Рішення

від 27.08.2019 по справі п/811/614/17

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2019 року м. Кропивницький Справа № П/811/614/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув за правилами спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Апеляційного суду Кіровоградської області (далі - відповідач), третя особа: Державна судова адміністрація України, про стягнення недоплаченої суддівської винагороди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну та доповнення (а.с.80-85), просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог пункту 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII, не врахування під час складання та подання на затвердження ДСА України штатного розпису на 2017 рік Апеляційного суду Кіровоградської області та не здійснення нарахування та виплати йому щомісячної суддівської винагороди, оплати днів відрядження, виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, виплати вихідної допомоги, оплати днів відпустки та компенсації днів невикористаної відпустки з 01.01.2017 р. виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" у розмірі 3200,00 грн.;

- стягнути з відповідача недоплачену щомісячну суддівську винагороду за період з січня 2017 р. по 07.06.2017 р. у сумі 129 132,63 грн., недоплачену оплату по відрядженню у сумі 1320,00 грн., недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення у сумі 17 600,00 грн., недоплачену оплату за дні відпустки у сумі 6 947,37 грн., недоплачену компенсацію за невикористану відпустку у сумі 34 922,16 грн. та недоплачену вихідну допомогу у сумі 79 200,00 грн., а всього стягнути 269 122,16 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач безпідставно недоплатив йому суддівську винагороду, оскільки її розмір, як вважає позивач, регулюється нормами Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Недоплату суддівської винагороди позивач вважає протиправною, що зумовило його звернення до суду.

Представник відповідача у поданому до суду запереченні просив відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки суд не має правових підстав самостійно здійснювати виплату суддівської винагороди та розраховувати її виходячи із розміру мінімальної заробітної плати всупереч Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII "Про внесених змін до деяких законодавчих актів України" (а.с.37-45).

Згідно із ст.ст.262 і 263 КАС України дану справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в справі матеріали суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач не погоджується із сумою нарахованої йому суддівської винагороди та наголошує, що розмір суддівської винагороди для судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання повинен обраховуватись відповідно до частини 3 статті 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI, а саме 10 мінімальних заробітних плат, розмір якої відповідно до Закону України "Про Держаний бюджет України на 2017 рік" становить 3200,00 грн., тобто 32000,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIIІ (далі - Закон № 1402-VIIІ) встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно до п.п. 22, 23 Розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №1402-VIIІ право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді(здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІ (далі - Закон № 2453-VІ).

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" визначено, що у 2017 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня складає 3200 грн..

Позивач кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді як суддя не проходив, а тому за приписами зазначених норм, суддівська винагорода повинна йому нараховуватись відповідно до Закону № 2453-VІ.

Частиною третьою статті 133 Закону № 2453-VI було обумовлено, що посадовий оклад місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Ця норма є банкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розмір мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього. Тому необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір мінімальної заробітної плати.

Такі норми доповнять частину третю статті 133 Закону №2453-VI і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.

Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення, а саме, пунктом 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено, що мінімальна заробітна плата (3200 грн.) після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Отже, таким приписом законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плати (3200 грн.) як розрахункової величини для визначення посадових окладів, в тому числі й суддів.

Водночас цим пунктом законодавець передбачив таке: "До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 грн".

Аналіз такого правового врегулювання дає підстави зробити правовий висновок, що законодавець встановив: по-перше, два види (розміри) мінімальної заробітної плати; по-друге, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати 3200 грн.; по-третє, чітко передбачив, що для визначення посадових окладів суддів застосовується розмір мінімальної заробітної плати 1600 грн..

Крім того, таким врегулюванням законодавець не порушив гарантії суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки для визначення окладу судді підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати, який не є меншим від того, що застосовувався раніше до такого врегулювання (з 01 грудня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати також становив 1600 грн. (абз.2 ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік")).

Вказаний висновок здійснений з урахуванням правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 р. у справі №818/975/17.

Враховуючи викладене, дії відповідача щодо нарахування позивачу суддівської винагороди виходячи з розміру посадового окладу, обрахованого за приписами пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII, що є чинним та неконституційним не визнавався, є правомірними, та не порушують гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення судді, як одну із складових його незалежності.

Отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Відповідно до підпункту 15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько