до порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів, передбаченої статтею 112 ЦК, та може призвести до неможливості продажу майна підприємства в ході ліквідаційної процедури, оскільки спірні питання щодо порушення землекористувачем податкового законодавства мають вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог у зв'язку з недотриманням позивачем процедури припинення права постійного землекористування ПАТ "Хмельницький цукровий завод", передбаченої чинним земельним законодавством.

Відтак, оскаржувані рішення та постанову прийнято з правильним застосуванням норм матеріального права (статті 141, 143, 144 ЗК) та без порушення норм процесуального права (статті 33, 43, 84, 101, 105 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у позові, у зв'язку з чим, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови відсутні.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Хмельницької міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.09.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 у справі №924/689/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення17.04.2018
Оприлюднено25.04.2018
Номер документу73600879
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —924/689/17

Постанова від 17.04.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 03.04.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 03.03.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Постанова від 01.11.2017

Господарське

Рівненський апеляційний господарський суд

Олексюк Г.Є.

Ухвала від 30.10.2017

Господарське

Рівненський апеляційний господарський суд

Олексюк Г.Є.

Ухвала від 18.10.2017

Господарське

Рівненський апеляційний господарський суд

Олексюк Г.Є.

Ухвала від 03.10.2017

Господарське

Рівненський апеляційний господарський суд

Олексюк Г.Є.

Рішення від 18.09.2017

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Гладюк Ю. В.

Ухвала від 31.07.2017

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Гладюк Ю. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні