Ухвала

від 13.11.2017 по справі 826/16763/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16763/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

13 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЗ Холдинг" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЗ Холдинг" до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЗ Холдинг" звернулось з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2016 року №0012741404.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що працівником ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "СНАБІНВЕСТ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 39566843) за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року. За результатами такої перевірки складений акт від 02.07.2016 року №152/26-15-14-04-02/33742113 (далі по тексту - акт перевірки).

Згідно висновків акта перевірки, відповідач встановив порушення позивачем, зокрема, наступних норм: абз. "а" п. 185.1 ст. 185, пп. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "СЗ Холдинг" занижено у перевіряємому періоді податок на додану вартість на суму 649 064 грн.

19.07.2016 року ГУ ДФС у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0012741404 (форми "Р"), яким визначило позивачу до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 973 596 грн., в тому числі 649 064 грн. за основним платежем, 324 532 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пункт 201.6 ст.201 ПК України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Разом з тим, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.03.2015 року між ТОВ "СЗ Холдинг" (покупцем), в особі директора Хохановського О.В., і ТОВ "СНАБІНВЕСТ ПЛЮС" (постачальником), в особі директора Гах О.В., був укладений договір за №17/19.

За умовами цього договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві, а покупець - прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору. Предметом постачання є товар, вказаний у рахунках постачальника, які є невід'ємною частиною цього договору. Постачання товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлень покупця. Асортимент та кількість товару зазначаються у рахунках постачальника. Поставка здійснюється у термін визначений у п. 1.1 відповідного рахунку постачальника до договору, з дня його підписання. Поставка товару постачальником здійснюється шляхом відвантаження товару у пункт поставки, визначений у п. 1.2 відповідного додатку до договору. Вартість кожної окремої партії товару, який поставляється , визначається у п. 1.3 відповідного рахунку постачальника до договору. Товар вважається прийнятим, одночасно з переходом до покупця права власності після його надходження у пункт поставки, вказаний у п. 1.2 відповідного додатку до договору, та підписання сторонами видаткової накладної або акта прийому-передачі товару. Постачальник гарантує відповідність товару заявленій технічній специфікації, а також гарантує відсутність у товару дефектів, що виникають через використання дефектних матеріалів і/або неякісного виконання робіт виробником, за умови їх відповідного використання та експлуатації на гарантійний строк від 24 до 36 місяців (в залежності від моделі), починаючи з дня прийняття товару покупцем.

До матеріалів справи позивачем надана копія договору постачання без жодних додатків і додаткових угод до нього.

На підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту за вказаним договором постачання позивач надав суду копії наступних документів: рахунків постачальника; видаткових накладних на загальну суму 3 612 543,60 грн. (з ПДВ); податкових накладних, які містять код товару згідно УКТ ЗЕД, на загальну суму 3 894 385,20 грн.; платіжних доручень та виписки по особовому рахунку ТОВ "СЗ Холдинг" у банку, за даними яких позивач перерахував на користь ТОВ "СНАБІНВЕСТ ПЛЮС" кошти на загальну суму 2 543 497 грн. (в т.ч. ПДВ 423 916,19 грн.).

Жодних інших первинних та інших документів, складених та/або отриманих за наслідками укладення договору від 02.03.2015 року №17/19, зокрема: додатків до договору, де визначено місце (пункт) поставки товару; товарно-транспортних накладних; подорожніх листів; документальних доказів закупівлі та списання використаного пального, необхідного для перевезення товарів власним автомобілем; договорів щодо надання транспортно-експедиційних послуг та первинних документів до таких, - у разі їх укладання; довіреностей, виданих працівникам товариства-покупця для отримання ТМЦ від постачальника; журналу (реєстру) обліку виданих довіреностей на отримання ТМЦ; документів, що підтверджують походження товарів та їх якість, документальні докази проведення повного розрахунку з контрагентом-продавцем за партії товарів за березень 2015 року та/або обліку кредиторської заборгованості перед продавцем позивач, тощо), до суду не надав та про причини відсутності таких суду не повідомив.

За змістом рахунків постачальника неможливо ідентифікувати термін та пункт (місце) поставки товарів, позаяк такі відомості у рахунках відсутні.

Також безпосередньо у текстах договору постачання та видаткових накладних відсутня інформація про умови та порядок доставки реалізованих товарів, пункти навантаження/розвантаження товарів або місце їх доставки, не встановлено конкретну особу відповідальну за перевезення та передачу покупцю (позивачу) товарів.

Будь-які усні або письмові пояснення з питань умов та порядку транспортування спірних партій товарів позивач не надав.

Разом з тим, відповідно до розд. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 (в редакції чинній впродовж березня 2015 року) товарно-транспортна накладна (далі - ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Абзацом 1 п. 11.1 розд. 11 цих Правил визначалося, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. (п. 11.3 розд. 11 Правил).

Дані положення Правил відповідали чинним норм ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", згідно якої одним із документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу, визначалася товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Крім того, обов'язкова наявність ТТН встановлювалась також Переліком документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2009 № 207, а саме у випадку, якщо водій юридичної особи або фізичної особи-підприємця здійснював вантажні перевезення на договірних умовах.

Відповідно до регламентованої у п. 11.4 - 11.10 Правил процедури оформлення перевізних документів, товарно-транспортну накладну виписує замовник (вантажо-відправник). ТТН виписується в кількості не менше чотирьох екземплярів, і кожен з цих екземплярів засвідчується підписом і при необхідності печаткою (штампом) вантажовідправника. Після прийняття вантажу всі екземпляри ТТН підписує водій (експедитор). Перший екземпляр ТТН (з підписом водія) залишається у вантажо-відправника, другий передається водієм вантажоодержувачу, а третій і четвертий, засвідчені підписом, а в разі потреби також печаткою або штампом, вантажоодержувача, передаються перевізнику (транспортній організації чи фізичній особі-суб'єкту господарювання). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Таким чином, за змістом наведених положень ТТН повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця, так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. При цьому, ТТН повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік, зокрема товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

Дані висновки суду відповідають правовій позиці Вищого адміністративного суду України, що наведена в його ухвалах від 15.06.2016 року №К/800/62231/13, від 08.06.2016 року №К/9991/66917/11.

Однак, як вірно було встановлено судом першої інстанції, жодних документів на підтвердження обставин узгодження з постачальником та /або третіми особами питань транспортування і передачі товарів, фактичного перевезення таких товарів позивач без поважних причин суду не надав.

Відповідно до наданих видаткових накладних, особою відповідальною за отримання товарів від продавця визначено бухгалтера Шишко Т.А. на підставі довіреностей, копії яких та журналу реєстрації таких довіреностей суду не пред'явлено. Поряд з цим, наказом Міністерства фінансів України від 30.09.20104 року №987 "Про внесення зміни до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та визнання такими, що втратили чинність, наказів Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та від 24 березня 2000 року N 61" (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 року за №1300/26077), встановлено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери, тощо відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Крім того, обсяги відображених у податкових накладних продавця (ТОВ "СНАБІНВЕСТ ПЛЮС") товарів (на загальну суму 3 894 385,20 грн.) не відповідають ані даним видаткових накладних складених у березні 2015 року щодо поставлених товарів (на загальну суму 3 612 543,60 грн.), ані даним банківської виписки та платіжних доручень щодо оплачених партій товарів у цьому ж місяці 2015 року (на загальну суму 2 543 497,20 грн.).

У матеріалах справи відсутні жодні документальні докази оприбуткування, обліку та використання (списання) позивачем придбаних товарів у своїй господарський діяльності.

Так, в силу приписів ч. 3 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

За змістом положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 року №291, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за №893/4186, облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу, на рахунку 28 "Товари" ведеться. Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування.

На промислових та інших виробничих підприємствах рахунок 28 "Товари" застосовується для обліку будь-яких виробів матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу, або тоді, коли вартість матеріальних цінностей, що придбані для комплектування на промислових підприємствах, не включається до собівартості готової продукції, що виробляється на цьому підприємстві, а підлягає відшкодуванню покупцями окремо.

Рахунок 28 "Товари" має такі субрахунки: 281 "Товари на складі", 282 "Товари в торгівлі", 283 "Товари на комісії", 284 "Тара під товарами" і 285 "Торгова націнка". На субрахунках 281 - 284 за дебетом відображається збільшення товарів та їх вартості, за кредитом - зменшення.

Зокрема, на субрахунку 281 "Товари на складі" ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо. На субрахунку 282 "Товари в торгівлі" ведеться облік руху та наявності товарів, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгівлі (в магазинах, ятках, кіосках, у буфетах підприємств громадського харчування тощо). На субрахунку 285 "Торгова націнка" торговельні, постачальницькі та збутові підприємства при веденні обліку товарів за продажними цінами відображають торгові націнки на товари, тобто різницю між покупною та продажною (роздрібною) вартістю товарів.

Рахунок 90 "Собівартість реалізації" призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг. За дебетом цього рахунку відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), страхові виплати відповідно до договорів страхування, за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 "Фінансові результати".

Дослідивши наявні матеріали справи суд зазначає про відсутність у них відомостей по субрахункам рахунків бухгалтерського обліку 28 "Товари", 90 "Собівартість реалізації", які б розкривали інформацію про рух товарно-матеріальних цінностей (товарів) на ТОВ "СЗ Холдинг", та відповідно формування позивачем витрат за рахунок господарських операцій з ТОВ "СНАБІНВЕСТ ПЛЮС", і отримання сум доходів - за рахунок операцій з реалізації цих товарів (обладнання) третім особам.

За наведеного, первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ "СНАБІНВЕСТ ПЛЮС" містять недостовірні відомості про здійсненні господарські операції та, як наслідок не підтверджують належним чином реальність виконання спірних господарських операцій та рух матеріальних активів (ТМЦ і грошових коштів) між позивачем та його контрагентом, а також не підтверджують використання результатів спірних господарських операцій у господарській діяльності ТОВ "СЗ Холдинг".

Беручи до уваги, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень формування позивачем податкового кредиту, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період по господарських операціях з ТОВ "СНАБІНВЕСТ ПЛЮС", а тому відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2016 року №0012741404.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЗ Холдинг" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку