Ухвала

від 20.09.2017 по справі п/811/614/17

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- У Х В А Л А

про зупинення провадження в адміністративній справі

20 вересня 2017 року Справа № П/811/614/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження клопотання про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Кіровоградської області, третя особа: Державна судова адміністрація України, про визнання протиправною бездіяльність та стягнення недоплаченої суддівської винагороди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адмінстративним позовом до Апеляційного суду Кіровоградської області, третя особа: Державна судова адміністрація України, в якому, з урахуванням заяви про зміну та доповнення до адміністративного позову (а.с.80-85), просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Апеляційного суду Кіровоградської області щодо невиконання вимог пункту 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII, не врахування під час складання та подання на затвердження Державній судовій адміністрації України штатного розпису на 2017 рік Апеляційного суду Кіровоградської області та не здійснення нарахування та виплати судді Апеляційного суду Кіровоградської області Потапенко Віктору Івановичу щомісячної суддівської винагороди, оплати днів відрядження, виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, виплати вихідної допомоги, оплати днів відпустки та компенсації днів невикористаної відпустки з 01.01.2017 року виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" у розмірі 3200,00 грн.;

- стягнути з Апеляційного суду Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 02894616) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) недоплачену щомісячну суддівську винагороду за період з січня 2017 року по 07 червня 2017 року у сумі 129132,63 грн., недоплачену оплату по відрядженню у сумі 1320,00 грн., недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення у сумі 17600,00 грн., недоплачену оплату за дні відпустки у сумі 6947,37 грн., недоплачену компенсацію за невикористану відпустку у сумі 34922,16 грн., недоплачену вихідну допомогу у сумі 79200,00 грн., всього стягнути 269 122,16 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем безпідставно недоплачена йому суддівська винагорода. Оскільки, як вважає позивач, розмір суддівської винагороди регулюється нормами Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Недоплату суддівської винагороди позивач вважає протиправною, що зумовило його звернення до суду.

Керуючись приписами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України подальший розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження, що відображено у відповідній ухвалі суду від 20.09.2017 року.

При цьому, 20.09.2017 року представником відповідача подано до суду клопотання про звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення подання до Конституційного суду України щодо конституційності в частині гарантій незалежності судової влади окремих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року № 1744-VII, у зв'язку із цим просить суд зупинити провадження у справі (а.с.121-123).

Зазначене клопотання мотивоване тим, що позивачем не взято до уваги низку актів чинного законодавства якими керується територіальне управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди, оскільки нарахування та виплата такої винагороди регулюється не лише спеціальним Законом України "Про судоустрій та статус суддів", а й бюджетним законодавством також.

При вирішенні зазначеного клопотання суд виходить з наступного.

Так, позивач не погоджується із сумою нарахованої суддівської винагороди та наголошує, що розмір суддівської винагороди для судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання повинен обраховуватись відповідно до частини 3 статті 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI, а саме 10 мінімальних заробітних плат, розмір якої відповідно до Закону України "Про Держаний бюджет України на 2017 рік" становить 3200,00 грн., тобто 32 000,00 грн.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".

Вирішуючи питання стосовно застосування частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Бендерський проти України" (Заява № 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.06.2016 року №4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу III Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) відзначив, що гарантії незалежності суддів встановлено у статтях 48, 52 розділу III, статті 117 розділу VII, розділах IX, X Закону №2453-VIП в редакції Закону №192, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на конституційному рівні законодавцем закріплено фінансове забезпечення судді в розмірі суддівської винагороди, яка визначається відповідним законом про судоустрій, при цьому матеріальне забезпечення судді є невід'ємною частиною гарантій незалежності суддівської влади.

02 червня 2016 року прийнято Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VІІІ (далі за текстом - Закон № 1402-VІІІ), відповідно до ч. 3 ст. 135 якого базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

При цьому, абзацом першим п.22 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VІІІ визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом (тобто Законом №1402-VІІІ) мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

При цьому, пунктом 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VШ передбачено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № № 41-45, ст. 529; 2015 р., № № 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Пунктом 8 частини 5 статті 48 Закону №1402-VШ визначено, що незалежність суддів зокрема, забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Частиною 7 вказаної статті визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VІІІ суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Закону № 2453-VIІ суддівська винагорода регулюється цим законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.3 ст.133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 7 липня 2010 р. №2453-VI (далі за текстом - Закон № 2453-VI), (на яку відсилає пункт 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 1402-VШ в частині визначення розміру суддівської винагороди), посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016р. № 1801-VIII встановлено, що у 2017 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня складає 3200 гривень.

В той же час, пункт 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 року № 1774 - VIII "Про внесених змін до деяких законодавчих актів України" (надалі за текстом - Закон № 1774-VIII), який набрав чинності 01.01.2017 року, встановлює, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, а до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі 1600,00 грн.

При цьому в ст. 133 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 7 липня 2010 року № 2453-VI, на яку відсилає пункт 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 1402-VІІІ в частині визначення розміру суддівської винагороди, будь-які зміни щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини не вносилися.

Між тим, частиною 1 статті 154 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ, визначено: територіальне управління є територіальним органом Державної судової адміністрації України .

Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом (ч.1 ст. 151 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Відповідно до частини 7 статті 154 Закону України Про судоустрій і статус суддів , територіальні управління Державної судової адміністрації України здійснюють свою діяльність відповідно до положення про них, що затверджується Головою Державної судової адміністрації України.

Положенням про територіальне управління ДСА України в Кіровоградській області, затверджене Головою ДСА України 25 вересня 2015 року встановлено, що територіальні управління у своїй діяльності керуються Конституцією і Законами України, актами Кабінету Міністрів України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, рішеннями з'їзду суддів України та Ради суддів України. Тобто здійснюючи свою діяльність, в тому числі і нарахування та виплату суддівської винагороди суддям місцевих загальних судів області, територіальне управління перш за все має керуватися нормами чинного законодавства.

Відповідно до ст. 149 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 р. №1402-УІІІ, суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Отже, суд приходить до переконання, що виплата суддівської винагороди окрім спеціального Закону України Про судоустрій і статус суддів , регулюється бюджетним законодавством України, оскільки здійснюється з Державного бюджету України.

Відтак, межі річної суми видатків, передбачені Законом України Про Державний бюджет України на 2017 рік мають відповідати вимогам встановленим у Законі України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 року № 2453- VI та Законі України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402-УШ.

Разом з тим, пунктом 2 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип збалансованості Державного бюджету України, відповідно до якого повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період.

Відповідно до частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

При цьому, згідно абз. 2 частини 2 статті 57 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання за бюджетними програмами спеціального фонду державного бюджету, не передбаченими проектом закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданим на розгляд до Верховної Ради України, головні розпорядники бюджетних коштів зобов'язані виконати до кінця поточного бюджетного періоду в межах і за рахунок відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету, не допускаючи наявності за такими зобов'язаннями кредиторської заборгованості на початок наступного бюджетного періоду.

Наведені положення дають підстави для висновку, що територіальне управління ДСА України в Кіровоградській області не наділене правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості здійснювати перерахунок посадового окладу позивачу та виплату суддівської винагороди у відповідному розмірі.

Таким чином, територіальне управління може здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці.

Згідно частини першої статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Принагідно суд зазначає, що в разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними (частина третя статті 61 Закону України "Про Конституційний Суд України").

Відтак, за результатами відповідного конституційного провадження правове регулювання спірних правовідносин, в залежності від рішення Конституційного Суду України, може змінитися.

Відповідно до частини п'ятої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Дослідивши зміст позовної заяви, з метою досягнення однозначної визначеності у питанні про те, чи відповідають окремі положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 року № 1744-VII, а саме пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 року № 1744-VII, яким встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600,00 гривень в частині, що стосується обрахування розміру суддівської винагороди суддів, які не проходили кваліфікаційне оцінювання, посадовий оклад яких регулюється ч. 4 ст. 133 Закону України Про судоустрій і статус суддів в редакції Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VІ Про судоустрій і статус суддів (у редакції Закону України від 12.02.2015 року №192-VІІ) наведеним положенням Конституції України , а саме ст. 22 та ст. 130 Конституції України та, відповідно, з метою з'ясування питання щодо їх конституційності, забезпечення застосування при вирішенні спору норм Закону, які відповідають Конституції України, а також з метою забезпечення дотримання конституційних прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне звернутися до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності вищезгаданих окремих положень Закону України Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 року №1744-VI Конституції України.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 156 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - до терміну, встановленого судом.

За приписами статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує суд вчинити всі необхідні дії для повного та всебічного з'ясування фактичних обставин справи з метою забезпечення прийняття правосудного рішення.

Зупинення провадження в адміністративній справі - це тимчасове припинення вчинення у справі будь-яких процесуальних дій у зв'язку з обставинами, що перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії.

Відтак, з метою повного та об'єктивного розгляду справи по суті, суд вважає за можливе зупинити провадження у справі до вирішення даного питання Верховним Судом України.

Керуючись ст.ст. 128, 156, 158-160, 165 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Звернутися до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності в частині гарантій незалежності судової влади окремих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 року № 1744-VII, а саме:

- пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 року № 1744-VII, яким встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600,00 гривень в частині, що стосується обрахування розміру суддівської винагороди суддів, які не проходили кваліфікаційне оцінювання, посадовий оклад яких регулюється ч. 4 ст. 133 Закону України Про судоустрій і статус суддів в редакції Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VІ Про судоустрій і статус суддів (у редакції Закону України від 12.02.2015 року № 192-VІІ).

Зупинити провадження у справі №П/811/614/17 за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Кіровоградської області, третя особа: Державна судова адміністрація України, про визнання протиправною бездіяльність та стягнення недоплаченої суддівської винагороди, до вирішення даного питання Верховним Судом України.

Копію ухвали суду направити особам, які беруть участь у справі.

Копію ухвали скерувати Верховному Суду України (вул. П. Орлика, 4, м.Київ,01043) разом з копіями адміністративного позову.

Роз'яснити, що провадження у справі поновлюється за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або за ініціативою суду, якщо відпадуть обставини, які були підставою для зупинення провадження.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня її отримання .

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько