Постанова

від 19.09.2017 по справі 826/16763/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2017 року 11 год. 24 хв. № 826/16763/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., при секретарі судового засідання Борсуковській А.О., за участю сторін: представника позивача - Кучеренко О.І., представника відповідача - Борозни М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю СЗ Холдинг до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю СЗ Холдинг (далі по тексту - позивач, ТОВ СЗ Холдинг ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішенння від 19.07.2016 року №0012741404.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків акта ГУ ДФС у м. Києві від 02.07.2016 року №152/26-15-14-04-02/33742113 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ СЗ Холдинг (код ЄДРПОУ 33742113) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ СНАБІНВЕСТ ПЛЮС (код ЄДРПОУ 39566843) за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року. Позивач стверджує, що господарські операції між ТОВ СЗ Холдинг і названим контрагентом дійсно мали місце, підтверджені всіма необхідними та належним чином оформленими первинними документами, що є достатнім для формування показника податкового кредиту з податку на додану вартість.

У відповідному судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю, а представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на доводи наведені в тексті наданих письмових заперечень.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Працівником ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентом ТОВ СНАБІНВЕСТ ПЛЮС (код ЄДРПОУ 39566843) за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року. За результатами такої перевірки складений акт від 02.07.2016 року №152/26-15-14-04-02/33742113 (далі по тексту - акт перевірки).

Згідно висновків цього акта перевірки, відповідач встановив порушення позивачем, зокрема, наступних норм: абз. а п. 185.1 ст. 185, пп. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ СЗ Холдинг занижено у перевіряємому періоді податок на додану вартість на суму 649 064 грн.

Суть зазначеного правопорушення, на думку перевіряючого, полягає у неправомірному формуванні позивачем показника податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2015 року за рахунок господарських операцій з постачальником ТОВ СНАБІНВЕСТ ПЛЮС (договір постачання від 02.03.2015 року №19, загальний обсяг поставки за березень 2015 року склав 3 894 385 грн., в тому числі ПДВ 649 064 грн.), реальність яких не підтверджена належними первинними документами. А саме у наданих до перевірки видаткових накладних відсутні такі реквізити як місце складання документу та посади осіб, які відповідальні за здійснення господарської операції, відсутні відомості про місце передачі товару. На думку перевіряючого, такі видаткові накладі оформлені з порушенням законодавства, а тому не мають статусу первинного документу та не дають можливості підтвердити місце поставки товару. Також до перевірки не надано товарно-транспортних накладних, копій довіреностей на отримання ТМЦ та журналу реєстрації довіреностей, сертифікатів походження товарів, та інших документів. Крім того, відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних, ТОВ СНАБІНВЕСТ ПЛЮС виписало на користь ТОВ СЗ Холдинг податкові накладні на поставку товарно-матеріальних цінностей імпортного походження, які містять код УКТ ЗЕД. При цьому, перевіряючим встановлено, що згідно даних з Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ СНАБІНВЕСТ ПЛЮС у перевіряємому періоді та у минулих періодах не придбавало ТМЦ, подібні за значенням та кодом УКТ ЗЕД до тих ТМЦ, на які було оформлені податкові накладні для ТОВ СЗ Холдинг . За наведених обставин перевіряючий дійшов висновку про не підтвердження факту реалізації ТОВ СНАБІНВЕСТ ПЛЮС на користь позивача.

19.07.2016 року ГУ ДФС у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла оспорюване у справі податкове повідомлення-рішення №0012741404 (форми Р ), яким визначило позивачу до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 973 596 грн., в тому числі 649 064 грн. за основним платежем, 324 532 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи це податкове повідомлення-рішення протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до норм пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - ПК України) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого ) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(далі по тексту - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Зі змісту акта перевірки та пояснень представника позивача вбачається, що протягом перевіряємого періоду ТОВ СЗ Холдинг здійснювало господарську діяльність у сфері оптової торгівлі електронним і телекомунікаційним устаткування, деталями до нього.

Суд встановив, що 02.03.2015 року між ТОВ СЗ Холдинг (як покупцем), в особі директора Хохановського О.В., і ТОВ СНАБІНВЕСТ ПЛЮС (постачальником), в особі директора Гах О.В., був укладений договір за №17/19. За умовами цього договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві, а покупець - прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору. Предметом постачання є товар, вказаний у рахунках постачальника, які є невід'ємною частиною цього договору. Постачання товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлень покупця. Асортимент та кількість товару зазначаються у рахунках постачальника. Поставка здійснюється у термін визначений у п. 1.1 відповідного рахунку постачальника до договору, з дня його підписання. Поставка товару постачальником здійснюється шляхом відвантаження товару у пункт поставки, визначений у п. 1.2 відповідного додатку до договору. Вартість кожної окремої партії товару, який поставляється , визначається у п. 1.3 відповідного рахунку постачальника до договору. Товар вважається прийнятим, одночасно з переходом до покупця права власності після його надходження у пункт поставки, вказаний у п. 1.2 відповідного додатку до договору, та підписання сторонами видаткової накладної або акта прийому-передачі товару. Постачальник гарантує відповідність товару заявленій технічній специфікації, а також гарантує відсутність у товару дефектів, що виникають через використання дефектних матеріалів і/або неякісного виконання робіт виробником, за умови їх відповідного використання та експлуатації на гарантійний строк від 24 до 36 місяців (в залежності від моделі), починаючи з дня прийняття товару покупцем.

До матеріалів справи позивачем надана копія договору постачання без жодних додатків і додаткових угод до нього.

На підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту за вказаним договором постачання позивач надав суду копії наступних документів: рахунків постачальника; видаткових накладних на загальну суму 3 612 543,60 грн. (з ПДВ); податкових накладних, які містять код товару згідно УКТ ЗЕД, на загальну суму 3 894 385,20 грн.; платіжних доручень та виписки по особовому рахунку ТОВ СЗ Холдинг у банку, за даними яких позивач перерахував на користь ТОВ СНАБІНВЕСТ ПЛЮС кошти на загальну суму 2 543 497 грн. (в т.ч. ПДВ 423 916,19 грн.).

Жодних інших первинних та інших документів, складених та/або отриманих за наслідками укладення договору від 02.03.2015 року №17/19, зокрема: додатків до договору, де визначено місце (пункт) поставки товару; товарно-транспортних накладних; подорожніх листів; документальних доказів закупівлі та списання використаного пального, необхідного для перевезення товарів власним автомобілем; договорів щодо надання транспортно-експедиційних послуг та первинних документів до таких, - у разі їх укладання; довіреностей, виданих працівникам товариства-покупця для отримання ТМЦ від постачальника; журналу (реєстру) обліку виданих довіреностей на отримання ТМЦ; документів, що підтверджують походження товарів та їх якість, документальні докази проведення повного розрахунку з контрагентом-продавцем за партії товарів за березень 2015 року та/або обліку кредиторської заборгованості перед продавцем позивач, тощо), до суду не надав та про причини відсутності таких суду не повідомив.

Дослідивши та проаналізувавши надані позивачем документи суд оцінює первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ СНАБІНВЕСТ ПЛЮС , як такі, що містять недостовірні відомості про здійсненні господарські операції та, як наслідок не підтверджують належним чином реальність виконання спірних господарських операцій та рух матеріальних активів (ТМЦ і грошових коштів) між позивачем та названим контрагентом, використання результатів спірних господарських операцій у господарській діяльності ТОВ СЗ Холдинг . До таких висновків суд дійшов з наступних мотивів.

За змістом рахунків постачальника неможливо ідентифікувати термін та пункт (місце) поставки товарів, позаяк такі відомості у рахунках відсутні.

Також безпосередньо у текстах договору постачання та видаткових накладних відсутня інформація про умови та порядок доставки реалізованих товарів, пункти навантаження/розвантаження товарів або місце їх доставки, не встановлено конкретну особу відповідальну за перевезення та передачу покупцю (позивачу) товарів.

Будь-які усні/письмові пояснення з питань умов та порядку транспортування спірних партій товарів позивач до суду не надав.

Разом з тим, суд зважає на те, що у відповідності до розд. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 (в редакції чинній впродовж березня 2015 року) товарно-транспортна накладна (далі - ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Абзацом 1 п. 11.1 розд. 11 цих Правил визначалося, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. (п. 11.3 розд. 11 Правил).

Дані положення Правил відповідали чинним норм ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , згідно якої одним із документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу, визначалася товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Крім того, обов'язкова наявність ТТН встановлювалась також Переліком документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2009 № 207, а саме у випадку, якщо водій юридичної особи або фізичної особи-підприємця здійснював вантажні перевезення на договірних умовах.

Відповідно до регламентованої у п. 11.4 - 11.10 Правил процедури оформлення перевізних документів, товарно-транспортну накладну виписує замовник (вантажо-відправник). ТТН виписується в кількості не менше чотирьох екземплярів, і кожен з цих екземплярів засвідчується підписом і при необхідності печаткою (штампом) вантажовідправника. Після прийняття вантажу всі екземпляри ТТН підписує водій (експедитор). Перший екземпляр ТТН (з підписом водія) залишається у вантажо-відправника, другий передається водієм вантажоодержувачу, а третій і четвертий, засвідчені підписом, а в разі потреби також печаткою або штампом, вантажоодержувача, передаються перевізнику (транспортній організації чи фізичній особі-суб'єкту господарювання). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Таким чином, за змістом наведених положень ТТН повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця, так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. При цьому, ТТН повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік, зокрема товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

Дані висновки суду відповідають правовій позиці Вищого адміністративного суду України, що наведена в його ухвалах від 15.06.2016 року №К/800/62231/13, від 08.06.2016 року №К/9991/66917/11.

Однак, як було встановлено судом в ході розгляду даної справи, жодних документів на підтвердження обставин узгодження з постачальником та /або третіми особами питань транспортування і передачі товарів, фактичного перевезення таких товарів позивач без поважних причин суду не надав.

Відповідно до наданих видаткових накладних, особою відповідальною за отримання товарів від продавця визначено бухгалтера Шишко Т.А. на підставі довіреностей, копії яких та журналу реєстрації таких довіреностей суду не пред'явлено. Поряд з цим, наказом Міністерства фінансів України від 30.09.20104 року №987 Про внесення зміни до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та визнання такими, що втратили чинність, наказів Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та від 24 березня 2000 року N 61 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 року за №1300/26077), встановлено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери, тощо відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Крім того, суд встановив, що обсяги відображених у податкових накладних продавця (ТОВ СНАБІНВЕСТ ПЛЮС ) товарів (на загальну суму 3 894 385,20 грн.) не відповідають ані даним видаткових накладних складених у березні 2015 року щодо поставлених товарів (на загальну суму 3 612 543,60 грн.), ані даним банківської виписки та платіжних доручень щодо оплачених партій товарів у цьому ж місяці 2015 року (на загальну суму 2 543 497,20 грн.).

У матеріалах справи відсутні жодні документальні докази оприбуткування, обліку та використання (списання) позивачем придбаних товарів у своїй господарський діяльності.

Так, в силу приписів ч. 3 ст. 9 Закону № 996-ХІV, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

За змістом положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 року №291, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за №893/4186, облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу, на рахунку 28 Товари ведеться. Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування.

На промислових та інших виробничих підприємствах рахунок 28 Товари застосовується для обліку будь-яких виробів матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу, або тоді, коли вартість матеріальних цінностей, що придбані для комплектування на промислових підприємствах, не включається до собівартості готової продукції, що виробляється на цьому підприємстві, а підлягає відшкодуванню покупцями окремо.

Рахунок 28 Товари має такі субрахунки: 281 Товари на складі , 282 Товари в торгівлі , 283 Товари на комісії , 284 Тара під товарами і 285 Торгова націнка . На субрахунках 281 - 284 за дебетом відображається збільшення товарів та їх вартості, за кредитом - зменшення.

Зокрема, на субрахунку 281 Товари на складі ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо. На субрахунку 282 Товари в торгівлі ведеться облік руху та наявності товарів, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгівлі (в магазинах, ятках, кіосках, у буфетах підприємств громадського харчування тощо). На субрахунку 285 Торгова націнка торговельні, постачальницькі та збутові підприємства при веденні обліку товарів за продажними цінами відображають торгові націнки на товари, тобто різницю між покупною та продажною (роздрібною) вартістю товарів.

Рахунок 90 Собівартість реалізації призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг. За дебетом цього рахунку відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), страхові виплати відповідно до договорів страхування, за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 Фінансові результати .

Дослідивши наявні матеріали справи суд встановив відсутність у них відомостей по субрахункам рахунків бухгалтерського обліку 28 Товари , 90 Собівартість реалізації , які б розкривали інформацію про рух товарно-матеріальних цінностей (товарів) на ТОВ СЗ Холдинг , та відповідно формування позивачем витрат за рахунок господарських операцій з ТОВ СНАБІНВЕСТ ПЛЮС , і отримання сум доходів - за рахунок операцій з реалізації цих товарів (обладнання) третім особам.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з висновками контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період по господарських операціях з ТОВ СНАБІНВЕСТ ПЛЮС , та відповідно вважає їх обґрунтованими та правомірними, а тому як наслідок не вбачає правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2016 року №0012741404.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною другою ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю СЗ Холдинг відмовити повністю.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов