Постанова

від 20.09.2017 по справі 927/1364/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 року Справа № 927/1364/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддівСибіги О.М., Данилової М.В. розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ ГРУП" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 у справі № 927/1364/15 Господарського суду м. Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Козелецький комбікормовий завод" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ ГРУП" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаПриватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимрівна провизнання недійсним договору

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаСабодаш Р.Б., - - відповідачаТума О.В., - - третьої особине з'явились

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2015 року Приватне акціонерне товариство "Козелецький комбікормовий завод" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі Груп" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.03.2015 з підстав порушення правил представництва.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2017 (суддя Селівон А.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 (у складі головуючого Станіка С.Р., суддів: Іоннікової І.А., Куксова В.В.) у даній справі позов задоволено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі Груп" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

У зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П., здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів та сформовано колегію суддів для розгляду даної справи у наступному складі: головуючий - Корсак В.А., судді - Сибіга О.М., Бакуліна С.В. (протокол від 05.09.2017).

У зв'язку з відпусткою судді Бакуліної С.В., здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів та сформовано колегію суддів для розгляду даної справи у наступному складі: головуючий - Корсак В.А., судді - Данилова М.В., Сибіга О.М. (протокол від 15.09.2017).

Приватне акціонерне товариство "Козелецький комбікормовий завод" та третя особа у справі - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна не скористались правом, наданим статтею 111 2 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна також не реалізувала процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 04.03.2015 між Закритим акціонерним товариством "Козелецький комбікормовий завод" (продавець), правонаступником якого є позивач, і Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрі Груп" (покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - договір), відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає у власність комплекс нежитлових будівель, що розташований за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, смт Козелець, вул. Комсомольська, буд. 100а та сплачує за нього ціну визначену договором (т.1 а.с. 21-24).

Загальна площа нерухомого майна складає 4 784,7 м 2 : виробничий комплекс "А" загальною площею 313,6 м 2 ; вентиляційна "а" - 24,7 м 2 ; адміністрація "А1" - 373,1 м 2 ; склад "А2" - 395,6 м 2 ; склад "А3" - 138,7 м 2 ; силосний корпус "А4" - 1 295,5 м 2 ; добудова "а1" - 46,3 м 2 ; навіс "а2", добудова "а3" - 30,1 м 2 ; естакада "а4"; силосний корпус "Б" - 1 675, 8 м 2 ; естакада "б"; естакада "б1", майстерня "В" - 143,5 м 2 ; зерно-сушильний цех "Г" - 42,9 м 2 ; котельня "Д" - 67,1 м 2 ; майстерня "Е" - 117,5 м 2 ; добудова "е" - 33,6 м 2 ; вагова "Є" - 24,8 м 2 ; прохідна "Ж" - 7,4 м 2 ; ганок "ж1", візеровна "З" - 27 м 2 ; ганок "з1", сушильня "Л" - 27,5 м 2 ; трансформатор "Т", вбиральня "У"; огорожа "1-6"; навіс "є" (пункт 1.2. договору).

Згідно зі звітом про незалежну оцінку майна, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Дисконт-Сервіс", ринкова вартість нерухомого майна, що відчужується, складає 1 700 000 грн. без ПДВ (пункт 1.5. договору).

Розділами 2 - 5 договору сторони узгодили ціну та порядок розрахунків, момент виникнення права власності, права та обов'язки сторін їх відповідальність тощо.

Як встановлено судами, договір підписаний представниками продавця та покупця, засвідчений печатками сторін, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстрований в реєстрі за №652.

При цьому від імені Закритого акціонерного товариства "Козелецький комбікормовий завод" спірний договір купівлі-продажу від 04.03.2015 підписано Головою правління товариства - ОСОБА_8, який діяв на підставі статуту товариства та рішення № 1/15 спостережної (наглядової) ради від 19.12.2014.

Звертаючись до суду позивач вказував на те, що голова правління Закритого акціонерного товариства "Козелецький комбікормовий завод", укладаючи спірний договір, перевищив надані статутом товариства повноваження і договір, як значний правочин, укладений з порушенням статей 92, 203 і 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства".

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину, передбаченою частиною першою статті 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою-третьою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом частин 1 і 3 статті 92, статті 154 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; установчим документом акціонерного товариства є його статут; статут акціонерного товариства, крім відомостей, передбачених статті 88 цього Кодексу, має містити, зокрема, відомості про склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень.

Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України).

Відповідно до статуту Закритого акціонерного товариства "Козелецький комбікормовий завод", який був чинним на момент укладання спірного договору, загальні збори акціонерів є вищим органом управління товариством; у період між загальними зборами частина повноважень вищого органу товариства покладається на спостережну раду, яка контролює та регулює діяльність виконавчого органу - правління товариства і виконавчого директора; попереднє погодження договорів на суму, що перевищує 10 000 грн., а також будь-яких договорів щодо відчуження, оренди, застави, передачі у спільну діяльність необоротних активів товариства віднесено до компетенції спостережної ради товариства (пункт 9.2., підпункт "е" пункту 9.10. статуту). Виконавчим органом товариства є, зокрема, правління товариства, повноваження голови якого визначаються статутом та трудовим контрактом (пункт 9.2. статуту).

Повноваження голови правління товариства визначені пунктом 9.18. статуту, відповідно до якого особа діє від імені товариства та представляє його в усіх установах, підприємствах, організаціях і закладах в Україні.

Разом з тим, пунктом 4 частин 1 статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що значний правочин - це правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності.

За змістом статті 70 цього Закону якщо ринкова вартість майна, що є предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, приймається більш як 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості.

Якщо на дату проведення загальних зборів неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться акціонерним товариством у ході поточної господарської діяльності, загальні збори можуть прийняти рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості.

При цьому залежно від граничної сукупної вартості таких правочинів повинні застосовуватися відповідні положення частини другої цієї статті.

Вимоги до порядку вчинення значного правочину, передбачені цією статтею, застосовуються як додаткові до інших вимог щодо порядку вчинення певних правочинів, передбачених законом або статутом акціонерного товариства.

Забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.

Відповідно до пункту 22 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства, належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства.

Таким чином, прийняття рішення про вчинення значного правочину законодавством віднесено до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства.

Судами встановлено, що згідно з балансом Закритого акціонерного товариства "Козелецький комбікормовий завод", станом на 01.01.2015 вартість усіх активів дорівнювала 1 810 100 грн. і, оскільки ціна договору становила більше ніж 93 відсотків від загальної їхньої вартості, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірний договір віднесено Законом України "Про акціонерні товариства" до значного правочину, а відтак рішення про вчинення такого правочину мало прийматися загальними зборами акціонерів товариства (т.1 а.с. 37-38).

Як доказ правомірності вчинення оспорюваного договору, відповідачем була подана копія протоколу від 20.12.2011 загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Козелецький комбікормовий завод", яким оформлене рішення про надання згоди голові правління товариства на реалізацію майна товариства за експертною оцінкою (т.1 а.с. 83-93).

Зазначений протокол загальних зборів суди попередніх інстанцій визнали неналежним доказом з огляду на вимоги статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" щодо дії у часі рішення загальних зборів про попереднє схвалення значного правочину.

Посилання ж відповідача на рішення наглядової ради акціонерного товариства про погодження продажу об'єктів нерухомості, оформлене проколом від 19.12.2014, господарськими судами також обґрунтовано відхилено, оскільки також суперечить приписам статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" (т.1 а.с. 157).

Відтак, відповідно до положень статуту Закритого акціонерного товариства "Козелецький комбікормовий завод" голова правління мав повноваження на представництво товариства у спірному правовідношенні, але не дотримався визначених законом додаткових вимог до порядку вчинення значного правочину.

Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Із аналізу змісту частини першої цієї норми випливає, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання. Сама по собі відсутність у голови правління товариства позивача повноважень на укладення від імені товариства договору не створює підстави для визнання його договору недійсним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі № 922/796/15.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, після укладення спірного договору, на рахунок позивача №26008001016904, який відкритий у Публічному акціонерному товаристві "Радикал Банк", від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі Груп" 23.04.2015 надійшли грошові кошти в сумі 1 700 000 грн. в якості оплати за спірним договором.

В той же день, 23.04.2015 позивачем було здійснене подальше перерахування грошових коштів в загальній сумі 1 700 000 грн. з цього рахунку на рахунок отримувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитпостачторг" (код ЄДРПОУ 36591416) з призначенням платежу "сплата згідно з договором відступлення права вимоги № 45/ВП від 10.03.2015, без ПДВ", що підтверджується виписками банку по рахунку позивача за відповідний період (т.3 а.с. 155-158).

Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" від 30.12.2016 № 2744, обслуговування рахунку Закритого акціонерного товариства "Козелецький комбікормовий завод" №26008001016904 здійснювалось на підставі укладеного між позивачем та банком договору №16904 на розрахункове обслуговування з використанням системи "Клієнт-Банк", тобто із застосуванням електронних розрахункових документів. Документи на паперових носіях позивачем до банку за квітень 2015 року не надавались. (т.3 а.с. 154, 163-165).

При цьому в матеріалах справи наявні надані Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" копії картки із зразком підпису Голови правління Закритого акціонерного товариства "Козелецький комбікормовий завод" та відбитками печатки товариства, згідно з якими єдиною особою, яка має право розпоряджатися рахунками клієнта від імені позивача є голова правління ОСОБА_8, особи, уповноважені діяти від імені клієнта (за довіреністю) - відсутні (т.3 а.с. 159).

Відтак, аналізуючи вказані дії, вчинені головою правління Закритого акціонерного товариства "Козелецький комбікормовий завод" ОСОБА_8, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що вчинення дій, направлених на схвалення правочину безпосередньо особою, яка уклала правочин із перевищенням повноважень, та одночасно (в той же день) подальший переказ тією ж особою отриманих за таким правочином грошових коштів, не може свідчити про схвалення правочину особою, від імені якої було укладено договір, у розумінні статті 241 ЦК України.

Окрім того, судами правомірно враховано те, що сам лише факт реєстрації відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрі Груп" права власності на спірне нерухоме майно: комплекс нежитлових будівель, розташований за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, смт Козелець, вул. Комсомольська, буд. 100а, загальною площею 4 784,7 кв.м, після укладення оспорюваного правочину, не може впливати на обставини схвалення/не схвалення спірного правочину з зі сторони позивача.

Інших доказів на підтвердження схвалення позивачем правочину відповідачем надано не було.

Довід скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції щодо застосування норм статей 92, 98, 203, 215, 241 ЦК України, викладеної у постанові Верховного Суду України від 13.03.2017 у справі №6-147цс17, визнається колегією суддів необґрунтованим з огляду на наступне.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у згаданій постанові Верховного Суду України викладено правову позицію в контексті наявності підстав для визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом товариства (директором) з третьою особою, з огляду на порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва, у зв'язку із визнанням згодом у судовому порядку недійсним рішення загальних зборів учасників товариства про обрання (призначення) виконавчого органу, з гідно з яким виконавчий орган діяв на момент укладення договору.

Верховний Суд України дійшов висновку про те, що сам по собі такий факт не має юридичного значення, а із зазначених підстав договір може бути визнаний недійсним у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно, і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.

Натомість, у даній справі № 927/1364/15 суди попередніх інстанцій встановили обставини не дотримання головою правління товариства позивача визначених законом додаткових вимог до порядку вчинення значного правочину, яким є оспорюваний договір, з огляду на відсутність відповідного рішення загальних зборів акціонерного товариства на момент вчинення цього договору та недоведеність належними доказами подальшого погодження товариством правочину в порядку статті 241 ЦК України.

Водночас відповідачем не доведено того, що він не знав, або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, міг не знати про визначені у Статуті позивача обмеження в повноваженнях виконавчого органу, а також передбачені статтею 70 Закону України "Про акціонерні товариства" додаткові вимоги до порядку вчинення значного правочину.

Наведене свідчить про те, що правовідносини, які виникли у цих спорах не є подібними, а тому у апеляційного господарського суду були відсутні підстави для врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 13.03.2017 у справі № 6-147цс17.

За таких встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.03.2015.

Колегія вважає зазначені висновки достатньо обґрунтованими та такими, що зроблені у відповідності до вимог діючого законодавства.

Інші доводи викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки не спростовують установленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до приписів статті 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 у справі №927/1364/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і О. М. Сибіга

М. В. Данилова